Постанова

від 24.04.2007 по справі 1549-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1549-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 309

ПОСТАНОВА

Іменем України

24.04.2007Справа №2-19/1549-2007

За позовом – Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м.Сімферополя, м.Сімферополь АР Крим.

До відповідача – Міністерство економіки Автономної Республіки Крим, м.Сімферополь АР Крим

Про стягнення 1968,54 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

Секретар Сидельова І.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – не з'явився

Від відповідача – Федотова І.О., представник, довіреність № 010-1/757 від 03.09.2004 року

Суть спору:

Позивач заявив позов до господарського суду АР Крим та просить стягнути з відповідача 1968,54 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач надав недостовірну інформацію щодо заробітної плати для нарахування пенсії.

У процесі провадження по справі позивач надав клопотання про залишення позову без розгляду.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, позовних вимог не визнав у зв'язку з тим, що позивачем невірно розрахована сума позову, фактично сума позову повинна бути меншою і складати 1061,34 грн.

Провадження по справі здійснювалося відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник відповідача відмовився від послуг перекладача.

Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст.10 Закону України «Про судоустрій» (від 07.02.2002 року № 3018), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350), ст.15 Кодексу адміністративного судочинства України та клопотанням представника відповідача він давав пояснення по справі на російській мові.

Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України, п.2-1 Прикінцевих положень  Кодексу адміністративного судочинства України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.                                                               

Відповідно до ст.130 Кодексу адміністративного судочинства України перед початком слухання справи представнику відповідача була вручена пам'ятка про права та обов'язки сторін.

Розглянув матеріали справи,  суд –

В С Т А Н О В И В :

Згідно із ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Відповідно до п.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Позивач просить стягнути з відповідача 1968,54 грн. у зв'язку з тим, що відповідачем надано недостовірну інформацію щодо заробітної плати для нарахування пенсії.

Факт видачі недостовірних даних у довідках про заробітну плату відповідачем не оспорювався та фактично визнаний у відзиві на позовну заяву.

У процесі провадження по справі позивач надав клопотання про залишення позову без розгляду. Клопотання мотивоване п.5 ст.155 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями).

Відповідно до п.5 ст.155 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо надійшло клопотання позивача про відкликання позовної заяви.

Проте відповідно до наданого клопотання про залишення позову без розгляду позивач не заявляв клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з чим суд продовжив розгляд позову по суті заявлених вимог.

Згідно із ст.58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (від 09.07.2003 р. № 1058 із змінами та доповненнями), п.1.1 Положення про управління пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах (затверджено наказом Пенсійного фонду від 30.04.2002 року № 8-2, зареєстровано в Міністерстві юстиції від 21.05.2002 року за № 442/6730), пенсійний фонд, управління  Пенсійного  фонду  України  (далі - Фонд)  у районах,  містах і районах у містах є органом,  який  здійснює  керівництво та управління  солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в  повному  обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням  коштів Пенсійного  фонду, вирішує питання,  пов'язані з веденням  обліку  пенсійних  активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Згідно із ст.14 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (від 09.07.2003 р. № 1058 із змінами та доповненнями) страхувальниками відповідно до цього закону є підприємства, установи і організації,  створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності  та  господарювання,  об'єднання громадян,  профспілки, політичні партії (у тому числі філії,  представництва,  відділення та  інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств,  установ, організацій,  об'єднань громадян,  профспілок,  політичних партій, які  мають  окремий  баланс  і  самостійно  ведуть  розрахунки із застрахованими особами),  фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності,  які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський  податок,  придбали   спеціальний   торговий патент), які використовують  працю  фізичних  осіб  на  умовах трудового договору (контракту) або на інших  умовах,  передбачених законодавством,  або за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до ст.50  Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (від 09.07.2003 р. № 1058 із змінами та доповненнями) суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Відповідно до ст.101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (від 05.11.1991 року № 1788-XII із змінами та доповненнями) органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

При вирішені спору суд виходить з наявності вини з боку відповідача за надання недостовірних даних для обчислення пенсії, а тому вважає що до спірних правовідносин повинно застосовувати саме ст.101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (від 05.11.1991 року № 1788-XII із змінами та доповненнями).

На підставі викладеного та керуючись ст.17,  18, 70, 76, 86, 162 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями), суд

П О С Т А Н О В И В :

·          Адміністративний позов задовольнити.

·          Стягнути з Міністерства економіки АР Крим (пр.Кірова, 13, м.Сімферополь, 95005, р/р 35415001001145 у УДК в АР Крим, МФО 824026, код ЄДРПОУ 00047906) на користь Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м.Сімферополя (вул.Гагаріна, 14А, м.Сімферополь, 95026, р/р 25606010045501 у КРУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 324805, код ЄДРПОУ 20727038) 1968,54 грн.

Постанова може бути оскаржена у апеляційному порядку відповідно до ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України .

Резолютивна частина Постанови проголошена у судовому засіданні 24.04.2007 року у 14 год.  45  хв.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Мокрушин В.І.