Рішення

від 13.11.2017 по справі 910/15225/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2017Справа №910/15225/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нова пошта

до Товариства з обмеженою відповідальністю Омега-Логістік

про стягнення заборгованості за Договором з урахуванням пені, 30 % річних та інфляційних втрат.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Дещенко А.С., за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2, керівник.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Нова пошта (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Омега-Логістік (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором з урахуванням пені, 30 % річних та інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про надання пологу з організації перевезення відправлень № 82140 від 06.08.2015, внаслідок чого за останнім утворилася заборгованість в розмірі 21 655,71 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 1 466,80 грн., 30% річних в розмірі 2 954,57 грн. та пеню в розмірі 2 613,44 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.09.2017 порушено провадження у справі №910/15225/17 та призначено до розгляду на 02.10.2017.

Представник позивача у судове засідання 02.10.2017 з'явився, представник відповідача не з'явився. Вимоги ухвали суду від 12.09.2017 залишені сторонами без виконання.

Враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання, а також у зв'язку з невиконанням сторонами вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 12.09.2017 про порушення провадження у справі, розгляд справи було відкладено на 30.10.2017.

27.10.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про призначення та проведення судової почеркознавчої експертизи, в обґрунтування якого, відповідач зазначає, що після ознайомлення із додатками до позову, директор ТОВ Омега-Логістик вважає, що подані позивачем документи у вигляді: копії Актів № НП/2-0392424, № НП/2-0005878, № НП/2-0028263 - є підробленими, оскільки підписи від імені директора, виконані не ним, а іншою, невідомою особою з наслідуванням її підпису.

У судове засідання 30.10.2017 представник позивача з'явився та подав письмові пояснення.

Представник відповідача у судове засідання 30.10.2017 з'явився.

У судовому засіданні 30.10.2017 судом, в порядку ст. 77 ГПК України, та в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, було оголошено перерву до 13.11.2017.

10.11.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про долучення до матеріалів справи.

У судове засідання 13.11.2017 представники сторін з'явились, представник позивача подав письмові заперечення на клопотання про призначення експертизи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача про призначення судової експертизи, з огляду на наступне.

В обґрунтування поданого клопотання, відповідач зазначає, що за результатами дослідження матеріалів справи, директором ТОВ Омега-Логістик ОСОБА_2 встановлено, що підписи від її імені в графі Замовник в Актах № НП/2-0392424 від 31.12.2016 та № НП/2-0005878 від 10.01.2017 вчинені іншою особою, тобто є підробленими. Акт № НП/2-0028263 взагалі не містить підпису з боку Замовника .

Позивач в свою чергу у поданих письмових запереченнях на клопотання про призначення та проведення почеркознавчої експертизи, зазначає, що посилання директора відповідача на те, що в Актах № НП/2-0392424 від 31.12.2016 та № НП/2-0005878 від 10.01.2017 в графі замовник підпис виконаний від її імені є не її підписом, не заслуговує на увагу виходячи з наступного:

- у графі не зазначено посаду особи, яка здійснила підпис, а тому, підписати вказані акти могла будь-яка уповноважена на те особа відповідача, в тому числі і директор, який намагається уникнути виконання Договору;

- оспорювані відповідачем Акти скріплені відбитком печатки відповідача, що директором відповідача в судовому засіданні не заперечується, що в свою чергу підтверджує той факт, що відповідач отримав вказані акти, підписавши та пропечатавши їх, відповідальність за зберігання та використання печатки несе директор, якщо наказом чи розпорядженням не визначено відповідальну на те особу;

- Акт № НП/2-0028263 було отримано відповідачем 13.04.2017, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого листа, та в подальшому відповідачем не виконано умови п. 5.3 Договору, в результаті чого вказаний акт є погодженим та підлягає виконанню;

- позивач виконав покладені на нього зобов'язання передбачені Договором (п. 2.1), що підтверджується не тільки актами, а й експрес-накладними (які наявні в матеріалах справи), які зазначені у відповідних актах;

- Договором передбачена можливість надати відповідачу свою письмові мотивовану відмову від підписання актів, тим самим не погоджуючись чи частково не погоджуючись з наданими послугами позивача. Проте, відповідач таких відмов не надав, також контрагенти відповідача (отримувачі відправлень) не зверталися до позивача з претензіями на належну якість надання послуг.

Так, відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.

Згідно п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Як видно з зазначених норм права перед судовими експертами не ставляться правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано для долучення до матеріалів справи експрес-накладні, перелік яких наведений у спірних Актах.

Відповідачем в свою чергу, факт отримання послуг за вищезазначеними експрес-накладними, перелік яких наведений у спірних актах не заперечується, а зазначається лише про прострочення строків надання обумовлених послуг.

Так, відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Мін'юсту України від 08.10.1998 № 53/5 та зареєстрованих в Мін'юсті України 03.11.1998 № 705/3145 основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису. Цією експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукопису під впливом будь-яких (природних, штучних) збиваючих факторів; у незвичних умовах або в незвичайному стані виконавця, навмисно зміненим почерком, з наслідуванням почерку іншої особи; визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо). Для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації.

Разом з тим, з спірних актів вбачається, що у них не зазначено особу, якою виконано підпис від імені відповідача, ТОВ Омега-Логістик , що унеможливлює встановлю факту приналежності вказаного підпису тій чи іншій особі, у зв'язку з відсутністю її ідентифікації.

Суд також враховує, що спірні акти містять печатку ТОВ Омега-Логістик , відповідність якої оригіналу, представником відповідача не заперечується.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для призначення судової експертизи,.

У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача надав усні пояснення по суті спору, проти позову заперечив.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 13.11.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

12.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Нова Пошта (далі - експедитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ритейл ЛТД (далі - замовник, відповідач) укладено Договір про надання послуг з організації перевезень відправлень №82140 (далі - Договір), відповідно умов якого, експедитор зобов'язується за плату та за рахунок замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення відправлення (далі - послуг), а замовник зобов'язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором.

Згідно з п. 2.2 Договору, експедитор надає замовнику послуги на умовах договору та згідно з умовами, затвердженими експедитором.

За надані експедитором послуги замовник сплачує експедитору винагороду згідно з чинними тарифами експедитора, розміщеними на офіційному сайті експедитора novaposhta.ua (п. 2.3 Договору).

За умовами пункту 2.5 Договору прийняття експедитором відправлення для надання послуг, визначених цим Договором, оформлюється експрес-накладною, у якій зазнаються такі відомості: тип послуг, інформація про відправника, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена вартість відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг експедитора.

Шляхом підписання останнього замовник підтверджує, що він ознайомлений та погоджується з умовами, чинними на момент укладення договору та розміщеними на офіційному сайті експедитора novaposhta.ua і зобов'язується їх виконувати (п. 2.6 Договору).

Пунктом 3.1.3 Договору визначено, що експедитор зобов'язаний надати замовнику документи для оплати послуг: рахунок-фактуру, акти наданих послуг. Податкова накладна надається експедитором замовнику в порядку та в строки, передбачені чинним законодавством України.

За умовами пункту 3.3 Договору замовник зобов'язаний, зокрема відповідно до вимог експедитора чітко та правильно заповнити експрес-накладну (заповнити всі обов'язкові поля, зазначити достовірну інформацію, тощо) на кожне окреме відправлення, засвідчити її підписом та надати заповнену та підписану експрес-накладну експедитору. Відправник несе відповідальність за інформацію, вказану в експрес-накладній; своєчасно підписати надані експедитором акти наданих послуг для засвідчення факту належного надання послуг експедитором за Договором; здійснити оплату послуг експедитора за надані послуги згідно з чинними тарифами експедитора своєчасно та в повному обсязі.

У відповідності до п. 5.1 Договору, оплата вартості наданих експедитором послуг відбувається за чинними тарифами експедитора шляхом перерахування замовником на поточний рахунок експедитора коштів у розмірі 100% вартості наданих послуг упродовж двох банківських днів після виконання замовлення на підставі актів наданих послуг експедитора та рахунку-фактури.

Експедитор складає акти наданих послуг на підставі фактично наданих послуг і надсилає замовнику підписані та скріплені печаткою акти наданих послуг у двох примірниках для підписання замовником (п. 5.2 Договору).

Згідно з п. 5.3 Договору, замовник упродовж двох робочих днів з дати отримання Актів наданих послуг від експедитора підписує надані експедитором два примірники актів наданих послуг та повертає експедитору один примірник підписаного акта або в той самий строк надає експедитору письмову мотивовану відмову від підписання актів. Не підписання замовником актів упродовж двох робочих днів з дати отримання актів від експедитора без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання замовником повного виконання експедитором своїх зобов'язань за договором. У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов договору, претензії замовника відсутні й замовник зобов'язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманим рахунком та актами наданих послуг.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє протягом одного року з дати підписання, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно з цим договором. У разі, якщо ні одна із сторін договору, письмово за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору не повідомить іншу сторону про припинення дії Договору, строк дії Договору пролонгується (продовжується) на один рік на тих же самих умовах (п. 8.1 Договору).

Як зазначає позивач, сторонами було складено Акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № НП/2-0374882 від 20.12.2016, № НП/2-0392424 від 31.12.2016, № НП/2-005878 від 10.01.2017, № НП/2-0009784 від 20.01.2017, № НП/2-0028263 від 31.01.2017, відповідно до яких послуги за замовленням станом на дату їх складання та підписання надані в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають, загальна вартість виконаних робіт (послуг) становить 21 655,71 грн.

Таким чином, позивач зазначає, що ТОВ Нова пошта взяті на себе зобов'язання за Договором виконало належним чином, однак ТОВ Омега-Логістик в порушення умов Договору свої зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг не виконало, в зв'язку з чим, за ним утворилась заборгованість в розмірі 21 655,71 грн. У зв'язку з порушенням строків оплати позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 1 466,80 грн., 30% річних в розмірі 2 954,57 грн. та пеню в розмірі 2 613,44 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором транспортного експедирування, який підпадає під правове регулювання норм статей 929-935 Цивільного кодексу України, статті 316 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано відповідачу послугу на загальну суму 21 655,71 грн., що підтверджується Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП/2-0374882 від 20.12.2016, № НП/2-0392424 від 31.12.2016, № НП/2-005878 від 10.01.2017, № НП/2-0009784 від 20.01.2017, № НП/2-0028263 від 31.01.2017.

При цьому, Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) НП/2-0374882 від 20.12.2016, № НП/2-0392424 від 31.12.2016, № НП/2-005878 від 10.01.2017 та № НП/2-0009784 від 20.01.2017 підписані відповідачем без заперечень та зауважень, а також скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю Омега-Логістик .

Оскільки відповідач заперечує підписання Актів № НП/2-0392424 від 31.12.2016 та № НП/2-0005878 від 10.01.2017, відповідачем на противагу вказаних доводів, та з метою доведення факту надання послуги у заявленому розмірі та відповідно підтвердження розміру заборгованості, позивачем було надано для долучення до матеріалів справи, експрес-накладні, які наведені у спірних актах.

Судом досліджено експрес-накладні та встановлено, що відповідачем отримано послуги у розмірах та за вартістю, обумовленою у спірних актах.

При цьому, судом враховано, що за умовами пункту 2.5 Договору прийняття експедитором відправлення для надання послуг, визначених цим Договором, оформлюється експрес-накладною, у якій зазнаються такі відомості: тип послуг, інформація про відправника, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена вартість відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг експедитора.

Також, як встановлено судом Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП/2-0028263 від 31.01.2017 не підписаний з боку відповідача.

Проте, експедитор складає акти наданих послуг на підставі фактично наданих послуг і надсилає замовнику підписані та скріплені печаткою акти наданих послуг у двох примірниках для підписання замовником (п. 5.2 Договору).

Згідно з п. 5.3 Договору, замовник упродовж двох робочих днів з дати отримання Актів наданих послуг від експедитора підписує надані експедитором два примірники актів наданих послуг та повертає експедитору один примірник підписаного акта або в той самий строк надає експедитору письмову мотивовану відмову від підписання актів. Не підписання замовником актів упродовж двох робочих днів з дати отримання актів від експедитора без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання замовником повного виконання експедитором своїх зобов'язань за договором. У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов договору, претензії замовника відсутні й замовник зобов'язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманим рахунком та актами наданих послуг.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено вищезазначений акт відповідачу, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією опису вкладення у цінний лист, а ТОВ Омега-Логістик отримано зазначений акт, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи.

Проте, відповідачем не було повернуто Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП/2-0028263 від 31.01.2017, як і не було надано вмотивованої відмови від підписання вищезазначеного Акту, при цьому, наданий відповідачем Лист від 16.02.2017 на підтвердження наявності заперечень проти якості наданих послуг, до уваги не приймається, оскільки матеріали справи не містять, а сторонами не доведено факту його направлення позивачу, в зв'язку з чим, суд приймає зазначений акт як належний доказ на підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем за Договором.

Також, з наданої відповідачем для долучення до матеріалів справи, картки клієнта ТОВ Омега-Логістик за період з 01.11.2016 по 25.01.2017 також вбачається, що послуги за Договором на спірну суму 21 655,71 грн. були отримані відповідачем.

Статтею 931 Цивільного кодексу України визначено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 5.1 Договору, оплата вартості наданих експедитором послуг відбувається за чинними тарифами експедитора шляхом перерахування замовником на поточний рахунок експедитора коштів у розмірі 100% вартості наданих послуг упродовж двох банківських днів після виконання замовлення на підставі актів наданих послуг експедитора та рахунку-фактури.

Поряд з цим частиною першою статті 212 ЦК України закріплено право осіб, які вчиняють правочин, обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

За наведених обставин, господарський суд дійшов висновку про те, що рахунок за своїми ознаками не є первинним документом, а містить лише платіжні реквізити, тобто носить інформаційний характер; ненадання рахунку, по своїй суті, не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні приписів статті 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунка не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату за отримані послуги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 08.11.2016 у справі № 904/3147/16.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманих за Договором послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 21 655,71 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 613,44 грн., 30 % річних в розмірі 2 954,57 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 466,80 грн.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

За умовами пункту 6.3.1 Договору за несвоєчасну та/або неповну оплату наданих експедитором послуг замовник сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та 30% річних від суми заборгованості. Строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань є більшим, ніж це передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України, і становить рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В пункті 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що: Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції .

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 2 613,44 грн. судом встановлено, що він відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а відтак вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 613,44 грн. підлягає задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 4.1. та 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань N 14 від 17 грудня 2013 року сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

З умов Договору вбачається, що сторони погодили, що замовник сплачує постачальнику 30% річних за несвоєчасну та/або неповну оплату наданих експедитором послуг.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 30% річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Омега-Логістік (04080, м. Київ, вулиця Фрунзе, будинок 82, офіс 256; ідентифікаційний код: 39852354) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нова пошта (36039, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Європейська, будинок 57; ідентифікаційний код: 31316718) заборгованість в розмірі 21 655 (двадцять одна тисяча шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 71 коп., пеню в розмірі 2 613 (дві тисячі шістсот тринадцять) грн. 44 коп., 30% річних в розмірі 2 954 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 57 коп., інфляційні втрати в розмірі 1 466 (одна тисяча чотириста шістдесят шість) грн. 80 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.11.2017.

Суддя О.А. Грєхова