Ухвала

від 15.11.2017 по справі 815/2457/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/2457/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І.,

за участю секретаря Колеснікова-Горобець І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Портокран до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2017 року ТОВ Портокран звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 лютого 2017 року №0002601409, №0002611409 та №0002621409 .

Позов обґрунтовувало тим, що у ТОВ Портокран в наявності всі первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій з ТОВ Нафта Торг-ЛТД щодо поставки товару, а висновок податкового органу щодо безпідставності формування підприємством податкового кредиту та валових витрат за рахунок вказаних господарських операцій ґрунтується лише на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності ТОВ Нафта Торг-ЛТД з його контрагентами. Також, позивач зазначав, що реальність господарської діяльності визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а не відсутністю у документах окремих відомостей; перевагу слід надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.06.2017р. позов ТОВ Портокран задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Головне управління ДФС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, з не повним з'ясуванням судом обставин справи, та прийняти нову постанову, якою позов ТОВ Портокран залишити без задоволення.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доводам відповідача про неможливість встановлення походження придбаного ТОВ Портокран у ТОВ Нафта Торг-ЛТД товару; відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних у більшості випадків не встановлено факт придбання контрагентом позивача товарно-матеріальних цінностей, які в подальшому реалізовувалися на ТОВ Портокран .

Також, апелянт зазначає, що судом не враховано, що на балансі та в оренді ТОВ Портокран відсутні автомобілі, якими, згідно первинних документів, здійснювалася поставка ТМЦ; на підприємстві відсутні накази про відрядження директора до м. Київ; окремі документи оформлено з недоліками, зокрема, у товарно-транспортних накладних відсутні відомості про посади, прізвища, підписи осіб, які дозволили відпуск ТМЦ, відсутні відомості щодо вантажно-розвантажувальних робіт.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Предметом спору є податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 23 лютого 2017 року №0002601409, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 421059 грн.; №0002611409, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 569 701 грн. (в т.ч. за основним платежем - 455761 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 113940 грн.); №0002621409, яким ТОВ Портокран зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 6011 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акту від 10.02.2017р. №35/15-32-14-09/38477978 Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ Портокран , код за ЄДРПОУ 38477978, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам із ТОВ Нафта Торг-ЛТД , код 39437391, за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 , яким зафіксовано порушення позивачем:

- п.44.1 ст.44, ч. а п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього на суму 455761 грн., та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24 Декларації) у сумі 6011 грн.;

- п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.2.1, п.2.4, п.2.14, п.2.15, ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1998 року №88, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 421059 грн.

Зокрема, актом перевірки від 10.02.2017р. №35/15-32-14-09/38477978 зафіксовано, що ТОВ Портокран до реєстру податкових накладних за 2015 рік та, відповідно, до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за 2015 рік включено податкові накладні, отримані від ТОВ Нафта Торг-ЛТД (код 39437391) на загальну суму податку на додану вартість 455071 грн. При проведенні перевірки не встановлено факту придбання ТОВ Нафта Торг-ЛТД товарно-матеріальних цінностей, або, в окремих випадках, встановлено факт придбання ТОВ Нафта Торг-ЛТД товарно-матеріальних цінностей, які в подальшому реалізувалися ТОВ Портокран , проте встановлено, що постачальники ТОВ Нафта Торг-ЛТД , в свою чергу, такі товарно-матеріальні цінності не придбавали. Також, зазначено, що у ТОВ Портокран відсутні на балансі або в оренді будь-які автомобілі, якими згідно документів здійснювалося поставка ТМЦ; первинні документи ТОВ Портокран мають ознаки дефектності; відсутні накази на відрядження директора до м. Києва. У зв'язку з цим, податковий орган дійшов висновку про неможливість постачання товарно-матеріальних цінностей підприємством ТОВ Нафта Торг-ЛТД на адресу позивача, у зв'язку із тим, що товарно-матеріальні цінності по ланцюгу постачання за даними податкових накладних не придбавались.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов ТОВ Портокран про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 лютого 2017 року №0002601409, №0002611409 та №0002621409, дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено порушень ТОВ Портокран зафіксованих в акті перевірки від 10.02.2017р. №35/15-32-14-09/38477978. Проаналізувавши надані позивачем первинні документи, оформленні за наслідками виконання умов договорів поставки товару, укладених між ТОВ Портокран та ТОВ Нафта Торг-ЛТД , суд першої інстанції зазначив, що лише встановлення факту узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту та валових витрат, що в даному випадку перевіряючими не доведено.

Колегія суддів погоджується з такими висновками Одеського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Виходячи зі змісту ст.ст. 134, 138, 139, 198, 200, 201 Податкового кодексу України, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту, а сум витрат - до складу валових, виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (роботи, послуги), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (роботи, послуги) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, обов'язкові реквізити.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків. Для правильного вирішення спору встановленню, також, підлягає факт реальності поставки товару із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо правосуб'єктності сторін господарського договору, можливості реальної поставки тощо. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності ТОВ Портокран у перевірений період було діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами (КВЕД 46.18). Також, позивач здійснював діяльність з ремонту та технічного обслуговування електричного устаткування (КВЕД 33.14), з виробництва іншого електричного устаткування (КВЕД 27.90), з виробництва підіймального та вантажно-розвантажувального устаткування (КВЕД 28.22).

12.01.2015р. та 02.02.2015р. між ТОВ Нафта Торг-ЛТД , як продавцем, та ТОВ Портокран , як покупцем, укладено договори поставки №120115 та №020215 відповідно, за умовами яких Продавець передає згідно замовлення Покупця у його власність товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього Договору. Кожна партія товару формується Продавцем виходячи із замовлення Покупця щодо кількості, ціни та асортименту Товару і вказується у видатковій накладній, яка підписується представниками Сторін при передачі Товару та засвідчує факт узгодження Сторонами кількості товару, його асортимент та ціну.

На підтвердження поставки товару були складені первинні бухгалтерські документи - видаткові накладні, податкові накладні, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні, які ТОВ Портокран надало до перевірки, зауважень до достатності яких акт перевірки від 10.02.2017р. №35/15-32-14-09/38477978 не містить.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, колегія суддів доходить висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. А відтак, вказані документи підтверджують здійснення господарських операцій ТОВ Портокран та ТОВ Нафта Торг-ЛТД .

Апеляційний суд критично ставиться до посилань апелянта на окремі недоліки в оформленні видаткових або товарно-транспортних накладних, оскільки вказана обставина не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій, якщо з інших доказів вбачається фактичне здійснення таких господарських операцій.

В акті перевірки від 10.02.2017р. №35/15-32-14-09/38477978 та в обґрунтування вимог апеляційної скарги Головне управління ДФС в Одеській області посилається на те, що на балансі та в оренді ТОВ Портокран відсутні автомобілі, якими, згідно первинних документів, здійснювалася поставка ТМЦ.

Колегія суддів не приймає до уваги такі доводи апелянта, оскільки матеріалами справи підтверджено, що доставка товару здійснювалася автомобілем НОМЕР_1, який знаходиться в користуванні ТОВ Портокран на підставі договору оренди транспортного засобу від 06.01.2015р., укладеного з гр. ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А.М., зареєстрованого в реєстрі за №51.

Не оформлення на підприємстві наказів про відрядження директора до м. Київ не є достатньою підставою для висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій між ТОВ Портокран та ТОВ Нафта Торг-ЛТД , а також про відсутність у позивача об'єктів декларування за вказаними господарськими операціями.

Товари, які придбавалися у ТОВ Нафта Торг-ЛТД позивач використовував при наданні послуг встановлення, ремонту або наступної реалізації цих товарів своїм контрагентам, що підтверджується відповідними договорами та первинними документами, які містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на неможливість встановлення походження придбаного позивачем товару, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Апеляційний суд, також, зазначає, що порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному суб'єкту господарювання суми податкового кредиту з податку на додану вартість. Факт порушення контрагентом може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагента, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції колегією суддів запропоновано податковому органу надати докази застосування до контрагента позивача фінансових санкцій, вироків суду та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності (реальності) господарських операцій або порушення публічного порядку з боку зазначених контрагентів або позивача. Однак, таких доказів апелянтом не надано.

У справі, що розглядається, ГУ ДФС в Одеській області, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не подано доказів того, що по спірних операціях у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та його контрагент діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апелянта про необхідність вивчення платником податків всіх обставин можливостей здійснення господарських операцій його контрагентами постачальниками товарів (робіт, послуг). На думку апеляційного суду, при укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагентів - постачальників товарів (робіт, послуг).

Дослідивши наявні в матеріалах справи укладені ТОВ Портокран договори з ТОВ Нафта Торг-ЛТД апеляційний суд встановив, що вказані договори відповідають вимогам ст.203 ЦК України, не порушують публічний порядок, не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також такі договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби мають викладатися в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. При цьому, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані докази та факти, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів. Зазначені договори спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених ними, та відповідають положенням цивільного, господарського і податкового законодавства. З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у суб'єкта господарювання, з яким позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

Також, апелянтом не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом у судовому порядку нікчемними, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

На підставі викладеного вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Одеській області від 23 лютого 2017 року №0002601409, №0002611409 та №0002621409 .

Доводи апеляційної скарги податкового органу висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для її задоволення та скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 23.07.2017р. колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст. 200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 17.11.2017р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Домусчі С.Д.

Шляхтицький О.І.