ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"13" листопада 2017 р.Справа № 916/2265/17
за позовом ПЕТРОЛЕУМ ОСОБА_1 ІНК. (PETROLEUM TRADE GROUP INC.);
до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРМАЦІЯ ПІВДЕНЬ"
про стягнення 50 000дол.США
Суддя Літвінов С.В.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_2 - по довіреності № б/н від 09.10.2017р.;
Від відповідача: не з'явився;
Суть спору: ПЕТРОЛЕУМ ОСОБА_1 ІНК. (PETROLEUM TRADE GROUP INC.) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАЦІЯ ПІВДЕНЬ" про стягнення 50000дол.США. - основна заборгованість та витрати судового збору.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.09.2017 року було порушено провадження у справі № 916/2265/17.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судових засідань був повідомлений належним чином, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про поважність причин відсутності не повідомив, своє право на захист не використався.
Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 13.11.2017 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив .
13 листопада 2014 року між ПЕТРОЛЕУМ ОСОБА_1 ІНК. (PETROLEUM TRADE GROUP INC.), що зареєстроване у республіці Панама як Приватне товариство з обмеженою відповідальністю 13.03.2006 року за реєстраційним номером F519309, документ D0920806 Торгового розділу Публічного реєстру (далі - Позивач, Кредитор, Компанія) та Товариством з обмеженою відповідальністю ФАРМАЦІЯ ПІВДЕНЬ (далі - Відповідач, Позичальник) було укладено Кредитну угоду № 1 (далі - Угода), відповідно
до умов якої Кредитор зобов'язався надати Позичальнику у сумі 30 000 000, 00 дол. США
(п.3.1.Угоди) строком до 28.02.2015 року (п.4.1.Угоди), а Позичальник зобов'язався повернути отримані грошові кошти відповідно до графіку (п.5.4.Угоди) у строк до 28.02.2015 року та сплатити проценти у розмірі 1% річних.
Кредитна угода від 13.11.2014 року №1 була зареєстрована в Управлінні
Національного банку України в Одеській області, про що отримано повідомлення з відміткою про реєстрацію Кредитної угоди №1 від 13.11.2014 року, засвідчене територіальним управлінням 21.11.2014 року за №83.
На виконання умов Кредитної угоди №1 від 13.11.2014 року Позивач надав Відповідачу грошові кошти в розмірі 24 254 600,00 дол. США, що підтверджується Довідкою АТ Регіональний ОСОБА_3 від 13.09.2017 року №К/02/231 та актом звіряння б/н від 01.09.2017 року (додаються до цієї позовної заяви).
Відповідач свої зобов'язання, встановлені Кредитною угодою № 1 від 13.11.2014 р. не виконав. Так, п 5.4. Кредитної угоди, передбачено кінцевий строк повернення кредиту - 28.02.20115 року. В порушення цієї умови, заборгованість власне за тілом кредиту у розмірі 8 305 800,00 дол. США та заборгованість за відсотками у сумі 483 117,43 дол. США Відповідачем не повернута, що підтверджується актом звіряння б/н від 01.09.2017 року.
Таким чином, сума простроченої заборгованості Відповідача перед Позивачем за Кредитною угодою № 1 від 13.11.2014 р. складає 8788917,43 дол. США, що складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 8 305 800,00 дол. США та заборгованість за відсотками у сумі 483 117,43 дол. США.
Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за Кредитною угодою обов'язку позивач звернувся до суду з даною позовною заявою та просить суд стягнути з відповідача заборгованості у розмірі 50000 доларів США, що еквівалентно 1303500грн.(станом на 14.09.2017р., що є днем подання позову) та 19552,5грн. судового збору.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).
Ч. 1 ст. 175 ГК України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно- правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Ч. 1 ст.199 ГК України передбачає, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно ч. 2 ст 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 530 ЦК України якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Так, судом встановлено існування заборгованості відповідача власне за тіло кредиту, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 50 000 доларів США, що еквівалентно 1303500грн. (станом на 14.09.2017р., що є днем подання (направлення) позову) є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.
Станом на день розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем не було належним чином доведено суду та доказано виконання своїх зобов'язань.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).
Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданих позивачем розрахунків сум заявлених до стягнення, позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення заборгованості у розмірі 50 000 доларів США, що еквівалентно 1303500грн., є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.
Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 19552,5 грн.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ФАРМАЦІЯ ПІВДЕНЬ (код ЄДРПОУ 35050268, місцезнаходження: 65005, Одеська область, м.Одеса, вул.Михайлівська,буд.44), на користь ПЕТРОЛЕУМ ОСОБА_1 ІНК. (PETROLEUM TRADE GROUP INC.) (реєстраційний номер F519309, місцезнаходження: Ricardo Arias Street, Advanced Tower, 11th Floor, Suite B, Panama City, Republic of Panama) частину заборгованості за Кредитною угодою № 1 від 13.11.2014 року у сумі 50 000,00 (п'ятдесят тисяч,00) доларів США, що еквівалентно 1303500грн. (один мільйон триста три тисячі п'ятсот грн.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 19552,5 грн. (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві грн. 50коп.)
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 20 листопада 2017 р.
Суддя С.В. Літвінов
Суд | Господарський суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 13.11.2017 |
Оприлюднено | 21.11.2017 |
Номер документу | 70348396 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Одеської області
Літвінов С.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні