Рішення

від 13.11.2017 по справі 916/2118/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" листопада 2017 р.Справа № 916/2118/17

За позовом Державне підприємство "Березнівське лісове господарство";

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АСТАНІЯ ТРЕЙДІНГ"

про стягнення 8306.8грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: -не з'явився;

Суть спору: Державне підприємство „Березівське лісове господарство» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АСТАНІЯ ТРЕЙДІНГ" 8306,80 гривень, з яких - 7000 гривень основної заборгованості, 1064 гривень інфляційних та 242,80 гривень 3% річних.

Ухвалою суду від 29 серпня 2017 року порушено провадження у справі №916/2118/17 та призначено до розгляду на 25 вересня 2017 року.

Ухвалою суду від 25 вересня 2017 року розгляд сприви відкладено у зв'язку з нез'явленням представників сторін у судове засідання.

09 жовтня 2017 року до канцелярії суду надійшло клопотання позивача, щодо розгляду справи без участі представника позивача.

Ухвалою суду від 09 жовтня 2017 року розгляд сприви відкладено у зв'язку з нез'явленням представників сторін у судове засідання.

23 жовтня 2017 року до канцелярії суду надійшло клопотання позивача, щодо розгляду справи без участі представника позивача, у зв'язку з неможливістю явки у судове засідання.

Судове засідання призначене на 30 жовтня 2017 року не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Гуляк Г.І на лікарняному.

06 листопада 2017 року від позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог та продовження строку в порядку ст. 69 ГПК України, яке судом долучено до матеріалів справи.

Крім того позивач у зазначеному клопотанні, вказує на те, що при здійсненні розрахунку 3% річних було допущено арифметичну описку та зазначено суму 217,22 гривень, яку і просить суд стягнути з відповідача.

Приймаючи до уваги те, що суддя Гуляк Г.І вийшла з лікарняного, ухвалою суду від 06 листопада 2017 року, у зв'язку із задоволенням клопотання представника позивача, строк розгляду справи продовжено та призначено розгляд на 13 листопада 2017 року.

Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про місце, день та час розгляду справи повідомлений належним чином, рекомендованою кореспонденцією.

Відповідач в засідання суду призначені на 25.09.2017 року, 09.10.2017 року, 30.10.2017 року та 13.11.2017 року не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області направлялись ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АСТАНІЯ ТРЕЙДІНГ" за належною адресою зазначеною в позовній заяві.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 «Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

За результатами судового засідання справу було розглянуто без участі представників сторін, за наявними в ній матеріалами документів наданих позивачем. У судовому засіданні, в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України , оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд встановив:

02.06.2016 року між Державним підприємством „Березівське лісове господарство» (надалі - Позивач, Покупець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АСТАНІЯ ТРЕЙДІНГ" (надалі - Відповідач, Продавець) укладено договір купівлі продажу №23-06/16/247 (надалі - Договір), відповідно до умов якого, Продавець зобов'язується продати, а Покупець оплатити та прийняти (одержати) від Продавця продукцію - Редуктор УРАЛ 4320 (пм 47 зубів) на загальну суму 7000 грн.

П. 2.1 Договору встановлено, що розрахунки за товар здійснюються на умовах попередньої оплати у розмірі 100%.

П. 2.2. Договору встановлено, що ціна товару визначена в національній валюті України. Вид розрахунків - безготівковий, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Відповідно до п. 3.1. Договору, продавець зобов'язаний власними силами забезпечити поставку Товару за адресою: Рівненська обл.. м. Березне, Нова пошта, від. 1, протягом 3 робочіх днів з моменту отримання передоплати.

Розділом 5 Договору передбачена відповідальність сторін, відповідно до п.5.1., у разі порушення терміну поставки, зазначеного в п.3.2. договору, Продавець сплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який кожний день затримки до моменту передачі Товару.

Відповідно до п. 6.3., загальна сума Договору становить 7000,00 грн.

Позивач, умови договору виконав у повному обсязі, здійснив перерахування коштів на рахунок відповідача на загальну суму 7000 грн. (платіжне доручення №2183 від 03.06.2016 року)

Відповідно до умов Договору, розрахунки за товар здійснюються на умовах попередньої оплати у розмірі 100%. - п. 2.1.

В супереч умов Договору, відповідач не виконав свої зобов'язання належним чином, у встановлений строк не здійснив поставку Товару.

13 липня 2017 року позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія з вимогою сплатити заборгованість у сумі 7000 грн., яка була повернута на адресу позивача з поштового відділення у зв'язку з закінченням встановленого строку.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Так, у п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Підставою виникнення господарських зобов'язань за приписами ч. 1 ст. 177 Господарського кодексу України є договір.

Згідно із ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Водночас, вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а в силу вимог ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач умови договору виконав у повному обсязі, здійснив перерахування коштів на рахунок відповідача на загальну суму 7000 грн. (платіжне доручення №2183 від 03.06.2016 року)

Відповідач в супереч умов Договору не виконав свої зобов'язання належним чином, у встановлений строк не здійснив поставку Товару. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем складає 7000,00 гривень.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Враховуючи, що наявність заборгованості за договором у сумі 7000,00 гривень підтверджується матеріалами справи, суд доходить висновку щодо задоволення вимог позивача в цій частині.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахувань 3% річних вважає такий розрахунок вірним, сума 3% річних складає 217,22 гривень та стягує з відповідача заявлену позивачем суму. Також судом перевірено розрахунок позивача щодо нарахувань інфляційних приходить висновку про його правильність та стягує заявлену суму інфляційних втрат в розмірі 1064,00 гривень з відповідача на користь позивача.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведені Позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно, на підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АСТАНІЯ ТРЕЙДІНГ" (65005, вул.. дальницька, 50, оф. 17, м. Одеса, Одеська область, р/р №26000300007411 в ПАТ „Діамант банк» , код ЄДРПОУ 40339730, ІПН 403397315527, МФО 320854) на користь Державного підприємства „Березівське лісове господарство» (34600, вул.. Київська, 1. м. Березне, Рівненська область, р/р №2600435453 в АБ „Укргазбанк» м. Київ, МФО 320478, Код ЄДРПОУ 00992792 ІПН 00992791702 № свідоцтва платника ПДВ 24454624) заборгованість у сумі 7000 (сім тисяч) гривень, інфляційні втрати в сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні, три відсотка річних в сумі 217 (двісті сімнадцять) гривень 22 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України..

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 20 листопада 2017 р.

Суддя Г.І. Гуляк