Рішення

від 20.11.2017 по справі 912/2938/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2017 рокуСправа № 912/2938/17 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Вавренюк Л.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2938/17

за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 - Кіровоградбуд", м. Кропивницький

про стягнення 49 690, 00 грн.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1 , довіреність № 1743 від 06.11.2017 р.;

від відповідача - ОСОБА_2 , довіреність № б/н від 01.11.2017р.

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в розмірі 49 690, 00 грн., з покладенням на відповідача судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невірне зазначення відповідачем, як вантажовідправником, маси вантажу у залізничній накладній на перевезення №40844979, що є підставою для застосування до відповідача штрафу.

Представник відповідача 01.11.2017 р. подав клопотання, в якому визнав позовні вимоги в повному обсязі, однак просив зменшити суму штрафу, пред'явленого позивачем до стягнення до розміру однієї провізної плати.

Окрім цього, у відзиві на позовну заяву, поданому відповідачем у судовому засіданні 20.11.2017 р., останній визнав невідповідність фактичної маси вантажу, зазначеної в комерційному акті, проти вказаної у накладній, просив суд задовольнити позовні вимоги частково з урахуванням зменшення суми штрафу до розміру однієї провізної плати (а.с. 58-62).

Представник позивача, присутній в судовому засіданні 20.11.2017 р., підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали справи, подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступні обставини.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Стела-Кіровоградбуд" (далі - вантажовідправник) зі станції Пантаївка Одеської залізниці за накладною № 40844979 від 04.08.2017 р. відправлено два вагони за №№ 95335774, 95450516 з вантажем - пшениця на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Тис", станція призначення - Чорноморська Одеської залізниці (а.с. 9).

В процесі перевезення вантажу 06.08.2017 р. на станції Знам'янка Одеської залізниці за наслідками контрольного зважування вагонів № 95335774, № 95450516 виявлено різницю в масі вантажу між фактичною та зазначеною в перевізному документі.

Працівниками залізниці на вказаній станції складено комерційний акт №410006/234/75від 06.08.2017 р. (далі - Акт), відповідно до якого у вагоні № 95450516 було виявлено недостачу вантажу проти зазначеного в залізничній накладній на 10 100 кг (а.с. 10).

Так, у накладній №40844979 від 04.08.2017 р. у вагоні №95450516 вантажовідправником зазначено масу вантажу 67 100 кг. При переважуванні на вагонних вагах станції Знам'янка Одеської залізниці виявлено: брутто - 78 300 кг, нетто 57 000 кг, тара 21 300 кг, що менше вказаної в накладній маси на 10 100 кг.

На підставі Акту залізницею нараховано штраф за невірно зазначену масу вантажу в залізничній накладній в розмірі п'ятикратної провізної плати в порядку, передбачену статтями 118, 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 р. (далі - Статут).

Відповідно до залізничної накладної № 40844979 від 04.08.2017 р. вартість перевезення вантажу у вагоні № 95450516 становить 9 938, 00 грн. (а.с. 9, зв. бік).

Таким чином, сума штрафу, нарахованої позивачем, в розмірі п'ятикратної провізної плати становить 49 690, 00 грн. (9 938, 00 грн. х 5).

Вирішуючи даний спір, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України та ст. 307 Господарського кодексу України , за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За приписами ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами ч. 4 ст. 909, ч. 1 ст. 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 2 Статуту передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначається даним Статутом.

Згідно зі ст. 6 Статуту накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р. (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 р. №138) та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.07.2000 р. за №863/5084 (далі - Правила), і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Відповідно до ст. 23 Статуту та п. 1.1 Правил відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Згідно п. 2.1 та п. 24 додатку 3 Правил, у графі "Маса вантажу, визначена відправником" вказується маса вантажу у кілограмах, дана графа заповнюється вантажовідправником.

Статтею 52 Статуту визначено обов'язок залізниці перевіряти на станціях призначення масу, кількість місць і стан вантажу у разі прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача.

У відповідності до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ними у накладній.

Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Аналогічна норма міститься у ст. 129 Статуту, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до ст. 122 Статуту, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі ст. 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Господарський суд при вирішенні даного спору враховує роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" №04-5/601 від 29.05.2002 р. (далі - Роз'яснення), щодо стягнення, у відповідності до ст. 122 Статуту, штрафу за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту у розмірі згідно зі ст. 118 Статуту.

При цьому, відправник несе відповідальність перед залізницею за наслідки, які виникли. У розгляді справ про стягнення цього штрафу судам слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість; при цьому неправильне зазначення коду та адреси вантажоодержувача вважаються окремими порушеннями.

Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

У застосуванні ст.ст. 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки (п.п. 6.2 п. 6 Роз'яснення).

При цьому, Статут не містить чітких приписів стосовно того, якій саме залізниці (відправлення, призначення чи транзитній ) належить право вимагати стягнення вказаного штрафу, тому такі позови можуть заявляти як залізниці відправлення, так і призначення або транзитні.

Таким чином, факт невірного зазначення вантажовідправником маси вантажу вагону в залізничній накладній №40844979 від 04.08.2017 р. належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час визнаний відповідачем.

З огляду на викладене, господарський суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з цим, 01.11.2017 р. відповідачем заявлено клопотання про зменшення суми штрафу до розміру однієї провізної плати.

Приписами ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Норма ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В листі Вищого господарського суду від 29.11.2007 р. №01-8/917 "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" зазначено, що виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме справедливості, добросовісності та розумності при винесенні рішення про стягнення штрафу суд має право зменшувати його розмір.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 6.4 роз'яснень Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" № 04-5/601 від 29.05.2002 р., яка вказує на можливість зменшення розміру штрафу за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012 р. у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду.

При цьому господарські суди повинні зазначати у рішеннях про часткове задоволення майнових вимог, у тому числі в разі зменшення розміру неустойки згідно з п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, - про відмову в позові в решті вимог, припинення провадження або залишення без розгляду позову у цій частині (п. 9.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 р.).

Відповідно до п.п. 3.17.4 п.п. 3.17 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2017 р. судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

У відзиві на позов відповідач підтверджує факт розбіжності даних щодо маси вантажу, вказаної в накладній та комерційному акті в сторону зменшення внаслідок похибки, що виникла при зважуванні вантажу за технологією, яка має середній клас точності ваг, однак зазначає про те, що розмір штрафу, пред'явленого позивачем до стягнення підлягає зменшенню, враховуючи що позивачу не було заподіяно збитків вантажовідправником.

Представник позивача у судовому засіданні не заперечив щодо задоволення судом заявленого відповідачем клопотання, просив при цьому врахувати багаторічну співпрацю з відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, а також відсутність негативних висновків (збитків, додаткових витрат) понесених позивачем з огляду на неправильне зазначення маси вантажу в накладній, господарський суд дійшов висновку про можливість задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафу, пред'явленого позивачем до стягнення, до розміру однієї провізної плати в сумі 9 938, 00 грн.

Судові витрати покладаються на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Стела-Кіровоградбуд" (25026, м. Кропивницький, вул. Миколи Левитського, буд. 104/18, код ЄДРПОУ 33372732, рахунки в банківських установах невідомі) на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40081200, п/р 26005300114247 в філії ООУ АТ "Ощадбанк" м. Одеса, МФО 328845) штраф в розмірі 9 938, 00 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1600,00 грн.

Наказ видати за заявою стягувачу після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 21.11.17

Суддя Л.С. Вавренюк