Рішення

від 15.11.2017 по справі 914/1790/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2017р. Справа № 914/1790/17

За позовом: Публічного акціонерного товариства ЗЛАТОБАНК в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ ЗЛАТОБАНК - ОСОБА_1, м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства «Фармопіка» , м. Червоноград, Львівська область

про стягнення заборгованості в розмірі 52 332, 94 грн.

Суддя Н.Мороз

При секретарі М.Бурак

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2

Від відповідача: н/з

Суть спору:

Позовну заяву подано публічним акціонерним товариством ЗЛАТОБАНК в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ ЗЛАТОБАНК - ОСОБА_1, м. Київ до приватного підприємства «Фармопіка» , м. Червоноград, Львівська область про стягнення заборгованості в розмірі 52 332, 94 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.09.2017р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.10.2017р.

Для всебічного, повного та об'єктивного вирішення спору, необхідністю з'ясування всіх обставин справи, 03.10.2017р. та 24.10.2017р. розгляд справи відкладався з підстав, наведених у відповідних ухвалах суду. Ухвалою від 24.10.2017р. також продовжено строк вирішення спору.

Представник позивача в судове засідання з'явився. Через службу діловодства Господарського суду подав заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача 53 187, 68 грн., з яких 32 575, 44 грн. - заборгованість за процентами, 11 707, 83 грн. - пеня, 3 904, 41 грн. - 3% річних та 5 000, 00 грн. - штрафу. Позов просить задоволити відповідно до поднаної заяви. Дав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач явки повноважного представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Вимог ухвал суду від 01.09.2017р., 03.10.2017р. та 24.10.2017р. не виконав, відзиву на позов не подав.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, приватне підприємство Фармопіка знаходиться за адресою: Львівська область, м. Червоноград, вул. Набережна, 23 квартира, 27, куди і скеровувались ухвали господарського суду від 01.09.2017р., 03.10.2017р. та 24.10.2017р. рекомендованими листами з повідомленням про вручення, котрі повернуті з відміткою відділення поштового зв'язку: за закінченням терміну зберігання .

Згідно приписів п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011р. №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу, а тому суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутністю приватного підприємства Фармопіка чи його представника та за відсутності його відзиву на позов, в порядку ст.75 ГПК України, за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, створивши у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив:

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Однією з підстав виникнення зобов'язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

23.01.2014р. між публічним акціонерним товариством ЗЛАТОБАНК (позивач, за договором - кредитодавець) та приватним підприємством Фармопіка (відповідач, за договором - позичальник) укладено договір про надання овердрафту №3/14/OVERMB.

Згідно п. 1.1 договору, кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього кредитного договору.

Кредитодавець надає позичальнику кредит у формі овердрафту понад його залишок на рахунку позичальника, в межах ліміту овердрафту, визначеного цим кредитним договором, шляхом дебетування рахунку (п. 1.2).

Пунктом 1.2 зазначеного договору, також, передбачено застереження, згідно якого позичальник не може використовувати кредитні кошти на покриття збитків своєї господарської діяльності, формування та/або збільшення статутного капіталу позичальника та інших господарських товариств на інші цілі, захороненні чинним законодавством України.

Ліміт за овердрафтом визначений п. 1.3 договору та становить 70 000, 00 грн.

Кінцева дата повернення овердрафту: не пізніше 22.01.2015р. (включно) (п. 1.4).

Відповідно до п. 1.5 договору про надання овердрафту, за користування овердрафтом позичальником сплачується проценти у вигляді фіксованої процентної ставки у розмірі 25% річних.

07.02.2014р. між публічним акціонерним товариством ЗЛАТОБАНК та приватним підприємством Фармопіка укладено договір про внесення змін до договору про надання овердрафту №3/14/OVERMB від 23.01.2014р., згідно якого сторони домовились щодо сплати процентів за користування кредитними коштами за договором про надання овердрафту №3/14/OVERMB від 23.01.2014р. за період з 01.01.2014р. по 31.01.2014р. (включно) не пізніше 10.02.2014р. (включно). Всі інші умови договору, залишились чинними без змін.

Обов'язки позичальника визначені пунктом 3.4 договору, де зокрема зазначено обов'язок останнього сплачувати проценти/комісію у розмірі та у порядку, передбаченому цим кредитним договором, згідно з умовами кредитного договору та повернути кредит в повному обсязі у розмірі в порядку та у строки, передбачені цим кредитним договором.

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом дебетування рахунку на суму, що перевищує залишок коштів на такому рахунку, але в межах ліміту овердрафту. Моментом (днем) надання кредитних коштів вважається день дебетування рахунку. Днем (моментом) повернення кредиту вважається день зарахування на рахунок грошових коштів до досягнення на ньому кредитового залишку (п.п.2.2, 2.3, 2.4).

Згідно п. 2.5 договору про надання овердрафту, проценти за користування кредитом нараховуються кредитодавцем виходячи з суми дебетового залишку на рахунку у валюті овердрафту. При розрахунку процентів приймається рік і місяць, рівні календарній кількості днів.

На виконання взятих на себе зобов'язань за договором про надання овердрафту, кредитодавець надав позичальнику грошові кошти, що підтверджується виписками по рахунку приватного підприємства Фармопіка (в матеріалах справи).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.06.2015р., що набрало законної сили, по справі №914/1460/15 за позовом публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК» до приватного підприємства «Фармопіка» про стягнення 72 812, 95 грн. заборгованості за договором про надання овердрафту №3/14/OVERMB, позов задоволено та стягнуто з відповідача 56 619, 25 грн. заборгованості по кредиту, 4 340, 80 грн. - заборгованості по сплаті процентів, 6 97, 15грн. - пені за несвоєчасне повернення суми кредиту, 308, 36 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів, 4 145, 26 грн. - штрафу, 428, 13 грн. - 3% річних за несвоєчасне повернення суми кредиту.

Як з'ясовано в судових засіданнях, станом на день розгляду справи №914/1790/17, зазначена заборгованість приватним підприємством Фармопіка не оплачена.

Рішенням суду у справі №914/1460/15 встановлено та підтверджено обґрунтованість заявленого позивачем позову про стягнення заборгованості за договором про надання овердрафту. Відтак, в силу ст. 35 ГПК України, зазначене рішення є преюдиціальним для розгляду справи №914/1790/17.

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Згідно з преамбулою та ст. 6 §1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999р. у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, преюдиціальність собою передбачає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 23.06.2015 року по справі № 902/1547/14. Зокрема, зазначаючи, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Таким чином, встановлені судом по справі №914/1460/15 обставини щодо неналежного виконання відповідачем обов'язків згідно договору про надання овердрафту №3/14/OVERMB не потребують доказування.

Внаслідок неналежного виконання умов договору про надання овердрафту, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача за період з 23.04.2015р. по 11.08.2017р. 32 575, 44 грн. - заборгованості за процентами, 11 707, 83 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язання по поверненню кредитних коштів та/або процентів за договором, 3 904, 41 грн. - 3 % річних та 5 000, 00 грн. - штрафу нарахованого на підставі п.4.3 договору - згідно заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За умовами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно приписів ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1. ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Овердрафт - кредитування банком розрахункового рахунку клієнта для оплати ним розрахункових документів при недостачі або відсутності на розрахунковому рахунку клієнта-позичальника коштів.

Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу (ст. 1069 ЦК України).

Позивачем в підтвердження позовних вимог долучено до матеріалів справи виписки по особовому рахунку відповідача за період з 23.01.2014р. по 10.08.2017р. з відображенням руху коштів по рахунку відповідача, якими підтверджується надання кредитних коштів та користування ними, чим підтверджено обставини, на яких ґрунтується вимога позивача про стягнення заборгованості за договором. Доказів зворотнього суду не надано.

Умовами п.1.4 договору про надання овердрафту сторонами визначено, що кінцевим терміном повернення овердрафту є 22.01.2015р. Проценти за користування кредитними коштами сплачуються за фактичний строк користування овердрафтом щомісячно з першого по сьоме число (включно) місяця, що слідує за місяцем нарахування процентів (п.2.6).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про порушення відповідачем прав позивача та обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача 32 575, 44 грн. простроченої заборгованості по процентам (розрахунок в матеріалах справи).

Відповідно до ст.ст. 1048, 1054 ЦК України, одним із обов'язків позичальника за кредитним договором є сплата процентів за користування кредитом, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.

Згідно ст. 230 ГК України, п. 4 ст. 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.ч.2, 3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).

Згідно пункту 4.1. договору про надання овердрафту, за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та/або за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення за кожен день прострочення та обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості.

Згідно ч.6. ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На підставі наведених законодавчих норм та положень п.4.1. договору, позивачем нараховано відповідачу 11 707, 83 грн. пені за прострочену заборгованість за основним боргом та відсотками, відповідно до розрахунку заборгованості (в матеріалах справи).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга-Закон суд встановив, що розмір пені, за прострочену заборгованість за основним боргом та за прострочену заборгованість за відсотками за період з 10.02.2017р. по 10.08.2017р. складає 11 804, 83 грн., тобто є більшою, ніж вказав позивач.

Однак, у відповідності до норм господарсько-процесуального законодавства, суд розглядає спір в межах заявлених позовних вимог та не вправі виходити за їх межі без заявленого клопотання відповідно до ч.1 п.2. ст. 83 ГПК України. Відтак, задоволенню підлягає нарахована позивачем сума пені у розмірі 11 707, 83 грн.

Крім того, згідно ч.2. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань роз'яснено, що Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі вищенаведеного, суд встановив, що позивачем за прострочення виконання зобов'язання правомірно нараховано відповідачу 3 904, 41 грн. - 3% річних.

Крім того, на підставі п.4.3 договору позивачем нараховано відповідачу 5 000, 00 грн. штрафу за неналежне виконання зобов'язань за договором.

Згідно з п.4.3 договору за кожен випадок невиконання/неналежного виконання зобов'язань за цим кредитним договором, передбачених п.3.4 (зокрема, але не виключно, ненадання/несвоєчасне надання документів, передбачених цим кредитним договором (баланс, звіт про фінансові результати тощо) банк має право стягнути, а позичальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 5 000,00 грн.

Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за договором про надання овердрафту №3/14/OVERMB від 23.01.2014р. в розмірі 32 575, 44 грн. - заборгованості за процентами, 11 707, 83 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язання по поверненню кредитних коштів та/або процентів за договором, 3 904, 41 грн. - 3 % річних та 5 000, 00 грн. - штрафу, яка станом на день розгляду справи не погашена та підлягає стягненню.

Згідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статтіГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4-3 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань, відтак позовні вимоги підлягають до задоволення відповідно до заяви про збільшення позовних вимог.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на останнього.

Керуючись ст.ст.11, 509, 526, 530, 549, 551, 599, 610, 612, 625, 629, 1049, 1069, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 193, 230, 231, 232 ГК України, ст.ст. 4 3 , 32, 33, 35, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства Фармопіка , Львівська область, м. Червоноград, вул. Набережна, 23, квартира, 27 (код ЄДРПОУ 36518430) на користь Публічного акціонерного товариства ЗЛАТОБАНК , м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 17/52 (код ЄДРПОУ 35894495) - 32 575, 44 грн. - заборгованості за процентами, 11 707, 83 грн. - пені, 3 904, 41 грн. - 3 % річних, 5 000, 00 грн. - штрафу та 1 600, 00 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення складено 20.11.2017р.

Суддя Мороз Н.В.