Рішення

від 16.11.2017 по справі 910/19053/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2017Справа №910/19053/17 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю Трісайкл

про стягнення 65 750,00 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1;

від відповідача - не з'явився;

встановив :

31.10.2017 Фізича особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Трісайкл про стягнення заборгованості за договором позики у загальному розмірі 65 750,00 грн., з яких 50 000,00 грн. - сума основного боргу та 15 750,00 грн. - пеня.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором позики від 21.09.2016, у зв'язку із чим станом на 12.10.2017 утворилась заборгованість у розмірі 65 750,00 грн., з яких 50 000,00 грн. - сума основного боргу та 15 750,00 грн. - пеня.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.11.2017 порушено провадження у справі №910/19053/17, розгляд справи призначено на 16.11.2017.

У судове засідання 16.11.2017 з'явився представник позивача, надав пояснення по справі.

Представник відповідача у судове засідання 16.11.2017 не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

При цьому, відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 16.11.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

21.09.2016 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - позивач, позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Трісайкл (далі - позичальник, відповідач) було укладено договір позики (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1 цього договору (далі - позика), а позичальник зобов'язується повернути позику у визначений цим договором строк.

Розмір позики становить 50 000,00 грн. (п. 2.1 договору).

Позика передається у безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок позичальника (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору строк позики розпочинається з моменту набрання чинності цим договором і становить два календарних місяці.

За умовами п. 5.1 договору після закінчення строку, визначеного в п. 4.1 цього договору, позичальник зобов'язується протягом 7 банківських днів повернути позикодавцеві позику.

Позика повертається в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок позикодавця (п. 5.2 договору).

Згідно з п. 5.4 договору за несвоєчасне повернення позики позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 5.6 у разі несвоєчасного повернення позики позикодавцю, позичальник несе відповідальність перед позикодавцем у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (яка діяла в період нарахування неустойки) від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту передання позики позичальникові. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 цього договору та закінчується в момент повернення позики. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. п. 6.1, 6.2, 6.3 договору).

22.09.2016 позивач перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ Трісайкл грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №361 від 22.09.2016.

Матеріали справи містять претензійний лист №25/09 від 25.09.2017 з вимогою повернути позику (з урахування розміру пені по договору) у розмірі 64 900,00 грн. у термін до 10.10.2017 шляхом перерахування вказаної суми на рахунок позивача.

Відповіді відповідача на вказаний претензійний лист матеріали справи не містять.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором позики від 21.09.2016, у зв'язку із чим станом на 12.10.2017 утворилась заборгованість у розмірі 65 750,00 грн., з яких 50 000,00 грн. - сума основного боргу та 15 750,00 грн. - пеня, які останній просив стягнути з відповідача.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини 2 цієї ж статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до частини 1 ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст. ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України , якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

22.09.2016 позивач перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ Трісайкл грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №361 від 22.09.2016.

Відповідно до п. 4.1 договору строк позики розпочинається з моменту набрання чинності цим договором і становить два календарних місяці.

За умовами п. 5.1 договору після закінчення строку, визначеного в п. 4.1 цього договору, позичальник зобов'язується протягом 7 банківських днів повернути позикодавцеві позику.

Доказів повернення відповідачем вказаних грошових коштів у розмірі 50 000,00 грн. матеріали справи не містять.

Таким чином відповідачем були порушені договірні зобов'язання в частині своєчасного повернення в повному обсязі суми кредиту за договором позики, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем, розмір якої станом на 12.10.2017 становить 50 000,00 грн.

Крім того, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором позики, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 15 750,00 грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Так, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п. 5.4 договору за несвоєчасне повернення позики позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 5.6 у разі несвоєчасного повернення позики позикодавцю, позичальник несе відповідальність перед позикодавцем у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (яка діяла в період нарахування неустойки) від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Разом з тим, статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ).

Крім того, частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, проте позивачем у розрахунку суми пені не враховані зазначені приписи ГК України.

Таким чином, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 6371,24 грн. з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України та ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань .

Зважаючи на вищевикладене суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Трісайкл (03148, м. Київ, вул. Героїв Космосу, буд. 2Б, код 39802020) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61001, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) суму основного боргу у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 6 371 (шість тисяч триста сімдесят одну) грн. 24 коп. та судовий збір у розмірі 1371 (одну тисячу триста сімдесят одну) грн. 77 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 21.11.2017.

Суддя В.О. Демидов