Рішення

від 14.11.2017 по справі 910/14755/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.11.2017Справа №910/14755/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д ., за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/14755/17

за позовом за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ТФ-К , м. Київ,

до приватного підприємства Гарант-Енерго , м. Київ,

про стягнення заборгованості у сумі 192 015,85 грн. за договором поставки від 30.05.2014 № 55,

за участю представників:

позивача - Міняйла Є.В. (довіреність від 18.08.2017 № б/н);

відповідача - Соболя М.П. (довіреність від 01.02.2017 № б/н).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТФ-К (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства Гарант-Енерго (далі - Підприємство) про стягнення з відповідача: 157 347,28 грн. основного боргу, що утворився в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 30.05.2014 №55 (далі - Договір); 32 288,85 грн. пені та 2 379,72 грн. 3 % річних, а всього 192 015,85 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2017 порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 03.10.2017.

02.10.2017 відповідач подав суду клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю направити в судове засідання обізнаного представника та надати час для підготовки відзиву на позовну заяву.

Суд визнав клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2017 розгляд справи було відкладено на 14.11.2017.

14.11.2017 позивач подав суду заяву про часткове погашення заборгованості відповідачем у сумі 91 919,98 грн. та відмову від позову в частині стягнення 34 668,57 грн. (32 288,85 грн. пені та 2 379,72 грн. 3 % річних).

У судовому засіданні 14.11.2017 представник позивача надав пояснення по суті спору та підтримав вказану заяву.

Представник відповідача у судовому засідання надав пояснення та проти задоволення позову заперечував частково.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 було припинено провадження у справі № 910/14755/17 в частині стягнення 91 919,98 грн. основного боргу, 32 288,85 грн. пені та 2 379,72 грн. 3 % річних.

У судовому засіданні 14.11.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Судом, у відповідності до вимог статті 81 1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.05.2014 Товариством (постачальник) і Підприємством (покупець) було укладено Договір, за умовами якого:

- постачальник зобов`язується поставити в обумовлені Договором строки покупцю муфту з'єднувальну в кількості 25 штук за ціною 2 560 грн. / штука (без ПДВ) та гільзу М 400-630 в кількості 5 штук за ціною 665,36 грн./штука (без ПДВ) (далі - продукція), а покупець зобов'язується прийняти та здійснити оплату продукції за номенклатурою, кількістю та цінами, що обумовлені у Договорі (пункт 1.1 Договору);

- поставка продукції за Договором здійснюється протягом двох робочих днів з дня отримання постачальником попередньої оплати за продукцію (пункт 3.1 Договору);

- покупець здійснює оплату за договором в два етапи: перший етап - покупець здійснює попередню оплату продукції у розмірі 40 000 грн. (в тому числі ПДВ), після підписання Договору; другий етап - покупець сплачує залишок вартості продукції у сумі 40 792,16 грн. (у тому числі ПДВ) до 15.06.2014 (пункт 6.3 Договору);

- Договір вступає в силу після підписання його сторонами та діє до 31.07.2014, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 9.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - директором ОСОБА_4, який діяв на підставі статуту, та від відповідача - директором ОСОБА_5, який діяв на підставі статуту та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, укладений позивачем і відповідачем Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов Договору здійснив поставку товару, що підтверджується такими видатковими накладними:

- від 12.09.2014 № РТ-0000783 на суму 4 493,56 грн.;

- від 09.10.2014 № РТ-0000861 на суму 39 386,30 грн.

У свою чергу відповідачем було здійснено часткову оплату за отриманий товар, а саме: 19.11.2014 - 2 809, 09 грн. за отриманий товар 12.09.2014; 12.11.2015 - 21 070,78 грн. за отриманий товар 09.10.2014.

Крім того, сторонами було досягнуто усну домовленість щодо поставки позивачем продукції на суму 147 347,28 грн.

Факт поставки продукції відповідачу підтверджується такими видатковими накладними:

- від 04.12.2015 № РТ-0001309 на суму 105 427,30 грн.;

- від 22.04.2016 № РТ-0000414 на суму 41 919,98 грн.

У свою чергу Підприємством було здійснено часткову оплату за отриманий товар, а саме 20.11.2015 - 10 000 грн. за отриманий товар 04.12.2015.

Разом з тим, отримання товару повноважним представником відповідача підтверджується довіреностями на отримання матеріальних цінностей.

Належним чином засвідчені копії вище вказаних документів долучені до матеріалів справи і відповідно визнаються судом такими, що посвідчують наведені факти та обставини господарських відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частини першої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання, здійснивши поставку товару в повному обсязі, проте, відповідач свої зобов'язання не виконав, товар не оплатив; доказів протилежного суду не подано.

10.03.2017 з метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено відповідачу лист-вимогу про здійснення оплати продукції на суму 157 347,28 грн.

Факт отримання вказаного листа відповідачем 14.03.2017 підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте відповідач залишив звернення позивача без відповіді та належного реагування; грошові кошти не перерахував.

Позивач просив суд стягнути з відповідача 157 347,28 грн. основного боргу, 32 288,85 грн. пені та 2 379,72 грн. 3 % річних.

Разом з тим, після порушення провадження у справі Підприємство перерахувало Товариству грошові кошти у сумі 91 919,98 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 07.11.2017 № 50 на суму 41 919,98 грн. та від 13.11.2017 № 53 на суму 50 000 грн. і банківськими виписками, а позивач відмовився від стягнення 32 288,85 грн. пені та 2 379,72 грн. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 було припинено провадження у справі № 910/14755/17 в частині стягнення 91 919,98 грн. основного боргу, 32 288,85 грн. пені та 2 379,72 грн. 3 % річних.

Що ж до позовних вимог в частині стягнення боргу у сумі 65 427,30 грн., то слід зазначити, що вони є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню в частині стягнення 65 427,30 грн. основного боргу.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у сумі 2 360,21 грн.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в частині стягнення 65 427,30 грн. основного боргу.

2. Стягнути з приватного підприємства Гарант-Енерго (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21; ідентифікаційний код: 30577113) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю ТФ-К (04210, м. Київ, Оболонська набережна, 3, корпус 2, літера А; ідентифікаційний код: 32946482): 65 427 (шістдесят п'ять тисяч чотириста двадцять сім) грн. 30 коп. основного боргу та 2 360 (дві тисячі триста шістдесят) грн. 21 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 21.11.2017.

Суддя І.Д. Курдельчук