Вирок

від 20.11.2017 по справі 308/11034/17

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/11034/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2017 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,

перекладача ОСОБА_6 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, відомості про яке 13.10.2017 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017070170001392 по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Тисянка, рома, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, тимчасово не працюючого, одруженого, раніше не судимого,

за ч.1 ст. 246 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У середині серпня 2017 року ОСОБА_4 , перебуваючи на земельній ділянці з кадастровим номером 2124887000:10:011:0004 неподалік с. Тисаагтелек, яка відноситься до території природно-заповідного фонду регіонального ландшафтного парку «Притисянський» Тисаагтелекської сільської ради Ужгородського району, який утворений на підставі рішення Закарпатської обласної ради від 07.08.2009 №908, в особистих цілях, за допомогою бензопили «Белшина» моделі «БМ 5200» умисно, з корисливою метою, без будь-якого на те дозволу та відповідних документів, всупереч встановленому законом порядку, вчинив самовільну порубку 2-ох дерев сироростучої деревини породи «тополя» діаметрами 27 та 46 см, до ступеня припинення росту на пні.

Після цього, з метою використання самовільно зрізаної деревини у власних цілях, 12 жовтня 2017 року близько 10 години продовжив розпилювання зрізаного дерева на менші колоди, які завантажив на власну підводу для вивезення заготовленої деревини на територію свого домогосподарства, однак був виявлений правоохоронними органами на місці вчинення незаконної порубки, після чого незаконно зрізану деревину та бензопилу марки «Белшина» моделі «БМ 5200» було вилучено працівниками Ужгородського районного відділення поліції.

Згідно розрахунку розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно- заповідний фонд внаслідок незаконної рубки дерев на території природно-заповідного фонду регіонального ландшафтного парку «Притисянський» Тисаагтелекської сільської ради Ужгородського району, обрахованої відповідно до постанови КМУ від 24 липня 2013 року №541, загальний розмір збитків, спричинених державним інтересам, становить 7 359 гривень.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 26.10.2017 року між ним та обвинуваченим ОСОБА_4 та призначити останньому визначену в угоді міру покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні свою вину визнав у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України, та просив суд затвердити угоду про визнання винуватості, вказавши, що він повністю розуміє свої права та характер обвинувачення, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди, а також наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України та п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, які йому роз`яснені судом.

Разом з тим, захисник обвинуваченого подав суду заяву, яку підтримав обвинувачений ОСОБА_4 про звільнення його від призначеного судом покарання відповідно до п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» та просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання. Пояснив, що є всі підстави для звільнення обвинуваченого від покарання у зв`язку з амністією, оскільки він надає на це свою згоду, є суб`єктом амністії, так як має на утриманні неповнолітню доньку - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , копія якого приєднана до матеріалів справи.

Заслухавши сторони, дослідивши зміст угоди стосовно свідомої добровільної узгодженості сторонами її істотних умов, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватим, згідно з положеннями ст. 12 КК України не відноситься до категорії тяжких чи особливо тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана суспільним інтересам, ОСОБА_4 розуміє права, визначені п.п. 1, 4 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, угода не суперечить вимогам КК та КПК України, суд приходить до переконання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості.

Подана на розгляд суду угода відповідає вимогам кримінального процесуального закону, правова кваліфікація кримінального правопорушення вірна, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді

Із змісту угоди слідує, що прокурор та підозрюваний дійшли згоди щодо всіх істотних обставин даного кримінального провадження, обвинувачений у повному обсязі беззастережно визнає свою винуватість у вчиненому діянні.

Також, сторонами визначено узгоджене ними покарання за ч.1 ст. 246 КК України у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на момент призначення покарання складає 5 100 гривень.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, зміст обвинуваченому яких роз`яснено.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена і його дії кваліфіковано за ч.1 ст. 246 КК України незаконна порубка дерев на території природно-заповідного фонду.

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.

Виходячи з вищенаведеного, ОСОБА_4 слід призначити вид і міру покарання, відповідно до угоди про визнання винуватості від 26 жовтня 2017 року, укладеної між прокурором у кримінальному провадженні та ОСОБА_4 , а саме штраф у розмірі 5 100 гривень.

Як встановлено ст.85 КК України, на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Згідно з п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», звільненню від відбування покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України, та за злочини вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили: підлягають особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4 на день набрання чинності цим Законом має неповнолітню дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , копія якого приєднана до матеріалів справи.

Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 амністії, передбачених ст.4 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" та ст.9 Закону України «Про амністію у 2016 році» судом не встановлено, амністія до нього не застосовувалась.

За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_4 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому він підлягає звільненню від відбування покарання.

Суд роз`яснює обвинуваченому ОСОБА_4 наслідки застосування амністії, а саме: у разі застосування амністії в подальшому протягом останніх десяти років амністія до нього не може бути застосована.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 314,369,370,373,374,376,473,475 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 26 жовтня 2017 року між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017070170001392 від 13.10.2017 року.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 5 100 /п`ять тисяч сто/ гривень.

На підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» засудженого ОСОБА_4 повністю звільнити від відбування призначеного покарання.

Речові докази по справі дерев`яна підвода, бензопила марки «Белшина» моделі «БМ 5200» - повернути власнику; зрізану деревину породи «Тополя» - конфіскувати в дохід держави.

Судові витрати по справі відсутні.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої законом.

Оскарження вироку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорення встановлених досудовим розслідуванням обставин не допускається.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України в апеляційний суд Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: ОСОБА_1