Рішення

від 14.11.2017 по справі 910/16733/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2017Справа №910/16733/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГАМЕТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАВМЕТ"

про стягнення 441 413,13 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮГАМЕТ" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАВМЕТ" (відповідач) 441 413,13 грн., з яких: 101 140,08 грн. - аборгованість, 15273,87 грн. - пеня, 15 069,72 грн. - інфляційних втрат, 1877,31 грн. - 3 % річних, 308 052,15 грн. - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки №0105/17 від 03.05.2017 в частині оплати за поставлений товар, у зв'язку із чим, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 101 140,08 грн. Внаслідок прострочення грошового зобов'язання, позивачем нараховані 15273,87 грн. - пені, 15 069,72 грн. - інфляційних втрат, 1877,31 грн. - 3 % річних, 308 052,15 грн. - штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2017 порушено провадження у справі № 910/16733/17 та призначено її до розгляду на 19.10.2017.

Ухвалою Господарського суду міст Києва від 19.10.2017 відкладено розгляд справи №910/16733/17 на 14.11.2017.

08.11.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

14.11.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача в судове засідання 14.11.2017 не з'явився.

Розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.

В обґрунтування заявленого клопотання представник позивача посилається на відсутність у нього можливості бути присутнім в судовому засіданні.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Зазначені обставини та підстави оцінюються судом, який розглядає справу з метою реалізації наданого йому права на відкладення розгляду справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників процесу, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Неможливість бути присутнім в судовому засіданні одного із представників позивача не являється такими обставинами. При цьому, нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість представника позивача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні.

Враховуючи вищенаведене, суд відхилив клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 14.11.2017 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду ухвалою суду від 19.10.2017, надісланою на юридичну адресу вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернутою на адресу суду поштовим відділенням зв'язку.

Оскільки, відповідач не скористався належним йому процесуальними правами, зокрема на подання відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, відповідачем суду не надано, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Водночас, судом враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

В судовому засіданні 14.11.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮГАМЕТ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЛАВМЕТ" (покупець) укладено договір поставки №0105/17 (надалі - договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - на умовах цього договору - прийняти та оплатити товар, найменування (асортимент), ціна і кількість якого вказані в видаткових накладних та або Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору. Всі Специфікації та/або видаткові накладні, що укладені сторонами в період строку дії цього договору, є Специфікаціями та/або видатковими накладними, що укладені сторонами в рамках та на виконання цього договору (п. 1.1. договору).

Право власності і ризик випадкової загибелі або псування товару переходить від постачальника до покупця з моменту отримання товару і фіксуються датою оформлення видаткової накладної (п. 1.3 договору).

Згідно із п. 2.1. договору, загальна сума договору визначаться шляхом підсумовування вартості товару, зазначеної в видаткових накладних та або Специфікаціях.

Ціна товару, узгоджена при подачі заявки, не може бути змінена постачальником в односторонньому порядку. При зміні ціни покупець має право відмовитися від отримання товару без застосування до покупця штрафних санкцій. Покупець зобов'язаний здійснити передоплату товару на умовах, встановлених у Специфікації на поставку конкретної партії товару (п. 2.2., п. 2.3. договору).

Відповідно до п. 2.4. договору, розрахунки між сторонами проводяться в безготівковій формі, згідно з платіжними реквізитами, вказаними в договорі (рахунку, рахунку-фактурі).

Згідно із п. 3.1. договору поставка товару здійснюється за заявкою покупця, в якій вказується дата поставки, асортимент, кількість і вартість товару. Заявка подається в письмовій формі по факсимільному або електронного зв'язку, постачальник протягом робочого дня з моменту прийняття заявки узгоджує її шляхом виставлення рахунку (рахунку-фактури).

Пунктом 3.2. договору передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах, вказаних у Специфікаціях до цього договору.

У Специфікації №1 від 03.05.2017 до договору сторони погодили, що постачальник передає, а покупець приймає та оплачує товар "Аліміній вторичний чушковий АВ87" в кількості 60 штук загальною вартістю 2568000,00 грн.

Пунктом 4 Специфікації №1 від 03.05.2017 передбачено, що строк поставки товару є травень 2017 року.

Згідно із п. 5 Специфікації №1 від 03.05.2017, строк оплати товару здійснюється протягом 5-ти банківських дня з моменту поставки товару.

У відповідності до п. 4.3. договору, за порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Згідно зі п. 4.4. договору, за порушення строку оплати товару покупцем більше ніж на 3 (три) календарних дні, покупець виплачує штраф у розмірі 30% від діючої заборгованості за поставлений товар.

Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №868 від 04.05.2017 на суму 1026840,48 грн.

Згідно із видатковою накладною №4051 від 04.05.2017 позивач поставив відповідачу товар погоджений Специфікацією №1 від 03.05.2017 на загальну суму 1026840,48 грн.

Також сторонами складено та підписано акт до накладної №4051 від 04.05.2017 про передачу відповідачу та прийняття останнім товару на суму 1026840,48 грн.

У відповідності до умов договору та Специфікації №1 від 03.05.2017 відповідач мав сплати за поставлений товар протягом 5-ти банківських дня з моменту поставки товару.

Відповідач за поставлений товар згідно із видатковою накладною №4051 від 04.05.2017 в повному обсязі не розрахувався, у зв'язку із чим заборгованість становить 101140,08 грн. (1026840,48 - 855700,40 - 70000,00).

У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивачем нараховані 15273,87 грн. - пені, 15 069,72 грн. - інфляційних втрат, 1877,31 грн. - 3 % річних, 308 052,15 грн. - штрафу.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як підтверджено матеріалах справи, у відповідності до Специфікації №1 від 03.05.2017 позивач згідно із видатковою накладною №4051 від 04.05.2017 поставив відповідачу товар на загальну суму 1026840,48 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В пункті 5 Специфікації №1 сторони погодили, що оплата товару здійснюється 5-ти банківських дня з моменту поставки товару, тобто в строк до 12.05.2017 включно.

Відповідачем оплата товару, поставленого за вказаними вище накладними, здійснена частково, що підтверджується наявними банківськими виписками, а саме: 16.05.2017 відповідач сплатив 855700,40 грн., 14.06.2017 - 70000,00 грн.

За таких обставин, заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 101140,08 грн. (1026840,48 - 855700,40 - 70000,00).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов'язання за договором у розмірі 101140,08 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 101140,08 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 15273,87 грн. - пені, 15 069,72 грн. - інфляційних втрат, 1877,31 грн. - 3 % річних, 308 052,15 грн. - штрафу.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу.

Згідно із п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Нарахування пені здійснено позивачем за періоди з 10.05.2017 по 15.05.2017, з 16.05.2017 по 15.06.2017, з 14.06.2017 по 25.09.2017 та нарахуванням 3% річних - за періоди з 10.05.2017 по 16.05.2017, з 16.05.2017 по 14.06.2017, з 14.06.2017 по 25.09.2017.

З урахуванням строків оплати встановлених договором, оскільки часткові оплати здійснені позивачем 16.05.2017 та 14.06.2017 та приймаючи до уваги п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", нарахування пені слід здійснювати за періоди з 13.05.2017 по 15.05.2017, з 16.05.2017 по 13.06.2017, з 14.06.2017 по 25.09.2017 та нарахуванням 3% річних - за періоди з 13.05.2017 по 15.05.2017, з 16.05.2017 по 13.06.2017, з 14.06.2017 по 25.09.2017.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена у п. 4.3. договору, відповідно до якого сторони погодили, що за порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Здійснивши перерахунок пені судом встановлено, що сума пені становить 12845,09 грн., у зв'язку із чим позов у цій частині суд задовольняє частково.

Згідно зі п. 4.4. договору, за порушення строку оплати товару відповідачем більше ніж на 3 (три) календарних дні, відповідач виплачує штраф у розмірі 30% від діючої заборгованості за поставлений товар.

Враховуючи наявність прострочення з оплати товару понад 3 календарних дні, суд дійшов висновку, що обґрунтованим розміром 30% штрафної санкції за неналежне виконання обов'язку з оплати товару на суму 1026840,40 грн. є 308052,14 грн. (1026840,40 грн. х 30%), а тому вимоги у цій частині також суд задовольняє частково.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Здійснивши перерахунок 3% річних судом встановлено, що сума 3% річних становить 1525,65 грн., у зв'язку із чим позов у цій частині суд задовольняє частково.

Нарахування інфляційних втрат здійснено позивачем за періоди з 10.05.2017 по 16.05.2017 та з 14.06.2017 по 25.09.2017.

Втім, у відповідності до п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Таким чином, нарахування інфляційних втрат за період з 10.05.2017 по 16.05.2017 не здійснюється.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат нарахованих за період з 14.06.2017 по 25.09.2017, судом встановлено, що сума інфляційних втрат є більшою, ніж заявлено позивачем. Однак, враховуючи, що позивачем у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України , суд не може вийти за межі позовних вимог, а тому з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 1720,79 грн., що нараховані позивачем за вказаний період. З огляду на наведене, позовні вимоги в частині інфляційних втрат суд задовольняє частково на суму 1720,79 грн.

Згідно із ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГАМЕТ".

Судовий збір за розгляд справи, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАВМЕТ" (01054, м. Київ, вул. Павлівська, будинок 17, Н/П 31/32, ідентифікаційний код 40617052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГАМЕТ" ( 91057, м. Луганськ, Квартал Волкова, будинок 36, квартира 10 , ідентифікаційний код 24050215) 101140,08 грн. - заборгованості, 12845,09 грн. - пені, 1720,79 грн. - інфляційних втрат, 1525,65 грн. - 3 % річних, 308 052,14 грн. - штрафу та витрати зі сплати судового збору у розмірі 6379,25 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 20.11.2017.

Суддя С.О. Турчин