Постанова

від 16.11.2017 по справі 902/575/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2017 р. Справа № 902/575/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Василишин А.Р. ,

судді Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Драчук В.М.

за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача 1 - не з`явився;

відповідача 2 - ОСОБА_1 довіреність в справі;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Фермерського господарства «Зерно А» - ОСОБА_2 довіреність в справі;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Селищенської сільської ради - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Селищанське" на рішення господарського суду Вінницької області від 25.07.17 р. у справі № 902/575/17 (суддя Банасько О.О.)

за позовом: ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Селищанське", с. Селище, Тиврівський район, Вінницька область

до відповідача 1: Тиврівської районної державної адміністрації, м. Тиврів, Вінницька область

до відповідача 2: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, м. Вінниця

третя особа ,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Фермерського господарства Зерно А

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Селищенську сільську раду

про продовження договору оренди та зобов'язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 25.07.2017 у справі № 902/575/17 (суддя Банасько О.О.) у задоволенні позову ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Селищанське" до Тиврівської районної державної адміністрації та до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про поновлення на п'ять років договору оренди від 01.06.2011 та визначення Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області орендодавцем за договором оренди від 01.06.2011 р. відмовлено повністю.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що, заявлені позивачем вимоги про визначення Головного управління Держдгеокадастру у Вінницькій області орендодавцем за договором б/н від 01.06.2011 р. та поновлення терміну дії зазначеного договору на п'ять років задоволенню судом не підлягають, позаяк за встановлених судом обставини справи обраний спосіб захисту позивача не забезпечить відновлення його порушених прав.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Селищанське" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу ТОВ Селищанське задовольнити. Рішення господарського суду Вінницької області від 25.07.2017 у справі №902/575/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ТОВ Селищанське .

Вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуального права.

Зазначає, що договір оренди земельної ділянки б/н від 01.06.2011, укладений між Тиврівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Селищанське" підлягає поновленню (укладання додаткової угоди) без прийняття відповідного рішення органом державної влади чи місцевого самоврядування за умови, що орендар земельної ділянки звернувся із клопотанням до орендодавця про поновлення договору з проектом додаткової угоди у строк, який встановлений договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на ст.19 Конституції України, ст.ст. 2, 33 Закону України Про оренду землі , ст. 188, ч.ч. 1, 6 ст. 283 ГК України, ст. 775, ч.1 ст.777 ЦК України, ст.ст. 6, 13, 21, 36, 41, 43, 50 Закону України Про місцеві державні адміністрації , п.п. б , г ст.95, ст. 122, ч.1 ст.124, ст.148-1, ч.12 Перехідних положень Земельного кодексу, ч.1 ст. 33 Закону України Про оренду землі , Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.08.2017, колегією суддів у складі: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л., апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 28.09.2017.

01.09.2017 на адресу суду від Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області надійшов відзив в якому просить суд рішення господарського суду Вінницької області від 25.07.2017 в справі №902/575/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ Селищанське на рішення господарського суду Вінницької області від 25.07.2017 в справі №902/575/17 залишити без задоволення.

11.09.2017 на адресу суду від Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надійшов відзив в якому просить суд в задоволенні апеляційної скарги ТОВ Селищанське у справі №902/575/17 відмовити в повному обсязі.

25.09.2017 на адресу суду від ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Селищанське" надійшла заява про залучення доказів, а саме: копії наказу Міністерства юстиції України від 02.08.2017 №2469/5 та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.

Представник позивача в судовому засіданні 28.09.2017 підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, а тому просить його скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити.

В судове засідання 28.09.2017 відповідач 1 та відповідач 2, своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 розгляд справи відкладено на "11" жовтня 2017 р. об 10:30 год. та витребувано у ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Селищанське": - копії клопотань №221 та №222 від 04.10.2016 року, які були адресовані Тиврівській районній державній адміністрації; - копію Додаткової угоди про поновлення терміну дії до Договору оренди, яка була подана 27.10.2017 року; - докази надіслання Додаткової угоди Тиврівській районній державній адміністрації.

04.10.2017 на адресу суду від ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Селищанське надійшла заява про залучення доказів, а саме: копію клопотання №238 від 26.10.2016 з проханням розглянути проекти додаткових угод з додатком, копію додаткової угоди про поновлення терміну дії та внесення змін до договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 16.12.2011 р. за №052450004001230), та докази надсилання даних документів на адресу Тиврівської районної державної адміністрації.

09.10.2017 на адресу суду від ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Селищанське надійшла заява про залучення доказів, а саме: копію клопотання ТОВ Селищанське про продовження дії договору оренди від 04.10.2017 №221, від 04.10.2017 №222.; копію опису прийнятих документів до справи від 04.10.2016 центром надання адміністративних послуг при Тиврівський районній державній адміністрації.

09.10.2017 на адресу суду від Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надійшли додаткові пояснення на апеляційну скаргу в яких відповідач 2 повідомляє, що 18.09.2017 проведено державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) на земельну ділянку з кадастровим №0524585600:01:006:0222 за Фермерським господарством Зерно А . Номер запису про право в Державному реєстрі прав 22102025. Вважає, що даний факт унеможливлює поновлення договору оренди землі від 01.06.2011, укладеного між Тиврівською районною державною адміністрацією та ТОВ Селищанське .

Представник позивача в судовому засіданні 11.10.2017 підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, а тому просить його скасувати, а апеляційну скаргу задовольнити.

В судовому засіданні 11.10.2017 представник відповідача 2 апеляційну скаргу заперечив в повному обсязі, вважає рішення господарського суду рішення господарського суду Вінницької області від 25.07.2017 у справі № 902/575/17 законним та обґрунтованим, просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання 11.10.2017 відповідач 1 свого представника не направив, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 залучено до справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Фермерського господарства Зерно А . Розгляд справи відкладено на 23.10.2017 об 11:00 год. та витребувано у Фермерського господарства Зерно А - письмові пояснення щодо вимог викладених в позовній заяві та апеляційній скарзі ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Селищанське"; належним чином завірену копію договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 0524585600:01:006:0222, площею 1,739 га, адреса: Вінницька область, Тиврівський район, Селищенська сільська рада, який зареєстрований в державному реєстрі прав за №22402025 укладеного між Селищенської сільської ради та Фермерським господарством Зерно А ; у Селищенської сільської ради - належним чином завірену копію договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 0524585600:01:006:0222, площею 1,739 га, адреса: Вінницька область, Тиврівський район, Селищенська сільська рада, який зареєстрований в державному реєстрі прав за №22402025 укладеного між Селищенської сільської ради та Фермерським господарством Зерно А ; у Жмеринській районній державній адміністрації - належним чином завірену копію договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 0524585600:01:006:0222, площею 1,739 га, адреса: Вінницька область, Тиврівський район, Селищенська сільська рада, який зареєстрований в державному реєстрі прав за №22402025 укладеного між Селищенської сільської ради та Фермерським господарством Зерно А . Дані документи зобов`язано надати суду до 20.10.2017 включно. Також зобов`язано позивача надіслати Фермерському господарству Зерно А копію позовної заяви та апеляційної скарги з додатками. Докази надсилання надати суду до 19.10.2017 включно.

19.10.2017 на адресу суду засобами електронного зв`язку від Жмеринської районної державної адміністрації надійшов лист в якому повідомляє про неможливість надати суду належним чином завірену копію договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 0524585600:01:006:0222, площею 1,739 га, адреса: Вінницька область, Тиврівський район, Селищенська сільська рада, який зареєстрований в державному реєстрі прав за №22402025 укладеного між Селищенської сільської ради та Фермерським господарством Зерно А та просить з даних підстав відкласти розгляд справи.

Інших документів, які на виконання вимог ухвали суду від 11.10.2017 повинні були надані Фермерським господарством «Зерно А» , Селищенською сільською радою, ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Селищанське" суду до встановлених термінів, суду не надано.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.10.2017 залучено до справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Селищенську сільську раду та розгляд справи відкладено на 16 листопада 2017 р. об 10:30 год.

Даною ухвалою суду витребувано у Фермерського господарства «Зерно А» - письмові пояснення щодо вимог викладених в позовній заяві та апеляційній скарзі ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Селищанське"; у Селищенської сільської ради - письмові пояснення щодо вимог викладених в позовній заяві та апеляційній скарзі ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Селищанське"; довідку щодо невитребуваних земельних часток (паїв) громадян-власників сертифікатів на право на земельну частку/пай, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на території Селищенської сільської ради, які має намір взяти в оренду ТОВ "Селищанське"; відомості щодо власників земельних часток (паїв) чи їх спадкоємців, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на території Селищенської сільської ради, які має намір взяти в оренду ТОВ "Селищанське"; у Тиврівській районної державної адміністрації - довідку щодо невитребуваних земельних часток (паїв) громадян-власників сертифікатів на право на земельну частку/пай, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на території Селищенської сільської ради, які має намір взяти в оренду ТОВ "Селищанське"; відомості щодо власників земельних часток (паїв) чи їх спадкоємців, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на території Селищенської сільської ради, які має намір взяти в оренду ТОВ "Селищанське"; у Жмеринській районної державної адміністрації - належним чином завірену копію договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 0524585600:01:006:0222, площею 1,739 га, адреса: Вінницька область, Тиврівський район, Селищенська сільська рада, який зареєстрований в державному реєстрі прав за №22402025 укладеного між Селищенської сільської ради та Фермерським господарством «Зерно А» ; у Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області - відомості щодо місцерозташування земельної ділянки за кадастровим номером 0524585600:01:006:0222, площею 1,739 га, адреса: Вінницька область, Тиврівський район, Селищенська сільська рада, а саме: чи знаходиться дана земельна ділянка в межах чи за межами населених пунктів Селищенської сільської ради Тиврівського району Вінницької області. Крім того, зобов`язано позивача надіслати Фермерському господарству «Зерно А» та Селищенській сільській раді копію позовної заяви та апеляційної скарги з додатками.

23.10.2017 на адресу суду від Селищенської сільської ради на виконання вимог ухвали суду від 11.10.2017 надійшов завірений примірник договору оренди землі від 03.04.2017 укладений між Селищенською сільською радою Тиврівського району Вінницької області (орендодавець) та Фермерським господарством Зерно-А (орендар) за яким орендодавець надав, а орендар прийняв ряд земельних ділянок серед яких зокрема: земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за кадастровим номером 0524585600:01:006:0222, площею 1,7390 га.

30.10.2017 на адресу суду від Жмеринської районної державної адміністрації у Вінницькій області на виконання ухвали суду від 11.10.2017 надійшла належним чином завірена електронна копія реєстраційної справи оренди земельної ділянки за кадастровим номером 0524585600:01:006:0222, площею 1,739 га, розтащованої за адресою: Вінницька область, Тиврівський район, Селищенська сільська рада, яка зареєстрована в державному реєстрі прав за №22402025 укладеного між Селищенської сільської ради та Фермерським господарством Зерно А .

09.11.2017 на адресу суду від Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області надійшла заява в якій зазначено, що районна державна адміністрація не в змозі виконати вимоги ухвали від 23.10.2017, оскільки дана інформація в РДА відсутня та рекомендовано звернутись з даного питання до Селищанської сільської ради Тиврівського району Вінницької області або до відділу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області у Тиврівському районі. Крім того, відповідач 1 в даній заяві просить судовий розгляд даної справи проводить без участі представника.

10.11.2017 на адресу суду від ТОВ Селищанське надійшло клопотання до якого на виконання вимог ухвали суду надає докази надіслання копії апеляційної скарги, копії позовної заяви з додатками на адресу ФГ Зерно-А та Селищенської сільської ради Тиврівського району Вінницької області.

13.11.2017 на адресу суду від Селищенської сільської ради на виконання вимог ухвали суду від 23.10.2017 надійшли письмові пояснення щодо вимог, викладених в позовній заяві та апеляційній скарзі в якому зазначає, що рішення господарського суду Вінницької області від 25.07.2017 є законним та обґрунтованим, винесеним в порядку, передбаченому процесуальним законом та за наявністю відповідних підстав, а мотиви апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків господарського суду Вінницької області, що також є необґрутованими з огляду на відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Крім того, додає довідку від 07.11.2017 №2922 щодо розташованих на території Селищанської сільської ради Тивірівського району Вінницької області земельних ділянок (земельних часток-паїв), власники яких померли, а спадкоємці не оформили право власності на дані земельні ділянки (земельні частки-паї) станом на 09.12.2016.

13.11.2017 на адресу суду від ФГ Зерно-А надійшли пояснення з додатками щодо вимог викладених в позовній заяві та апеляційній скарзі в яких третя особа зазначає, що рішення господарського суду Вінницької області від 25.07.2017 є законним та обґрунтованим, винесеним в порядку передбаченому процесуальним законом.

В судовому засіданні 16.11.2017 представник відповідача 2 підтримав позицію викладену у відзиві та у наданих в судових засіданнях поясненнях та зазначив, що рішення господарського суду Вінницької області від 25.07.2017 у справі № 902/575/17 є законним та обґрунтованим, просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник ФГ Зерно-А в судовому засіданні 16.11.2017 заперечив щодо задоволення апеляційної скарги з підстав викладених в письмових пояснення та зазначив, що рішення господарського суду Вінницької області від 25.07.2017 у справі № 902/575/17 є законним та обґрунтованим, просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання 16.11.2017 позивач, відповідач 1 та Селищенська сільська рада своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (із змінами і доповненнями) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників позивач, відповідач 1 та Селищенська сільська рада.

Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2 в судових засіданнях 28.09.2017, 11.10.2017, 23.10.2017 та представників відповідача 2 та ФГ Зерно-А в судовому засіданні 16.11.2017, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 25.07.17 р. у справі № 902/575/17 слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.02.2011 розпорядженням Тиврівської районної державної адміністрації № 44 ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Селищанське" надано на умовах оренди терміном на 5 років на території Селищанської сільської ради непереоформлені земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у кількості 48 шт. загальною площею 113,42 га з встановленням розміру орендної плати в розмірі 731 грн. за 1 ділянку (а.с. 23 т.1).

01.06.2011 між Тиврівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Селищанське" (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до п.1 якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (не витребувана земельна частка (пай) у кількості 1 шт.), що належить ОСОБА_4 загальною площею 1,7390 га, яка знаходиться на території Селищанської сільської ради за межами населеного пункту с.Селище, Тиврівського району, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.18-20 т.1).

Відповідно до п. 4 договору, земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Договір укладено на 5 (п`ять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.8 договору).

Згідно п. 15 договору, цільове призначення земельної ділянки: землі сільськогосподарського призначення (рілля).

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку. (п.п. 33, 36 договору).

Пунктом 40 договору передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Даний договір підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін.

Договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Тиврівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 16.12.2011 №052450004001230.

Актом приймання-передачі земельної ділянки від 05.06.2011 зафіксовано приймання-передачі об`єкта оренди. Даний акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками(а.с. 21 т.1).

Відповідно до довідки виданої відділом Держкомзему у Тиврівському районі, земельним ділянкам, які належать громадянам ОСОБА_4, площею 1,7390 га присвоєно кадастровий номер 0524585600-01-006-0222 (а.с. 22 т.1).

04.10.2016 ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Селищанське подані до Тиврівської районної державної адміністрації, клопотання №221 та №222 щодо продовження дії договорів оренди.

Листом від 19.10.2016 №01/01-16/2166 Тиврівською районною державною адміністрацією повідомлено позивача про те, що для вивчення та вирішення даного питання необхідно надати проекти додаткових угод, згідно встановленими нормами чинного законодавства(а.с. 27 т.1).

26.10.2016 позивачем подано відповідачу 1 клопотання з додатковими угодами, щодо продовження дії договору оренди землі на території Яришівської сільської ради у кількості 15 земельних ділянок загальною площею 43,7980 га та на території Селищної сільської ради у кількості 30 земельних ділянок загальною площею 76,0453 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Листом №01/01-16/2391 від 17.11.2016 позивачу надано відповідь в якій відповідач 1 посилається на те, що згідно п.5 ст.4 Закону України Про оренду землі (зі змінами від 20.09.2016) орендодавцем земельної ділянки, що входить до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, є особа, яка управляє спадщиною. Так відповідно до абзацу 2, частини 1 статті 1285 Цивільного кодексу України (із змінами від 20.09.2016) у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту особою, яка управляє спадщиною, до складу якої входить земельна ділянка, є сільська, селищна, міська рада за місцем знаходження такої земельної ділянки. Відповідно до частини 5 статті 19 Закону України Про оренду землі (зі змінами від 20.09.2016) особа, яка управляє спадщиною, у складі якої є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, що не перебуває в оренді, має право передати таку земельну ділянку в оренду на строк до моменту державної реєстрації прав власності спадкоємця на таку земельну ділянку або до набрання законної сили рішення суду про визнання спадщини відумерлою, про що обов`язково зазначається у договорі оренди земельної ділянки. Враховуючи вищевикладене відповідач, 1 порадив позивачу звернутись до особи, яка управляє спадщиною за місцем знаходження таких земельних ділянок.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Селищанське" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до Тиврівської районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про продовження договору оренди та зобов'язання до вчинення дій.

Згідно ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Колегія суддів відзначає, що за ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до п.2 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна чи розірвання договору вчиняється у такій самій формі, що і договір, що змінюється чи розривається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

За ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - Земельним кодексом України (далі за текстом - ЗК України), Законом України Про оренду землі .

Згідно з ч. 1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Частиною 3 статті 2 ЗК України визначено, що об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до змісту статті 3 Закону України "Про оренду землі" об'єктами оренди за цим Законом є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Указом Президента України від 03.12.1999 №1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" з метою забезпечення реалізації державної аграрної політики, прискорення реформування та розвитку аграрного сектора економіки на засадах приватної власності, Кабінету Міністрів України доручено здійснити організаційні заходи щодо запровадження спрощеного порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю) та майнового паю органами місцевого самоврядування та виділення єдиним масивом земельних ділянок групі власників земельних часток (паїв), яка звернулася із заявами про відведення земельних ділянок в натурі, з метою спільного використання або надання в оренду цих ділянок, запроваджено, зокрема, обов'язкове укладання підприємствами, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю), майнового паю з власниками цих часток, а також спрощений порядок реєстрації договорів оренди земельної частки (паю) та майнового паю органами місцевого самоврядування.

На виконання Указу Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" наказом Держкомзему України від 17.01.2000 № 5 затверджено Типовий договір оренди земельної частки (паю), сторонами якого є виключно власник (ки) земельної (-их) частки (-ок) (паю) (-їв) як орендодавці та юридичні особи, які використовують землю для сільськогосподарських потреб як орендарі.

Згідно з пунктом 6 Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", у разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначено положеннями Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 із змінами. Статтею 3 вказаного Закону України передбачено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. Відповідно до Закону у разі подання заяв про виділення власників земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку (стаття 11 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"). Тобто, в подальшому для осіб, які здійснюють оформлення державного акту на право приватної власності необхідно відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку. Однак вказаний обов'язок визначений лише для власників земельних часток.

Враховуючи положення пункту 3 Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та вимоги до форми сертифіката на право на земельну частку (пай), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1995 № 801 "Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)", встановлення розмірів земельної частки (паю) передбачається в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Виходячи з наведених положень Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", Указу Президента України від 08.08.1995 № 720 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", нерозподілена (невитребувана) земельна ділянка - це земельна ділянка, що була запроектована в складі єдиного земельного масиву без визначення меж в натурі (на місцевості), проте не була розподілена на зборах власників земельних часток (паїв) через неявку на збори осіб - власників права на земельну частку (пай) чи їх спадкоємців. Статус невитребуваних нерозподілені земельні ділянки набувають вже після проведення зборів стосовно розподілу земельних ділянок.

Разом з тим, на відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах.

Колегією суддів встановлено, що відповідно рішень 10 сесії 7 скликання Селищенської сільської ради Тиврівського району Вінницької області від 09.12.2016 №155, 23.12.2016 №162 - земельна ділянка ОСОБА_4, площею 1,7390 га за кадастровим номером 0524585600:01:006:0222 відноситься до земельних часток-паїв, розташованих на території Селищенської сільської ради, що входять до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини - тобто в даному випадку вищевказана земельна ділянка є нерозподіленою (не витребуваною) земельною ділянкою.

Крім того, колегією суддів встановлено, що дана земельна ділянка відповідно до договорів оренди землі від 01.06.2011 між Тиврівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Селищанське" (орендар) та 03.04.2017 між Селищенською сільською радою Тиврівського району Вінницької області (орендодавець) та Фермерським господарством Зерно-А (орендар), знаходиться на території Селищанської сільської ради Тиврівського району Вінницької області за межами насалених пунктів с. Селище та с.Урожайне.

Отже, земельні ділянки державної або комунальної власності та земельні частки (паї) є різними об'єктами земельних відносин і мають різний правовий режим; у випадку оренди земельної частки (паю) встановлюються орендні відносини щодо права на земельну частку (пай), не визначену в натурі земельну ділянку, посвідчену сертифікатом. Орендні відносини повинні оформлюватися договором, як у випадку оренди земельної частки (паю), так і у випадку земельної ділянки.

Відповідно до пункту 17 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право приватної власності на землю.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" передбачено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Згідно з пунктом 12 постанови Кабінету Міністрів України №122 від 04.02.2004 "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)" нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Відтак, законодавством передбачена можливість раціонального використання земельних часток до оформлення їхніми власниками правовстановлюючих документів з можливістю надходження коштів до бюджету.

При цьому оренда нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок не є сталою і не може забезпечити постійну площу орендованої земельної ділянки, оскільки земельні ділянки надаються на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Вказане також унеможливлює розроблення проекту землеустрою та присвоєння кадастрового номера орендованої земельної ділянки.

Водночас спеціальним законодавством не визначено спеціального порядку передачі невитребуваних земельних ділянок (паїв) відповідним державним адміністраціям, з яким пов'язане виникнення права на розпорядження ними згідно з статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Так, згідно договору оренди землі від 01.11.2011 об'єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 1,7390 га, в тому числі: - 1,7390 га ріллі (невитребувана земельна частка (пай) на території Селищенської сільської ради за межами населеного пункту с.Селище Тиврівського району.

Відповідно до ч.9 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (ч.1 ст.79-1 ЗК України).

Пунктом 3 ч.2 ст. 79-1 ЗК України зазначено, що формування земельних ділянок здійснюється: шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (ч.3, ч.4 ст. 79-1 ЗК України).

Таким чином, право власності на такий об'єкт нерухомого майна, як земельна ділянка є речовим правом, що визначається та регламентується Цивільним кодексом України, тобто з моменту набуття землею статусу об'єкта цивільних прав, щодо неї можливо здійснювати юридично значущі дії (в тому числі і передавати в оренду) - тоді такі відносини стають цивільно-правовими.

В силу ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних частко (паїв)" та згідно п.12 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток паїв затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 №122, Тиврівській районній державній адміністрації надано право передавати в оренду земельні ділянки, до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до ч.1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

В той же час земельною часткою - паєм є умовна частка угідь, які були передані в колективну власність сільськогосподарським підприємствам, така частка не має чітко визначених меж та розміру (розмір визначається в умовних кадастрових гектарах), відтак пай за своєю правовою природою це ще не земельна ділянка, як об'єкт цивільних прав, а право вимагати виділення в натурі певної земельної ділянки.

Таким чином, Тиврівській районній державній адміністрації законом надано право передавати такі землі в оренду, однак згідно вимог законодавства для здійснення законної передачі земельної частки (паю) в оренду, така земельна частка (пай) має бути спочатку сформована як об'єкт цивільних прав.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що в договорі оренди землі від 01.06.2011 відсутня така істотна умова договору як об'єкт оренди, оскільки як вже зазначалось земельна ділянка є об'єктом цивільних прав з моменту її формування та відповідно присвоєння кадастрового номера.

Крім того, ст.13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватись в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

В п. 8 договору оренди зазначено, що договір укладено на 5 (п`ять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Таким чином, в договорі оренди землі від 01.06.2011 відсутнє належне визначення такої істотної умови як строк дії договору.

Разом з тим, 05.06.2011 позивачем та відповідачем 1 було складено та підписано акт прийому - передачі земельної ділянки в якому не вказано індивідуалізуючих ознак об'єкта оренди - земельної ділянки таких як площа (а.с. 21 т.1).

Також позивачем додано до матеріалів справи копію акту визначення меж земельної ділянки (на місцевості), з якої вбачається про те, що вказаний акт не підписаний сторонами та не містить дати складання(а.с. 25 т.1).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вказує, що договір оренди землі від 01.06.2011 на момент укладення суперечили законодавству України, зокрема ст.13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", ст. 15 Закону України "Про оренду землі", ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України та не містили всіх необхідних визначених законом істотних умов.

Щодо посилань відповідачів на те, що управління земельною ділянкою, яка входила до складу спадщини за відсутністю спадкоємців згідно із ч.1 ст.1285 ЦК України має здійснювати сільська, селищна, міська рада, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської (селищної), міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання її власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається в договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відомо їх місцезнаходження.

Частину першу статті 1285 ЦК України, доповнено абзацом другим згідно із Законом № 1533-VIII від 20.09.2016, а саме: "У разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту особою, яка управляє спадщиною, до складу якої входить земельна ділянка, є сільська, селищна, міська рада за місцезнаходженням такої земельної ділянки" Даний Закон України відповідно до п.1 Розділу ІІ "Перехідні положення" набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 19.10.2016, однак як встановлено матеріалами справи позивач вперше звернувся з клопотанням про продовження дії договору оренди 04.10.2016, тобто до вступу вищезгаданого Закону України в дію.

Поряд з цим, ч.1 ст.1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Однак, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів наявності жодного судового рішення про визнання спадщини відумерлою, стосовно земельної ділянки кадастровий номер 0524585600:01:006:0222, площею 1,739 га.

Щодо посилань позивача, що земельна ділянка за кадастровим номером 0524585600:01:006:0222 площею 1,739 га, є державною власністю з посиланням на відомості зазначені в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку, колегія суддів зазначає наступне.

Колегією суддів встановлено, що орендодавцем за договором, станом на дату його укладення, була Тиврівська районна державна адміністрація, що узгоджувалось з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції, чинній на дату укладення договору.

Проте, як встановлено матеріалами справи Тиврівська районна державна адміністрація не встановила належний правовий статус невитребуваної земельної частки (паю), що належить ОСОБА_4, загальною площею 1,7390 га за кадастровим номером 0524585600:01:006:0222 всупереч норм Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", а отже в Державному земельному кадастрі дана земельна ділянка залишилася у державній власності.

Колегією суддів враховується те, що Законом України від 06.09.2012 року № 5245-VІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" (який набрав чинності 01.01.2013 року) внесено зміни до Земельного кодексу України відповідно до яких з 01.01.2013 року повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності перейшли до Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів (Держземагентство України). Таким чином, з 01.01.2013 року від імені та в інтересах держави України право власності земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності здійснював центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року за №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" останній постановив (…) утворити Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року за №5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 1. Реорганізувати територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 2 (п. 2). Установити, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (п. 3).

Однак, колегією суддів встановлено, що 1,7390 га ріллі є невитребуваной земельною часткою (паєм), підстав вважати її державною власністю з урахуванням всіх обставин та належних та допустимих доказів немає, а отже Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області не може бути розпорядником таких земель.

Отже, вимога позивача про визначення Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області орендодавцем за договором оренди від 01.06.2011 не відповідає встановленим законодавством способам захисту, не призведе до поновлення порушеного права позивача, і за своїм змістом спрямована на встановлення юридичного факту, який являється елементом правової оцінки спірних правовідносин в контексті заявленого предмету позовних вимог.

Частиною 5 ст.4 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендодавцем земельної ділянки, що входить до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, є особа, яка управляє спадщиною.

Статтею 19 Закону України Про оренду землі визначено, що особа, яка управляє спадщиною, у складі якої є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, що не перебуває в оренді, має право передати таку ділянку в оренду на строк до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на таку земельну ділянку або до набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою, про що обов`язково зазначається у договорі оренди земельної ділянки, тобто, у випадку якщо земельна ділянка (невитребуваний пай) входила до складу спадщини, то управління такою земельною ділянкою за межами населеного пункту, за відсутності спадкоємців, з урахуванням вимог Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" має здійснювати районні державні адміністрації.

Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що сторони не подали в матеріали справи докази про те, що земельна ділянка, яка була предметом договору оренди 01.06.2011 прийнята спадкоємцем, або прийнято рішення суду про визнання вказаної земельної ділянки відумерлою спадщиною.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням 10 сесії 7 скликання Селищенської сільської ради Тиврівського району Вінницької області №155 від 09.12.2016 вирішено визначити перелік земельних часток-паїв, розташованих на території Селищенської сільської ради, що входять до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців за заповітом іза законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, в кількості 43 штуки, загальною площею 104,6954 га, згідно додатку 1 до даного рішення. Пунктом 2.2 даного рішення, передано в оренду фермерському господарству "Зерно-А" земельні частки-паї в кількості 11 штук із переліку, зазначеного в п.1 даного рішення терміном на 10 років - із 03 січня 2017 року по 03 січня 2027 року (а.с. 56-57 т.2).

Згідно додатку до рішення 10 сесії 7 скликання Селищної сільської ради від 09.12.2016 №155 встановлено перелік земельних часток-паїв, розташованих на території Селищенської сільської ради, що входять до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців за заповітом іза законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, серед яких перебуває земельна ділянка № 453 попереднього власника ОСОБА_4, площа земельної ділянки 1,7390 га, кадастровий номер земельної ділянки 05224585600:01:006:0222 (а.с. 58 т.2).

Поряд з цим, рішенням 11 сесії 7 скликання Селищенської сільської ради Тиврівського району Вінницької області №162 від 23.12.2016 вирішено внести зміни до рішення 10 сесії 7 скликання Селищенської сільської ради від 09.12.2016 №155, а саме: викласти п. 2.2 даного рішення в наступній редакції: "2.2. Передати в оренду фермерському господарству "Зерно-А" земельні частки-паї в кількості 15 штук, загальною площею 32,6313 га, для ведення фермерського господарства згідно переліку, зазначеного в додатку 3 до даного рішення, терміном на 10 років - із 03 січня 2017 року по 03 січня 2027 року". Пунктом 2.2 рішення №162 від 23.12.2016 доповнене рішення 10 сесії 7 скликання Селищенської сільської ради від 09.12.2016 №155 додатком 3 в якому встановлений перелік земельних часток-паїв, розташованих на території Селищенської сільської ради, що входять до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, які передаються в оренду фермерському господарству "Зерно-А" для ведення фермерського господарства серед, яких перебуває земельна ділянка №453 попереднього власника ОСОБА_4, площа земельної ділянки 1,7390 га, кадастровий номер земельної ділянки 05224585600:01:006:0222 (а.с. 59-60 т.2).

Крім того, матеріалами справи встановлено, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0506139102017 від 29.03.2017 в розділі - інформація про власників (користувачів) земельної ділянки за кадастровим номером 0524585600:01:006:0222 зазначено - Тиврівська районна державна адміністрація (а.с. 68-70 т.2).

Таким чином, відповідно до вказаних норм законодавства особою яка вправі управляти спадщиною, а відтак і укладати договір оренди як орендодавець щодо невитребуваної земельної частки (паю) померлому ОСОБА_4 за межами населеного пункту с.Селище Тиврівського району має бути районна державна адміністрація, в даному випадку Тиврівська районна державна адміністрація у відповідності до приписів ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції щодо відмови в задоволені вимоги про продовження договору оренди землі від 01.06.2011 укладених між ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Селищанське" та Тиврівської районної державної адміністрації, строком на 5 років.

Окрім того, у відповідності до статті 33 Закону України "Про оренду землі" реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленою цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. При цьому, частина 1 наведеної норми регламентує переважне право орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі, частина 6 - підстави поновлення договору оренди, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди. У розумінні зазначених приписів для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: 1) орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; 2) орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; 3) до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; 4) орендодавець упродовж місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди, а саме: у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і за відсутності упродовж одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Тобто для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: 1) орендар продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою; 2) орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; 3) відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; 4) сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду України від 25.05.16 у справі №911/1707/15, від 13.04.16 у справі №6-2027цс15, від 25.02.15 у справі №6-219цс14.

Отже, частини перша-п'ята ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (переважне право добросовісного орендаря на укладення договору на новий строк) та частини шоста-дев'ята цієї статті (поновлення договору на той самий строк на тих самих умовах), регламентують різні за змістом та взаємовиключні відносини та одночасне їх застосування є некоректним.

Позивач вказав, що 04.10.2016 та 27.10.2016 звертався до Тиврівської районної державної адміністрації з двома клопотаннями №222 та №238 про продовження договорів оренди землі на новий строк - 7 (сім) років.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач мав намір скористатися правом добросовісного орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк (7 років) що регламентується частинами першою-п'ятою ст. 33 Закону України "Про оренду землі", що виключає застосування до відносин сторін механізму, передбаченого частинами шостою-дев'ятою цієї статті. Відтак, вимога позивача про визнання договорів оренди продовженими не відповідає дійсним взаємовідносинам учасників провадження.

Таким чином, в клопотаннях йшлося не про поновлення договору на тих самих умовах на той самий строк, а про укладення договору оренди на інший новий строк, тобто в порядку частин першої та другої ст. 33 Закону України "Про оренду землі", яке за законом може бути здійснено як реалізація преважного права добросовісного орендаря шляхом укладення додаткової угоди.

Отже, переважне право у позивача відсутнє, враховуючи приписи законодавства, що регулюють правовідносини пов`язані з орендою земельних часток (паїв).

Крім того, матеріалами справи встановлено, що 03 квітня 2017 року між Селищенською сільською радою Тиврівського району Вінницької області (орендодавець) та Фермерським господарством "Зерно-А" (орендар) укладений договір оренди землі (а.с. 61-66 т.2). Згідно п. 1 предметом даного договору є наступне: орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки (земельні частки-паї, що входять до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з наступними кадастровими номерами та площею, серед яких зазначена земельна ділянка за кадастровим номером 0524585600:01:006:0222, площа - 1,7390 га, яка розташована на території Селищенської сілської ради Тиврівського району Вінницької області за межами населених пунктів с.Селище та с.Урожайне.

Договір оренди землі від 03.04.2017 укладений Селищанською сільською радою з Фермерським господарством "Зерно-А" після закінчення строку дії договору оренди землі (16.12.2016), який позивач просить визнати продовженим.

Вказаний договір та запис про державну реєстрацію права оренди в державному реєстрі на момент розгляд у справи в суді апеляційної інстанції є не оскарженими та не визнані недійсними (скасованими) у встановленому законом порядку, а відтак є чинними та такими, що створюють для його сторін певні права та обов'язки.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Позивач не надав суду докази визнання судом недійсним договору оренди землі від 03.04.2017 укладеного Селищанською сільською радою з Фермерським господарством "Зерно-А".

Разом з тим, згідно ч.3 ст.19 Закону України "Про оренду землі", строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не може бути менший як 7 років. Тому поновлення договору оренду від 01.06.2011 в редакції додаткової угоди вказаній в позовній заяві суперечило б ч.3 ст.19 Закону України "Про оренду землі".

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 р. у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 р. (заява № 38722/02)).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення-гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Таким чином за встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, обраний спосіб захисту не зможе відновити порушене право позивача, за умови наявності укладеного договору оренди земельної ділянки від 03.04.2017 р., зареєстрованих на момент прийняття рішення у встановленому законом порядку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Селищанське" у позові.

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи. Скаржником належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 25.07.2017 у справі № 902/575/17 є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Вінницької області від 25.07.2017 р. у справі № 902/575/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Селищанське" без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.