Рішення

від 13.11.2017 по справі 916/2359/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2017 р.Справа № 916/2359/17

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Аганіні В.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №1906-1 від 19.06.2017р.

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/2359/17:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія "Розумний Простір";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 УКРАЇНА";

про стягнення 85980 грн., -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Студія "Розумний Простір" (далі - Позивач) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 УКРАЇНА" (далі - Відповідач) із позовом про стягнення заборгованості за Договором поставки №310816-1 від 02.09.2016 р. з підстав невиконання відповідачем умов цього договору.

З підстав ст.ст. 525, 526, 533, 625, 626, 712, 692 Цивільного кодексу України, Позивач просить позов задовольнити.

Відповідач в засідання суду не з'явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи (поштові повідомлення у справі) . Відзив на позов не надав.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленум Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , - 3.9.1. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Виходячи з наведеного, суд розглянув справу за правилами ст. 75 ГПК України

В засідання суду 13 листопада 2017 р. за правилами ст. 85 ГПК України, у присутності представника позивача, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд встановив наступне.

02 вересня 2016 року між сторонами у справи укладено вищевказаний Договір, за яким Постачальник (Позивач) відповідно до п. 1.1 Договору зобов'язався у термін, встановлений Договором поставити та передати у власність Покупця (Відповідача) офісні меблі та комплектуючі до них, а Покупець зобов'язався прийняти Товар і оплатити його на умовах, встановлених Договором.

Згідно із п. 2.1. Сторонами визначено ціну Договору з врахуванням доставки на адресу Покупця та розташуванням згідно з планом на рівні 71 650 грн., крім цього ПДВ 20% - 14330 грн., загалом 85980 грн.

Цього ж дня сторонами укладено Додаток №1 до Договору №310816-1 від 02.09.2016р. - Специфікація №1, де сторони визначили суттєві характеристики товару, який поставляється за договором, а також визначено ціна Товару разом з ПДВ 20% 85980 грн.

06 жовтня 2016 р. Позивач відвантажив, а Відповідач отримав товарно-матеріальні цінності на суму 85980 грн. відповідно до умов Договору, про що свідчить видаткова накладна №РН-0000041 від 06.10.2016 р., яка підписано уповноваженими представниками сторін та зауважень щодо комплектності товару не надходило.

Згідно із п. 3.1.1 Покупець зобов'язався прийняти та оплатити поставлений Постачальником Товар згідно з умовами Договору.

Відповідно до п. 5.1. Договору Покупець зобов'язався здійснити оплату за Товар шляхом оплати на підставі виставленого Постачальником рахунку в розмірі 70 % та 30 % від ціни Договору протягом 7 календарних днів з моменту підписання видаткової накладної.

Станом на 04.07.2017 р. за відповідачем рахується заборгованість в сумі 85980 грн., яка дотепер не погашена.

Дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представника позивача, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як встановлено судом та випливає з матеріалів справи, приведені вище обставини повністю підтверджуються наявними у справі матеріалами, які не викликають у суду сумніву.

Зворотнього відповідачем не доведено.

Розрахунок стягнення суд приймає до уваги та вважає правильним.

За таких обставин, аналізуючи викладене господарський суд вважає вимоги позивача такими, що відповідають наявним у справі доказами, обґрунтованими, законними і тому підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України при задоволенні позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст.32,33,43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 УКРАЇНА" (65012, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 9, код ЄДРПОУ 40196884) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія "Розумний Простір" (04655, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 21, код ЄДРПОУ 38483908) заборгованість у розмірі 85980 (вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн. та судовий збір у сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

Рішення Господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 20 листопада 2017 р.

Суддя М.І. Никифорчук