Постанова

від 20.11.2017 по справі 815/3968/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3968/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2017 року Одеський окружний адміністративний суд

          під головуванням судді Андрухіва В.В.

          за участю секретаря Рижук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55” до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55” до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.04.2017 року №0006741401 та від 12.04.2017 року №0006861401.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ “БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55”. За наслідками перевірки було складено акт перевірки від 15.03.2017 року №161/15-32-14-01/37334724 «Про результати документальної виїзної планової перевірки ТОВ “БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55”, код ЄДРПОУ 34334724, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року». Не погоджуючись з висновками акту перевірки, підприємство звернулось до ГУ ДФС в Одеській області із запереченнями. За результатами розгляду заперечення було складено висновок №44 від 10.04.2017 року та відповідь №3106/10/15-32-14-01-12 від 11.04.2017 року, які позивач отримав разом із оскаржуваними податковими-повідомленнями рішеннями 03.05.2017 року поштою. Представник позивача вважає, що сам висновок містить ті ж самі суб'єктивні доводи, що містяться в акті перевірки щодо недостатності трудових ресурсів у контрагентів позивача, які не містять жодного підтвердження, а лише мають суб'єктивну думку перевіряючих. Позивач зазначив, що зауважень до оформлення первинних документів у контролюючого органу під час перевірки не було, а розрахунок відповідача необхідної кількості працівників для виконання робіт субпідрядниками є неправильним, не ґрунтується на законі та зроблений відповідачем з перевищенням повноважень податкового органу. Також представник позивача зазначив, що, не погоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями та користуючись правом, передбаченим ст.56 Податкового кодексу України, позивач звернувся із скаргою до ДФС України у строки, передбачені діючим законодавством. Представник позивача вказав, що в абзаці третьому рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 26.07.2017 року №13686/6/99-99-11-01-01-25 зазначено, що рішенням ДФС України від 24.05.2017 року №11099/6/99-99-11-01-01-25 продовжено строк розгляду скарги до 13.07.2017 року (включно). Між тим, як зазначає представник позивача, ТОВ “БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55” такого рішення не отримувало.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов з наведених вище підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, надав до суду письмові заперечення, в яких, посилаючись на акт перевірки позивача, зазначив, що на підставі направлень від 28.10.2016 року №№ 2516/14-01, 2517/14-01, 2521/14-01, 2522/14-01, 2523/14-01, 2519/14-01, від 17.02.2017 року №288/14-01, виданих ГУ ДФС в Одеській області, відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1 ст.77, п.85.9 ст.85 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності, проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ “БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року. Представник відповідача зазначив, що ТОВ “БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55” надало письмові пояснення та копії протоколу обшуку від 13.10.2015 року, які на підставі матеріалів досудового розслідування та на підставі ухвали слідчого судді №522/19514/15-К (1-К«кс»/52215353/15) були вилучені. Згідно з протоколом встановлено вилучення оригіналів первинних документів за період з 2012 по 2015 роки.

Як вказує представник відповідача, під час проведення перевірки виявлено, що первинні документи за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року, необхідні для проведення перевірки, та які стосуються господарської діяльності позивача, було вилучено 13.10.2015 року на підставі матеріалів досудового розслідування. Керуючись наказом ГУ ДФС в Одеській області від 01.11.2016 року №1782 про перенесення терміну проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ “БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55”, термін проведення перевірки було перенесено до надання вилучених документів або до забезпечення доступу слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС в Одеській області. Відповідно до наказу ГУ ДФС в Одеській області від 16.02.2017 року №297 про поновлення терміну проведення документальної виїзної перевірки ТОВ “БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55”, та направлень від 28.10.2016 року №№ 2516/14-01, 2517/14-01, 2521/14-01, 2522/14-01, 2523/14-01, 2519/14-01, від 17.02.2017 року №288/14-01, виданих ГУ ДФС в Одеській області, проведення перевірки було поновлено на 8 робочих днів з 17.02.2017 року. Перевірка первинних документів за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року проводилась в приміщенні ГУ ДФС в Одеській області.

Представник відповідача зазначив, що в ході перевірки встановлено взаємовідносини протягом перевіряємого періоду між ТОВ “БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55” та контрагентами-субпідрядниками: ТОВ «ВВ ТРЕЙД ЛТД», ТОВ «БК ЕВЕРЕСТБУД», ТОВ «ОПТІМАЛІНВЕСТГРУП ПЛЮС» (ТОВ «ТРАНССТРОЙ КАРГО»), ТОВ «СУПЕРТРАНСЛОГИСТИК 2016» (ТОВ «АУСТЕР-НИКОЛАЕ»), ТОВ «ГОРІХ-ТРЕЙДІНГ» (ТОВ «БЛЕК СІ ГРУП») та ТОВ «ЕНЕРГОБУД КАРГО». Контролюючим органом було встановлено недостатність трудових ресурсів у контрагентів позивача для виконання субпідрядних робіт, тому відповідачем зроблено висновок, що такі роботи контрагентами для позивача не виконувалися.

Заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступні обставини.

ТОВ “БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55” зареєстроване 21.04.2006 року Виконавчим комітетом Южненської міської ради Одеської області за №1 558 102 0000 000289.

ТОВ “БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55” отримало свідоцтво платника податку на додану вартість 04.07.2007 року №100338556 (а.с. 45 т. 1).

На підставі направлень від 28.10.2016 року №№ 2516/14-01, 2517/14-01, 2521/14-01, 2522/14-01, 2523/14-01, 2519/14-01, від 17.02.2017 року №288/14-01, виданих ГУ ДФС в Одеській області, згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1 ст.77, п.85.9 ст.85 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності, проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ “БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55”, код ЄДРПОУ 34334724, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року, відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 15 березня 2017 року №161/15-32-14-01/37334724 «Про результати документальної виїзної планової перевірки ТОВ “БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55”, код за ЄДРПОУ 34334724, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року» (а.с. 62-149, т. 1).

Відповідно до висновку акту, зазначені наступні порушення позивача:

1) п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2 ст.138, п.138.4 ст.138, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.44.1 ст.44, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.10.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, п.6, п.7 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, зареєстрованого у Міністерстві юстиції 19 січня 2000 року за №27/4248, із змінами і доповненнями, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 3135507 грн., у тому числі:

- 2014 рік у сумі 1550754 грн.;

- 2015 рік у сумі 1074877 грн.;

- І квартал 2016 року у сумі 308063 грн.;

- півріччя 2016 року у сумі 509879 грн. (у тому числі за ІІ квартал 2016 року у сумі 201813 грн.);

2) п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.201.1 ст.201, п.201.4 ст.201, п.201.7 ст.201, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.10.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 2695896 грн., в тому числі:

- за березень 2014 року на суму – 148420,41 грн.;

- за квітень 2014 року на суму – 355692,75 грн.;

- за травень 2014 року на суму – 145348,99 грн.;

- за червень 2014 року на суму – 60278,77 грн.;

- за липень 2014 року на суму – 116076,88 грн.;

- за серпень 2014 року на суму – 125887,04 грн.;

- за вересень 2014 року на суму – 146240,07 грн.;

- за жовтень 2014 року на суму – 312056,69 грн.;

- за листопад 2014 року на суму – 67035,31 грн.;

- за грудень 2014 року на суму – 24551,31 грн.;

- за січень 2015 року на суму – 10100,80 грн.;

- за лютий 2015 року на суму – 68573,46 грн.;

- за березень 2015 року на суму – 182788,18 грн.;

- за липень 2015 року на суму – 123057,63 грн.;

- за серпень 2015 року на суму – 171742,06 грн.;

- за вересень 2015 року на суму – 184776,61 грн.;

- за жовтень 2015 року на суму – 228539,86 грн.;

- за листопад 2015 року на суму – 305398,63 грн.;

- за грудень 2015 року на суму – 42388 грн.;

- за січень 2016 року на суму – 185612,33 грн.;

- за лютий 2016 року на суму – 131639,54 грн.;

- за березень 2016 року на суму – 25039,84 грн.;

- за квітень 2016 року на суму – 79021,33 грн.;

- за травень 2015 року на суму – 71722,09 грн.;

- за червень 2015 року на суму – 73493,53 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 15.03.2017 року №161/15-32-14-01/37334724, 31.03.2017 року позивач звернувся до ГУ ДФС в Одеській області з запереченнями на вказаний акт перевірки (а.с. 179-220, т. 1).

Листом від 11.04.2017 року №3106/10/15-32-14-01/12 про розгляд заперечення по акту планової виїзної документальної перевірки від 15.03.2017 року №161/15-32-14-01/37334724, Головне управління ДФС в Одеській області відмовило у задоволенні вимог, та повідомило позивача про те, що висновки, викладені в акті від 15.03.2017 року №161/15-32-14-01/37334724 «Про результати документальної виїзної планової перевірки ТОВ «БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55», код за ЄДРПОУ 34334724, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року - здійснені відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 221-257, т. 1).

На підставі зазначеного акту від 15.03.2017 року №161/15-32-14-01/37334724, ГУ ДФС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

-          №0006741401 від 11.04.2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» на загальну суму 4078030 грн., у тому числі 3262424 грн. – за податковими зобов'язаннями; 815606 грн. – штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 38, т. 2);

-          №0006861401 від 12.04.2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток» на загальну суму 3504259 грн., у тому числі 2975388 грн. – за податковими зобов'язаннями; 528872 – штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 37, т. 2).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, 11.05.2017 року позивач подав скаргу до ДФС України про скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС в Одеській області №0006741401 від 11.04.2017 року та №0006861401 від 12.04.2017 року (а.с. 39-70, т. 2).          

Вищезазначену скаргу ДФС України отримала 15.05.2017 року (а.с. 71, т. 2).          

За результатами розгляду скарги ТОВ “БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55” рішенням ДФС України від 26.06.2017 року №13686/6/99-99-11-01-01-25 податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області №0006741401 від 11.04.2017 року та №0006861401 від 12.04.2017 року залишено без змін, а скарга ТОВ “БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55” - без задоволення (а.с. 72-85, т. 2).

Також судом встановлено, що між ТОВ «БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55» (Замовник) та ТОВ «ВВ ТРЕЙД ЛТД» (Виконавець) були укладені наступні договори: №1ВВТ14 від 02.01.2014 року (а.с. 9-12, т. 3) та №2ВВТ14 від 03.02.2014 року (а.с. 50-53, т. 3).

Згідно даних договорів ТОВ «ВВ ТРЕЙД ЛТД» зобов'язується виконати капітальний ремонт обладнання для ТОВ «БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55» на території та на об'єктах ПАТ «ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД».

На підтвердження виконання та реальності даних договорів позивачем надано до суду копії наступних документів: протоколів про домовленість в розмірі договірної ціни, рахунків-фактур, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, актів про передачу матеріалів без оплати в монтаж, податкових накладних, актів приймання виконаних будівельних робіт (а.с. 3-49, 54-142, т. 3).

Між ТОВ «БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55» (Замовник) та ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЕВЕРЕСТБУД» (Виконавець) були укладені наступні договори:

- №1БКЕ14 від 03.02.2014 року (а.с. 143-145, т. 3);

- №2БКЕ14 від 03.03.2014 року (а.с. 258, т. 3; а.с. 2-3, т. 4);

- №3БКЕ14 від 01.04.2014 року (а.с. 186-188, т. 4);

- №4БКЕ14 від 05.05.2014 року (а.с. 191-193, т. 5);

- №5БКЕ14 від 02.06.2014 року (а.с. 39-41, т. 6);

- №6БКЕ14 від 01.07.2014 року (а.с. 73-75, т. 6);

- №7БКЕ14 від 01.08.2014 року (а.с. 132-134, т. 6);

- №8БКЕ14 від 01.09.2014 року (а.с. 175-177, т. 6);

- №9БКЕ14 від 01.10.2014 року (а.с. 240-242, т. 6);

- №10БКЕ14 від 03.11.2014 року (а.с. 111-113, т. 7);

- №11БКЕ14 від 01.12.2014 року (а.с. 158-160, т. 7);

- №1БКЕ15 від 02.01.2015 року (а.с. 186-188, т. 7);

- №2БКЕ15 від 02.02.2015 року (а.с. 198-200, т. 7);

- №3БКЕ15 від 02.03.2015 року (а.с. 3-5, т. 8).

Згідно даних договорів ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЕВЕРЕСТБУД» зобов'язується виконати відповідні субпідрядні будівельно-монтажні роботи для ТОВ «БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55» на території та на об'єктах ПАТ «ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД».

На підтвердження виконання та реальності даних договорів позивачем надано до суду копії наступних документів: протоколів про домовленість в розмірі договірної ціни, рахунків-фактур, рахунків, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, актів про передачу матеріалів без оплати в монтаж, податкових накладних, актів приймання виконаних будівельних робіт (а.с. 146-257, т. 3; а.с. 4-185, т. 4; а.с. 189-251, т. 4; а.с. 2-190, т. 5; а.с. 194-251, т. 5; а.с. 2-38, т. 6; а.с. 42-72, т. 6; а.с. 76-131, т. 6; а.с. 135-174, т. 6; а.с. 178-239, т. 6; а.с. 243-253, т. 6; а.с. 2-110, т. 7; а.с. 114-157, т. 7; а.с. 161-185, т. 7; а.с. 189-197, т. 7; а.с. 201-251, т. 7; а.с. 2, т. 8; а.с. 6-76, т. 8).

Між ТОВ «БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55» (Замовник) та ТОВ «ТРАНССТРОЙ КАРГО» (Виконавець) був укладений договір №01ТК15 від 03.08.2015 року, відповідно до предмету даного договору Виконавець зобов'язується виконати у відповідності до умов даного Договору роботу: «Капітальний ремонт обладнання» (а.с. 77-78, т. 8).

На підтвердження виконання та реальності даного договору позивачем надано до суду копії наступних документів: протоколу про узгодження договірної ціни на виконання робіт, рахунків-фактур, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, актів про передачу матеріалів без оплати в монтаж, податкових накладних, актів приймання виконаних будівельних робіт (а.с. 79-174, т. 8).

Між ТОВ «БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55» (Замовник) та ТОВ «АУСТЕР-НИКОЛАЕ» (Виконавець) були укладені наступні договори:

- №109 від 01.09.2015 року (а.с. 175-176, т. 8);

- №2016 від 01.10.2015 року (а.с. 59-60, т. 9);

- №215 від 01.10.2015 року (а.с. 74-75, т. 9);

- №217 від 05.10.2015 року (а.с. 77-78, т. 9);

- №218 від 02.11.2015 року (а.с. 161-162, т. 9);

- №219 від 02.11.2015 року (а.с. 164-165, т. 9);

- №220 від 01.12.2015 року (а.с. 22-23, т. 10).

Згідно даних договорів ТОВ «АУСТЕР-НИКОЛАЕ» зобов'язується виконати відповідні субпідрядні будівельно-монтажні роботи для ТОВ «БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55» на території та на об'єктах ПАТ «ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД».

На підтвердження виконання та реальності даних договорів позивачем надано до суду копії наступних документів: протоколів про узгодження договірної ціни на виконання робіт, рахунків-фактур, рахунків, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, актів про передачу матеріалів без оплати в монтаж, податкових накладних, актів приймання виконаних будівельних робіт (а.с.177-251, т. 8; а.с. 2-58, т. 9; а.с. 61-73, т. 9; а.с. 76, т. 9; а.с. 79-160, т. 9; а.с. 163, т. 9; а.с. 166-251, т. 9; а.с. 2-21, т. 10; а.с. 2-21, т. 10; а.с. 24-34, т. 10).

Між ТОВ «БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55» (Замовник) та ТОВ «БЛЕК СІ ГРУП» (Виконавець) були укладені наступні договори:

- №1Б від 04.01.2016 року (а.с. 35-36, т. 10);

- №2Б від 05.01.2016 року (а.с. 71-72, т. 10);

- №3Б від 11.01.2016 року (а.с. 85-86, т. 10);

- №4Б від 01.02.2016 року (а.с. 99-100, т. 10);

- №5Б від 08.02.2016 року (а.с. 122-123, т. 10);

- №1502 від 01.02.2016 року (а.с. 133-134, т. 10).

Згідно даних договорів ТОВ «БЛЕК СІ ГРУП» зобов'язується виконати відповідні субпідрядні будівельно-монтажні роботи для ТОВ «БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55» на території та на об'єктах ПАТ «ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД».

На підтвердження виконання та реальності даних договорів позивачем надано до суду копії наступних документів: протоколів про узгодження договірної ціни на виконання робіт, рахунків-фактур, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, актів про передачу матеріалів без оплати в монтаж, податкових накладних, актів приймання виконаних будівельних робіт (а.с. 37-70, т. 10; а.с. 73-84, т. 10; а.с. 87-98, т. 10; а.с. 101-121, т. 10; а.с. 124-134, т. 10; а.с. 135-137, т. 10).

Між ТОВ «БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55» (Замовник) та ТОВ «ЕНЕРГОБУД КАРГО» (Виконавець) були укладені наступні договори:

- №3 від 01.03.2016 року (а.с. 138-139, т. 10);

- №10/03 від 01.03.2016 року (а.с. 152, т. 10);

- №8 від 01.04.2016 року (а.с. 160-161, т. 10);

- №9 від 04.05.2016 року (а.с. 216-217, т. 10);

- №10 від 01.06.2016 року (а.с. 15-16, т. 11).

Згідно даних договорів ТОВ «ЕНЕРГОБУД КАРГО» зобов'язується виконати відповідні субпідрядні будівельно-монтажні роботи для ТОВ «БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55» на території та на об'єктах ПАТ «ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД».

На підтвердження виконання та реальності даних договорів позивачем надано до суду копії наступних документів: протоколів про узгодження договірної ціни на виконання робіт, рахунків-фактур, рахунків на оплату, розрахунків, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, актів про передачу матеріалів без оплати в монтаж, податкових накладних, актів приймання виконаних будівельних робіт (а.с.140-151, т. 10; а.с. 153, т. 10; а.с. 162-215, т. 10; а.с. 218-251, т. 10; а.с. 2, т. 11; а.с. 17-66, т. 11).

Також на підтвердження виконання відповідних підрядних будівельно-монтажних робіт на території та на об'єктах ПАТ «ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД», позивачем надано копії первинних документів по взаємовідносинам з останнім (т. 12 – т. 30) . Саме на виконання підрядних робіт за замовленням ПАТ «ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД» позивачем укладалися субпідрядні договори з вище переліченими контрагентами.

Згідно приписів п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, фінансовий результат до оподаткування збільшується, зокрема, на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта; на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов'язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2-139.3 цієї статті) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму витрат (крім оплати відпусток працівникам та інші виплати, пов'язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2-139.3 цієї статті), які відшкодовані за рахунок резервів та забезпечень сформованих відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму коригування (зменшення) резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов'язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2-139.3 цієї статті), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 31.12.1999 року N 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248.

Пунктами 5-7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст.201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис "Без ПДВ" з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця.

У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі: здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу / реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника); виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вже зазначалося судом вище, згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, іншим визначеним законодавством обов'язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного право платника на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість є також залежним від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. За таких умов наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з податку на додану вартість по відповідних господарських операціях.

Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

Оскільки сукупний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що право платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість є, перш за все, похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій, з метою визначення правомірності формування позивачем вказаних показників податкової звітності з податку на прибуток та податку на додану вартість дослідженню підлягає реальність відповідних господарських операцій, що відбувались між позивачем та його контрагентами. Крім того, оцінці суду підлягають наявність належним чином оформлених первинних документів, які стали підставою для формування показників податкової звітності, використання платником податків придбаних товарів (робіт, послуг) в межах господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами зазначених вище господарських операцій на підставі наявних первинних документів відповідні податкові накладні, виписані та зареєстровані в ЄРПН контрагентами: ТОВ «ВВ ТРЕЙД ЛТД», ТОВ «БК ЕВЕРЕСТБУД», ТОВ «ОПТІМАЛІНВЕСТГРУП ПЛЮС» (ТОВ «ТРАНССТРОЙ КАРГО»), ТОВ «СУПЕРТРАНСЛОГИСТИК 2016» (ТОВ «АУСТЕР-НИКОЛАЕ»), ТОВ «ГОРІХ-ТРЕЙДІНГ» (ТОВ «БЛЕК СІ ГРУП») та ТОВ «ЕНЕРГОБУД КАРГО» - вносилися позивачем до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за відповідні звітні періоди, а також формувався податковий кредит з податку на додану вартість, дані щодо якого вносилися до податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні звітні періоди.

Таким чином, судом встановлено, що господарські операції позивача з контрагентами: ТОВ «ВВ ТРЕЙД ЛТД», ТОВ «БК ЕВЕРЕСТБУД», ТОВ «ОПТІМАЛІНВЕСТГРУП ПЛЮС» (ТОВ «ТРАНССТРОЙ КАРГО»), ТОВ «СУПЕРТРАНСЛОГИСТИК 2016» (ТОВ «АУСТЕР-НИКОЛАЕ»), ТОВ «ГОРІХ-ТРЕЙДІНГ» (ТОВ «БЛЕК СІ ГРУП») та ТОВ «ЕНЕРГОБУД КАРГО» - підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, які перелічено судом вище, та позивачем дотримано умови, встановлені податковим законодавством для формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Також судом встановлено, що будь-яких зауважень з боку відповідача до оформлення первинних документів (невідповідності їх нормам чинного законодавства) ані під час перевірки позивача, ані під час судового розгляду справи не було.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що у контрагентів позивача ТОВ «ВВ ТРЕЙД ЛТД», ТОВ «БК ЕВЕРЕСТБУД», ТОВ «ОПТІМАЛІНВЕСТГРУП ПЛЮС» (ТОВ «ТРАНССТРОЙ КАРГО»), ТОВ «СУПЕРТРАНСЛОГИСТИК 2016» (ТОВ «АУСТЕР-НИКОЛАЕ»), ТОВ «ГОРІХ-ТРЕЙДІНГ» (ТОВ «БЛЕК СІ ГРУП») та ТОВ «ЕНЕРГОБУД КАРГО» фактично відсутні трудові ресурси для виконання даного обсягу робіт для ТОВ «БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55» на території та об'єктах ПАТ «ОПЗ.

Договори підприємств з позивачем не містять обмежень щодо залучення до виконання робіт субпідрядників. Ці роботи могли виконуватися контрагентами позивача за допомогою сторонніх осіб і, крім того, такі роботи фактично були виконані для позивача, що підтверджується первинними документами. Тому висновки контролюючого органу про фізичну неможливість контрагентів здійснювати господарську діяльність в об'ємі, передбаченому договорами, суд вважає припущеннями відповідача, які не грунтуються на належних доказах.

Між тим при здійсненні зазначених висновків податковий орган мав врахувати не тільки власну аналітику та суб'єктивні висновки, а й норми чинного законодавства, що регулюють господарську діяльність підприємств, у тому числі будівельну діяльність, а також визначають владні повноваження податкового органу та спосіб їх здійснення, та врахувати застосування розрахунків, рекомендовані при здійсненні будівництва із залученням державних коштів згідно рекомендацій Мінрегіонбуду України.

При цьому необхідно зауважити, що розраховуючи кількість працівників, необхідних, на думку податкового органу, для виконання робіт, акт перевірки навіть не містить показника кількості працевлаштованих осіб на підприємстві ТОВ «ВВ ТРЕЙД ЛТД», тобто, не маючи будь-якої інформації про трудові ресурси на підприємстві ТОВ «ВВ ТРЕЙД ЛТД», податковий орган робить висновок про недостатність трудових ресурсів для виконання ними робіт.

Також суд бере до уваги доводи позивача, з посиланнями на роз'яснення Мінрегіонбуду України (листи №8/15-160-16 від 18.03.2016 року та №8/15-325-1-17 від 02.06.2017 року), що розрахунки на певний обсяг робіт з урахуванням вартості людино-годин, кошторисної заробітної плати, включення до ціни встановлених законодавством податків, зборів, обов'язкових платежів, адміністративних витрат та інших матеріальних витрат враховуються у вартості будівництва та входять до компетенції Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, та ніяким чином не входять до компетенції Державної фіскальної служби України.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що на підставі відповіді ПАТ «Одеський припортовий завод» від 04.08.2016 року №3090 про надання вказаних у запиті 02.08.2016 року №3318/10/15-32-23-02-02 письмових заявок ТОВ «БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55» щодо проходу на територію АТ «ОПЗ» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2015 року, яка наявна в матеріалах досудового розслідування №32014160000000060, встановлено: листи-заявки ТОВ «БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55» не надавалися, відповідні перепустки не виписувались (стор.16-17 акту перевірки).

Суд погоджується з доводами позивача, що твердження відповідача про відсутність листів-заявок ТОВ «БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55 на отримання перепусток та не виписування перепусток, не відповідає змісту листа №3090 від 04.08.2016 року, наданого АТ «ОПЗ» на запит СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області.

В зазначеному листі вказано, що документи які стосуються проходу на територію АТ «ОПЗ» працівників ТОВ «БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55» за період з 2012 року по 2014 рік на заводі відсутні у зв'язку із закінченням терміну зберігання, а копії письмових заявок, які стосуються проходу на територію АТ «ОПЗ» працівників ТОВ «БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55» у 2015 році були передані раніше (а.с. 52, т. 31).

Також для спростування твердження податкового органу про відсутність листів-заявок на отримання перепусток, представник позивача надав до суду копії листів-заявок на отримання перепусток, листа АТ «ОПЗ», який підтверджує отримання листів-заявок на перепустки та оформлення перепусток на підставі цих листів, а також копії накладних на ввезення товарно-матеріальних цінностей на територію АТ «ОПЗ» для виконання робіт (а.с. 52-255, т. 31; а.с. 1-177, т. 32).

З огляду на зазначене, суд бере до уваги доводи позивача стосовно того, що посадові особи відповідача перекрутили фактичні дані, стверджуючи про відсутність перепусток на територію АТ «ОПЗ» для працівників субпідрядних організацій, які виконували роботи для ТОВ «БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55».

Також суд вважає обгрунтованими доводи позивача про те, що реальність господарських операцій ТОВ «БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55» з контрагентом ТОВ «БК ЕВЕРЕСТБУД» у березні 2014 року була підтверджена Довідками про результати зустрічної звірки №000146/15-33-22/34334724 від 08.09.2014 року, складеною ДПІ у м. Южному ГУ Міндоходів в Одеській області та №1742/22-02 від 17.07.2014 року, складеною ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області (а.с. 144-162, т. 11).

При цьому, в акті перевірки позивача від 15 березня 2017 року №161/15-32-14-01/37334724 за наявності вищевказаних довідок, відповідач безпідставно робить висновок про нереальність господарських операцій позивача з вказаним контрагентом, у тому числі за період «березень 2014 року».

Відповідно до положень пп.20.1.30 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи наділені правом звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Згідно зі ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, згідно з положеннями ст.234 Цивільного кодексу України є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Таким чином, відсутність реального характеру господарських операцій є ознакою фіктивного правочину, недійсність якого може бути встановлена лише судом.

Тобто наявність, на думку контролюючого органу, ознак фіктивного правочину є лише можливим приводом для звернення контролюючого органу до суду з позовом про визнання такого правочину недійсним. Однак відповідачем не підтверджено недійсність правочинів позивача з контрагентами відповідними судовими рішеннями, у зв'язку з чим збільшення податкових зобов'язань платнику податків з цих підстав є передчасним та необґрунтованим.

Поряд з цим, чинним законодавством право формувати валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться у залежність від факту дотримання податкового законодавства контрагентами платників податків, у тому числі з питань належного зберігання первинних документів, належного декларування та сплати податкових зобов'язань тощо. Сам по собі факт порушення вимог податкового законодавства контрагентом платника податку не може виступати доказом порушення таким платником податків вимог чинного законодавства, а є лише підставою для з'ясування наявності у нього законних підстав для формування відповідних показників податкової звітності.

Проте, наявні у справі докази свідчать про правомірне формування позивачем відповідних показників у податковій звітності з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість у відповідних звітних періодах по взаємовідносинах з контрагентами: ТОВ «ВВ ТРЕЙД ЛТД», ТОВ «БК ЕВЕРЕСТБУД», ТОВ «ОПТІМАЛІНВЕСТГРУП ПЛЮС» (ТОВ «ТРАНССТРОЙ КАРГО»), ТОВ «СУПЕРТРАНСЛОГИСТИК 2016» (ТОВ «АУСТЕР-НИКОЛАЕ»), ТОВ «ГОРІХ-ТРЕЙДІНГ» (ТОВ «БЛЕК СІ ГРУП») та ТОВ «ЕНЕРГОБУД КАРГО», тоді як посилання відповідача на порушення законодавства контрагентами позивача в апріорі не може виступати підставою для притягнення до відповідальності позивача.

Крім цього, слід зазначити, що жодного акта перевірки контрагентів позивача чи акта зустрічної звірки контрагентів відповідач суду не надав, згідно акту перевірки зустрічні звірки контрагентів взагалі не призначалися. А надана відповідачем інформація інших ДПІ не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Податковим органом не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій ТОВ «БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55» з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів.

Отже, з огляду на зазначені обставини, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, суд дійшов висновку, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб, у зв'язку з чим право платника податків (позивача) на податковий кредит та витрати не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Оскільки ТОВ «БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55» надало всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення господарських операцій, ТОВ «БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55» правомірно сформовано податковий кредит та валові витрати на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентами: ТОВ «ВВ ТРЕЙД ЛТД», ТОВ «БК ЕВЕРЕСТБУД», ТОВ «ОПТІМАЛІНВЕСТГРУП ПЛЮС» (ТОВ «ТРАНССТРОЙ КАРГО»), ТОВ «СУПЕРТРАНСЛОГИСТИК 2016» (ТОВ «АУСТЕР-НИКОЛАЕ»), ТОВ «ГОРІХ-ТРЕЙДІНГ» (ТОВ «БЛЕК СІ ГРУП») та ТОВ «ЕНЕРГОБУД КАРГО».

Окрім того, у постановах від 09.09.2008 року у справі №21-500во08, від 01.06.2010 року у справі №21-573во10 та від 31.01.2011 року у справі №21-47а10, Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Вказані обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначене підтверджується також практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” є джерелом права в Україні. Так, у справі “Булвес АД” проти Болгарії Європейський суд з прав людини постановою від 22.01.2009 року № 3991/03 визначив, що з урахуванням своєчасного і повного виконання компанією своїх обов'язків щодо подачі звітності з податку на додану вартість, неможливості для неї забезпечити дотримання постачальником його обов'язків з подачі звітності з податку на додану вартість і того факту, що ніякого шахрайства відносно системи податку на додану вартість, про який компанія знала або могла знати, не вчинялось, компанія не повинна нести наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного подання звітності з податку на додану вартість та, в результаті, сплачувати податок на додану вартість вдруге. Європейський суд визнав, що такі вимоги з'явилися надмірним тягарем для компанії, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та захисту права власності.

Оцінивши у взаємному зв'язку наявні у матеріалах справи докази, зважаючи на наявність належним чином оформлених первинних документів, що не заперечувалось відповідачем, відсутність будь-яких обґрунтованих та підтверджених належними доказами свідчень про відсутність реального характеру господарських операцій, що відбувались між позивачем та його контрагентами: ТОВ «ВВ ТРЕЙД ЛТД», ТОВ «БК ЕВЕРЕСТБУД», ТОВ «ОПТІМАЛІНВЕСТГРУП ПЛЮС» (ТОВ «ТРАНССТРОЙ КАРГО»), ТОВ «СУПЕРТРАНСЛОГИСТИК 2016» (ТОВ «АУСТЕР-НИКОЛАЕ»), ТОВ «ГОРІХ-ТРЕЙДІНГ» (ТОВ «БЛЕК СІ ГРУП») та ТОВ «ЕНЕРГОБУД КАРГО», - суд вважає обґрунтованими доводи позивача про протиправність висновків Головного управління ДФС в Одеській області, викладених в акті перевірки від 15 березня 2017 року №161/15-32-14-01/37334724.

Таким чином, суд вважає, що Головним управлінням ДФС в Одеській області протиправно прийняті податкові повідомлення-рішення №0006741401 від 11 квітня 2017 року та №0006861401 від 12 квітня 2017 року, а тому вони підлягають скасуванню.

Згідно з положеннями ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з вимогами ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ «БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55» є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.94 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 6-9, 11, 69, 71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55” - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0006741401 від 11 квітня 2017 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0006861401 від 12 квітня 2017 року.

Стягнути сплачений при подачі позову судовий збір у сумі 113734,35 грн. (сто тринадцять тисяч сімсот тридцять чотири гривні тридцять п'ять копійок) з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55” (код ЄДРПОУ 34334724).

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили у разі неподання апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст постанови складено 20 листопада 2017 року.

Суддя В.В. Андрухів

.