Рішення

від 12.03.2007 по справі 2165-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2165-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

12.03.2007Справа №2-15/2165-2007

За позовом Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Ніжньогірський елеватор” (97100, АР Крим, с. Нижньогірський, вул.. Перемоги, 17, код ЄДРПОУ 00951927)

До відповідача Сільськогосподарського виробничого кооперативу „ім. Грушевського М.С.” (97133, АР Крим, Нижньогірський район, с. Митрофанівна, вул.. Дружби, 1а, код ЄДРПОУ 30959306)

Про стягнення 5292,54 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача –  Самарський В.В., довіреність від 05.01.2007р., у справі

Від відповідача – не з'явився

         Обставини справи: Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Ніжньогірський елеватор”  звернулося до Господарського суду АР Крим із позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу „ім. Грушевського М.С.” про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 18 від 15.05.2006р. в розмірі 5292,54 грн., в тому числі 4900,00 грн.  основного боргу 392,54 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.05.2006 р. між Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Ніжньогірський елеватор” та Сільськогосподарським виробничим кооперативом „ім. Грушевського М.С.” був укладений договір купівлі-продажу № 18.

Згідно з умовами договору позивач виконав свої зобов'язання за договором, поставив продукцію загальною вартістю на 4900,00 грн. Проте, відповідач не виконав свої обов'язки за договором по оплаті поставленої продукції, в результаті чого склалася заборгованість в розмірі 5292,54 грн.

Представник відповідача у судове засідання двічі не з'явився, вимоги суду не виконав, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце слухання справи був сповіщений належним чином рекомендованою кореспонденцією. .(реєстр відправленою кореспонденції ГС АР Крим № 38 від 05.03.2007 р. (а.с. 34)

          За такими обставинами суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу.

    Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представника позивача, дослідивши представлені докази, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

15.05.2006 р. між Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Ніжньогірський елеватор” (Продавець) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом „ім. Грушевського М.С.” (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 18 (а.с. 10-11).

Згідно з пунктом 1.1 вказаного Договору Продавець зобов'язаний передати у власність Покупця товарну продукцію (мука 1с в мешках), а Покупець зобов'язаний прийняти вказану продукцію та оплатити її.

Строк дії вказаного договору встановлений пунктом 4.4 Договору та становить з моменту підписання договору та до повного виконання зобов'язань сторонами.

Відповідно пункту 2.2 Договору остаточний розрахунок здійснюється до 30 липня 2006 року.

На виконання вимог вказаного Договору 17.05.2006р. позивачем поставлена товарна продукція  відповідно Договору на суму 4900,00 грн.,  про що свідчать накладна № 124 від 17.05.2006р. (а.с. 15), наказ на відпуск товару №661 від 17.05.2006р. (а.с. 17) та рахунок-фактура  №1109 від 17.05.2006р. на вказану суму (а.с. 18), додані до позовної заяви.

29.11.2006р. стонами був складений та підписаний акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.05.2006р. по 29.11.2006 (а.с. 13), згідно з яким відповідачем Сільськогосподарським виробничим кооперативом „ім. Грушевського М.С.” підтверджена сума боргу у розмірі 4900,00 грн.

Відповідачем не була сплачена вартість поставленого товару в обумовлений термін, чим самим порушені зобов'язання за договором, що і стало приводом для звернення Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Ніжньогірський елеватор” з позовом до суду про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідач  відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів оплати заборгованості за договором у розмірі 4900,00 грн.

Беручи до уваги що,  матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 4900,00 грн. заборгованості за договором, через що  позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 4900,00  грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у розмірі 392,54 грн. за період з 31.07.2006р. по 18.01.2007р.

          Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу  України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” №543/96-ВР від 22.11.1996 р. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.2 Договору сторони передбачили відповідальність Покупця за несвоєчасну оплату за Договором із розрахунку подвійної облікової ставки  Національного Банку України за кожен день прострочення від суми простроченого платежу.

Отже, загальна сума пені за прострочення виконання зобовязання відповідачем за період з 31.07.2006р. по 18.01.2007р. становить 392,54 грн., підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 49, 75, 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу „ім. Грушевського М.С.” (97133, АР Крим, Нижньогірський район, с. Митрофанівна, вул.. Дружби, 1а, код ЄДРПОУ 30959306, р/р № 260033462 в КРД „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 324021) на користь Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Ніжньогірський елеватор” (97100, АР Крим, с. Нижньогірський, вул.. Перемоги, 17, код ЄДРПОУ 00951927, р/р № 26005301356 в Нижньогірському відділенні № 4558 Сбербанка України, МФО 384102) 4900,00 грн. заборгованості, 392,54 грн. пені, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.