Рішення

від 11.05.2007 по справі 5421-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

5421-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

11.05.2007Справа №2-17/5421-2007

За позовом ДП «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство»

До відповідача  ТОВ «Ю.Б.К. БУДІНВЕСТ»

Про  розірвання договору             

По зустрічному позову ТОВ «Ю.Б.К. БУДІНВЕСТ»

До ДП «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство», м. Севастополь

Третя особа-  Севастопольська міська державна адміністрація

Про визнання права користування земельною ділянкою для забудови

                                                   Суддя В.І. Гайворонський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

       Від позивача  (відповідача по зустрічному позову)–     Лавренов Г.М.- предст., дов. від 09.01.2007р.

       Від  відповідача (позивач по зустрічному позову)  - Дюкарь Р.С.- предст., дов. від 21.03.2007р.

Третя особа – Коструба А.В.- предст, дов. 1094/17/2-07 від 27.03.2007р.

Сутність спору: Позивач звернувся з позовом до суду, згідно якого просить розірвати договір №96/06 від 14.12.2006р. Про спільну діяльність в сфері лісогосподарства і рекреаційної діяльності, у зв`язку з тим, що відповідач не виконав забов`язання по договору – протягом трьох діб з дня укладання договору не отримав документи, у тому числі землепідрядні, необхідні для реалізації другого і третього етапів спільної діяльності і не замовив необхідні дані для проекту будівництва об`єкта стаціонарної рекреації, в тому числі не здійснив заходи по зміні цільового призначення земельної ділянки, у зв`язку з чим порушується виконання будівельних робіт. Відповідач також не забезпечив оформлення землеподрядної документації, не оформив право користування земельною ділянкою, а також не отримав необхідних дозволів, технічних умов та іншої документації для знесення існуючих будівель, споруд і зелених насаджень у зв`язку  з будівництвом, винесенням інженерних мереж з території забудови, приведення земельної ділянки у стан, придатний для початку будівництва і виконання позивачем власних забов`язань по договору, внаслідок чого порушені також договірні зв`язки позивача з третімі особами.

          Відповідач у відзиву позов не визнав і вказав на те, що він не має правових підстав для користування земельною ділянкою у зв`зку з чим не має можливості виконувати взяті ним по договору обов`язки.

          Відповідачем подана зустрічна позовна заява, згідно якої він просить визнати за ним право користування земельною ділянкою для забудови, у зв`язку з тим що сам позивач (відповідач по зустрічному позову) повинен був надати комплект документів , необхідних для підготовки процесу щодо зміни цільового призначення земельної ділянки.

          Позивач (відповідач по зустрічному позову) відзив на зустрічну позовну заяви не надав.

          Третя особа у відзиву вказала на те, що зустрічний позов вважає обгрунтованим і відмічає, що хоча позивач (відповідач по зустрічному позову) не оформив правоустановлюючі документи на земельну ділянку, проте згідно рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005р. має на нього право користування.

          Відповідач (позивач по зустрічному позову) заявив про відмову від стягнення судових витрат.

          Суд вважає, що справа може бути розглянута по наявним у справі. документам.

          По справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

          Розглянувши матеріали справи, суд,-

в с т а н о в и в:

          Згідно договору №96/06 від 14.12.2006р. між позивачем (відповідачем по зустрічному позову)-надалі «Сторона-1» і відповідачем (позивачем по зустрічному позову)-надалі «Сторона-2», про спільну діяльність в сфері лісогосподарства і рекреаційної діяльності, він спрямований на створення об`єкту садово-паркового призначення, а також проектування і будівництво (реконструкція) об`єкту стаціонаної рекреації, його матеріально-технічне забезпечення , належну експлуатацію, організацію управління майном. (п.1).

          Згідно п.3.1. договору сторона-1 робить пайовий внесок (пай) у вигляді надання стороні-2 обмеженого речового права користування земельною ділянкою для забудови (сервітут і сеперфіцій) площею 4,3428 га (додаток №1), на якій буде розміщенний спільний проект.

          Згідно п.4.1. договору на першому етапі сторони об`єднують власні зусилля по створенню об`єкта садово-паркового призначення в межах, що визначені сторонами, на земельній ділянці, яка є пайовим внеском (пай) сторони-1 договору.

          Згідно п.4.2. договору на другому етапі сторони здійснюють зміну цільового призначення частки земельної ділянки, що складає пайовий внесок (пай) сторони-1 в цьому договорі, для створення об`єкта стаціонарної рекреації з метою залучення грошових інвестицій для розвитку рекреації і ведення лісового господарства, на умовах, визначених сторонами цього договору додатково.

          Згідно п.4.3. договору на третьому етапі сторони здійснюють будівництво об`єкту стаціонарної рекреації, відповідно до розробленногоі затвердженого у встановленому порядку проекту.

          Згідно п.7.1. договору сторона-1 протягом 30 діб  з дня укладання цього договору здійснює заходи по реалізації першого етапу спільної діяльності цього договору.

          Згідно п.7.1.1. договору термін здійснення першого етапу не може бути більш ніж 3 місяці з моменту підписання цього договору. Другий етап спільної діяльності сторін за цим договором розпочинається одночасно з реалізацією першого етапу.

          Згідно п.7.3.1. договору  для реалізації п.7.3 цього договору сторона-1 надає стороні-2 (протягом трьох діб з моменту підписання цього договору) документи, необхідні для реалізації другого і третього етапу спільної діяльності.

          Суд вважає, що первісний позов задоволенню не підлягає, а зустрічний позов підлягає задоволенню, при цьому виходить з наступних обставин:

          Ст.204 ЦК України презюмує правомірність укладених правочинів.

          Так, згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, що в даному випадку відсутнє.

          Таким чином у суду немає підстав не брати до уваги спірний договір як дійсний, а відповідно вказанні в ньому обов`язки повинні виконуватись.

         При цьому також необхідно відмітити, що виходячи з закріпленого ст. 129 Конституції України принципа диспозитивності сторін, суд  не вправі давати оцінку договору на предмет його невідповідності законодавству в цієї справі, оскільки зацікавленою стороною відповідної вимоги не заявлено, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Верховним Судом України ( постанова від 22.05.2002р. № 02/132 по справі Д 12/12).

          Так, згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

          Зі змісту п.7.1., п.7.3.1. договору, а також закріпленого в ст. 3 ЦК України одного з основних принципів цивільного права – принципа розумності витікає, що відповідач (позивач по зустрічному позову) не міг виконати свої забов`язання по договору, вказані у первісному позові, оскільки позивачем (відповідачем по зустрічному позову) не були надані правоустановлюючі документи на земельну ділянку, які у позивача (відповідача по зустрічному позову) відсутні, тому що для  виконання вказаних обов`язків пов`язано з земельною ділянкою.

          Відсутність правоустановлюючих документів у позивача (відповідача по зустрічному позову) не оспарюється і підтверджується повідомленням третьої особи.

          Таким чином, невиконання відповідачем (позивачем по зустрічному позову) своїх обов`язків виникло не з його вини, що згідно ст. 614 ЦК України виключає його відповідальність.

          При вказанних обставинах підстав для задоволення первісного позову немає.

          Згідно ст. 329 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права, якщо це право оспорюється, не визнається або відсутні документи, що встановлюють його права. Відповідно до ст. 34 Закону України «Про власність» положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві оперативного, повного господарського відання, довічного успадковуваного володіння або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором. Ця особа має право на захист свого володіння також від власника.

          Державне підприємство «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство» є землекористувачем спірної земельної ділянки площею 4,3428 га, що ніким не оспорюється і підтверджується Севастоольською міською державною адміністрацією.

         Крім цього, згідно ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом, що в даному випадку відсутньо.

          Згідно ст. 317 ЦК України право користування є складовою частиною права власності, у зв`язку з чим згідно ст. 8 ЦК України, ч.2 ст. 328 ЦК України підлягає застосуванню у відносинах з користування майном.

           Поряд з цим позивач (відповідач по зустрічному позову) не має правовстановлюючих документів, які підтверджують право користування земельною ділянкою відповідно до ст. 126 ЗК України

          Згідно п.6 Постанови Верховної Ради України від 18 грудня 1990р. №563-12 «Про земельну реформу» право користування земельною ділянкою до вступу в законну силу Земельного кодексу України, на інших підставах, ніж викладені в ЗК України, гарантується і підлягає правовому захисту. Таким чином, відсутність правовстановчих документів, в рпозумінні ст. 92-93 ЗК України, не є підставою для припинення права користування земельною ділянкою. Право користування, в данному випадку, гарантується в силу самого факту володіння земельною ділянкою і права власності на об`єкти нерухомості, розташовані на зазначеній земельній ділянці., що також випливає зі змісту ч.1 ст. 796 та ст. 8 ЦК України, а також вказано в ч. 1 ст. 377 ЦК України. Згідно рішення Конституційного Суда Україна від 22.09.2005р. №5-рп/2005 по справі № 1-17/2005, відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку не є підставою позбавлення права на земельну ділянку.

          Таким чином, позивач за зустрічним позовом уклавши договір №90/06 від 14.12.2006р. про спільну діяльність в сфері лісогосподарства та рекреаційної діяльності має підстави для користування земельною ділянкою згідно договору.

          Відповідно до рішення сесії Севастопольської міської ради №4114 від 13 грудня 2005р. земельна ділянка , в т.ч. Земельна ділянка, яка становить розмір пайової участі відповідача в означеному договорі відноситься до земельрекреаційного призначення.

          Вказане також підтверджується листом Крим НДОпроект №89/9 від 21.02.2007р.

          Зазначене рішення міської ради є дійсним і ніким не оскаржувалось. У будь якому випадку зацікавленою стороною відповідних доказів не надано.

           Згідно ст. 129 Конституції України сторона вільна у наданні суду доказів та у доказуванні перед судом їх переконливості, а також закріплений змагальності сторін та їх равенство перед законом та судом.

           Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також указується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д 12/12), а в постанові Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року «Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя» вказується. Що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

          Таким чином суд вправі прийняти рішення по справі на підставі матеріалів, які представлені зацікавленими сторонами.

          Підстав для відшкодування судових витрат згідно ст.ст.44, 49 ГПК України, немає.

          По зустрічному позову судові витрати також відшкодуванню не підлягають. При цьому суд виходить з наступних обставин:

Відповідач (позивач по зустрічному позову) від відшкодування судових витрат відмовився. Судові витрати на його користь просить не стягувати.

                Виходячи із закріпленого  ст. 129 Конституції України  принципу диспозитивності  сторін суд не повинен  розв'язувати питання, якщо зацікавлена  сторона не бажає їх  розглядання.

                Згідно   ст. 8  Конституції  України   вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

          На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82,84, 85 ГПК України, суд,

                                                                     ВИРІШИВ:

У первісному позові відмовити повністю.

Зустрічний позов задовольнити.

Визнати за ТОВ «Ю.Б.К.БУДІНВЕСТ» (ідентифікаційного код 34582132, юридична адреса: м. Сімферополь, вул. Жидкова,76, к.307) право користування земельною ділянкою для забудови, площею 4,3428 га, яка розташована в районі Орлінівського лісництва, квартал №22, виділ №6-8, м. Сарич, в межах каталогу координат меж землекористування і відомості обчислення площі земельної ділянки.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.