Постанова

від 26.03.2007 по справі 4076-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

4076-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26.03.2007Справа №2-15/4076-2007А

Суддя господарського суду АР Крим І.А. Іщенко, розглянувши матеріали адміністративної справи 26.03.2007 р. у судовому засіданні, що почалося у 10:40 за участю секретаря судового засідання  Л.Л. Котешко,   

За участю представників:

Від позивача   -  Козлова Н.А., представник, довіреність № 2 від 06.03.2006 р., у справі

Від відповідача – Чукаткіна Т.В., представник, довіреність б/н від 02.10.2006 р., у справі

ухвалив постанову по справі №2-15/ 4076-2007А у 11:10

за адміністративним позовом Обслуговуючого кооперативу „Житлово-будівельного кооперативу „Уютне” (95033, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Победи, б. 107, корп. „А”, к. 1)

до відповідача Ізобільненської сільської ради (м. Алушта, с. Ізобільне, вул. Центральна, 1)

про визнання нечинним рішення та визнання права

Обставини адміністративної  справи:

Обслуговуючий кооператив „Житлово-будівельний кооператив „Уютне” (далі – ОК „ЖБК „Уютне”) звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Ізобільненської сільської ради про визнання нечинним рішення відповідача № 15/2 від 23.02.2007 р. «Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою ОК „ЖБК „Уютне”, а також про визнання за ОК „ЖБК „Уютне” права на оренду та права на розроблення проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 8,0 га за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, м. Алушта, с. Ізобільне, вздовж автодороги с. Ізобільне – с. Рожевий для будівництва жилої забудови.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення відповідача про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою суперечить вимогам частини 3 статті 128 Земельного кодексу України, не містить належних причин такої відмови.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні надав відзив на позовну заяву від 26.03.2007 р., в якому позов визнав у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

20 лютого 2007 р. ОК „ЖБК „Уютне” звернувся до відповідача із клопотанням про надання в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 8,0 га за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, м. Алушта, с. Ізобільне вздовж автодороги с. Ізобільне - с. Рожевий для розміщення жилої забудови. Вказане  клопотання зареєстроване в Ізобільненській сільській раді за вх. № 150/02-16, про що свідчить відмітка на заяві. (а.с.23)

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою встановлено Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі».

Так, відповідно до статті 116 Земельного кодексу України  юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності (стаття 93 Земельного кодексу України).

Згідно статті 290 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з орендою землі як засобу виробництва, регулюються Земельним кодексом України та іншими законами. При цьому, оренда земельної ділянки без договору, укладеного в письмовій формі, посвідченого нотаріально та зареєстрованого в установленому законом порядку, не допускається.

Відповідно до статей 123, 124  Земельного кодексу України  особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки в оренду із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.  

До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 51 цього Кодексу, документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.

Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Питання визначення системи та гарантій місцевого самоврядування  в  Україні, засади    організації   та   діяльності,   правового   статусу   та відповідальності   органів    та    посадових    осіб    місцевого самоврядування, обсяг повноважень при здійсненні своєї діяльності органів місцевого самоврядування визначаються Законом України «Про місцеве самоврядування».

Відповідно пунктів 1, 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» ради в межах своїх повноважень приймають нормативні та  інші акти у формі рішень.  

Рішенням № 15/2 від 23 лютого 2007 р. «Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою ОК «ЖБК «Уютне» Ізобільненська сільська рада вирішила: відмовити ОК «ЖБК «Уютне» у дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення. (а.с. 24)

Як зазначено в самому рішенні, воно прийнято  на підставі статей 12, 142 Земельного кодексу України, статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та з урахуванням припису прокурора м. Алушта № 2002 вих./06 від 27.06.2006 р.

Стаття 142 Земельного кодексу України регулює питання добровільної відмови від права власності або права постійного користування земельною ділянкою, а отже, не може слугувати підставою для відмови у клопотанні про надання дозволу на розроблення землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Стосовно посилання в рішенні на припис прокурора м. Алушта, то вимоги припису обґрунтовуються статтею 173 Земельного кодексу України, відповідно до якої межі населених пунктів встановлюються та змінюються за проектами землеустрою, розробленими відповідно до техніко-економічних обґрунтувань їх розвитку, генеральними планами населених пунктів, та статтею 125 Земельного кодексу України, яка стосується моменту виникнення права користування та права власності

Відповідно до пункту «з» частини 1 статті 7 Земельного кодексу України повноваження щодо встановлення та зміни меж сіл та селищ Автономної Республіки Крим надано Верховній Раді Автономної Республіки Крим, яка рішенням від 17.09.2003 р.  № 669-3/03 «Про встановлення меж сіл Ізобільне, Верхня Кутузівка, Нижня Кутузівка та селища Рожевий Ізобільненської сільської ради (м. Алушта) Автономної Республіки Крим», встановила межі с. Рожевий – 76,6188 га. (а.с. 26 )

Органи місцевого самоврядування розпоряджаються земельними ділянками в межах населеного пункту на підставі пункту  12 розділу Х Земельного кодексу України, який передбачає, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів – відповідні органи виконавчої влади.

Слід підкреслити, що до функцій розпорядження   відноситься здійснення відчуження земельних ділянок, а також передання земельних ділянок у  постійне користування, зокрема у довгострокову оренду.

Таким чином, ніяких додаткових дій, в тому числі отримання державного акту, для розпорядження землями в межах с. Рожевий відповідачу не потрібно.

Вищенаведене свідчить про відсутність законних підстав для відмови у задоволенні клопотання позивача про надання дозволу на розроблення землевпорядної документації для отримання в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 8,0 га за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, м. Алушта, с. Ізобільне вздовж автодороги с. Ізобільне – с. Рожевий для будівництва жилої забудови.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставах, в межах повноважень і способів, які передбачені Конституцією та законами України.

Статтею  55 Конституції України  закріплено, що  права осіб  захищаються судом та кожному   гарантовано право на оскарження в суді  рішень органів   місцевого самоврядування.

Згідно статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів місцевого самоврядування за мотивів їх невідповідності Конституції України або законам України визнаються незаконними у судовому порядку.

Відповідно Роз'ясненням Президії Вищого Арбітражного суду України N 02-5/35 від 26.01.2000 р. « Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних   з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним  є  невідповідність його  вимогам  чинного  законодавства  та/або  визначеній  законом компетенції  органу,  який  видав  цей  акт.

Способи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки встановлено  частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України, яка передбачає такий спосіб захисту порушених прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки, як визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що за наявності припису прокурора, який містить заборону на розпорядження землями комунальної власності, сільська рада не може прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки з цих земель.

Відповідно до статті 22 Закону України „Про прокуратуру” припис про усунення порушень закону вноситься прокурором органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищестоящому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення, припис підлягає негайному виконанню. Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис вищестоящому прокурору.

Таким чином, позивач позбавлений можливості якимось чином вплинути на виконання припису прокурора з тим, щоб реалізувати своє право на отримання земельної ділянки в оренду.

Судом відповідно пункту 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України за справами щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень має бути перевірено чи прийняті оспорювані рішення зокрема  з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Виходячи з того, що, ухваливши оскаржуване рішення,  відповідач тим самим порушив право позивача на отримання в оренду земельної ділянки для здійснення підприємницької діяльності (статті 116, 124 Земельного кодексу України), право на свободу здійснення підприємницької діяльності (стаття 43 Господарського кодексу України), не дотримався  державних гарантій підприємництва (стаття  48 Господарського кодексу України), суд вважає, що для захисту порушених прав ОК „ЖБК „Уютне” слід визнати протиправним та нечинним оскаржуване рішення відповідача № 15/2 від 23 лютого 2007 р. «Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою ОК «ЖБК «Уютне» та визнати за позивачем право на оренду земельної ділянки орієнтовною площею 8,0 га за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, м. Алушта, с. Ізобільне вздовж автодороги с. Ізобільне – с. Рожевий для будівництва жилої забудови.

Враховуючи, що відповідно до статті 22 Закону країни „Про землеустрій”, пункту 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів країни від 26.05.2004 р. № 677, розроблення проекту відведення можливе на підставі рішення суду, за викладених умов, для відновлення порушених прав позивача у сфері публічно-правових відносин за ним слід визнати право на розроблення проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 8,0 га за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, м. Алушта, с. Ізобільне вздовж автодороги с. Ізобільне – с. Рожевий для будівництва жилої забудови.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з відповідного місцевого бюджету.

Позивачем понесені судові витрати з оплати судового збору у розмірі 3,40 грн., які присуджуються на його користь з місцевого бюджету Ізобільненської сільської ради.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 94, 158-161, п. 1, 2 ч. 2 ст. 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати нечинним рішення Ізобільненської сільської ради № 15/2 від 23 лютого 2007 р. «Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою Обслуговуючому кооперативу „Житлово-будівельного кооперативу „Уютне”.

3. Визнати за Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Уютне» право на оренду земельної ділянки орієнтовною площею 8,0 га за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, м. Алушта, с. Ізобільне вздовж автодороги с. Ізобільне – с. Рожевий для будівництва жилої забудови.

4. Визнати за Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Уютне» право на розроблення проекту земельної ділянки орієнтовною площею 8,0 га за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, м. Алушта, с. Ізобільне вздовж автодороги с. Ізобільне – с. Рожевий для будівництва жилої забудови.

5. Стягнути з місцевого бюджету Ізобільненської сільської ради на користь Обслуговуючого кооперативу „Житлово-будівельного кооперативу „Уютне” (ЗКПО 34897029, адреса: 95033, м. Сімферополь, пр. Победи, д. 107, корп. „А”, кв. 1, банківські реквізити невідомі) судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

Судом роз'яснено сторонам положення статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України,  відповідно якої Постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу з заявою сторони.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.    

Дійсну Постанову направити на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.