Рішення

від 19.04.2007 по справі 3910-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3910-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 217

РІШЕННЯ

Іменем України

19.04.2007Справа №2-25/3910-2007

За позовом ТОВ „Супутник”, Донецька область, м. Костянтинівна, вул.. Московська, 4,

До відповідача Приватного підприємства „Вояж-Сервіс”, смт. Гурзуф, вул.. Санаторна, 4, кв. 27.  

Про стягнення 1514,48 грн.   

Суддя   Копилова О.Ю.

Представники:

Від позивача –  Власов А.С., ю/к, .дов. № 2/10 від 10.01.07р.    

Від відповідача – не з'явився   

Обставини справи:

ТОВ „Супутник”, Донецька область звернулось у господарський суд АРК із позовом до Приватного підприємства „Вояж-Сервіс”, смт. Гурзуф, у якому просить суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 832,00 грн., індекс інфляції у сумі 609,29 грн., 3% річних у сумі 73,19 грн., а також витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.   

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано належним чином зобов'язання за договором, що є порушенням положень ст.. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525,526 Цивільного кодексу України, у з в'язку із чим за ним виникла заборгованість у сумі 832,00 грн.,

Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, письмовий відзив на позов не надав.  

Справа розглядається за наявними матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

12.05.2004р. між ТОВ „Супутник”, Донецька область та Приватним підприємством „Вояж-Сервіс”, смт. Гурзуф укладено договір за № 30.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору позивач (Продавець за договором) зобов'язався передати у власність відповідача (Покупець за договором) майно яке належить позивачу, а відповідач у свою чергу зобов'язався прийняти майно: ножі кухонні і спеціальні в асортименті, набори та сплатити його вартість.   

Позивачем на виконання своїх зобов'язань поставлено у відповідності з накладними № 12/5-1 та № 12/5-2 від 12.05.2004р. товар на загальну суму 1749,50 грн. (арк.. сп. 11-15).

Згідно п.п.  2.1.; 2.2. договору оплата здійснюється шляхом передплати у формі безготівкового розрахунку.

27.05.2004р. відповідачем здійснено часткову оплату за поставлений товар на суму 700,00 грн., що підтверджується банківським витягом руху коштів по рахунку позивача.

Згідно накладної від 14.10.2004р. відповідачем повернено товар на суму 217,50 грн. (арк.. сп. 16-17).

Однак залишок коштів у сумі 832,00 грн. за отримай товар відповідачем не перераховано, чим порушено п. 4.2.3. договору.

На адресу відповідача було направлено претензію від 11.01.2007р. з вимогою сплатити суму заборгованості, дана вимога відповідачем залишена без задоволення.

Відповідачем на дату розгляду справи не представлено доказів сплати сформованої заборгованості.

Згідно до ст.. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  

Відповідно до ст.. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  Цивільного  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до  звичаїв  ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.   

Також позивач просить стягнути 3% річних у сумі 73,19 грн. та індекс інфляції у сумі 609,29 грн.  

Ст.. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

Виконання цивільних обов'язків згідно ст.. 14 Цивільного кодексу України здійснюється у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Враховуючи ті обставини, що відповідачем не виконано належним чином умови та взяті на себе зобов'язання за договором, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на  відповідача.  

З огляду на викладене, керуючись, ст.. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 14, 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 44-49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд –

                                                           ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.  

2.          Стягнути з  Приватного підприємства «Вояж-Сервіс» (АР Крим, 98640, смт. Гурзуф, вул.. Санаторна, 4, кв. 27; ЗКПО 25151071, р/р 26006290211001 ЯФ «Приватбанк», МФО 384726) на користь ТОВ «Супутник» (Донецька область, м. Костянтинівна, вул.. Московська, 4; р/р 26006301550569 у філії «Відділення Промінвестбанку у м. Костянтинівна Донецької області», МФО 334550, ЗКПО 32115004) суму заборгованості у розмірі 832,00 грн., індекс інфляції у сумі 609,29 грн., 3% річних у сумі 73,19 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 102,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.          

Видати наказ після набуття рішенням законної чинності.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Копилова О.Ю.