Постанова

від 05.04.2007 по справі 3953-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3953-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 404

ПОСТАНОВА

Іменем України

05.04.2007Справа №2-26/3953-2007А

Суддя господарського суду АР Крим Пронина О. Л. розглянувши матеріалиадміністративній справи 05.04.2007р. у судовому засіданні, що почалося в 09:40 за участю секретаря судового засідання                      Комєдєва  В.В.,   

За участю представників:

Від позивача –   Москаленко С.А., дов.  від 22.02.2007р.

Від відповідача -  Щербань І.М., дов.  від 05.04.2007р.,  Вовк В.М., дов. від 16.10.2006р.

ухвалив постанову по справі №2-26/ 3953-2007А о 10: 15.

За позовом    ТОВ «Морський бриз» (м. Ялта, вул.. Ленінградська, 15)

До відповідача  Республіканського комітету з охорони культурної спадщини АР Крим (95001,                            м. Сімферополь, вул.. Гоголя, 14)

Про  визнання нечинним висновку   

   Сутність адміністративної  справи:

 Позивач -  ТОВ «Морський бриз» звернувся до Господарського суду АР Крим з адміністративним позовом до відповідача - Республіканського комітету з охорони культурної спадщини АР Крим та просить суд  визнати висновок Комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів АР Крим № 948 від 19.02.2007р. щодо неможливості відведення  ТОВ «Морський бриз» земельної ділянки площею 0,6 га в м. Алупка,  масив вул.. Леніна, район будинку № 21, вул.. 1 Травня – протиправним та нечинним.

Також, позивач просить суд зобов'язати Республіканський комітет з охорони культурної спадщини АР Крим надати ТОВ «Морський бриз» висновок про узгодження  відведення земельної ділянки площею 0,6 га, розташованої  в м. Алупка, масив вул.. Леніна, район будинку № 21, вул..1 Травня.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Морський бриз» посилається на те, що  оспорюваний висновок Республіканського комітету з охорони культурної спадщини АР Крим щодо неможливості  відведення ТОВ «Морський бриз» земельної ділянки, площею 0,6 га,  є безпідставним, порушує вимоги ст.. 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та передбачені  ст.. 93, 95 Земельного кодексу України  права позивача  на отримання в оренду  земельної ділянки та будівництво на ній житлового будинку.

Відповідач заперечує проти позовних вимог з мотивів, викладених у відзиві на адміністративний позов ТОВ «Морський бриз», просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити та зазначив, що  приводом для відмови позивачу у відведенні земельної ділянки в м. Алупка, вул.. Леніна, район будинку №  21, для будівництва багатоквартирного жилого комплексу, є відведення земельної ділянки в межах природної охоронюваної території, правовий режим  якої забороняє нове будівництво.

Додатково, відповідач у відзиві на адміністративний позов зазначив, що вважає будівництво жилого комплексу таким, що суперечить режиму охоронюваного ландшафту, змінить  його зовнішній вид, чим спричинить  істотний збиток культурній та природній спадщині м. Алупка.

Розгляд справи відкладався в порядку ст.. 150  Кодексу адміністративного судочинства України.

              Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Республіканський комітет з охорони культурної спадщини АР Крим висновком за № 948 від 19.02.2007р. відмовив ТОВ «Морський бриз» у позитивному узгодженні відводу земельної ділянки площею 0,60 га масив вул.. Леніна (район будинку № 21), вул.. 1 Травня в м. Алупка для будівництва та обслуговування багатоквартирного жилого будинку, посилаючись на те, що: «Ділянка знаходиться у межах зони охоронюваного ландшафту (№ 12-б, згідно історико – архітектурного опорного плану та комплексного охоронного зонування пам'ятників історії, культури та  природи адміністративного району Великої Ялти), режим якої не передбачає можливість нового житлового будівництва».

Рішенням за № 17/1 9-ої сесії 5-го скликання Алупкінської міської ради від 28.11.2006р. (пункт 3) позивачу наданий дозвіл на виконання проекту  землеустрою з відводу земельної ділянки орієнтованою площею 0,6 га, розташованого за адресою: м. Алупка, масив  вул.. Леніна, район будинку № 21, вул.. 1 Травня, для надання   у довгострокову оренду строком на 49 років, для будівництва та обслуговування багатоквартирного жилого будинку, з земель, що знаходяться у веденні Алупкінської міської ради.

Висновком Кримської філії Інституту археології вих.. № 125/1-174 від 26.02.2007р. узгоджено ТОВ «Морський бриз» відвід земельної ділянки для будівництва та обслуговування багатоквартирного багатофункціонального жилого будинку.

Відповідно до довідки Ялтинського міського управління земельних ресурсів про склад земельних угідь вих.. № 241-2\10-25 від 12.01.2007р.  встановлено, що земельна ділянка, яка проектується до відводу ТОВ «Морський бриз»для будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу ТОВ «Морський бриз», орієнтованою площею 0,6 га, розташованої за адресою: м. Алупка,  масив вул.. Леніна, район будинку №  21, вул.. 1 Травня за статистичним обліком Державного комітету України з земельних ресурсів «Облік землі» (форма 6-зем) числиться на обліку:  - рядок 12.4 (шифр 97) «Землі загального користування»; - за видами земельних угідь – графи 56: «зелені насадження загального користування».

Згідно до довідки Ялтинського міського управління земельних ресурсів вих.. №  242-2/10-25 від 12.01.2007р. встановлено, що на земельній ділянці, розташованій за адресою:  м. Алупка,   масив  вул.. Леніна, район будинку № 21, вул.. 1 Травня, ґрунтові обстеження не проводились, даних про  склад  ґрунту в ялтинському міському управлінні земельних ресурсів відсутні.   

Висновком  № 649/01-2007 від  25.01.2007р.  Відділ міського архітектору Виконавчого комітету Алупкінської міської Ради узгодив передачу земельної ділянки, площею 0,6 га, у оренду ТОВ «Морський бриз».

Проте, відповідач висновком № 948 від 19.02.2007р. не погодив відвід земельної ділянки площею 0,60 га масив вул.. Леніна (район будинку № 21), вул..1 Травня в м. Алупка для будівництва та обслуговування багатоквартирного жилого будинку.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Республіканський комітет з охорони культурної спадщини АР Крим  при прийнятті оспорюваного висновку керувався приписами Постанови Уряду Автономної Республіки Крим № 330 від 16.11.1995р., згідно вимогам якої межі охоронних зон повинні були б винесені в натурі на місцевості, що не виконане до набранням чинності Закону України «Про охорону культурної спадщини», № 1805-111.

Суд критично ставиться  до посилань відповідача на приписи  Постанови Уряду АР Крим № 330 від 16.11.1995р. оскільки на момент прийняття оспорюваного висновку набрав законної сили та діяв Закон України «Про охорону культурної спадщини».

Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об'єкт культурної   спадщини   -   визначне   місце,  споруда (витвір),  комплекс (ансамбль),  їхні частини,  пов'язані  з  ними рухомі   предмети,  а  також  території  чи  водні  об'єкти,  інші природні,  природно-антропогенні  або  створені  людиною   об'єкти незалежно  від  стану  збереженості,  що  донесли  до  нашого часу цінність    з    археологічного,    естетичного,    етнологічного, історичного,  архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Зони охорони пам'ятки (далі - зони охорони)  -  встановлювані навколо  пам'ятки охоронна зона,  зона регулювання забудови,  зона охоронюваного ландшафту,  зона охорони археологічного  культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання.

Статтею 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначена класифікація об'єктів культурної спадщини.

Пунктом 2 вказаної статті визначені види об'єктів культурної спадщини, до яких зокрема,  входять й  ландшафтні -   природні   території,   які   мають  історичну цінність.

Пунктом 1 Постанови Уряду АР Крим № 330 від 16.11.1995р. затверджений історико - архітектурний  опорний  план  та  схеми комплексного охоронного зонування пам'ятників історії,  культури та природи адміністративного району  Великої Ялта, розроблені інститутом КиївНІІТАГ, але не межі охоронних зон.

Оспорюваний Висновок Республіканського комітету з охорони культурної спадщини АР Крим за № 948 від 19.02.2007р. зроблено на підставі додатку до Постанови Уряду АР Крим № 330 від 16.11.1995р., але відповідачем під час розгляду справи суду не надано доказів того, що використовувався саме цей, затверджений Постановою Уряду АР Крим, додаток з відповідним картографічним матеріалом.

Крім того, слід звернути увагу на те, що відповідно до відповідно до листа Управління з діловодства Ради Міністрів АР Крим вих.. б\н від 27.01.2005р.  встановлено, що в матеріалах до Постанови від 16.11.1995р.№ 330 «Про затвердження історико – архітектурного плану та комплексного охоронного зонування пам'ятників історії, культури та природи адміністративного району Великої Ялти» додатки у 12 томах під назвою «Історико – архітектурний план адміністративного району Великої Ялти» та відповідного картографічного матеріалу до нього у архіві Управління справами Ради міністрів АР Крим не значиться.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України, віднесення  земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади  та  органів  місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, а зміна  цільового  призначення  земель провадиться органами виконавчої  влади  або  органами  місцевого  самоврядування,   які приймають  рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування,  вилучення (викуп) земель і  затверджують  проекти землеустрою   або   приймають   рішення   про  створення  об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Статтею 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що території визначних пам'яток, охоронних зон, належать до земель історико культурного призначення і включаються до Державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Межі та режими використовування зон охорони пам'ятників визначаються відповідною науково-проектною документацією та затверджуються відповідним органом культурної спадщини. Порядок визначення та затвердження меж і режимів використовування зон охорони пам'ятників і внесень змін до них, встановлюються центральним органом виконавчої влади у сфері культурної спадщини.

Відповідно до ст.. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено, що  з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток,   комплексів    (ансамблів)    навколо    них    повинні встановлюватися   зони   охорони  пам'яток:  охоронні  зони,  зони регулювання забудови,  зони охоронюваного ландшафту,  зони охорони археологічного культурного шару.

Межі та режими використання зон охорони пам'яток визначаються відповідною  науково-проектною  документацією   і   затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.

Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони  пам'яток  та  внесення  змін  до  них  встановлюється центральним  органом  виконавчої  влади у сфері охорони культурної спадщини.

Оскільки Рада Міністрів АР Крим не є органом виконавчої влади, що виконує функції з охорони культурної спадщини, надана Постанова  Уряду АР Крим № 330 від 16.11.1995р. не може розглядатися як документ, який визначає та затверджує межі та режими використовування охоронних зон.

Постановою Верховної Ради АР Крим від 18.09.2002р. №241-3/02 затверджені Регіональні правила забудови і використовування території АР Крим. Пунктом 1.9 Правил, визначений перелік нормативних актів, згідно якого встановлюються зони охорони визначених пам'яток. До переліку входить Тимчасова інструкція від 09.09.1968р. про організацію охоронних зон. Відповідно до цієї інструкції, зони охорони визначних пам'яток повинні встановлюватися в натурі на місцевості.

Згідно ст. 30 Закону Республіки Крим від 26.03.1993р. «Про охорону і використовування визначних пам'яток історії і культури» зони охорони визначних пам'яток повинні закріплюватися Держав ними актами на користування землею Державним комітетом по охороні визначних пам'яток, правонаступником якого є відповідач.

Також, слід зазначити, що суду не надано доказів того, що зона охоронного ландшафту № 12-б, на існування якої посилається відповідач, визначена топографічно, а її межі, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004р. № 1094 «Про затвердження Порядку розробки проектів землеустрою по організації і встановленню меж території природно-заповідної фундації, іншого природоохоронного, оздоровчого рекреаційного і історико-культурного призначення»  розроблені та затверджені.

Законом України «Про охорону культурної спадщини», Земельним кодексом України не передбачено прямої заборони на здійснення будівництва в охоронних зонах.

Пунктом 1 ст. 37 Законом України «Про охорону культурної спадщини» встановлено, що будівельні, меліоративні,  шляхові та інші роботи,  що можуть призвести  до  руйнування,  знищення   чи   пошкодження   об'єктів культурної спадщини,  проводяться тільки після повного дослідження цих об'єктів за рахунок коштів замовників зазначених робіт. Можливість проведення вказаних робіт встановлена тільки після повного дослідження об'єкту культурної спадщини.

Однак, Республіканським комітетом з охорони культурної спадщини не наданого такого обґрунтування у висновку №   948 від 19.02.2007р., причин можливого пошкодження об'єкту культурної спадщини тощо.

Регіональні правила забудови та використовування територій в АР Крим від 18.09.2002р. за № 241-3/02, пунктом 1.9 встановлюють, що відступи від встановленого режиму використовування територій зон охорони пам'ятників культурної спадщини можливі тільки за спеціально виконаному проекту.

Чинне законодавство не заперечує будівництва у охоронних зонах, але зобов'язує вести його з дотриманням режиму, який шкідливо не впливає на використовування цих земель.

          Відповідно до ст.. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням  адміністративного  судочинства  є  захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб,  прав  та  інтересів  юридичних осіб  у  сфері  публічно-правових  відносин  від  порушень  з боку органів державної влади,  органів місцевого самоврядування,  їхніх посадових  і  службових осіб,  інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій  на  основі  законодавства,  в  тому числі на виконання делегованих повноважень.

До  адміністративних  судів можуть бути оскаржені будь-які рішення,  дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків,   коли   щодо   таких   рішень,   дій  чи  бездіяльності Конституцією  чи законами України встановлено  інший порядок судового провадження.

Відповідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України  за справами з  оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративний суд має перевіряти, чи прийняті  вони на   підставі,   у  межах  повноважень  та  у  спосіб,  що передбачені Конституцією та законами України,  з  використанням  повноваження  з   метою,   з   якою   це повноваження надано та  обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення  та з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації .

Одним з принципів  адміністративного, судочинства, передбачених  ст.. 7 Кодексу адміністративного судочинства України є принцип законності, який відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи зобов'язані  діяти дише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючі до уваги вищенаведені принципи, встановлені кодексом адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та погоджується з ними.

Також, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, посадові  особи органів місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі та в межах компетенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах  повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.  

Ст.. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема шляхом визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади,  органу  влади  Автономної  Республіки  Крим  або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно п. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторонам повинна довести суду  ти обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог або заперечень.

 Згідно п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України  в адміністративних справах про протиправність рішень  суб'єкта  владних  повноважень  обов'язок  щодо доказування правомірності  свого  рішення покладається    на   відповідача,   якщо   він   заперечує   проти  адміністративного позову.

Відповідно до ст.. 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання    протиправними    рішення    суб'єкта   владних повноважень чи окремих його положень,  дій чи бездіяльності і  про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих  його  положень  із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача – суб'єкта владних повноважень прийняти рішення  або вчинити певні дії.

За такими обставинами, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Приймаючі до уваги викладене, керуючись п. 4 ст. 157, ст. ст. 158, 159, 160, 161- 163, п. 4 ст. 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :  

1.          Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.  

2.          Визнати висновок Комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів АР Крим № 948 від 19.02.2007р. щодо неможливості відведення  ТОВ «Морський бриз» земельної ділянки площею 0,6 га в м. Алупка,  масив вул.. Леніна, район будинку № 21, вул.. 1 Травня – протиправним та нечинним.

3.          Зобов'язати Республіканський комітет з охорони культурної спадщини АР Крим надати ТОВ «Морський бриз» висновок про узгодження  відведення земельної ділянки площею 0,6 га, розташованої  в м. Алупка, масив вул.. Леніна, район будинку № 21, вул..1 Травня.

4.          Стягнути з Республіканського комітету з охорони культурної спадщини АР Крим (95011, м. Сімферополь, вул.. Гоголя, 14) на користь ТОВ «Морський бриз» (м. Ялта, вул.. Ленінградська, 15; ЄДРПОУ 33646776; банківські реквізити: рахунок № 26000015371001 в АКБ «Имексбанк» м. Севастополь, МФО 328384) 3,40 грн. – судового збору.

      Судом роз'яснено сторонам положення ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України,  відповідно якої Постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

  У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

 Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу за заявою сторони.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.    

Дійсну Постанову направити на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Проніна О.Л.