Рішення

від 27.02.2007 по справі 2031-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2031-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

27.02.2007Справа №2-15/2031-2007

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Екоінвест-Капітал” (49080, м. Дніпропетровськ, вул.. Шолохова, 11/30, код ЄДРПОУ 32876399)

До відповідача   Товариства з обмеженою відповідальністю „Лакофарбова компанія „Крим” (96012, АР Крим, м. Армянськ, Північна Промзона ДАК „Титан”, код ЄДРПОУ 32362807)

Про стягнення 349800, 59 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача –   Дергоусова Л.В., довіреність б/н від 07.12.2006р., у справі

Від відповідача – Жиленко С.В., директор

        Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю „Екоінвест-Капітал” звернулось до Господарського суду АР Крим із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Лакофарбова компанія „Крим” про стягнення 349800,59 грн., в тому числі основний борг у розмірі  315188,75 грн., 3% річних у розмірі 3520,82 грн., інфляційні витрати у розмірі 21090,92 грн., збитки у розмірі 10000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27.01.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Екоінвест-Капітал” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Лакофарбова компанія „Крим” був укладений договір №2701/1.

Позивач свої зобов'язання за договором  виконав належним чином та продав відповідачу лак ПФ-060 на загальну суму 474813,93 грн. Проте, відповідач виконав свої обов'язки за договором не в повному обсязі, в результаті чого склалася заборгованість  за придбаний  товар у розмірі 315188,75 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні надав відзив на позовну заяву вих.. №39 від 27.02.2007р., відповідно якого визнав 315188,75 грн. основного боргу, 3520,82 грн. річних та 21090,92 грн. інфляційних збитків, проти стягнення 10000,00 грн. збитків представник відповідача заперечує.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу.

    Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

27.01.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Кресс-Капітал” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Лакофарбова компанія „Крим” (Покупець) був укладений договір № 2701/1 (а.с. 13-15)

Товариство з обмеженою відповідальністю „Кресс-Капітал” було перереєстровано в Товариство з обмеженою відповідальністю „Екоінвест-Капітал”. У зв'язку з цим сторонами за Договором №2701/1 від 27.01.2006р. було укладено додаткову угоду №1/1 від 03.10.2006р., якою змінено Продавця за договором Товариство з обмеженою відповідальністю „Кресс-Капітал” на Товариство з обмеженою відповідальністю „Екоінвест-Капітал”.

Згідно з пунктом 1.1 Договору Продавець продає, а Покупець купує лак напівфабрикатний марки ПФ-060 (Продукція) кількістю 1400 тон. Продукція поставляється партіями. Кількість та ціна на Продукцію кожної партії узгоджуються та вказуються в Специфікаціях, які є невід'ємними частинами Договору.

Розділом 2 Договору визначений порядок розрахунків. Так, сторони передбачили, що оплата за Продукцію проводитиметься у безготівковій формі на підставі виставленого рахунку, а також Специфікації, підписаної Сторонами, шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Продавця на умовах: оплата по факту поставки протягом 28 календарних днів рівними частками кожні 7 днів від дати поставки відповідної партії Продукції.

Строк дії вказаного Договору встановлений пунктом 9.6 Договору та становить з дати підписання Сторонами та засвідчення печатками до 31 грудня 2006р.

На виконання вимог вказаного Договору позивачем було передано лак ПФ-060 на адресу ТОВ „Лакофарбова компанія „Крим” шляхом поставки на склад Покупця транспортом Продавця, що підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими накладними: (а.с. 23, 50, 54)

-          видаткова накладна № РН 0000030 від 03.05.2006р. на загальну суму 159995,39 грн. (специфікація №1 від 03.05.2006р.)

-          видаткова накладна № РН 0000041 від 29.05.2006р. на загальну суму 157143,64 грн. (специфікація №2 від 29.05.2006р.)

-          видаткова накладна № РН 0000052 від 10.07.2006р. на загальну суму 157674,90 грн. (специфікація №3 від 06.07.2006р.)

Всього загальна вартість поставленого товару на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Лакофарбова компанія „Крим” за Договором №2701/1 від 27.01.2006р. складає 474813,93 грн.

У відповідності до вимог Договору на адресу ТОВ „Лакофарбова компанія „Крим” позивачем було виставлено рахунки фактури, додані до матеріалів позовної заяви:

рахунок-фактура № СФ-0000031 від 26.04.2006р. на суму 159995,39 грн. (а.с. 22)

рахунок-фактура № СФ-0000046 від 26.05.2006р. на суму 157143,64 грн. (а.с. 53)

рахунок-фактура № СФ-0000057 від 06.07.2006р. на суму 157674,90 грн. (а.с. 49)

 Проте, відповідач виконував свої обов'язки за договором не в повному обсязі, в результаті чого склалася заборгованість  за придбану Продукцію у розмірі 287000,00 грн.

Відповідно до пункту 2.2 Договору при невиконанні або неналежному виконанні Покупцем пункту 2.1 Договору ціна продукції за Договором може бути збільшена Продавцем без узгодження з Покупцем на 0,73% від суми заборгованості за кожні 10 днів прострочення оплати поставленої партії продукції, шляхом перерахування ціни Продавцем та письмового повідомлення про це Покупця.

Відповідно до умов цього пункту Договору між сторонами було підписано Додаткову угоду №1 від 05.09.2006р., згідно якої загальна сума поставки по специфікаціям №2 від 29.05.2006р. та специфікації №3 від 06.07.2006р. була збільшена до 335781,60 грн. (а.с. 16); Додаткову угоду №2 від 13.10.2006р., згідно якої загальна сума поставки по специфікаціям №2 від 29.05.2006р. та специфікації №3 від 06.07.2006р. була збільшена до 343007,28 грн. (а.с. 20) (тобто на 28188,75 грн.)

Таким чином сума заборгованості ТОВ „Лакофарбова компанія „Крим” перед Товариством з обмеженою відповідальністю „Екоінвест-Капітал” складає 287000,00 грн.+28188,75 грн.= 315188,75 грн.

19.10.2006р. між сторонами був складений акт звіряння розрахунків, згідно якого сума заборгованості Покупця перед Постачальником складає 315188,75 грн.

Відповідачем вказана сума заборгованості не була сплачена в добровільному порядку, що і послужило підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю „Екоінвест-Капітал” з позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідач  відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів оплати заборгованості за договором. Крім того відповідачем визнана заборгованість за Договором №2701/1 від 27.01.2006р.  За такими обставинами,  матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 315188,75 грн. заборгованості за придбану продукцію, через що  вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Лакофарбова компанія „Крим”  заборгованості у розмірі 315188,75 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму інфляційних витрат у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором у розмірі 21090,92 грн. та 3% річних у розмірі 3520,82 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Лакофарбова компанія „Крим” інфляційних витрат у розмірі 21090,92 грн. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3520,82 грн. також підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки, які понесені Товариством з обмеженою відповідальністю „Екоінвест-Капітал” в сумі 10000,00 грн.,  яка була сплачена за договором доручення на користь повіреного з метою здійснення юридичних дій по стягненню з ТОВ „Лакофарбова компанія „Крим” суми заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором.

          Позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України, на яку позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,  повинен відшкодувати  завдані  цим  збитки  суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені  управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи,   які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або   додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

    - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

     - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів  тощо), понесені   стороною,  яка  зазнала  збитків  внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

    - неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона,  яка зазнала   збитків,  мала  право  розраховувати  у  разі  належного виконання зобов'язання другою стороною;

    - матеріальна   компенсація   моральної   шкоди   у   випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

          За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України). Як вже було зазначено раніше, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

          З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник. Отже, між порушенням та збитками має бути причинний зв'язок. За відсутністю такого зв'язку збитки не відшкодовуються. При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного зв'язку слід враховувати, що необхідно виявляти зв'язок між саме між порушенням зобов'язання та шкідливими наслідками (збитками), а не між діями (бездіяльністю) боржника взагалі та збитками.

          Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічне положення міститься в статті 173 Господарського кодексу України, якою передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  цим  Кодексом,  в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру  на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Слід зазначити, що причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками повинен бути прямим. Тобто позивач повинен довести суду, що саме несплата в обумовлений термін відповідачем заборгованості за договором призвела до завдання збитків. Тобто протиправні дії відповідача не вимагали від позивача негайного вчинення дій щодо укладення договору доручення на надання юридичної допомоги №1/12/06 від 12.12.2006р.

          Отже, протиправна поведінка відповідача та причинний зв'язок між понесеними позивачем витратами, пов'язаними зі сплатою за договором доручення № 1/12/06 від 12.12.2006р.  на користь повіреного винагороди у розмірі 10000,00 грн. з метою здійснення юридичних дій по стягненню з ТОВ „Лакофарбова компанія „Крим” суми заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором,  не підпадає під ознаки збитків.

Позивачем вищенаведеного не доведено у той час як відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, позивачем не представлено доказів того, з чого саме складається заявлена до відшкодування сума збитків у розмірі 10000,00 грн.

Заявлена сума у розмірі 10000,00 грн., яка сплачена позивачем на підставі договору доручення на надання юридичної допомоги №1/12/06 від 12.12.2006р. (а.с. 61-62) не підпадає також і під ознаки судових витрат.

Відповідно статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум що підлягають сплаті за проведення  судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат,  пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України “Про адвокатуру”, дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.   

Поняття особи, яка є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України “Про  адвокатуру”, котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційний іспит, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльності та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвоката, а не будь-яким представникам.

Ухвалою ГС АР Крим від 29.01.2007 р. суд повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю „Екоінвест-Капітал” про необхідність правового обґрунтування визначення заявлених позовних вимог, однак вказана вимога суду була залишена позивачем без уваги.

За таких обставин у суду відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.

          Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись пунктом, статями 33, 49, 75, 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Лакофарбова компанія „Крим” (96012, АР Крим, м. Армянськ, Північна Промзона ДАК „Титан”, код ЄДРПОУ 32362807, р/р 26005301391016 у Філії „Відділення ПІБ м. Армянськ АР Крим” МФО 324407) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Екоінвест-Капітал” (49080, м. Дніпропетровськ, вул.. Шолохова, 11/30, код ЄДРПОУ 32876399, р/р 2600930250302 у АБ „Кредит-Дніпро” м. Дніпропетровськ, МФО 305749) 315188,75 грн. заборгованості, 21090,92 грн. інфляційних витрат,  3520,82 грн. річних, 3398,01 грн. державного мита та 114,63 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.