Постанова

від 13.11.2017 по справі 916/1121/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2017 р.Справа № 916/1121/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Лавриненко Л.В.

суддів: Філінюка І.Г., Лашина В.В.

при секретарі судового засідання - Безпалюку А.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Одеський коровай» м. Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 21.06.2017 р.

по справі № 916/1121/17

за позовом Приватного підприємства «Виробничо - комерційна фірма «ПІАНІТ» м. Дніпро

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Одеський коровай» м. Одеса

про стягнення 151 378,19 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 09.08.2017 р., у складі колегії суддів: головуючого судді Лавриненко Л.В., суддів Філінюка І.Г., Величко Т.А. прийнята до провадження та призначена до розгляду апеляційна скарга ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Одеський коровай» м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 21.06.2017 р. по справі № 916/1121/17.

В зв'язку з перебуванням судді - учасника колегії ОСОБА_2 у відпустці, на підставі розпорядження керівника апарату суду від 13.09.2017 р. № 1068 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів, визначено суддю учасника - колегії ОСОБА_3

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Одеський коровай» м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 21.06.2017 р. по справі № 916/1121/17 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Лавриненко Л.В., суддів Філінюка І.Г., Лашина В.В.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Лавриненко Л.В. у відпустці з 28.08.2017 р. по 08.09.2017 р., розгляд справи № 916/1121/17 відкладено на 31.10.2017 р.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Лавриненко Л.В. у відрядженні з 31.10.2017 р. по 02.11.2017 р. розгляд справи відкладено на 13.11.2017 р., про що, телефонограмою сповіщено представників сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційна скарга розглянута в межах строку, вставленого частиною 1 ст. 102 ГПК України.

В травні 2017 р. Приватне підприємство «Виробничо - комерційна фірма «ПІАНІТ» м. Дніпро звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Одеський коровай» м. Одеса про стягнення заборгованості в сумі 151 378,19 грн., яка складається з:

- 139 324 грн. - основна заборгованість;

- 683,99 грн. - штраф;

- 6 292,65 грн. - пені;

- 2 840,83 грн. - інфляційні.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе за договором поставки від 09.03.2016 р. № 14 зобов'язань в частині оплати вартості поставленого товару.

07.06.2017 р. Приватне підприємство «Виробничо - комерційна фірма «ПІАНІТ» м. Дніпро звернулось до Господарського суду Одеської області з уточненнями до позовної заяви та просило суд стягнути з відповідача 147 141,47 грн., у зв'язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.06.2017 р. позов Приватного підприємства «Виробничо - комерційна фірма «ПІАНІТ» м. Дніпро задоволено у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Одеський коровай» м. Одеса оскаржило його до Одеського апеляційного господарського суду.

В обґрунтування заявлених вимог відповідач посилається на неповне з'ясування обставин справи та порушення місцевим господарським судом норм матеріального права.

Також відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що поставка товару здійснена позивачем не за договором від 09.03.2016 р. № 14, оскільки у видатковій накладній відсутнє посилання на цей договір.

На підставі викладеного, відповідач просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Приватне підприємство «Виробничо - комерційна фірма «ПІАНІТ» м. Дніпро в поданому відзиві проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечує та просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, суд апеляційної інстанції зазначає на наступне

Як вбачається з матеріалів справи, 09.03.2016 р. між Приватним підприємством «Виробничо - комерційна фірма «ПІАНІТ» м. Дніпро (Постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Одеський коровай» м. Одеса (Покупець) укладений договір поставки № 14.

Згідно з пунктами 1.1 - 1.3 наведеного договору, постачальник поставляє та передає партіями у власність покупця, а покупець приймає та оплачує на умовах даного договору товари народного вжитку.

Найменування (номенклатура, асортимент) та ціна товару, що постачається за цим договором, вказується у специфікації (додаток №1 до договору), кількість товару у кожній партії вказується у замовленнях покупця, наданих постачальнику покупцем.

Товар, поставка якого здійснюється за цим договором, постачається покупцю окремими партіями на підставі погодженої сторонами специфікації. Під узгодженням сторони договору розуміють підписання специфікації сторонами договору. Узгоджена сторонами специфікація стає невід'ємним додатком до цього договору.

Відповідно до п. 2.3 договору поставки оплата вартості товару здійснюється покупцем протягом 14 банківських днів з моменту поставки відповідної партії товару (з дати, визначеної у відповідній, підписаній сторонами видатковій накладній щодо передачі партії товару).

Приписами п. 3.3 цього договору сторони визначили, що передача та прийом товару здійснюється на підставі видаткової накладної, яка підписується обома сторонами та є невід'ємною частиною договору поставки.

Згідно з п. 4.1 наведеного договору, за невиконання або неналежне виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, винна сторона несе відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України.

Відповідно до специфікації від 07.02.2017 р. № 4 до договору поставки від 09.03.2016 р. № 4 сторонами узгоджено загальну вартість товару - насіння (очищене) кунжуту та слива сушена (чорнослив), що поставляється по цій специфікації, яка складає 157 824 грн., в т. ч. ПДВ в сумі 26 304 грн.

07.02.2017 р. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Одеський коровай» м. Одеса направило на адресу позивача заявку на поставку товару, визначеного сторонами у специфікації від 07.02.2017 р. № 4.

07.02.2017 р. Приватним підприємством «Виробничо - комерційна фірма «ПІАНІТ» м. Дніпро надіслано ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Одеський коровай» м. Одеса рахунок - фактуру від 07.02.2017 р. № СФ - 0000072 та видаткову накладну від 09.02.2017 р. № РН - 0000072 на оплату вартості поставленого товару.

08.02.2017 р. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Одеський коровай» м. Одеса видано комірнику, ОСОБА_4; довіреність № 276 на отримання від Приватного підприємства «Виробничо - комерційна фірма «ПІАНІТ» м. Дніпро матеріальних цінностей за рахунком - фактурою від 07.02.2017 р. № СФ - 0000072, а саме: насіння кунжута та сливи сушеної.

31.03.2017 р. Приватне підприємство «Виробничо - комерційна фірма «ПІАНІТ» м. Дніпро звернулось до відповідача з претензією про сплату заборгованості за поставлений товар згідно видаткової накладної від 09.02.2017 р. № РН - 0000072 на загальну суму 154 324 грн.

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Одеський коровай» м. Одеса відповідь на претензію не надало, заборгованість за поставлений товар не сплатило.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 663 продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 наведеного Кодексу обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з п. 3.2 договору поставки від 09.03.2016 р. № 14, строк поставки товару сторонами визначено у три календарних дні з моменту подання покупцем та прийняття постачальником замовлення на поставку товару.

Як зазначалося вище, відповідач 07.02.2017 р. направив на адресу позивача заявку на поставку товару.

09.02.2017 р. позивач поставив товар відповідачу, що підтверджується видатковою накладною від 09.02.2017 р. № РН - 0000072, підписаною уповноваженою ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Одеський коровай» м. Одеса особою на отримання товару комірником - ОСОБА_4.

Отже, Приватне підприємство «Виробничо - комерційна фірма «ПІАНІТ» м. Дніпро виконало свої зобов'язання у строки, передбачені договором поставки від 09.03.2016 р. № 14.

Проте, відповідач здійснив оплату за поставлений товар не в повному обсязі та з порушення строків на здійснення відповідної оплати.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново - господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами статей 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 2.3 договору поставки, оплата вартості товару здійснюється покупцем протягом 14 банківських днів з моменту поставки відповідної партії товару (з дати, визначеної у відповідній, підписаній сторонами видатковій накладній щодо передачі партії товару).

В порушення взятих на себе зобов'язань, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Одеський коровай» м. Одеса не здійснило оплату поставленого товару за договором поставки від 09.03.2016 р. № 14 та специфікацією від 07.02.2017 р. № 4 до нього в повному обсязі.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Одеський коровай» м. Одеса заборгованості за договором поставки від 09.03.2016 р. № 14 в сумі 137 324 грн.

Згідно з п. п. 4.4 - 4.5 договору поставки від 09.03.2016 р. за прострочення здійснення розрахунку за товар покупець зобов'язаний виплатити на користь постачальника пеню в розмірі 0,5 % від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення платежу.

Сплата визначених цим договором та чинним законодавством України штрафних санкцій (штрафу, пені) не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань в натурі.

Частиною 2 статті 625 цього Кодексу встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновоком місцевого господарського суду про стягнення з боржника пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Щодо доводів ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Одеський коровай» м. Одеса про те, що поставка товару здійснена позивачем не за договором поставки від 09.03.2016 р. № 14, оскільки у видатковій накладній відсутнє посилання на цей договір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

З матеріали справи, а саме зазначеними вище: специфікації, заявки, рахунку - фактури, акту звірки, платіжних доручень про часткову оплату вартості поставленого товару вбачається, що поставка товару здійснена за заявкою покупця і отримана його уповноваженою особою за довіреністю, саме товару за договором поставки від 09.03.2016 р. № 14.

При цьому, у видаткові накладній зазначено поставку саме вказаного у специфікації товару з посиланням на рахунок - фактуру від 07.02.2017 р. № СФ - 0000072, який видано на виконання договору поставки від 09.03.2016 р.

Крім того, всі платіжні документи покупця на часткову оплату поставленого товару свідчать на виконання саме договору поставки від 09.03.2016 р. № 14, що також підтверджується актами звірки сторін.

Тобто доводи, викладені в апеляційній скарзі, суперечать наявним в матеріалах справи доказам та фактичним обставинам справи.

Таким чином, підстави для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 21.06.2017 р. по справі № 916/1121/17, у суду апеляційної інстанції відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 85, 91, 93, 101-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Одеської області від 21.06.2017 р. по справі № 916/1121/17 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Одеський коровай» м. Одеса - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 17.11.2017 р.

Головуючий суддя Л.В. Лавриненко

Судді І.Г. Філінюк

ОСОБА_3