Рішення

від 14.11.2017 по справі 903/639/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 листопада 2017 р. Справа №903/639/17

за позовом: Приватного підприємства "Хризотил"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМП"

про стягнення 105787,21 грн.

Головуючий суддя - Шум М.С.

суддя Дем'як В.М.

суддя Костюк С.В.

представники сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

Відповідно до п.8 ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників судового процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Приватне підприємство "Хризотил" звернулось до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМП" про стягнення 105787,21 грн., з яких 95133,25 грн. - основна заборгованість, 7149,36 грн. - пені, 2646,68 грн. - інфляційних втрат, 857,92 грн. - 3% річних.

В судовому засіданні 19.09.2017р. було оголошено перерву до 03.10.2017р..

Ухвалою суду від 03.10.2017р. розгляд справи відкладено на 14.11.2017р., призначено розгляд справи у колегіальному складі суду..

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 05.10.2017р., сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді - Шум М.С., суддів - Дем'як В.М., Костюк С.В..

01.11.2017р. на адресу суду від ГУ ДФС у Волинській області на виконання вимог ухвали суду від 03.10.2017р., надійшли пояснення №10326/10/03-20-10-03-08 від 27.10.2017р., згідно яких повідомляють, що по даних АІС Податковий блок в поданій податковій звітності з ПДВ ТОВ ВМП сформовано податковий кредит за лютий-квітень поточного року по виписках та зареєстрованих податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних контрагентом ТОВ Хризотил на загальну суму 15855,54 грн., в т.ч. по наступних податкових накладних:

- №2 від 06.02.2017р. (зареєстрована 26.02.2017р.) на суму ПДВ 5250 грн.;

- №2 від 09.03.2017р. (зареєстрована 31.03.2017р.) на суму ПДВ 5250 грн.;

- №5 від 24.03.2017р. (зареєстрована 14.04.2017р.) на суму ПДВ 105 грн.;

- №1 від 20.04.2017р. (зареєстрована 13.05.2017р.) на суму ПДВ 5250,54 грн..

Позивач в судове засідання 14.11.2017р. не з'явився, уповноваженого представника не направив, згідно поданого представником позивача через канцелярію суду клопотання (вх.№01-54/10290/17 від 13.11.2017р.), останній просить розглядати справу у його відсутності, позовні вимоги підтримує, в клопотанні про призначення експертизи просить відмовити у зв'язку з необґрунтованістю, також просить суд врахувати, що суми ПДВ згідно податкових накладних були віднесені ТОВ ВМП до складу свого податкового кредиту.

Відповідач в судове засідання 14.11.2017р. не з'явився, уповноваженого представника не направив, згідно поданого через канцелярію суду клопотання (вх.№01-54/10267/17), зазначає, що юридичні послуги підприємству (відповідачу) надає лише один юрист, а на 14.11.2017р. призначені також справи у Рівненському апеляційному господарському суді та в господарському суді Житомирської області, тому не мають змоги взяти участь у судовому засіданні по даній справі, яке призначене на 14.11.2017р. на 10:00 год. та просять суд відкласти розгляд справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ст.87 ГПК України.

Щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.

Положення ГПК України не містять конкретних вимог щодо повноважень осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Згідно ст.28 ГПК України, представляти інтереси сторін у господарському суді можуть також інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, довіреністю від імені підприємства, організації. Представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.

Окрім цього, матеріали справи містять достатньо відомостей для розгляду справи, а відкладення розгляду спору є правом суду, якщо спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Суд розглянувши вказане клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, враховуючи вищенаведене, відхиляє його, як безпідставне та спрямоване на затягування розгляду справи.

Також суд розглянувши клопотання відповідача (№571 від 02.10.2017р., вх.№01-81/136/17 від 03.10.2017р.) про призначення судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів, відхиляє його, як безпідставне та спрямоване на затягування розгляду справи з підстав викладених у мотивувальній частині рішення.

На підставі викладеного суд вважає, що вжив усіх необхідних заходів для повідомлення позивача та відповідачів про дату та час слухання справи та з урахуванням вимог ст.69 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

встановив:

21.10.2015р. між ПП "Хризотил" (далі - Продавець) та ТзОВ "ВМП" (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу №3 (далі - Договір) (а.с.9-10).

Згідно п.1.1 Договору Продавець зобов'язується передавати у власність Покупця натуральну оболонку та інші допоміжні матеріали для харчового виробництва (далі - Товар), а Покупець зобов'язується приймати Товар та здійснити оплату за нього у повному обсязі на умовах даного Договору.

Згідно п.1.3 та п.1.4 Договору право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі Товару. Загальну суму Договору складає сума всіх накладних, згідно яких товар передано Покупцеві.

Згідно п.6.2 Договору Покупець здійснює оплату за Товар у повному обсязі протягом 40 календарних днів з моменту переходу права власності, відповідно до п.1.3 цього Договору.

На виконання умов Договору ПП "Хризотил" поставило, а ТОВ "ВМП" отримало товар на загальну суму 95133,25 грн. згідно наступних видаткових накладних: №РН-0000003 від 06.02.2017р. на суму 31500 грн.; №РН-0000006 від 09.03.2017р. на суму 31500 грн.; №РН-0000009 від 24.03.2017р. на суму 630 грн.; №РН-0000010 від 20.04.2017р. на суму 31503,25 грн. (а.с.18-21).

Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.1 ст.9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинними документами у даному випадку є видаткові накладні: №РН-0000003 від 06.02.2017р., №РН-0000006 від 09.03.2017р., №РН-0000009 від 24.03.2017р., №РН-0000010 від 20.04.2017р., які підписані сторонами, скріплені відтисками печаток господарюючих суб'єктів, містять всі визначені законодавством обов'язкові реквізити, в повному об'ємі відображають зміст та обсяги здійснених сторонами на їх підставі згідно умов підписаного Договору господарських операцій.

Відповідач взяті на себе зобов'язання в частині проведення з позивачем належних розрахунків по оплаті отриманого Товару (у порядку та строки, визначені Договором) не виконало, чим порушило п.6.2 Договору.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст.144 Господарського кодексу України(далі - ГК України), майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що в даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між ними Договір купівлі-продажу №3 від 21.10.2015р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Згідно ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.193 ГК України, статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1-2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами Договору, відпуск позивачем відповідачу товару, отримання його відповідачем, не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку, що вимога позивача в частині стягнення основної заборгованості в сумі 95133,25 грн. підставна та підлягає до задоволення.

Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 7149,36 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Згідно п. 8.2 Договору за прострочення платежу, Покупець сплачує Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

За прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті за отриманий відповідачем товар, згідно перевіреного розрахунку позивача, нараховано 7149,36 грн. пені, яка є підставною та підлягає до стягнення.

Розрахунок нарахування пені перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ".

Щодо стягнення з відповідача 2646,68 грн. - інфляційних втрат та 857,92 грн. - 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За прострочення виконання грошових зобов'язань відповідачу, згідно перевірених розрахунків позивача, нараховано 857,92 грн. - 3% річних, та 2646,68 грн. - інфляційних втрат, які є підставними та підлягають до стягнення.

Розрахунок нарахування інфляційних втрат та 3% річних перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ".

Суд зазначає, що при відхиленні клопотання відповідача (№571 від 02.10.2017р., вх.№01-81/136/17 від 03.10.2017р.) про призначення судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів, суд керувався тим, що матеріали справи містять достатні докази необхідні для вирішення спору по суті та в суду не виникає сумнівів, щодо достовірності видаткових накладних: №РН-0000003 від 06.02.2017р.; №РН-0000006 від 09.03.2017р.; №РН-0000009 від 24.03.2017р.; №РН-0000010 від 20.04.2017р., що містяться в матеріалах справи. Отримання відповідачем товару, також підтверджується поданою податковою звітністю з ПДВ ТОВ ВМП згідно, якої сформовано податковий кредит в тому числі і по вищенаведених видаткових накладних(пояснення ГУ ДФС у Волинській області №10326/10/03-20-10-03-08 від 27.10.2017р.).

Твердження викладені у відзиві №560 від 18.09.2017р. про кібератаку відповідача, матеріалами справи не підтверджується, а саме не встановлено відповідними правоохоронними органами даного факту, а також слід звернути увагу, що відпуск товару по останній накладній відбувся 20.04.2017р., заява до правоохоронних органів про кібератаку на відповідача подана 29.06.2017р.(а.с.24), тобто через 2 місяці після отримання товару, отже відповідач знав про необхідність виконання свого обов'язку з оплати отриманої продукції.

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази сторін, господарський суд, оцінюючи їх за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 105787,21 грн., з яких 95133,25 грн. - основна заборгованість, 7149,36 грн. - пені, 2646,68 грн. - інфляційних втрат, 857,92 грн. - 3% річних підставні та підлягають до задоволення.

Спір до суду було доведено з вини відповідача, отже судові витрати в сумі 1600 грн. в порядку ст.ст.44,49 ГПК України, слід покласти на нього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВМП" (45400, Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Луцька, буд. 3, код ЄДРПОУ 36266887) на користь приватного підприємства "Хризотил"(43026, Волинська обл., м. Луцьк, пр.-т СоборностіАДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 35923185) 105787,21 (сто п'ять тисяч сімсот вісімдесят сім гривень двадцять одну копійку) грн. , з них: 95133,25 грн. - основного боргу, 7149,36 грн. - пені, 2646,68 грн. - інфляційних втрат, 857,92 грн. - 3% річних та 1600 (одну тисячу шістсот гривень) грн. витрат по сплаті судового збору.

Повний текст рішення складено

20.11.2017

Головуючий суддя М.С. Шум

суддя В.М. Дем'як

суддя С.В. Костюк