Рішення

від 01.11.2017 по справі 905/1914/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.11.2017р. Справа №905/1914/17

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Український промислово-торговий альянс",

м.Київ

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Вуглересурс", м.Чистякове,

Донецька область

про стягнення 425077,77 грн.

Головуючий суддя Г.В. Левшина

Суддя О.В. Попов

Суддя В.І. Матюхін

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2- по дов.

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Український промислово-торговий альянс", м.Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Вуглересурс", м.Чистякове, Донецька область, про стягнення 425077,77 грн., у тому числі попередня оплата в розмірі 238000,00 грн., три проценти річних в сумі 17859,77 грн. та інфляція в сумі 169218,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №3/2014 від 19.05.2014р. в частині повної та своєчасної поставки продукції.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Вуглересурс", знаходиться за адресою: м.Чистякове, Донецька обл., вул.Піонерська, 2.

Відповідно до п.6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014р. №01-06/1290/14 учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду, зокрема, якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо). За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Як встановлено, інформація про час і місце судового засідання була розміщена на сторінці суду.

Отже, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

За таких обставин, враховуючи достатність зібраних по справі доказів, згідно зі ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

19.05.2014р. між сторонами був підписаний договір поставки №3/2014, за умовами якого відповідач (постачальник) зобов'язався передати у власність, а покупець (позивач) взяв на себе прийняти та оплатити вугільну продукцію (далі-вугілля) за марочним складом, цінами та у кількості, вказаних у відповідних специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.

Обсяги та строки поставок вугілля узгоджуються сторонами шляхом підписання відповідних специфікацій до договору (п.1.2 договору).

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як встановлено, відповідно до п.4.1 договору №3/2014 від 19.05.2014р. оплата вугілля здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника.

Згідно з наданими до матеріалів справи банківськими виписками позивачем на користь відповідача 26.06.2014р., 02.07.2014р., 03.07.2014р. було перераховано оплату за вугілля за договором №3/2014 від 19.05.2014р. на суму 238000,00 грн.

Факт отримання вказаних грошових коштів з боку відповідача не спростований.

Статтею 662 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

При цьому, згідно із ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Згідно з п.2.1 договору №3/2014 від 19.05.2014р. вугілля за вказаним договором поставляється на умовах FCA- станція відправлення , згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс в редакції 2010р. з урахуванням умов та застережень, що містяться в даному договорі.

12.11.2014р. позивач звернувся до відповідача з вимогою №10/11 від 10.11.2014р. щодо відвантаження вугілля за договором на суму 238000,00 грн.

За висновками суду, свої зобов'язання щодо повної поставки позивачу товару всупереч ст.ст.526, 662, 663 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач належним чином не виконав.

Згідно із ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписом ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

За змістом ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, враховуючи, що відповідач свої зобов'язання за договором №3/2014 від 19.05.2014р. з поставки товару позивачу у встановлений строк не виконав, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати у розмірі 238000,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Претензією №16/05 від 16.05.2017р. позивач звернувся до відповідача з вимогою, зокрема, щодо повернення перерахованої попередньої оплати в сумі 238000,00 грн.

Всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачем доказів повернення позивачу попередньої оплати в сумі 238000,00 грн. не надано.

Відповідач заперечень проти вказаних позовних вимог не надав.

За таких обставин, враховуючи, що позов в частині вимог про стягнення попередньої оплати в сумі 238000,00 грн. доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, враховуючи, що відповідач заперечень проти позову не надав, позовні вимоги в частині стягнення 238000,00 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача три проценти річних за період з 01.01.2015р. по 01.07.2017р. в розмірі 17859,77грн. та інфляцію за період з січня 2015р. по червень 2017р. в розмірі 169218,00 грн.

Щодо вказаних позовних вимоги суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

Разом із тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст.625 Цивільного кодексу України.

Вказані висновки суду цілком збігаються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 15.10.2013р. по справі №5011-42/13539-2012.

Як наслідок позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних в сумі 17859,77 грн. та інфляції в сумі 169218,00 грн. підлягають залишенню без задоволення.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Український промислово-торговий альянс", м.Київ до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Вуглересурс", м.Чистякове, Донецька область про стягнення 425077,77 грн., у тому числі попередня оплата в розмірі 238000,00 грн., три проценти річних в сумі 17859,77 грн. та інфляція в сумі 169218,00 грн., задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Вуглересурс" (86600, м.Чистякове, Донецька обл., вул.Піонерська, 2, ЄДРПОУ 31843321) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Український промислово-торговий альянс" (04116, м.Київ, вул.Старокиївська, 10-Г, ЄДРПОУ39062174) попередню оплату в сумі 238000,00 грн., судовий збір в сумі 3570 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 01.11.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 02.11.2017р.

Головуючий суддя Г.В. Левшина

Суддя О.В. Попов

Суддя В.І. Матюхін