Ухвала

від 16.11.2017 по справі 815/1017/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/1017/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Косцової І.П.

за участю секретаря - Худика С.А.

за участю представника апелянта -Заратуйченка А.О.

за участю представника позивача - Гєрбей Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2017 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортні технології ТІС до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортні технології ТІС" ( надалі Позивач) звернувся з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 06.02.2017 року за №0001541401, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими зобов'язаннями - 234343грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 117 171,5грн., та за №0001551401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов'язаннями - 77554 грн., за штрафними (фінансовими ) санкціями - 8593,25грн., посилаючись на невідповідність оскаржуваних повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2017 року - позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 06.02.2017 року №0001541401 та №0001551401.

В апеляційній скарзі, Головне управління ДФС в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду від 23 червня 2017 року -скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У період з 14.14.2016р. по 04.10.2017р. посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Транспортні технології ТІС" (код ЄДРПОУ 35067357) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015р. по 30.09.2016р.", за результатами якої складено акт №6/15-32-14-01/35067357 від 12.01.2017р. (Т.6, а.с.194-225)

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, пункту 5.4 розділу 2 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва", затвердженого Наказом Міністра фінансів України від 25.02.2000р. №39, п.11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318 в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 374985 грн., у тому числі по періодам: за 2015 рік - на 211113грн., за півріччя 2016 року на суму 117640 гнр. та за 9 місяців 2016 року на суму 163871 грн.;

- п.198.1, 198.2, 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в наслідок чого занижено податок на додану вартість у сумі 416649грн., у тому числі за: січень 2015 року на суму 22109 грн., лютий 2015 року на суму 11697 грн.; березень 2015 року на суму 31495грн., квітень 2015 року на суму 20572грн., травень 2015 року на суму 15120грн., червень 2015 року на суму 15731 грн., липень 2015 року на суму 18132 грн., серпень 2015 року на суму 16711грн., вересень 2015 року на суму 16380грн., жовтень 2015 року на суму 17428 грн., листопад 2015 року на суму 23085 грн., грудень 2015 року на суму 26110грн., січень 2016 року на суму 27874грн., лютому 2016 року на суму 25973грн., березні 2016 року на суму 22262грн., квітень 2016 року на суму 19810грн., травень 2016 року на суму 17911грн., липень 2016 року на суму 16692 грн., серпень 2016 року на суму 17108грн., вересень 2016 року на суму 17567грн.

На підставі висновків зазначених у акті перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від від 06.02.2017 року:

- №0001541401, яким ТОВ "Транспортні технології ТІС" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими зобов'язаннями - 234343грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 117171,5грн. (Т.11, а.с.125)

- №0001551401 яким ТОВ "Транспортні технології ТІС" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов'язаннями - 77554 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8593,25грн. (Т.11, а.с.126)

Судом також встановлено, що між позивачем та ТОВ з II "ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС" укладено договір №КД/11/0122 від 02.04.2013р. про надання екологічного супроводу та екологічного забезпечення діяльності. (Т.1, а.с.24-26)

Згідно п.п.1.1 ТОВ з II "ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС" приймає на себе виконання комплексу послуг по екологічному забезпеченню господарської діяльності, а саме: інформаційно-консультаційні послуги по застосуванню законодавства України по охороні навколишнього природного середовища і екологічної безпеки; екологічному забезпеченню - компенсації витрат, претензій та зборів, понесених ТОВ з II "ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС" для забезпечення дотримання вимог природоохоронного законодавства України; екологічне супроводження діяльності.

При цьому, відповідно Додатку 1 до договору №КД/11/0122 від 02.04.2013р. сторонами складено протокол про згоду за ціну за надані послуги екологічного характеру, а саме: розрахунок за інформаційно-консультаційні послуги становить фіксована сума; розрахунок за екологічне забезпечення господарської діяльності згідно наданого екологічною службою розрахунків витрат (Додаток 2); розрахунок за екологічне забезпечення господарської діяльності згідно наданого екологічною службою розрахунку виходячи з фактичних об'ємів виконаних послуг (Додаток 3) (Т.1, а.с.28-32)

Відповідно до Додатку 3 до договору №КД/11/0122 від 02.04.2013р. складений перелік та порядок оформлення послуг ТОВ "Транспортні технології ТІС" щодо екологічного супроводження діяльності товариства. (Т.1, а.с.30-32)

У підтвердження виконання договору №КД/11/0122 від 02.04.2013р. позивачем надано до суду Акти виконання робіт (надання послуг) із зазначення послуги, кількості та ціни робіт. До кожного Акту виконання робіт (надання послуг) надано розрахунок та пояснення до розрахунку, а також надано рахунки на оплату вказаних робіт за договором №КД/11/0122 від 02.04.2013р. (Т.1, а.с.41-212)

Позивачем у підтвердження надання послуг за договором №КД/11/0122 від 02.04.2013р. надано до суду Акти перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства (Т.11, а.с.185) із зазначенням які саме інформаційно-консультативні послуги були отримані. Також надано журнал щодо переліку наданих інформаційно-консультативних послуг екологічною службою ТІС. (Т.11, а.с.186-223)

Окрім того, відповідно до Положення про організацію управління охоронного середовища на території ТОВ з II "ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС" дане положення регулює по питанням природоохоронного законодавства, яке розповсюджується й на підприємства - орендарі, що розташовані на ТОВ з II "ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС" тобто на позивача, що є орендарем побутових та виробничих приміщень на території ТОВ з II "ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС". Відповідно до п.2.1 Положення визначенні обов'язки у сфері екологічного, природоохоронного законодавства, які в свою чергу надаються на підставі договору №КД/11/0122 від 02.04.2013р. укладеного між позивачем та ТОВ з II "ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС". (Т.1, а.с. 219-225)

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що з урахуванням наведеного виконання таких вимог екологічного та природоохоронного законодавства України як збір, транспортування та захоронення твердих побутових відходів (далі - ТПВ) здійснюється з усієї території ТОВ з II "ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС" у тому числі і з території, на якій розміщені орендовані побутові та виробничі приміщення. При цьому, збір та вивезення ТПВ, що виникла внаслідок діяльності позивача та інших підприємств здійснюється за єдиним договором укладеним між ТОВ з II "ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС" та ТОВ "ПКФ "АСКОН" від 01.05.2012р. №225. Також, представник позивача зазначив, що витрати понесені ТОВ з II "ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС" перевиставляє на адресу позивача в якості щомісячних платежів, що відповідає вимогам п.2.1 №КД/11/0122 від 02.04.2013р. У зв'язку з необхідністю коригування єдиної дозвільної документації підприємства проводиться сплата/компенсація позивачем за №КД/11/0122 від 02.04.2013р. укладеного між позивачем та ТОВ з II "ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС" про надання екологічного супроводу та екологічного забезпечення діяльності. Саме отримання таких документів мало місце, що підтверджується розрахунками витрат ТОВ з II "ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС" по екологічному забезпеченню позивача, що здійснювалось на підставі вказаного договору.

Крім того, між позивачем та ТОВ з II "ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС" укладено договір №КД/03/0123 від 02.04.2013р. про надання послуг про забезпеченню організації постачання та закупівельної діяльності. Згідно п.1.1 замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по здійсненню комплексного обслуговування по організації постачання та закупівельної діяльності в об'ємах та умовах, передбаченим Договором.

Відповідно до п.1.2 Надання послуг, вказаних у п.п.2.1 Договору, здійснюється виконавцем постійно та включає в себе повний перелік послуг, перерахованих у даному пункті. У пункті 1.3 договору, надані послуги щомісяця оформлюється актом приймання надання послуг.

Пунктом 2.1.1 у вказаному Договорі виконавець приймає на себе зобов'язання по здійсненню наступних видів послуг: організація закупівельна та постачання діяльності товарно-матеріальними цінностями, від імені Замовника; організація логістики та доставка товарно-матеріальних цінностей, за рахунок замовника; дослідження ринку та пошук нових постачальників; організація закупок та логістики імпортних поставок; організація тендерів та конкурсних закупівель в інтересах Замовника. (Т.6, а.с.1-6)

Так, за результатами опрацювання кожної заявки (Т.7, а.с. 74-221) мало місце укладання позивачем договору поставки, що укладається в результаті послуг, наданих з боку ТОВ з II "ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС". Зазначені договори поставки за 2015-2016 рік наявні в матеріалах справи. (Т.8, а.с.1-131, Т.10, а.с.1-201)

У підтвердження надання послуг за вказаними договорами позивачем надано товарно-транспортні накладні за 2015-2016 роки.

За результатами надання послуг за кожний відповідний місяць позивач надав звіт щодо кількості оброблених товарів, обсягів закуплених матеріалів, проведених заходів задля виконання заявок. (Т.9, а.с.1-181)

При цьому, відповідно до калькуляції витрат позивача, що визначається в Кошторисній вартості виконання робіт, що складають зміст господарської діяльності позивача, а також в Підсумкових відомостях ресурсів (у статті "адміністративні витрати") зазначена вартість адміністративних витрат, використаних при здійсненні підрядних робіт за договорами підряду, виконання робіт, що здійснювались позивачем на користь замовників таких робіт підприємства.

Окрім того, у Кошторисних вартостях та Підсумкових відомостях ресурсів, що оформлювалися за кожним договором підряду визначено те, що у складі ціни на роботи, що виконуються позивачем за договорами підряду, враховані також й адміністративні витрати.

Крім того, між позивачем та ТОВ з II "ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС" укладено договір №КД/11/0121 від 02.04.2013р. про надання послуг з забезпеченню пропускного режиму. Згідно п.п.1.1 та п.3.1.1 ТОВ з II "ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС" приймає на себе виконання робіт по забезпеченню пропускного режиму, а саме цілодобовий в'їзд (виїзд), вхід (вихід), з правом ввозу (вивозу) матеріальних цінностей на територію; контроль руху персоналу, ввозу (вивозу) матеріальних цінностей та будівельних матеріалів; недопущення проникнення сторонніх осіб на територію та находження на неї сторонніх осіб.

Позивачем у підтвердження надання послуг за договором №КД/11/0121 від 02.04.2013р. надано до суду Акти надання (виконання робіт) із зазначенням які саме послуги були отримані.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності. Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є: 134.1.1. прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років). Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5.4 розділу 2 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва", затвердженого Наказом Міністра фінансів України від 25.02.2000р. №39, У статті "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" показується виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) та/або собівартість реалізованих товарів, визначена відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 N 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за N 27/4248 (із змінами).

З урахуванням наявності у позивача всіх первинних документів, підтверджуючих господарські операції, суд дійшов вірного висновку щодо правомірності віднесення позивачем до складу витрат вартість послуг за договорами №КД/11/0122 від 02.04.2013р., №КД/11/0121 від 02.04.2013р., №КД/11/0123 від 02.04.2013р.

Судом також встановлено, що між позивачем та ТОВ з II "ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС" укладено договір оренди №КД/11/0124 від 02.04.2013р. Відповідно до якого у платне користування йому було передане майно, перелік якого наведений в додатку до цього Договору. Зокрема, ТОВ "Транспортні технології ТІС" передано ангар для автотранспорту, діагностичне відділення бази автотранспорту, ПТО з побутовим корпусом - задня частина ангару, та виробничо-адміністративно-побутовий комплекс.

Відповідно до п.5.1 вказаного вище Договору, ТОВ "Транспортні технології ТІС" (орендар) сплачує орендну плату у визначеному у цьому пункті договорі розмірі. Разом з тим, відповідно до п.5.2 орендар відшкодовує орендодавцю фактичні витрати пов'язані з телефонними переговорами, електропостачанням, водоспоживанням, відводом госпфекальних стоків.

При цьому, відповідно до договору оренди об'єктів №0101/15-ЧПФ від 01.01.2015р. ТОВ "Транспортні технології ТІС" як орендар майна (виробничих та побутових приміщень, визначених у п.1.2 зазначеного Договору) зобов'язався своєчасно і у повному обсязі оплачувати орендодавцю орендну плату за орендовані об'єкти, а також оплатити комунальні послуги згідно виставлених орендодавцем рахунків за фактично спожиті комунальні послуги, електроенергію, воду за показниками лічильника або за загальноприйнятими нормами споживання.

Позивачем у підтвердження виконання договору надано до суду Акти про обсяг відшкодування, тобто компенсації, спожитої електроенергії та Звіти про обсяги переданої електроенергії, за якими визначались обсяги фактично спожитої ТОВ "Транспортні технології ТІС", як орендарем, електроенергії та здійснювалась компенсація витрат орендодавця за спожиту електроенергію.

Статтями 284 та 286 Господарського кодексу України визначено, що істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна плата, яка є фіксованим платежем, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до пункту 1.3 Правил користування електричної енергією, затвердженою постановою НКРЕ від 31.07.1996р. №28 постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

При цьому, ТОВ "Транспортні технології ТІС" не було та не є власником електроустановок, що використовуються при використанні орендованих приміщень.

За вищенаведеним Договором оренди ТОВ "Транспортні технології ТІС" не є субспоживачем, оскільки відповідно до 1.2 Правил користування електричної енергією, затвердженою постановою НКРЕ від 31.07.1996р. №28 субспоживачем електроенергії є - споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача.

Електроустановкою, відповідно до п.1.2 вказаних Правил є комплекс взаємопов'язаних устаткування і споруд, призначених для виробництва або перетворення, передачі, розподілу чи споживання електричної енергії.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що договір з постачання електроенергії може бути укладений з еклетропостачальною організацією виключно у разі якщо договорами оренди передбачалось повноваження (право) орендаря самостійно укладати такий договір постачання електроенергії з електропередавальною організацією.

За таких обставин, перевіряючи дійшли помилкового висновку, що позивач постачає електричну енергію та має мати відповідну ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з постачання такої енергії, у зв'язку з тим, що позивач є субспоживачем.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання товарів та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІУ від 16.07.1999р. бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій. Згідно визначення, яке наведено у статті 1 Закону України №996-ХІУ, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У статті 9 даного Закону зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дотримання наведених вимог дає можливість підтвердити виконання договору.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Жодного належного доказу та обґрунтування, з відповідним посиланням на первинні документи, того, що господарські операції по вищевказаних договорах не були здійснені, відповідач не навів, тому суд дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні технології ТІС".

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160 , 167 , 195 , 198 , 200 , 205 , 206 , 212 , 254 КАС України , суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2017 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортні технології ТІС до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з моменту виготовлення її в повному обсязі.

Головуючий :

Судді :