Рішення

від 15.11.2017 по справі 910/14252/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2017 Справа №910/14252/17 За позовом Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування

житлового фонду Деснянського району м. Києва

до Приватного підприємства Група ОЛІ

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Деснянська районна у місті Києві державна адміністрація

Про виселення з нежитлового приміщення

Суддя Трофименко Т.Ю.

У засіданні брали участь:

від позивача: Максимова Я.С. - по дов. №б/н від 01.11.2017р.

від відповідача: не з явився

від третьої особи: не з явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" про виселення Приватного підприємства "Група ОЛІ" з нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Братиславська, 8-а.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 31.03.2015р. між Деснянською районною у місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Приватним підприємством "Група ОЛІ" (орендар) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва (балансоутримувач) був укладений договір №492/0106 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду. На виконання даного договору відповідачу було передано в орендне користування нежитлове приміщення площею 24,50 кв.м. в будинку № 8а по вул.. Братиславський в м. Києві. Строк дії договору закінчився 03 березня 2016 року. Оскільки відповідач після закінчення строку дії договору не звільнив орендоване приміщення та не передав його по акут, позивач звернувся з даним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2017 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/14252/17, розгляд справи призначено на 27.09.2017р.

25.09.2017р. від представника відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивоване тим, що повноважний представник перебуває у відпустці з 22 вересня 2017 року по 20 жовтня 2017р.

19.10.2017 третя особа через відділ діловодства суду подала пояснення по справі, якими підтримує позовні вимоги.

Ухвалою Господарського суду від 27.09.2017 строк розгляду спору по справі № 910/14252/17 було продовжено на 15 днів, залучено третю особу на стороні позивача та відкладено розгляд справи на 01.11.2017.

Судове засідання, призначене на 01.11.2017, не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Трофименко Т.Ю. на лікарняному.

Оскільки, 06.11.2017 суддя Трофименко Т.Ю. вийшла з лікарняного, справа 910/14252/17 була призначена до розгляду на 15.11.2017р.

Представник відповідача в судове засідання 15.11.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

З огляду на те, що ухвали суду були надіслані судом за адресою відповідача, яка зазначена в позовній заяві та зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України).

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 4-2, 4-3 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Суд зазначає, що стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

В судовому засіданні, що відбулось 15.11.2017, представник позивача наполягав на позові, надав суду усні пояснення по справі.

Від третьої особи до суду надішли письмові пояснення на позов, відповідно до яких позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Суд дійшов висновку, що наданих доказів достатньо для вирішення спору по суті.

У судовому засіданні 15.11.2017 відповідно до ст. 85 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до п. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні "від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" об'єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4 Закону), орендодавцями є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування щодо нерухомого майна, яке перебуває у комунальній власності (ст. 5 Закону).

31 березня 2015 року між комунальним підприємством по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва (надалі за договором - Орендодавець) та Приватним підприємством ОЛІ (наділ за договором - Орендарем) було укладено договір № 492/0106 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (надалі - Договір), згідно умов якого Орендодавець на підставі розпорядження Деснянської районної у місті Києві державна адміністрація від 23.02.2015 року № 96 передає, а Орендар приймає в оренду нежитлове приміщення (будівлю, споруду), далі об'єкт оренди за адресою: вул.. Братиславська, 8-а. Загальною площею 24050 кв. м., для розміщення суб єктів господарювання, які здійснюють виробничу діяльність непродовольчих товарів (п. 1.1. , п. 2.1 Договору).

Пунктом 9.1. Договору встановлено строк дії договору - з 04 березня 2015 року по 03 березня 2016 року.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна "передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той же самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно зі статтею 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Оскільки після закінчення строку дії договору (03 березня 2016р.) ні одна із сторін не заявила про його припинення або зміну, договір оренди було продовжено до 02 березня 2017р.

Листом № 46-105 юр. від 29.12.2016р. позивач повідомив відповідача про відсутність між сторонами договірних відносин та вимогою звільнити приміщення та передати по акту прийому - передачі на протязі 10-ти днів з моменту отримання даної вимоги.

З урахування викладеного договір оренди від 31.03.2015р. припинив свою дію 02 березня 2017 року.

Згідно зі статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно зі статтею 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно п. 4.15 Договору, після закінчення строку дії договору оренди орендар зобов язаний пере6дати майно за актом приймання - передачі балансоутримувачу.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. Так, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди нежитлового приміщення, що належить до комунальної власності, тому до спірних правовідносин слід застосувати спеціальні норми права, які передбачені Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (надалі - Закон).

Так, ст. 10 Закону чітко регламентує істотні умови договору оренди, яких сторони досягли при укладенні Договору. Таким чином, відповідно до вимог вказаної статті, як спеціальної норми, та ст. ст. 638, 759, 763 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст. ст. 180, 181, 283 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), як норм загальних, він вважається укладеним, згідно частини 8 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Частиною 1 ст. 24 ГК України закріплено, що управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб'єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Відповідно до ч. ч. 2,3 ст. 136 ГК України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Позивач вказує на той факт, що у зв'язку з прийняттям розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.01.2015 № 48 "Про закріплення на праві господарського відання за комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул.. Братиславська, 8-а закріплено на праві господарського відання за комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" та визначено балансоутримувачем.

З урахуванням вищезазначеного, оскільки між позивачем та відповідачем не було укладено відповідної додаткової угоди про зміну балансоутримувача нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 8-а до договору № 492/0106 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 31.03.2015 та про продовження строку дії даного договору, відповідач неправомірно користується спірним майном.

Згідно п. 400 ЦК України, недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зазначене приміщення перебуває у незаконному користуванні відповідача. Доказів повернення приміщення відповідачем у порядку, відповідно до умов Договору суду не надано.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, вимоги позивача про виселення відповідача з нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Братиславська, 8-а є обґрунтованими та позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. ст.ст. 33-35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" задовольнити.

Виселити Приватне підприємство Група ОЛІ (02225, м. Київ, пр. Маяковського, 17-В, кв. 64, код ЄДРПОУ: 30529473) з нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Братиславська -8-а.

Стягнути з Приватного підприємства Група ОЛІ (02225, м. Київ, пр. Маяковського, 17-В, кв. 64, код ЄДРПОУ: 30529473) на користь комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15; код ЄДРПОУ 29605452) судовий збір у розмірі 1 600 грн. 00 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.11.2017р.

Суддя Трофименко Т.Ю.