Ухвала

від 15.11.2017 по справі 815/1550/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/1550/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання Осіпова М.Ю.,

за участю представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД" до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

16.03.2017р. товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД" звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.10.2016р. № НОМЕР_1 про зменшення розміру від'ємного значення сум ПДВ на 15 157 851 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що доводи ДПІ про нереальність господарських операцій з ТОВ Тавант , ТОВ Берхард , ТОВ Едлін , ТОВ Санолта , ФОП ОСОБА_4 у липні 2016 року по придбанню сільськогосподарської продукції є неправомірними, оскільки позивач отримав товар та використав у своїй господарській діяльності, що підтверджується первинними документами.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на законність та правомірній дій органу ДПІ при прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення. На підставі викладеного, просив у позові відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати судове рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у позові в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлені та вбачається з матеріалів справи наступні обставини.

В ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "МЕТАЛЗЮКРАЙН" по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ Тавант , ТОВ Берхард , ТОВ Едлін , ТОВ Санолта , ФОП ОСОБА_4 у березні, липні 2016 року, за результатами якої 04.10.2016 року складений акт перевірки №2721/15-54-14-01/19349403, встановлені порушення пп.16.1.12 п.16.1 ст.16 п.44.1, п.44.3 ст.44, п.198.1- п.198.3, п.198.5 ст.198 ПК України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення сум ПДВ на 15 157 851 грн. за липень 2016 року.

До таких висновків ДПІ прийшла внаслідок непідтвердження реальності господарських операцій із контрагентами: ТОВ Тавант , ТОВ Берхард , ТОВ Едлін , ТОВ Санолта , ФОП ОСОБА_4 при придбанні сільськогосподарської продукції, в зв'язку із відсутністю інформації щодо транспортування товару, відсутності сертифікатів якості зернових, довіреностей, документів складського обліку зернових (стор 32 акту перевірки).

За висновками акту перевірки 21.10.2016. ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про зменшення розміру від'ємного значення сум ПДВ на 15 157 851 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з недоведеності податковим органом обставин нереальності господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами-постачальниками.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що для здійснення господарської діяльності позивачем у березні 2016 року укладені договори з ТОВ Тавант , ТОВ Берхард , ТОВ Едлін , та у липні 2016 року - з ТОВ Санолта , ФОП ОСОБА_4 на поставку зернових: кукурудзи, ячменю та насіння соняшнику, про що докладно зазначено судом першої інстанції.

На підтвердження виконання умов договорів позивачем, як до перевірки, так і до суду першої інстанції надані видаткові та податкові накладні, а також надані банківські документи, що підтверджують оплату за поставлений товар в безготівковій формі.

Також судова колегія враховує надані позивачем до суду першої інстанції товарно-транспортні накладні, що підтверджують факт поставки товару від ТОВ "Тавант", ТОВ "Едлін", ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Берхад" на склади, в т.ч. ОМТП, ТОВ "Олімпекс Купе Інтернешнл", що орендуються позивачем (т.1 а.с.166-250, т.2 а.с.1-104).

На підтвердження перевірки якості зерна позивачем надані картки аналізу зерна (кукурудзи, ячменю) (т.2 а.с.152-155).

Матеріали справи також містять договір від 20.05.2016 № 008Л16, укладений позивачем з ТОВ "Відродження" на транспортне-експедиційне обслуговування, відповідно до умов якого останній зобов'язується організувати перевезення вантажу. Згідно актів прийому передачі від 30.07.2016, від 31.08.2016, від 30.09.2016 ТОВ "Відродження" прийняв ячмінь на складі за адресою: Кировоградська область, Голованівський район, смт Голованівськ, вул.Матросова, 40 та перевіз до Одеси. Згідно товарно-транспортних накладних ячмінь на вказаний склад був поставлений ФОП ОСОБА_4 за договором поставки, укладеним з позивачем.

Доводячи використання придбаних зернових та насіння у власній господарській діяльності, позивач надав докази продажу ячменю у вересні 2016 року ТОВ "ФОЗЗІ-ФУД", переробки насіння соняшнику силами ТОВ "Відродження" у вересні 2016 року на підставі договору про переробку давальницької сировини від 01.09.2015 № 028Д15 та в подальшому продажу отриманої внаслідок переробки олії соняшникової ПАТ "Київхліб" (т.2 а.с.167-171, т.2 а.с.165).

Судом першої інстанції вірно враховані додатково надані позивачем документи на підтвердження реальності операцій з вказаними в акті перевірки контрагентами, оскільки суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що факт відсутності здійснення господарської операції може підтверджуватись такими обставинами: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу недостатності фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, відсутність управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Податковий орган не посилається на вказані обставини та ним не встановлені факти незаконної діяльності контрагентів-постачальників позивача. Як зазначив представник податкового органу в ході апеляційного розгляду, єдиною підставою для проведення позапланової перевірки позивача стали обставини великого обсягу поставки позивачу сільгосппродукції продукції (насіння соняшника, кукурудзи, ячменю).

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Судова колегія зазначає, що з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДФС повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з ТОВ Тавант , ТОВ Берхард , ТОВ Едлін , ТОВ Санолта , ФОП ОСОБА_4 в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою зменшення податкових зобов'язань. Але такі дії тягнуть за собою кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України для тих, хто їх вчиняє. У даній справі ДФС не посилається на факти вчинення представниками сторін по договорам таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні в справі первинні документи підтверджують реальність операцій по поставці позивачу від ТОВ Тавант , ТОВ Берхард , ТОВ Едлін , ТОВ Санолта , ФОП ОСОБА_4 зернових та насіння.

Апеляційна скарга не містить нових доводів на спростування обставини транспортування зернових та насіння на адресу позивача, використання їх у господарській діяльності позивача, та за текстом є відтворенням акту перевірки.

Аналіз наведених обставин в сукупності дає підстав для висновку, що позиція податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами ґрунтуються на припущеннях, що є недостатнім для висновків про завищення позивачем податкового кредиту за рахунок сум по господарським операціям з цими контрагентами, та як наслідок, свідчить про незаконність прийнятого податкового повідомлення-рішення на підставі висновків перевірки.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206,254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян