Рішення

від 07.05.2007 по справі 5520-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

5520-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

07.05.2007Справа №2-17/5520-2007

За позовом ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Гігієна-Біо-Україна», м.Євпаторія

До відповідача  Міністерства оборони України, м. Київ

Про визнання дійсним договору та визнання права власності

                                                   Суддя В.І. Гайворонський

                        П Р Е Д С Т А В Н И К И:

       Від позивача –     Дюкарь Р.С.- предст., дов. б/н від 21.04.2007р.

   Від  відповідача  - Демчук О.В.- предст., дов. 220/345/д від 03.05.2007р.,  Житенко І.О.-предст., дов. 220/435/д від 25.12.2006р.

Сутність спору:        Позивач звернувся з позовом, згідно якого просить визнати дійсним договір №14/03-06/04/4 від 24 березня 2006 року про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в договорі від 06 березня 2006 року №14/03-06/04  про спільне будівництво (реконструкцію) об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, а також визнати за ним право власності на об'єкти нерухомості  ( гараж літ. А площею 174,7 кв.м, склад літ. Б площею 148,8 кв.м, бензосховище літ. Г площею 48,5 кв.м, склад-майстерня літ. Д площею 39,0 кв.м, склад літ. Е площею 109,0 кв.м, склад літ. Ж площею 109,1 кв.м, зважувальна літ. З площею 32,7 кв.м, КПП літ. И площею 9,0 кв.м, навіс літ. К, сарай літ. Л, навіс літ. М, навіс літ. Н, навіс літ. О, навіс літ. П, душева літ. Р, навіс літ. С), розташовані на території  військового містечка №239 в АР Крим, смт. Виноградне, пров. Курчатова, 1 у зв'язку з тим, що Міністерство оборони України ухиляється від нотаріального посвідчення згаданого правочину.

Відповідач у відгуку позов не визнав і вказав, що договір №14/03-06/04, на підставі якого було укладено спірний договір №14/03-06/04/4, укладений особою, яка не мала повноважень від відповідача.

В судовому засідання, що відбулося 04.05.2007р. оголошено перерву до 07.05.2007р. Після перерви представник відповідача Демчик О.В. не з'явився, але з'явився представник Житенко І.О.

       По справі оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Розглянувши матеріали справи, суд, -

в с т а н о в и в:

06 березня 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Гігієна-Біо-Україна” і Державою Україна в особі органу, уповноваженого управляти майном Міністерства оборони України, від імені якого діяв директор  філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони – „Укроборонбуд” Мельник В.Л.. на підставі довіреності від 09 березня 2006р., був укладений договір №14/03-06/04 про спільне будівництво (реконструкцію) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка №239 (АРК, смт. Виноградне, пров. Курчатова, 1), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, що підтверджується вказаним договором і сторонами не оспорюється.

 Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

          Законом прямо не встановлена недійсність вказанного правочину.

          Відповідачем також не надано доказів, що з підстав, передбаченних ст. 203 ЦК України згаданний договір був визнаний судом недійсним, що передбачено ч.1 ст. 215 ЦК України.

          Згідно ст. 129 Конституції України сторони вільні у наданні суду доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін та їх рівності перед законом та судом.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу, і її норми є нормами прямої дії.

          Оскільки відповідні докази не надані зацікавленою стороною до прийняття рішення по цій справі, немає підстав для залучення їх до матеріалів справи після прийняття рішення.

          При цьому також необхідно зазначити, що виходячи з закріпленого ст. 129 Конституції України принципа диспозитивності сторін суд не має права давати оцінку спірного договору на предмет невідповідності його законодавству, оскільки зацікавленою стороною відповідної позовної вимоги не заявлено.

          Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також указується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року №02/132 (справа №Д12/12)  з аналогічного питання, а в постанові Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

          Таким чином, посилання Міністерства оборони України на те, що указанний договір підписаний з його боку неуповноваженною особою, не може мати правового значення.

          Крім того, згідно договору №14/03-06/04/4 зі сторони відповідача він підписан Мельник В.Л..

          Згідно довіренності відповідача від 14.02.2006 року Мельник В.Л. мав повноваження від відповідача на підписання договорів.

          Діючим законодавством України не передбачено, що неправильно зазначені в договрі довіреності є підставою для визнання його недійсним.

          Згідно ч.2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженними на це, в тому числі довіреністю.

Мельник В.Л. таку довіреність мав.

          Згідно договору №14/03-06/04/4  від 24 березня 2006 року про викуп (компенсацію) пайової участі (паю) Міністерства оборони України в договорі №14/03-06/04 від 06 березня 2006 року про спільне будівництво (реконструкцію) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка №239 (АРК, смт. Виноградне, пров. Курчатова. 1), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін позивач здійснює компенсацію вартості пайової участі (паю) Міністерства оборони України в договорі від 06.03.2006 року №14/03-06/04  про спільне будівництво (реконструкцію) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка №239 (АРК, смт. Виноградне, пров. Курчатова. 1), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, за ціною та в строки, визначені цим договором (п.1).

          Згідно п.2 данного договору товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Гігієна-Біо-Україна” здійснює компенсацію вартості пайової участі (паю) відповідачу шляхом купівлі-продажу майна.

В данному пункиі договору також указано майно, яке є нерухомістю.

Згідно п.5 договору строк компенсації – до 20 травня 2007 року.

Зміст вказанного договору не суперечить ст. 628 ЦК України.

Згаданний договір має елементи договору купівлі-продажу нерухомого майна, у зв`язку з чим згідно ст. 657 ЦК України підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно акту прийому-передачі розміру пайової участі (паю) Міністерства оборони України в договорі №14/03-06/04/4  від 24 березня 2006 року про викуп (компенсацію) пайової участі (паю) Міністерства оборони України в договорі №14/03-06/04 від 06 березня 2006 року про спільне будівництво (реконструкцію) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка №239 (АРК, смт. Виноградне, пров. Курчатова. 1), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін від 24 березня 2006 року відповідачем проведена передача позивачу вказанного в договорі майна, що свідчить про часткове виконання договору сторонами.

          З відзиву  відповідача випливає, що він вважає спірний договір підписаним неуповноваженною особою, що свідчить про те, що відповідач не буде нотаріально посвідчувати договір. Крім того Міністерство оборони України не надало суду  доказів того, що ним виконувались заходи, направлені на нотаріальне посвідчення договору.

Таким чином, при вказаних обставинах договір підлягає визнанню дійсним згідно ч.2 ст. 220 ЦК України і право власності на згадане у ньому нерухоме майно, відповідно, підлягає визнанню за позивачем.

Згідно ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії.

Згідно ст. 334 ЦК України право власності на майно виникає з моменту його фактичної передачі, якщо інше не передбачено законом чи договором, що в даному випадку відсутнє.

Згідно ч.2 ст. 328 ЦК України право власності вважається таким, що виникло правомірно, якщо інше прямо не витікає із закону чи незаконність придбання власності не встановлена судом, що також в даному випадку відсутнє.

Крім того, право оперативного управління відповідача вказаним майном засновано на підставі розпорядження міністра оборони України №13965/з від 23 листопада 2005 року.

Згідно п.2 спірного договору вартість спірного майна складає 180000 грн.

В частині позовної вимоги майнового характеру держмито позивачем сплачено в сумі 102 грн. та  відповідно підлягає стягненню  з позивача згідно Декрету КМУ «Про державне мито» в сумі 1698 грн. (1800 грн.-102 грн.) до державного бюджету України. Також підлягає стягненню держмито в сумі 85 грн. за позовні вимоги немайнового характеру. Таким чином, всього держмито підлягає стягненню з позивача у дохід державного бюджету України в сумі 1783 грн.

Позивач відмовився від стягнення з відповідача на свою користь судових витрат, що є правом позивача.

Виходячи із закріпленого ст. 129 Конституції України принципу  диспозитивності сторін суд не повинен розв'язувати питання, якщо зацікавлена сторона не бажає їх розглядання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 46,82, 84, 85 ГПК України,  суд-

В и р і ш и в:

      Позов задовольнити .

      Визнати дійсним договір №14/03-06/04/4 від 24 березня 2006 року про  компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в договорі №14/03-06/04 від 06 березня 2006 року про спільне будівництво (реконструкцію) об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін .

      Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Гігієна-Біо-Україна” (ідентифікаційний код 20712754) право власності на об'єкти  нерухомісті ( гараж літ. А площею 174,7 кв.м, склад літ. Б площею 148,8 кв.м, бензосховище літ. Г площею 48,5 кв.м, склад-майстерня літ. Д площею 39,0 кв.м, склад літ. Е площею 109,0 кв.м, склад літ. Ж площею 109,1 кв.м, зважувальна літ. З площею 32,7 кв.м, КПП літ. И площею 9,0 кв.м, навіс літ. К, сарай літ. Л, навіс літ. М, навіс літ. Н, навіс літ. О, навіс літ. П, душева літ. Р, навіс літ. С), розташовані на території  військового містечка №239 в АР Крим, смт. Виноградне, пров. Курчатова, 1.

Стягнути з позивача «Виробничо-комерційна фірма «Гігієна-Біо-Україна» (м. Євпаторія, вул..Конституції,3, ідентифікаційний код 20712754, р/р №26001405 в СФ АБ «АвтоЗАЗбанк», МФО 384737) у дохід державного бюджету України( р/р31115095700002, МФО 824026, ОКПО 34740405, код 22090200 в ГУ ГКУ в АР Крим м. Сімферополь)  державне мито у сумі 1783 грн.

      Видати наказ після вступу рішення у законну силу.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.