Рішення

від 19.02.2007 по справі 18534-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

18534-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 306

РІШЕННЯ

Іменем України

19.02.2007Справа №2-14/18534-2006

За позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство  водопровідно – каналізаційного господарства м. Керчі», м. Керч

До відповідача Територіального медичного об'єднання № 3, м. Керч

Про стягнення  217465,37  грн.

                                                                                                                     Суддя Курапова З.І.    

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Гогуа О.К.,    дов. № 82\01-18 від 04.11.2006.  у справі

Від відповідача –  Драбчак Л.М., копія дов. № 418 від 04.12.2006. у справі  

Суть спору: Позивач - Керченське виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства -  звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 217465,37  грн. заборгованості.

Заявою № 969\13-13-18 від 01.12.2006. просить здійснити заміну позивача на правонаступника – Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно – каналізаційне господарство м. Керчі».

Наказом  Міністерства  будівельної політики, архітектури і житлово-комунального господарства АРК від 30.11.2005. № 64 змінено найменування  Керченського ВПВКГ на Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно – каналізаційного господарство м. Керчі», який є правонаступником Керченського ВПВКГ.

Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне здійснити заміну позивача на правонаступника – Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно – каналізаційне господарство м. Керчі».    

Позивач свої позовні вимоги пояснює невиконанням відповідачем умов договору по своєчасної оплаті  наданих послуг по подачі води та прийому стоків у комунальну каналізацію.

Заявою  від 15.01.2007. № 36\13-13-18 позивач уточнив підставу позовних вимог, та просить стягнути заборгованість на підставі договору № 944 від 21.02.2003.

Відповідач  у відзиві від 19.02.2007. позовні вимоги  визнав частково у сумі 135984,67 грн., в інший частині позовні вимоги не визнає за мотивами спливу   строку позовної  давності, неузгодженням позивачем збільшення тарифів за водопостачання.

Розглянув матеріали справи, заслухав доводи представників позивача та відповідача, суд -

Встановив :

  Відповідно до договору № 944 від 21.02.2003. позивач надавав відповідачеві послуги по відпуску води із комунального водопроводу та прийому стоків у комунальну каналізацію.

  При укладенні договору передбачені тарифи  на воду та водовідведення  тарифи, та  п.  6 договору встановлено, що тарифи можуть  бити переглянути по мірі  уточнення вартості  матеріалів, одержаних від постачальників, Водоканал зобов'язується  доводити про зміну тарифів через газету « «Керченський робочий».

Згідно з ч.1, 3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 р. № 1875-1У порядок формування цін\тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг першої і другої групи визначає Кабінет Міністрів України. Органи місцевого самоврядування затверджують ціни\тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10.01.2002. № 2918, підприємства питного водопостачання мають право розробляти і подавати на затвердження уповноваженим органам тарифи на послуги централізованого водопостачання і водовідведення з їх обґрунтуванням.   

Постановою Ради Міністрів АР Крим «Про тарифи на житлово-комунальні послуги» № 277 від 22.08.2000. надано право керівникам організацій, підприємств всіх форм власності і відомчої підлеглості, окрім ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль», що виробляють теплову енергію та надають послуги за тепло, водопостачання і водовідведення встановлювати тарифи на вказані послуги для інших споживачів виходячи з економічно обґрунтованих  витрат і встановленого граничного рівня рентабельності, та включати в тарифи для інших  споживачів не відшкодовану з бюджету суму витрат від надання послуг населенню за встановленими тарифами.

Згідно з п.1.10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Державного Комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994. № 65, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.07.1994. за № 165\374, тарифи на користування водою від комунальних водопроводів та приймання стічних вод до комунальної каналізації визначаються згідно з чинним законодавством України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентами розмірів цих тарифів та термінів їх введення.

Про збільшення тарифів позивач сповістив  належним чином через газету «Керченський робочий» (а. с. 41-44).

Перевіркою  Державної інспекції по контролю за цінами в Автономної Республіки Крим завишення тарифів Кримським  республіканським  підприємством «Виробниче підприємство  водопровідно – каналізаційного господарства м. Керчі»  не встановлено, що підтверджується  актом  № 1352  (а. с. 37 – 40).

Протягом червня 2003 р. по 01.09.2006. відповідач оплачував рахунки позивача без рахунку збільшених тарифів, чим порушив умови договору.

Так, суд вважає, що п. 6 договору передбачає можливість коректувати ціни, оскільки такі умови договору  обумовлені ціновою політикою держави, а тому господарські суб'єкти повинні це врахувати, добросовісно користуватися належними їм правами та обов'язками відповідно до договору і Закону. При цьому немає потреби узгоджувати вартість цини, оскільки вона є похідною від встановленої. Так, дії позивача щодо підвищення ціни за відпуск води з комунального водопроводу та прийом стоків в комунальну каналізацію, в даному випадку не порушують ні умови договору, ні права абонента.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України   зобов'язання має виконувати належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Позивачем пред'явлена до стягнення заборгованість за період з червня 2003 р. по 01.09.2006.

Відповідно до п.6 договору  Водоканал пред'являє Абоненту рахунок  для оплати за воду та стоки до 1 числа, а Абонент зобов'язаний оплатити рахунок до 15 числа наступного місяця.

Позов пред'явлений позивачем у суд 07.11.2006 р. Строк позовної давності на стягнення заборгованості за період червень 2003 р. по вересень 2003 сплив.

Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР (у редакції 1963 р.), ст. 257 Цивільного кодексу України  загальна позовна давність  встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з ч. 3, 4  ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності з рахунком заяви відповідача про застосування строку, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків  від 19.02.2007 р. заборгованість станом на 01.09.2006. по даним позивача становить 141643,68 грн., по даним відповідача 129391,69 грн., при цьому відповідач вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності  на стягнення заборгованості за червень 2003 р. в сумі 1830,89 грн., липень 2003 р. в сумі 3828,12 грн ., за серпень 2003 р. в сумі  6592,98 грн.

Часткову оплату за червень, липень 2003 р. відповідач провів у вересні 2003 р., тому доводи  про пропуск строку позовної давності на стягнення заборгованості за червень, липень 2003 р. у сумі 5659,01 грн. обґрунтовані.   

Часткову оплату вартості послуг  за серпень 2003 р. відповідач здійснив 12.09.2003., що підтверджується банківської випискою, на підставі рахунку позивача від 12.09.2003.

Також 18.11.2003. і 25.11.2003. відповідач здійснив оплату за послуги надані в серпні 2003 р., що підтверджується банківськими виписками.

Відповідно до ст.. 79 ЦК УРСР (у редакції 1963 р.). ч.2 ст. 264 Цивільного кодексу України, позовна давність переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

У зв'язку з частковою оплатою боргу за серпень 2003 р. у листопаді 2003 р., перебіг позовної давності на стягнення боргу за серпень 2003 р. починається з 25 листопада 2003 р.

   Строк позовної давності на стягнення заборгованості за серпень 2003 р. у сумі 6592,98 грн. не пропущений.

Заборгованість за рахунком строків позовної давності становить 135984,67 грн., підтверджується матеріалами справи, визнана відповідачем і підлягає стягненню з відповідача.

Державне мито та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційне задоволеним вимогам.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.03.1993. із змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів», розмір держмита від ціни позову становить  2174,65 грн. Позивач платіжним дорученням № 1286 від 03.11.2006. оплатив 1700 грн., у зв'язку з чим з позивача підлягає стягненню у Держбюджет України недоплачене держмито у сумі 474,65 грн.  

У судовому засіданні, яке відбулося 19.02.2007., оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 84 ГПК України рішення оформлено та підписано   13 березня 2007 р. З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 49,   82, 84 Господарського  процесуального кодексу  Україні, суд –

ВИРІШІВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          2. Стягнути з Територіального медичного об'єднання № 3, м. Керч, вул.. Орджонікідзе,53  ( р\р 35419001000959 в УДК в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 20669062) на користь   Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство  водопровідно – каналізаційного господарства м. Керчі», м. Керч, вул. Години, 2в  (р/р 26034500383811 в КО КРФ АКБ УСБ, МФО 324010, ЗКПО 19195199)  135984,67  грн. заборгованості, 1358,85  грн. державного мита та 73,79  грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.          В інший частині позову відмовити.

5.          Стягнути з Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство  водопровідно – каналізаційного господарства м. Керчі», м. Керч, вул. Години, 2в  (р/р 26034500383811 в КО КРФ АКБ УСБ, МФО 324010, ЗКПО 19195199) у доход Державного бюджету України (р\р 31115095700002 Держбюджет м. Сімферополя, код платежу 22090200 Банк ГУ ГКУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405) 474,65 грн. державного мита.

Наказ видати після  набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Курапова З.І.