Ухвала

від 17.11.2017 по справі 915/1208/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

17 листопада 2017 року Справа № 915/1208/17

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши матеріали

за позовом: Обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго” (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5А; ідентифікаційний код 31319242)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого об'єднання “Океан-Сервіс” (54055, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 197; ідентифікаційний код 33311109)

про: стягнення 72377,30 грн. та повернення майна,

В С Т А Н О В И В:

04 вересня 2017 року Обласне комунальне підприємство “Миколаївоблтеплоенерго” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання “Океан-Сервіс” з вимогами про: - стягнути заборгованості в розмірі 70399 грн. 38 коп., з яких: 59443 грн. 80 коп. – основний борг, 3328 грн. 85 коп. – інфляційні, 806 грн. 16 коп. – 3 % річних та 6820 грн. 57 коп. – штраф; - зобов'язання відповідача повернути електродвигун в комплекті.

Ухвалою суду від 05.09.2017 (суддя Фролов В.Д.) повернуто позовну заяву та додані до неї документи без розгляду на підставі п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

13 вересня 2017 року Обласним комунальним підприємством (ОКП) “Миколаївоблтеплоенерго” вдруге пред'явлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю виробничого об'єднання “Океан-Сервіс” з наступними вимогами: 1. Стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 70399, 38 грн. в тому числі 59443,80 грн. основного боргу, 3328,85 грн. інфляції, 806,16 грн. – 3 річних та 6820,57 грн. штрафу. 2. Зобов'язати відповідача повернути електродвигун в комплекті.

До позовної заяви було додано клопотання від 16.08.2017 про звільнення позивача від сплати судового збору, мотивоване скрутним фінансовим становищем ОКП “Миколаївоблтеплоенерго”.

Ухвалою суду від 14.09.2017 (суддя Коваль Ю.М.) повернуто позовну заяву обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго” та додані до неї документи без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, а також листом за вих. № 915/927/17/8200/17 від 14.09.2017 було повернуто без розгляду подане разом із зазначеною позовною заявою клопотання № 2615/юр від 16.08.2017 про звільнення від сплати судового збору.

15 листопада 2017 року до Господарського суду Миколаївської області вкотре надійшла позовна заява Обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго” № 3558/32 від 10.11.2017, в якій позивач просить:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого об'єднання “Океан-Сервіс” заборгованість у розмірі 72377,30 грн., в тому числі 59443,80 грн. основного боргу, 4577,17 грн. інфляції, 884,33 грн. – 3% річних та 7472,00 грн. штрафу;

- зобов'язати відповідача повернути електродвигун в комплекті.

Суд, ознайомившись з матеріалами позовної заяви № 3558/32 від 10.11.2017, дійшов висновку про повернення її без розгляду, з наступних причин:

1. Відповідно до п. п. 3, 5 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів); виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися.

Згідно зі ст. 55 ГПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про стягнення грошей – стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. В ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, – суми їх, визначені суддею. Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

За змістом ст. 1 Закону України “Про судовий збір” судовий збір – збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

У відповідності до ст. 2 вказаного закону платники судового збору – громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

За приписами ч. 1 ст. 3 Закону України “Про судовий збір” за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, справляється судовий збір.

Статтею 4 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В пункті 2.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу” (з останніми змінами та доповненнями), зокрема, зазначено, що одним з реквізитів позовної заяви є ціна позову, яку зазначає позивач і з якої обчислюється судовий збір. Якщо позивачем зазначено в заяві ціну позову, але в ній не наведено обґрунтованого розрахунку такої ціни, або його не додано до позовної заяви, або позивачем не зазначена вартість спірного майна та/або не подано доказів в обґрунтування цієї вартості, то позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 3 частини першої статті 63 ГПК.

Відповідно до п. 2.2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу” (з останніми змінами та доповненнями), судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), – як рухомих речей, так і нерухомості, – визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним – пункт 1 статті 83 ГПК). На виняток з цього правила лише у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею (частина третя статті 55 ГПК); з цією метою суд вправі витребувати додаткові документи і матеріали як в учасників даного судового процесу, так і в інших підприємств та організацій (стаття 38, пункт 4 статті 65 ГПК), а в разі необхідності призначити відповідну судову експертизу (проведення експертної оцінки майна), у випадку ж відмови позивача від здійснення оплати такої експертизи - залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

В пункті 2.22 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу” (з останніми змінами та доповненнями), зокрема, зазначено, що якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, заява повертається господарським судом з підстав передбачених ГПК України, а саме пунктом 4 частини першої статті 63.

Судом встановлено, що позивачем в позовній заяві № 3558/32 від 10.11.2017 не вказано ціни позову.

При цьому, як вбачається із прохальної частини позовної заяви, позивачем пред'явлено дві вимоги майнового характеру: стягнення грошових коштів в сумі 72377,30 грн. та витребування майна.

Згідно зі статтями 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статей 34, 36 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Однак, всупереч вищевказаним нормам процесуального законодавства, вартість витребуваного майна позивачем не вказано та документально не підтверджено. Так само, як не зазначено й те, яке саме конкретне майно необхідно витребувати у відповідача (не вказано його характеристик, ідентифікаційних даних, комплектації тощо).

Зазначене вище в сукупності позбавляє суд об'єктивної можливості вчинити передбачені законом процесуальні дії для підготовки справи до розгляду з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору, оскільки унеможливлює здійснення судом перевірки правильності сплати позивачем судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Крім того, позивачем в позовній заяві № 3558/32 від 10.11.2017 взагалі не вказано норм законодавства, на підставі якого подається позов, зокрема, щодо вимог про стягнення основного боргу в розмірі 59443,80 грн. та про повернення електродвигуна в комплекті, так само, як не вказано і конкретних умов договору щодо таких правомочностей позивача.

Також (вкотре) суд зазначає, що позовну заяву підготовлено без урахування наслідків невиконання підрядником умов договору підряду, передбачених цивільним законодавством.

За змістом п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми; не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Таким чином, недодержання позивачем вимог ст. ст. 54, 57 ГПК України є підставою для застосування судом ст. 63 ГПК України – повернення позовної заяви без розгляду.

Додатково суд звертає увагу позивача на те, що доданий позивачем до позовної заяви документ, названий у додатках до позову як «копія рахунку», являється неякісною (взагалі нечитабельною) копією, а тому не може бути прийнятий судом у якості належного та допустимого доказів.

Позивач, усунувши обставини, які були підставами повернення позовної заяви без розгляду, має право повторно звернутися з нею до господарського суду в загальному порядку.

Керуючись п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В:

Повернути позовну заяву № 3558/32 від 10.11.2017 та додані до неї документи без розгляду.

Додатки (лише на адресу позивача): позовна заява за вих. № 22/2-27072 від 19.10.2017 з доданими до неї документами всього на 18 арк.

          Суддя                                                                      О.Г. Смородінова