Рішення

від 26.02.2007 по справі 1261-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1261-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

26.02.2007Справа №2-15/1261-2007

За позовом Фірми „ТЕС” (95011 АР Крим, м. Сімферополь, вул. Героїв Аджимушкая, буд. 5, кв. 11, код ЄДРПОУ 16512506)

До відповідача Приватного підприємства „Лідер-Крим” (95047 АР Крим, м. Сімферополь, вул. Обська, 1, кв. 60; 95006 АР Крим, м. Сімферополь, вул. Павленка, 13Б, код ЄДРПОУ 32684234)

Про розірвання договору та стягнення 9000,00 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача –  Домарацький Д.Р., довіреність №11753 від 20.10.05 р., у справі

Від відповідача – не з'явився

         Обставини справи: Фірма „ТЕС” звернулася до Господарського суду АР Крим з позовом до Приватного підприємства „Лідер-Крим” про розірвання договору підряду на будівництво б/н від 22.06.2006р. та про стягнення авансового платежу у розмірі 9000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.06.2006 р. між Фірмою „ТЕС” та Приватним підприємством „Лідер-Крим” був укладений договір підряду на будівництво б/н.

Згідно з умовами договору позивач виконав свої зобов'язання за договором, перерахував передплату, передбачену пунктом 3.2 Договору, у розмірі 9000,00 грн. Проте, відповідач не виконав свої обов'язки за договором та не розпочав виконання робіт у визначений термін відповідно до умов Договору.

Представник відповідача у судове засідання тричі не з'явився, вимоги суду не виконав, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце слухання справи був сповіщений належним чином рекомендованою кореспонденцією.

За такими обставинами суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

    Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представника позивача, дослідивши представлені докази, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

22 червня 2006 року між Фірмою „ТЕС” (Замовник) (позивач) та Приватним підприємством „Лідер-Крим” (Підрядник) (відповідач) був укладений договір підряду на будівництво б/н (а.с.16-17).

Згідно з розділом 1 вказаного Договору Підрядник зобов'язаний за дорученням Замовника на власний ризик виконати відповідні роботи (улаштування полів) на умовах вказаного Договору, а Замовник зобов'язаний прийняти та оплатити їх в обумовлений Договором термін.

.

Розділом 3 Договору передбачені вартість та порядок розрахунків між сторонами. Так, вартість та розрахунки за виконання робіт визначаються кошторисом, узгодженим обома сторонами та складає 17730,00 грн. Протягом 3 банківських днів з моменту підписання Договору, Замовник перераховує на рахунок Підрядника авансовий платіж у розмірі 5319,00 грн. Залишок вартості Замовник сплачує протягом 3-х банківських днів після завершення Підрядником робіт та підписання акту приймання виконаних робіт.

Так, 23.06.2006р. на підставі рахунку №144 від 19.06.2006р. (а.с. 27), виставленого відповідачем, позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача авансовий платіж у розмірі 9000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1706 від 23.06.2006р. (а.с. 20). Тим самим, на думку позивача, він виконав своє зобов'язання, передбачене пунктом 3.2 Договору. Однак відповідач так і не приступив до виконання робіт, що і стало приводом для звернення Фірми „ТЕС” з позовом до суду про розірвання Договору  підряду б/н від 22.06.2006 р. та стягнення 9000,00 грн. авансового платежу.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

         Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.  

За приписами пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

Припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Питання укладення, зміни і розірвання договору  урегульовані положенням глави 53 Цивільного кодексу України.

Відповідно пункту 2 статті 652 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється  того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позивні вимоги щодо розірвання Договору  підряду б/н від 22.06.2006 р. та стягнення 9000,00 грн. авансового платежу задоволенню не підлягають з наступних підстав:

Пунктом 8.1 Договору підряду б/н від 22.06.06 р. встановлено, що  Договір набирає чинності з моменту його підписання представниками обох сторін та діє до виконання робіт, але в будь-якому випадку до 31 грудня 2006 року.

Таким чином строк дії вказаного договору підряду б/н від 22.06.06 р., який позивач просить розірвати на момент звернення до суду (штамп  вхід. № 359  Господарського суду АР Крим від 09.01.07 р.) в будь-якому випадку  скінчився 31 грудня 2006 року.

Крім того, треба зазначити, що позивач неналежним чином виконував обв'язки за договором:

Позивачем не представлено жодного доказу виконання пункту 2.1 Договору щодо складання та надання проектно-кошторисної документації Підряднику, а також пункту 2.3 Договору, відповідно якого Замовник забезпечує Підряднику необхідні умови для виконання робіт  тощо, в той час як відповідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з пункту 2.1 Договору Підрядник повинен був приступити до виконання робіт не пізніше 3-х днів після підписання Договору, отримання проектно-кошторисної документації та передплати.

Однак позивачем не доведено факту виконання своїх зобовязань за Договором і відповідно не доведено факту істотного порушення відповідачем зустрічних зобов'язань за Договором.

Так, платіжне доручення № 1706 від 23.06.2006р. (а.с. 20) не може служити доказом виконання позивачем свого зобов'язання за Договором, зокрема пункту 3.2 Договору, яким передбачено, що Замовник перераховує на рахунок Підрядника авансовий платіж у розмірі 5310,00 грн. протягом 3-х банківських днів з моменту підписання Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір був укладений та підписаний сторонами 22.06.2006 р.

Рахунок, відповідно якого позивачем був перерахований авансовий платіж у розмірі 9000,00 грн. датований 19.06.2006 р., тобто раніше ніж був укладений спірний договір. В той час, як передплата повинна бути проведена протягом 3-х банківських днів після підписання Договору.

Також, слід зазначити, що у платіжному дорученні №1706 від 23.06.2006р. на суму 9000,00 грн. у графі „призначення платежу”  відсутнє посилання на договір від 22.06.2006 р.

Таким чином, платіжне доручення №1706 від 23.06.2006р. не може служити доказом виконання позивачем свого зобов'язання за договором.

Позивач, вимагаючи розірвання договору підряду б/н від 22.06.06 р., не довів суду обставин, на які посилався, як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та   статті 33 Господарського процесуального кодексу України  на стороні що подала позов лежить зобов'язання доведення тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і  заперечень.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  підлягають віднесенню на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення оформлений та підписаний 05.03.2007 року.

        З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 49, 75,  82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

  У позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.