Ухвала

від 15.11.2017 по справі 387/1142/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1868/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Дьомич Л. М.

УХВАЛА

Іменем України

15.11.2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого судді: Дьомич Л.М.

суддів: Голованя А.М., Мурашка С.І.

за участю секретаря: Федоренко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Зерновик на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 02 серпня 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Зерновик до ОСОБА_2 про визнання недійсною додаткової угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути в користування земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю Зерновик звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про:

- визнання недійсною додаткову угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого в Кіровоградській регіональній філії ДП Центр ДЗК за № 041036900022 від 12.05.2010 р., реєстраційний № 352178064003240 від 11.04.2012 р., укладену між товариством з обмеженою відповідальністю Зерновик та ОСОБА_2;

- зобов'язання повернути в користування ТОВ Зерновик земельну ділянку площею 6,16 га, що розташована на території Олексіївської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області та належить ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії КР № 00000271, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 135 від 05.02.1998 р., на підставі Договору оренди земельної ділянки, реєстраційний № 041036900022 від 12.05.2010 р.

В обґрунтування вимог зазначено, що у квітні 2010 року між ОСОБА_2 та ТОВ Зерновик укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований в Кіровоградській регіональній філії ДП Центр ДЗК 12 травня 2010 року. Згідно умов якої ОСОБА_2 передав товариству у строкове платне користування земельну ділянку строком на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п. 1.2, 2.1).

У лютому 2012 року ТОВ Зерновик запропонувало відповідачу припинити дію вищевказаного договору оренди земельної ділянки та укласти новий договір цієї ж земельної ділянки з іншим орендарем - ТОВ Агрогран .

22 лютого 2012 року були підписані та в подальшому зареєстровані:

- додаткова угода про розірвання договору оренди земельної ділянки між ТОВ Зерновик та ОСОБА_2;

- договір оренди земельної ділянки між відповідачем та ТОВ Агрогран , який зареєстрований у відділі Держкомзему у Добровеличківському районі 26.07.2012 р. за № 352178064004141.

26 лютого 2016 року рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області, залишеного 27 липня 2016 року без змін судом апеляційної інстанції, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 22.02.2012 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Агрогран .

Підставою для задоволення вимог був висновок судової почеркознавчої експертизи № 2311 від 28.01.2016 р., відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_2 на договорі оренди земельної ділянки від 22 лютого 2012 року у розділі 15 Орендодавець та підписи в актах приймання-передачі земельної ділянки № 3521780600:02:000:1135 від 22 лютого 2012 року, що є невід'ємним додатком до договору, виконанні не самим ОСОБА_2, а іншою особою.

Додаткова угода № 1 до договору оренди земельної ділянки між ТОВ Зерновик та ОСОБА_2 також була підписана 22 лютого 2012 року, і підпис в угоді не збігається з підписом відповідача у його паспорті, тобто вона не підписувалася власником земельної ділянки. Отже, згоди сторони на припинення договору оренди землі не було, а відтак правочин є діючим.

Таким чином відповідач зобов'язаний повернути орендовану земельну ділянку в користування позивача.

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 02 серпня 2017 року відмовлено в задоволенні позову.

ТОВ Зерновик звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог. Зазначає, що суд першої інстанції приймаючи рішення не повно з'ясував обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права. А саме, судом не враховано, що

термін позовної давності слід рахувати з лютого 2016 року, з дня ухвалення Добровеличківським районним судом Кіровоградської області рішення (справа № 387/1260/15-ц) про визнання договору оренди земельної ділянки укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Агрогран недійсним. Відповідач отримав орендну плату від двох господарств за період з 2012 по 2023 роки та повернув у 2016 році у своє розпорядження та користування земельну ділянку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_3 та пояснення представника відповідача ОСОБА_4, дослідивши письмові докази по справі, перевіривши рішення суду у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги за наступного.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду та не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об'єктивних перешкод у звернені за захистом свого порушеного права у встановлені законодавством строки.

Вказаний висновок відповідає обставинам справи, яким суд дав належну правову оцінку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії КР № 00000271, виданого Добровеличківською районною радою народних депутатів від 05.02.1998 року, є власником земельної ділянки площею 6,16 гектара, яка розташована на території Олексіївської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області (т. 1а.с.18-19).

У квітні 2010 року між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю Зерновик укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований в Кіровоградській регіональній філії ДП Центр ДЗК за № 041036900022 від 12.05.2010.

Згідно якого ОСОБА_2 передав товариству з обмеженою відповідальністю Зерновик у строкове платне користування земельну ділянку строком на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1 а.с. 14-16).

Актом прийому - передачі земельної ділянки від 12 травня 2010 року, ОСОБА_2 передав ТОВ Зерновик вказану земельну ділянку розміром 6,16 га ( т. 1 а.с.17).

22 лютого 2012 року між ОСОБА_2 та ТОВ Зерновик в особі директора ОСОБА_5 підписано та в подальшому зареєстрована додаткова угода про припинення дії договору.

Відповідно п. 1 спірної угоди передбачено, що у відповідності до п. 12.4 договору оренди земельної ділянки від 12.05.2010 року, сторони вирішили за взаємною згодою припинити дію вищевказаного договору ( т. 1 а.с.20).

22 лютого 2012 року після припинення дії вищевказаного договору оренди, між ОСОБА_2 та ТОВ Агрогран укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Добровеличківському районі Кіровоградської області 26 липня 2012 року за №352178064004141.

26 лютого 2016 року рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області визнано недійсним договір оренди землі від 22 лютого 2012 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Агрогран з підстав відсутності волевиявлення сторони, правочин ним не підписувався, а відтак не укладався, що доводиться висновком почеркознавчої експертизи ( т. 1 а.с. 7-10, т. 1 а.с. 208-214).

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором.

Згідно ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК України ).

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5 та 6 ст.203 цього Кодексу .

Частиною першою ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ухвалюючи рішення судом вірно встановлено, що додаткову угоду №1 від 22 лютого 2012 року укладену між ОСОБА_2 та ТОВ Зерновик в особі директора ОСОБА_5, згідно висновку почеркознавчої експертизи № 96 від 12.06.2017 року здійсненого вже по даній справі, ОСОБА_2 не підписував, повноваження на це іншій особі не надавав, що свідчить про відсутність волі орендодавця на її укладення, у зв'язку з чим правочин суперечить вимогам ст. 203, 215 ЦК України. Разом з тим, встановивши вказані обставини суд правильно відмовив у задоволенні позову, у зв'язку із пропуском строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною відповідача в ході розгляду справи в суді першої інстанції (т. 1 а.с.130-131).

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Згідно ст. 253 ЦПК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що товариство з обмеженою відповідальністю Зерновик звернулося в суд з пропуском строку позовної давності, оскільки перебіг строку розпочався з моменту укладення оспорюваної додаткової угоди №1 про розірвання договору оренди землі, яка укладена між ТОВ Зерновик та ОСОБА_2 22 лютого 2012 року. Сторони не заперечували, що у лютому 2012 року ТОВ Зерновик запропонувало ОСОБА_2 припинити дію договору оренди земельної ділянки, з володіння даної юридичної особи земля вибула у володіння ТОВ Агрогран .

Представник позивача в суді апеляційної інстанції пояснила, що товариству було відомо про укладення вищевказаної додаткової угоди та одразу після її укладення земельна ділянка, яку орендував ТОВ Зерновик передана в користування ТОВ Агрогран .

Тобто, позивач добровільно припинив дані відносини у 2012 році, шляхом підписання оскаржуваної угоди та на протязі тривалого часу знав про укладений правочин з іншою особою, а до суду звернувся лише у грудні 2016 року після закінчення загального трирічного строку позовної давності (т. 1 а.с.3), будь-яких належних доказів вчинення перешкод подачі позову до суду з лютого 2012 року по грудень 2016 року сторона не надала та не навела причин поважності пропуску строку позовної давності.

За положеннями ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доводи апеляційної скарги, які зводяться до того, що про порушене право позивач дізнався з лютого 2016 року після ухвалення рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області про визнання договору оренди земельної ділянки укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Агрогран недійсним висновків суду не спростовують. Оскільки початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у заінтересованої особи права на позов , тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. У позивача право на звернення до суду з позовом виникло з моменту укладення додаткової угоди про припинення дії договору.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що рішення суду ухвалене з недотриманням норм процесуального права та порушенням норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки сплив строк позовної давності, про застосування якої заявлено представником відповідача, наявні правові підстави для відмови у задоволенні позову.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до ч. 1 ст.308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. 304, ст. 307, ст. 308, ст. 313, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Зерновик - відхилити.

Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 02 серпня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: