Постанова

від 27.04.2007 по справі 231-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

231-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 215

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.04.2007Справа №2-22/231-2007А

За позовом - ТОВ “Морський”( м.Алушта, вул.Набережна,8)

До відповідача  -ДПІ  у м. Алушта ( м.Алушта, вул.Леніна, 22-а)

Про визнання недійсними  податкових повідомлень-рішень

                                                                                               Суддя   Яковлєв С.В.

                                                                                               За участю  секретаря  Дулімової В.І.

                     Представники:

Від позивача – Василенко Н.В. – пред-к.дов. від 20.12.2006 р.  

Від відповідача – Патраш В.І. – пред-к, дов. № 2207/9 від 23.08.06 р.  

Сутність спору: ТОВ “Морський”( далі позивач)  звернулось   до суду  з позовом, в якому просило визнати нечинними  податкове повідомлення рішення ДПІ у м.Алушта (далі відповідач) від 06.09.2006 р. № 0006092301/1, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 12565 грн. і нараховані штрафні санкції у розмірі 4084 грн.,  податкове повідомлення-рішення  відповідача від 06.09.2006 р. № 0006082301/1, яким донарахован податок на прибуток у розмірі 17256,25 грн. і нараховані штрафні санкції у розмірі 3451,25 грн.,  податкове повідомлення-рішення відповідача  від 06.09.2006 р. № 0006102301/1 , яким донараховано податок на додану вартість у розмірі 60655 грн. і нараховані штрафні санкції у розмірі 30328 грн.  Вимоги мотивовані тим, що працівники  відповідача під час проведення перевірки  склали 08.08.2006 р. акт перевірки, в якому  зробили помилкові висновки про  порушення позивачем Закону України “Про оподаткування  прибутку підприємств” , “Про податок на додану вартість”. Позивач вважає, що висновки відповідача, викладені у зазначеному акті перевірки,  не відповідають дійсним обставинам справи.

              Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

              Під час судового засідання, яке відбулось 23.04.2007 р., представник позивача надав доповнення до позовної заяви (вих.№14 від 23.04.2007 р.), в якому наполягав на невірному застосуванні відповідачем положень Законів України “Про оподаткування  прибутку підприємств” , “Про податок на додану вартість”, просив визнати нечинними наступні податкові повідомлення-рішення відповідача від 07.12.2006 р.: № 0006092301/2, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з  податку на додану вартість у розмірі 12565 грн., і нараховані штрафні санкції у розмірі 3038 грн., № 0006082301/2, яким донарахований  податок на прибуток у розмірі 17256,25 грн. і нараховані штрафні санкції у розмірі 3451,25 грн., № 0006102301/2  , яким донарахован податок на додану вартість у розмірі 60655 грн. і нараховані штрафні санкції у розмірі 30328 грн. .

              Представник відповідача надав відзив на позов ( вих.№ 41/9/10-014 від 12.01.2007 р.), в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши, що під час проведення перевірки позивача було встановлено порушення ним вимог Законів України “Про оподаткування  прибутку підприємств” , “Про податок на додану вартість”, що призвело до   заниження ним  податку на прибуток, невірно визначені зобов'язання з податку на додану вартість.

                Під час слухання справи представник відповідача наполягав на відсутністі підстав для задоволення позовних вимог.

                Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін,   суд

встановив

                     Позивач  зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності Управлінням економіки  Алуштинської міської ради  16.09.97р. та перебуває на податковому обліку в ДПІ у м.Алушта , є платником податку на додану вартість.

                     На підставі  направлення № 396/23 від 12.07.2006 р. працівники відповідача   провели виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 р. по 31.03.2006р.  

                     За результатами вказаної перевірки 08.08.2006 р.  був складений акт № 1152/23/16510329, в якому зроблений  висновок про порушення  позивачем, зокрема,  п.5.2., ст.5 п.п.7.4.1.п.7.4, п.п.7.9.6п.7.9 ст.7, п.п.8.4.3. п.8.4 ст.8   Закону України “Про оподаткування  прибутку підприємств”, в наслідок чого занижено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2005 р. на суму 211857 грн., занижено податок на прибуток за 1 квартал 2006 р. на суму 17256,25 грн, п.п. 3.1.1 п.3.1. ст.3 та п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено від'ємне значення ПДВ на суму 20019 грн. та занижено ПДВ у сумі 60655 грн.

                     На підставі зазначеного акту відповідач  18.08.2006 р. прийняв податкові повідомлення-рішення №0006082301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 20707,50 грн. , в тому числі основного платежу в сумі 17256,25 грн. , фінансових санкцій в сумі 3451,25 грн, № 0006092301/0 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 12565,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 4084 грн., № 0006102301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 90983 грн., у тому числі 60655,00 грн. – основного платежу, фінансових санкцій в сумі 30328,00 грн.

                    Позивач , діючи відповідно до Закону України  «Про порядок погашення зобов'язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими вондами» ,  29.08.2006 р. надіслав на адресу начальника ДПІ у м.Алушта скаргу ( вих..№33 від 29.08.2006р.).

                    Відповідач 06.09.2006 р. за результатами розгляду вказаної скарги позивача прийняв рішення № 3974/10/23 ,  згідно з яким залишив  без змін прийняті 18.08.2006 р. податкові повідомлення-рішення № 0006082301/0 ,№ 0006092301/0 та № 0006102301/0, скаргу позивача залишив без задоволення.

                    Відповідач 06.09.2006 р. прийняв податкові повідомлення-рішення №0006082301/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 20707,50 грн. , в тому числі основного платежу в сумі 17256,25 грн. , фінансових санкцій в сумі 3451,25 грн, № 0006092301/1 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 12565,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 4084 грн., № 0006102301/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 90983 грн., у тому числі 60655,00 грн. – основного платежу, фінансових санкцій в сумі 30328,00 грн.

                   Позивач 15.09.2006 р. звернувся до ДПА в АРК зі скаргою № 36, в якої просив скасувати прийняті відповідачем 06.09.2006 р. податкові повідомлення-рішення № 0006082301/1 , № 0006092301/1 та № 0006102301/1.

                    ДПА в АРК за результатами розгляду скарги позивача 14.11.2006 р. приймає рішення № 2547/10/25-007 , згідно з яким  залишила  без змін  податкові повідомлення-рішення,  прийняті позивачем  06.09.2006 р., № 0006082301/1 та № 0006102301/1,  скасувала податкове повідомлення-рішення відповідача від 06.09.2006 р., № 0006092301/1 у частині застосування штрафних санкцій по ПДВ у розмірі 1046, грн.. та рішення  ДПІ у м.Алушта № 3974/10/23 від 06.09.2006 р. в зазначеній частині, зобов'язала відповідача прийняти податкове повідомлення рішення про зменшення бюджетного відшкодування по ПДВ у розмірі 7454 грн.

                    Відповідач 07.12.2006 р. прийняв  податкове повідомлення-рішення № 0006082301/2 , відповідно до якого   за порушення  позивачем пп.4.1.1, 4.1.3 п.4.1. ст..4 , п.п. 7.4.1. п. 7.4.,  п.п. 7.9.6.п.7.9 ст. 7, п.16.4 ст. 16 Закону України  “Про оподаткування прибутку  підприємств” йому визнано суму податкового зобов'язання  по податку на прибуток  у сумі 20707,5 грн., у тому числі 17256,25 грн. – за основним платежем, 3451,25 грн. – штрафних санкції.

                      Крім того, на підставі акту перевірки № 1152/23/16510329 від 08.08.2006р. відповідачем  07.12.2006р. прийнято  податкове повідомлення-рішення № 0006102301/2 , згідно з яким  внаслідок встановлення порушення позивачем пп. 3.1.1 п.3.1. ст.3, п.4.1. ст. 4  Закону України “Про податок на додану вартість”   йому визнано суму податкового зобов'язання  по податку на додану вартість  у сумі 90983 грн., у тому числі 60655 грн. – за основним платежем, 30328 грн. – штрафних санкції.

                      Відповідач 07.12.2006 р. на підставі акту перевірки № 1152/23/16510329 від 08.08.2006р. прийняв  податкове повідомлення рішення № 0006092301/2  , в якому зафіксовано порушення позивачем п.п. 3.1.1, , п.3.1. ст. 3 та п.п. 4.4.1 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”  у зв'язку з чим йому  зменшено суму бюджетного відшкодування  з податку на додану вартість на суму 12565 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 3038 грн.

                      Відповідно до ст. 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування  зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

                 Ст. 67 Конституції України  визначає, що кожен  зобов'язаний сплачувати  податки і збори  в порядку і розмірах, встановлених законом.

             Ст. 2 Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств” встанавлює, що платниками  податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності , бюджетні, громадські та інші  підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання  прибутку.

                     Відповідно до п.3.1 зазначеного закону  об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податків  та суму амортизаційних відрахувань.

                        Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход - це  загальна  сума доходу  платника податку від усіх видів  діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу  валового доходу  включаються , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених  ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

                В. 5.1 ст.5 вказаного закону  визначає, що валові витрати виробництва  та обігу  сума  будь-яких витрат платника податків  у грошовій матеріальній  або нематеріальній формах, здійснюваних  як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником  податку для їх подальшого використання  у власній господарській діяльності.

                 Суми, яки входять до складу валових витрат, визначені у п. 5.2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

                Підпунктом 1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено поняття бюджетного відшкодування , яке є сумою,, яка підлягає  поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку з надмірною  сплатою податку  у випадках визначених у законі.

                Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобов'язання  це загальна сума  податку , одержана ( нарахована) платнику  податку у звітному ( податковому)  періоді , визначена згідно з Законом, а податковий кредит – це сума, на яку платник податку  має право зменшити податкове зобов'язання  звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

               Об'єкти оподаткування визначені у п.3.1. ст. 3 закону, до яких відповідно до п. 3.1.1 відносяться поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

                 У п. 4.1. ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договорної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів ( обов'язкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.

                 Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону. Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7  Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає  сплаті ( перерахуванню) до бюджету  або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця  між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою  податкового кредиту  такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні  суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується  у зменшення  суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні  податкові періоди , а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.  

              Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

                      У акті перевірки № 1152/23/16510329 від 08.08.2006р. відповідачем вказано, що внаслідок  порушення позивачем  порядку ведення податкового обліку  ним за період, що перевірявся,  занижено від'ємне значення об'єкта оподаткування  податком на прибуток за 2005 р. на суму 211857 грн., занижено податок на прибуток за  перший квартал 2006 р. на суму 172556,25 грн., занижено ПДВ у сумі 60655 грн., та завищено від'ємне значення  ПДВ на 20019 грн. Підставою для таких висновків на думку відповідача стало нарахування  валових доходів позивачу  у сумі 383332,41 грн.  нібито отриманих ним у 4 кварталі 2005 р. та у 1 кварталі 2006 р. внаслідок сплати  ТОВ «Міндальна роща» орендної плати .

                       Надані позивачем документи свідчать про те, що він 25.07.2005 р. уклав з ТОВ “Міндальна роща ” договір оренди  цілісного майнового комплексу , предметом якого  було надання останньому  у користування майнового комплексу, розташованого за адресою :м.Алушта, вул. Набережна, 8. Сторонами термін дії договору був визначений  з 25.07.2005 р. по 30.09.2005 р. Відповідно до п. 5.1. зазначеного договору  розмір місячної орендної плати  був встановлений у сумі 25000 грн.

                      Сторони уклали декілька додаткових угод до  вказаного договору : від 25.07.2005 р. , в якій було передбачено  продовження його дії до 30.05.2006 р.; від 26.07.2005 р. про скасування додаткової угоди від 25.07.2006 р.; від 30.08.2005 р. , в якій  підтверджений  намір сторін  про дію договору до 30.09.2005 р.

                       Після закінчення терміну дії зазначеного договору оренди ТОВ «Міндальна роща» повернула позивачу цілісний майновий комплекс, про що свідчать підписаний сторонами 30.09.2005 р. акт приймання-передачі, копія якого надана у матеріали справи.

                       Надані позивачем документи свідчать про те, що в останній раз  нарахування орендного платежу було здійснено на підставі підписаного сторонами акту про надання послуг №23 від 30.09.2005р., а ТОВ «Міндальна роща» в останній раз перерахувало орендну плату за вказаним договором оренди 09.09.2005 р. у сумі 25000 грн.

                       Вивчивши надані сторонами документи , суд встановив, що у матеріалах справи відсутні докази того, що у 4 кварталі 2005 р. та у 1 кварталі 2006 р. ТОВ «Міндальна роща» використовувало цілісний майновий комплекс позивача , розташований за адресою: м.Алушта, вул. Набережна,8, сплачувало останньому орендну плату та компенсувало витрати на утримання зазначеного майна.

                     За таких обставин, приймаючи до уваги поняття валових доходів, визначене у  п.4.1. ст. 4 Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств”, суд вважає, що відповідач помилково збільшив  валові доходи позивача за 4 квартал 2005 р. у розмірі 172521,64 грн сум фактичних витрат на утримання зазначеного майна  та 62499,99 грн.  орендної плати та за 1 квартал 2006 р.  у розмірі 210810,77 грн., яка склалась з 123310,77 грн. витрат на утримання майна та 87500 грн. – орендної плати, зробив невірно висновок про отримання позивачем доходу від оренди вказаного майна.

                     Матеріали справи свідчать про те, що відповідач в наслідок невірного нарахування позивачу нібито отриманого ним доходу по договору оренди , укладеному 25.07.2005 р. з ТОВ «Міндальна роща», встановив ,що мало місце завищення бюджетного відшкодування по ПДВ за період з листопада 2005 р. по березень 2006 р.  на суму 12565 грн.

                     Як визначено вище, матеріали справи не підтверджують отримання позивачем будь-якого доходу від ТОВ «Міндальна роща» після закінчення терміну дії договору оренди від 25.07.2005 р., у зв'язку з чим  суд вважає, що у відповідача не було правових підстав  не тільки для зменшення  бюджетного відшкодування по ПДВ   за  вказаний період часу  на 12565 грн., але і для нарахування ПДВ у сумі 60655 грн. за період часу з жовтня 2005 р. по березень 2006 р.

                          Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення  зобов'язань  юридичних або фізичних осіб  перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків  і зборів ( обов‘язкових платежів) є Закон України “Про порядок  погашення  зобов'язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Ст. 1 закону визначає, що податковим боргом ( недоїмкою)  є податкове  зобов'язання ( з урахуванням  штрафних санкцій  за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене  у встановлений строк, а також пеня , нарахована  на суму такого податкового зобов'язання.

                          Ст.17 Закон України “Про порядок  погашення  зобов'язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначає порядок  нарахування штрафних санкції за порушення податкового законодавства платником податків.

                         Як зазначено вище , суд не встановив в діях позивача будь-яких порушень податкового законодавства , яки б призвели до невірного визначення ним податкових зобов'язань. За таких обставин у відповідача булі відсутні підстави для нарахування  штрафних санкцій.

                        У акті перевірки зафіксовані висновки відповідача про те, що позивач у 2 кварталі 2005 р. не нарахував валові доходи у розмірі 10125 грн. у зв'язку з реалізацією побутової техніки та кухонного обладнання ТОВ «Міндальна роща» без урахування  витрат на доставку та монтаж цих товарів.

                        Під час слухання справи позивач погодився з зазначеними висновками відповідача.

                        Позивачем наданий розрахунок, який підтверджує, що зазначена сума у розмірі 10125 грн. зменшує від'ємне значення об'єкту  оподаткування у 2 кварталі 2005 р. та за 2005 р. в цілому, в наслідок чого податок на прибуток у даний період не виникає.

                        Відповідач в порядку, передбаченому ст. 71 КАСУ, не надав доказів невірного здійснення позивачем вказаного розрахунку.  

                        Вивчивши надані сторонами документи,  пояснення  сторін , суд вважає, що  не  відповідають дійсним обставинам справи, висновки, які зроблені відповідачем у акті перевірки № 1153/23/16510329, в силу чого згідно зі ст. 70 КАСУ цій акт не може бути доказом  виявлення відповідачем порушень позивачем Законів України  “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про податок на додану вартість” .

                        За таких обставин, беручи до уваги те, що податкові повідомлення - рішення від 07.12.2006 р.№ 0006092301/2, № 0006082301/2 та № 0006102301/2 прийняти відповідачем  на підставі  акту № 1152/23/16510329, суд вважає , що вони не можуть бути визнані правомірними,  тому підлягають задоволенню позовні вимоги по визнанню їх нечинними.

                         Під час судового засідання, яке відбулось 27.04.2007 р., були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ  постанову складено 04.05.2007 р.

                         Керуючись ст. 94,98    160-163 КАС України, суд  

                                              п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити.

           2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення  ДПІ у м.Алушта ( м.Алушта, вул.Леніна, 22-а) від 07.12.2006 р. № 0006092301/2  , яким  ТОВ “Морський”( м.Алушта, вул.Набережна,8, ЗКПО16510329) зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 12565 грн. і нараховані штрафні санкції у розмірі 3038 грн.

         3. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення  ДПІ у м.Алушта ( м.Алушта, вул.Леніна, 22-а) від від 07.12.2006 р. № 0006082301/2 , яким донараховано ТОВ “Морський”(м.Алушта, вул.Набережна,8, ЗКПО16510329) податок на прибуток у розмірі 17256,25 грн. і нараховані штрафні санкції у розмірі 3451,25 грн.

         4. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення  ДПІ у м.Алушта ( м.Алушта, вул.Леніна, 22-а) від 07.12.2006 р. № 0006102301/2  , яким донараховано ТОВ “Морський”(м.Алушта, вул.Набережна,8, ЗКПО16510329) ПДВ у розмірі 60655 грн. і нараховані штрафні санкції у розмірі 30328 грн.

          6.Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ “Морський”( м.Алушта, вул.Набережна,8, ЗКПО16510329, п/р 260050130327 в ЗАТ «Банк НРБ» м.Київ, МФО 320627) 3,40 грн. судового збору.

         У разі неподання  заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання  постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ -  з дня складення у повному обсязі).

Якщо після подачі заяви  про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу  через 20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження.  

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Яковлєв С.В.