Рішення

від 15.11.2017 по справі 910/18166/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2017Справа №910/18166/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прометей-Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра 25"

про розірвання договору та стягнення 122 610,00 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Калашников П.В. - представник за довіреністю б/н від 13.11.17р.

від відповідача не з'явилися

В судовому засіданні 15.11.2017, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Прометей-Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра 25" про розірвання договору та стягнення 122 610,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 13.07.2017 року між сторонами було укладено договір поставки мінеральних добрив № 13072017/75, за яким відповідач зобов'язався поставити товар у власність позивача, а останній зобов'язався прийняти та оплатити такий товар. На виконання умов договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача попередню оплату у розмірі 10 % від загальної вартості договору, що становить 122 610,00 грн. За доводами позивача, відповідач в порушення умов договору належним чином не виконав своїх зобов'язань щодо поставки товару у строки, визначені умовами договору, у зв'язку з чим позивач просить суд розірвати договір та стягнути з відповідача попередню оплату у розмірі 122 610,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2017 порушено провадження у справі № 910/18166/17 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 15.11.2017.

У судове засідання, призначене на 15.11.2017, з'явився представник позивача, який надав документи на виконання вимог ухвали суду, що були долучені до матеріалів справи, підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, вимоги ухвали суду не виконав, письмового відзиву на позов не надав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п. 3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач не з'явився у судове засідання, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка даного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив .

13 липня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прометей-Сервіс" (надалі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Деметра 25" (надалі - відповідач, постачальник) було укладено договір поставки мінеральних добрив № 13072017/75 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у встановлені цим договором строки мінеральні добрива (в подальшому товар) у власність покупця для використання у підприємницькій діяльності, а покупець прийняти товар та оплатити його вартість за цінами та на умовах, визначених цим договором (п.1.1. договору).

Відповідно до п.п. 2.1., 6.1 договору кількість товару, що поставляється за цим договором, а також ціна та товар та загальна вартість партії товару визначається сторонами в додатках (специфікаціях) до даного договору.

Постачальник поставляє товар партіями в терміни, зазначені в додатках (специфікаціях) до даного договору (п. 3.1. договору).

Згідно із Специфікацією № 1, затвердженої та підписаної сторонами 13.07.2017, відповідач зобов'язався у строк з 04.08.2017 по 07.08.2017 поставити позивачу сульфоамофос 20:20+14 S у кількості 134 тони на загальну суму 1 226 100,00 грн.

За умовами п. 6.4. договору покупець має здійснити попередню оплату у розмірі 10 % вартості товару та післясплату 90% по факту прибуття товару на станцію покупця.

Покупець здійснює оплату наданих послуг не пізніше двох банківських днів з дня отримання відповідного рахунку постачальника, якщо інше не передбачено даним договором або додатками чи додатковими угодами до нього (п. 6.3. договору).

Пунктом 8.2. договору встановлено, що порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за цим Договором (п. 7.1. договору).

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактура № ДМ-0002128 від 13.07.2017 року на загальну суму 1 226 100,00 грн., який дійсний до сплати до 14.07.2017 року.

13 липня 2017 року згідно платіжного доручення № 346 від 13.07.2017 позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача 122 610,00 грн. передоплати за сульфоамофос, згідно виставлено відповідачем рахунку № ДМ-0002128 від 13.07.2017.

За твердженням позивача, спір у справі виник внаслідок порушення відповідачем зобов'язань за договором в частині поставки мінеральних добрив у строки, визначені умовами договору, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про розірвання договору та стягнення суми попереднього оплати.

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлялась на адресу відповідача претензія № 47 від 03.08.2017, відповідно до якої ТОВ "Прометей-Сервіс" просило повернути сплачені згідно платіжного доручення № 346 від 13.07.2017 кошти у розмірі 122 610,00 грн. у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України , ст. 173 Господарського кодексу України , в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Укладений між сторонами договір № 13072017/75 від 13.07.2017 за своєю правовою природою є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України , за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Судом встановлено, що на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури № ДМ-0002128 від 13.07.2017 року, позивач здійснив попередню оплату товару у розмірі 10 % вартості товару, а саме на суму 122 610,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 346 від 13.07.2017.

Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 ЦК України.

На підставі ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 4 специфікації №1 від 13.07.2017 до договору поставки мінеральних добрив № 13072017/75 від 13.07.2017 строк поставки товару було встановлено з 04.08.2017 до 07.08.2017.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з претензією № 47 від 03.08.2017, у якій просив повернутим грошові кошти у розмірі 122 610,00 грн. у зв'язку з невиконанням своїх договірних зобов'язань. Вказана претензія була направлена відповідачу за адресую: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 9Б, що підтверджується адресним ярликом до відправлення № 5405506870800, однак повернута відправнику за закінченням встановленого строку зберігання.

Таким чином, за твердженням позивача, станом на момент розгляду спору відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, а саме не здійснив поставку товару, як і не повернув попередню оплату у розмірі 122 610,00 грн.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи той факт, що відповідач всупереч умовам договору не виконав свого обов'язку щодо поставки товару та не надав доказів повернення суми попередньої оплати, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача грошової суми у розмірі 122 610,00 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 665 ЦК України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору.

Стаття 611 ЦК України визначає можливі наслідки порушення зобов'язання, метою яких є захист інтересів постраждалої сторони. До них, зокрема належать: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від нього (ст. 615 ЦК України) або розірвання договору (ст. 651 ЦК України), зміна умов зобов'язань (ст. 651 ЦК України), сплата неустойки (ст. 624 ЦК України), відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 623 ЦК України).

Відповідно до ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язань однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

За загальним правилом сторона, яка відмовляється від зобов'язання, повинна сповістити про це другу сторону.

Частиною 1 ст. 206 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених ст. 188 Кодексу - сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, і у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

Передбачене статтею 188 Господарського кодексу України надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує та може звернутися за захистом свого порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору (аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 19.09.2011 N 22/110).

Матеріалами справи підтверджується факт направлення на адресу відповідача претензії № 47 від 03.08.2017 про повернення попередньої оплати у зв'язку з невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань. Тобто, надіслана претензія розцінюється як відмова позивача від зобов'язань за договором поставки мінеральних добрив № 13072017/75 від 13.07.2017.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, суд визнає існування підстав для розірвання договору обґрунтованими та доведеними, а позовні вимоги в цій частині таким, що підлягають задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір поставки мінеральних добрив № 13072017/75 від 13.07.2017 у зв'язку з порушенням істотних умов договору з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра 25".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра 25" (01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська буд. 9Б; ідентифікаційний код 34465980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прометей-Сервіс" (54055, м. Миколаїв, вул.. Садова, 18; ідентифікаційний код 23082414) заборгованість у розмірі 122 610 (сто двадцять дві тисячі шістсот десять) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 3 439 (три тисячі чотириста тридцять дев'ять) грн. 15 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.11.2017.

Суддя Пукшин Л.Г.