Рішення

від 13.11.2017 по справі 916/2110/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" листопада 2017 р.Справа № 916/2110/17

За позовом Овідіопольська районна державна адміністрація Одеської області;

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Перспектива"

про визнання недійсною державної реєстрації

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 - за дорученням;

Від відповідача: ОСОБА_3 - за дорученням;

СУТЬ СПОРУ: позивач, Овідіопольська районна державна адміністрація Одеської області, звернулася до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Перспектива", в якій просить суд визнати недійсною державну реєстрацію ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Перспектива" шляхом скасування свідоцтва про державну реєстрацію серія АОО №276187, ідентифікаційний код 19348645, місцезнаходження: 67821, Україна, Одеська область, Овідіопольський район, с. Сухий Лиман, вул.. Гайдарва, буд..2-А та ліквідувати вказане товариство як юридичну особу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29 серпня 2017 року позовну заяву (вх.№2226/17) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/2110/17 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

25.09.2017 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Перспектива" надало до канцелярії суду відзив на позовну заяву вх.№20594/17, в якому вимоги позивача не визнає та просить суд у задоволенні позову відмовити повністю з підстав викладених у відзиві на позов. Вказаний відзив з додатками документів долучено до матеріалів справи.

09.10.2017 року позивачем було надано клопотання за вх.№2-5332/17, про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Сухолиманську сільську раду Овідіопольського району Одеської області. Вказане клопотання судом розглянуто та відхилено.

Крім того представник позивача надав за вх.№21553/17 від 09.10.2017 року пояснення стосовно відзиву, які долучено до матеріалів справи.

Письмове клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та клопотання представника позивача про продовження строку розгляду справи від 23.10.2017 року судом розглянуті та були задоволені, у зв'язку з чим, строк розгляду справи було продовжено на п'ятнадцять днів та відкладено розгляду справи на 06.11.2017 року.

По справі було оголошено перерву в порядку ст. 77 ГПК України до 13.11.2017 року.

Представник позивача 13.11.2017 року за вх.№24105/17 надав письмові пояснення на заперечення (відзив) на позов, які долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача 13.11.2017 року надав до суду за вх.23997/17 додаткові пояснення до відзиву, які також були долучені до матеріалів справи.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача заявлені позивачем позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

04.05.2017 року Сухолиманська сільська рада Овідіопольського району Одеської області звернулася до Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області з листом, в якому просить здійснити перевірку та встановити наявність в реєстраційній справі ТОВ „Перспектива» реєстраційного документа іноземної компанії ІНТЕРНЕШНЛ ХЕНДЛІНГ Британські Віргінські острови, який обов'язково повинен надаватися до заяви у разі змін, пов'язаних із входженням до складу засновників юридичної особи іноземної юридичної особи. Крім того в зазначену листі Сухолиманська сільська рада Овідіопольського району Одеської області просить подати до Одеського окружного адміністративного суду адміністративний позов про визнання недійсною державну реєстрацію ТОВ „Перспектива» та його ліквідацію як юридичну особу.

В ході перевірки зазначеного листа Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області було встановлено, що 07 червня 1989 року між виконавчим комітетом Овідіопольської районної ради народних депутатів Одеської області та трестом Уренгойгаздоррембуд було укладено договір № 20, згідно з яким виконавчий комітет зобов'язався в першому півріччі 1989 року оформити державний акт відведення земельної ділянки площею 15 га в с. Сухий Лиман для будівництва селища газовидобувальників (100-150 котеджів), а в 1991 році відвести в цьому ж селі додаткову земельну ділянку площею до 15 га згідно з попередньою домовленістю. Трест Уренгойгаздоррембуд за цим договором взяв на себе зобов'язання почати будівництво котеджів, передати в оренду певне майно й надати кошти на будівництво об'єктів соцкультбиту та газифікації села Сухий Лиман Овідіопольського району Одеської області, згідно договору №20 від 07.06.1989 року .

27 жовтня 1989 року на підставі розпорядження ОСОБА_3 міністрів Української РСР №373-р Уренгойському ремонтно-будівельному дорожньому тресту Уренгойгаздоррембуд було видано державний акт на право користування землею.

Розпорядженням представника Президента України № 425 Про державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю Перспектива від 07.05.1993р. було зареєстровано товариство та його Статут. Місце проведення державної реєстрації Овідіопольська районна державна адміністрація Одеської області. Номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР -1 543 120 0000 000190. Згідно установчого договору та Статуту ТОВ Перспектива засновниками юридичної особи були кооператив Автодорсервис та трест Уренгойгаздоррембуд .

Рішенням Сухолиманської сільської ради № 76 від 21.08.1996р. тресту Уренгойгаздоррембуд було виділено та передано під індивідуальне будівництво земельну ділянку площею 3.0 га. 19.08.1998 року трест Уренгойгаздоррембуд листом № 03/679 звернувся до директора ТОВ Перспектива та до голови Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області з повідомленням про припинення будівництва та консервацію об'єктів будівництва.

20.09.2001 року листом за № 379 трест Уренгойгазавтодор , як землекористувач, в зв'язку з припиненням будівництва житлових будинків для своїх працівників в с. Сухий Лиман звернувся до Сухолиманської сільську раду про вилучити із землекористування, наданих в 1996 році, три гектари неосвоєних земель. 27.09.2001р. рішенням № 134 XVI сесії XXIII скликання Сухолиманської сільської ради Про відмову підприємством Уренгойгазавтодор від земельної ділянки під будівництво жилих будинків 3.0 га землі вилучено із користування заявника та передано в землі резервного фонду.

Стосовно земельної ділянки площею 13.0 га, представник позивача наголошував на тому, що рішенням господарського суду Одеської області від 30.05.2012р. у справі № 5017/461/2012 за позовом Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області до ТОВ Газпром добича Уренгой про припинення землекористування вирішено припинити право постійного користування ТОВ Газпром добича Уренгой (Російська Федерація) земельною ділянкою площею 13.0 га в селі Сухий Лиман Овідіопольського району Одеської області. Постановою Вищого господарського суду України від 26.12.2012 року рішення господарського суду Одеської області від 30.05.2012 року у справі № 5017/461/2012 залишено в силі, а поставу Одеського апеляційного господарського суду від 14.08.2012 року за апеляційною скаргою ТОВ Газпром добича Уренгой у названій справі скасовано.

В ході перевірки позивачем було встановлено, що відповідач з моменту державної реєстрації по теперішній час господарською статутною діяльністю не займався, а лише неодноразово подав до реєстраційної служби Овідіопольської РДА Одеської області недостовірні відомості та підроблені документи для державної реєстрації змін до свого Статуту в частині майнового внеску до статутного капіталу (фонду) у вигляді 108 незавершених будівництвом будинків та іншого нерухомого майна в селі Сухий Лиман Овідіопольського району Одеської області з метою надання їм достовірності у відповідності до ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.05.2003 р. №755-ІУ (із змінами) в редакції станом на 06.11.2014 року, в частині 2-й якої визначено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.11.2015 року № 835-УШ передбачено статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, виписаний в ст. 10, частина 2-а якої визначає, що якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 ЦК України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасником товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. Із цього слідує, що учасник товариства, який передає своє майно як вклад до статутного (складеного) капіталу господарського товариства, сам (в першу чергу) повинен бути власником цього (передаючого) майна та згідно до положень статей 328 та 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. За змістом зазначених норм матеріального права особа (фізична або юридична), яка набула право на майно від іншої особи, є власником новоствореного нерухомого майна як об'єкта цивільного обороту лише у разі, коли їй було передано прийняте до експлуатації в порядку, визначеному законодавством, новостворене нерухоме майно, а у разі необхідності його реєстрації, також це майно повинно бути зареєстроване за цією особою як нерухоме майно в Державному РРП на нерухоме майно. В іншому випадку особа може передати іншій особі лише матеріали, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). Отже, не являючись власником майна будь-яка особа не може ним розпорядитися шляхом внесення як майновий внесок до статутного (складеного) капіталу іншої юридичної особи.

Представник позивача звертає увагу суду на те, що факти неодноразових маніпуляцій ТОВ Перспектива з недостовірною інформацією підтверджується: за договором купівлі-продажу нерухомості № 1 від 12 травня 2004 року в м. Москва ТОВ фірма Уренгойгаздорбудматеріали , як Продавець , з реквізитами: 629300, ЯНАО, Тюменська область, м. Новий Уренгой, вул. Магістральна, 58 продає, а товариство з обмеженою відповідальністю Фірма (виставковий комплекс) Золотий Скіф , як Покупець, з реквізитами: Україна, м. Одеса, вул. Академіка Курчатова, буд. 16-А, 65012, код ЄДРПОУ 13906624, купляє 108 незавершених об'єктів будівництва за адресою: с. Сухий Лиман Одеської області за два мільйони чотириста тисяч доларів США. 08.11.2004р. рішеннями загальних зборів учасників ТОВ Перспектива (протокол № 6) задовольняється звернення ВК Золотий Скіф про прийняття його до складу учасників ТОВ Перспектива , одночасно вирішується питання про те, що ТОВ Трест Уренгойгазавтодор свій внесок до статутного капіталу сплачує майном - незавершених будівництвом будинків за станом на 11.05.2004р. у кількості 107 штук та магазину змішаної торгівлі, прохідної, пожежного резервуару, огорожа нижньої ділянки, автошлях до верхньої ділянки, автошлях до нижньої ділянки, майданчики, ЛЕП, зовнішні мережі газо забезпечення, розташованих у селі Сухий Лиман Овідіопольського району Одеської області, вартість якого складає 12 735 300 гривень та 9400 гривень грошима та затверджується Статут товариства в новій редакції. 15.11.2004р. проводиться державна реєстрація змін до установчих документів - Статуту ТОВ Перспектива в новій редакції.

На думку позивача, повноцінним об'єктом нерухомості, який можна продати, в тому числі об'єкт незавершеного будівництва стає тільки після його державної реєстрації. Тому, якщо юридична особа планує відчужити такий об'єкт, вона повинна його насамперед зареєструвати у державного реєстратора. Факт того, що внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомості щодо формування статутного капіталу (фонду) ТОВ Перспектива майновим внеском у вигляді 107 незавершених будівництвом будинків і іншого нерухомого майна в селі Сухий Лиман Овідіопольського району Одеської області є недостовірними та підтверджується чинними рішенням апеляційного суду Одеської області від 15.03.2013 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.12.2014 року, якими в частині визнання права власності ТОВ Перспектива на майновий комплекс селища газовидобувальників у селі Сухий Лиман Овідіопольського району Одеської області, що складається з незавершених будівництвом 107 будівель, а також не введених в експлуатацію житлового будинку № 10 по вул. Морській та будинку охорони (прохідної) під № 1-а по вул. Морській, пожежного резервуару, автодоріг, трансформатору, ліній електропередач та наріжної мережі газопостачання, розташованих в межах земельної ділянки площею 16 га, відмовлено.

Отже, представник позивача звертає увагу суду на те, що судовими інстанціями встановлено факт відсутності введення в експлуатацію та державну реєстрацію об'єктів незавершеного будівництва (майна), в тому числі будинків у кількості 108 штук, магазину змішаної торгівлі по вул. Будівельників, 16, прохідної по вул. Морська, 1А, пожежний резервуар, огородження нижньої ділянки по вул. Морська (метал, решітка), автодорога до верхньої ділянки по вул. Будівельників, автодорога до нижньої ділянки по вул. Морська, ЛЕП, зовнішні мережі газо забезпечення в селі Сухий Лиман Овідіопольського району Одеської області і тому ці об'єкти не можуть бути внесені до статутного капіталу (фонду) ТОВ Перспектива в якості майнового внеску.

На думку позивача прийняття об'єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації в установленому законом порядку та його державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно фізично нерухомий об'єкт незавершеного будівництва не може знаходитися в цивільному обороті, а вчинені з ним правочини є нікчемними як такі, що суперечать закону. За приписами Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 р. № 1952-ІУ, що регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є акти прийому нерухомого майна до експлуатації. Безпідставне занесення до статутного фонду ТОВ Перспектива 108 будинків незавершених будівництвом та не прийнятих до експлуатації в якості правових підстав набуття на них права власності є помилковим, оскільки знаходження запису цього майна у статутному капіталі ТОВ Перспектива , який є тільки установчим документом, не визначає на них прав власності та не підмінює підстав для державної реєстрації прав та їх обмежень, передбачених статтею 19 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Про те, що відомості щодо об'єктів незавершених будівництвом є недостовірними, на думку позивача були відомі відповідачу, але недостовірні відомості вносилися до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців шляхом 5-ти разової державної реєстрації змін до установчих документів - Статуту ТОВ Перспектива в новій редакції, що підтверджується Статутом ТОВ Перспектива , затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства від 08.11.2004р. (протокол №6) та зареєстрованого в Овідіопольській РДА 15.11.2004 р. та 23.09.2005 р. та самим протоколом №6; протоколом №9 загальних зборів учасників ТОВ Перспектива від 23.09.2005р. та затвердженим рішенням цих зборів Статутом в новій редакції з державною реєстрацією змін до установчих документів 23.09.2005р.; протоколом №13 загальних зборів учасників ТОВ Перспектива від 20.08.2014 р. та затвердженим рішенням цих зборів Статутом в новій редакції з державною реєстрацією змін - 26.08.2014р.; протоколом №14 загальних зборів учасників ТОВ Перспектива від 23.10.2014р. та Статутом в новій редакції, затвердженого рішенням цих загальних зборів з державною реєстрацією змін - 11.11.2014р.; протоколом № 15 загальних зборів учасників ТОВ Перспектива від 29.09.2015р. та Статутом в новій редакції, затвердженого цими зборами з державною реєстрацією змін - 20.10.2015 року.

Крім того позивач зазначає, що хоча спірне майно немає будь-якого правовстановлюючого документа, воно не зареєстровано в Державному РРП на нерухоме майно на території України, але нерезидент ТОВ Газпром добича Уренгой в м. Москва згідно договору № 29/230 купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 25 вересня 2014 року як Продавець продає його іноземній компанії ІНТЕРНЕШНЛ ХОЛДІНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ ЛТД під виглядом частки в статутному капіталі ТОВ „Перспектива» . 23.10.2014р. рішенням загальних зборів учасників ТОВ Перспектива (протокол № 14) вирішено вивести ТОВ Газпром добича Уренгой зі складу засновників ТОВ Перспектива на підставі Договору № 29/30 від 25.09.2014 р. купівлі-продажу частки в Статутному капіталі в розмірі 100% за ціною 22 149 000 (двадцять два мільйони сто сорок дев'ять тисяч) рублів без ПДВ, номінальною вартістю 12 873 340 (дванадцять мільйонів вісімсот сімдесят три тисячі триста сорок) гривень, що становить 100% його статутного капіталу, і в зв'язку з чим, єдиним учасником ТОВ Перспектива вважати Компанію ІНТЕРНЕШНЛ ХОЛДІНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ ЛТД. Одночасно цим же рішенням (протокол № 14) затверджено Статут ТОВ Перспектива в новій редакції та 11.11.2014р. проведено державну реєстрацію змін до установчих документів - Статуту товариства (нова редакція, де в п. 4.2. ст. 4 записано, що єдиним учасником товариства є компанія ІНТЕРНЕШНЛ ХОЛДІНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ ЛТД, якому належить 1 (одна) частка номінальною вартістю 12 873 340,00 гривень, яка складає 100% Статутного капіталу товариства, з яких 98,928% складається з майна незавершеного будівництва, в тому числі будинків у кількості 108 штук на загальну суму 12 744 700,00 гривень з подальшим переліком 107 котеджів та іншого нерухомого майна всього на суму 12 735 300,00 гривень розміщених в селі Сухий Лиман Овідіопольського району Одеської області та 1,072% - грошові кошти в сумі 138 040,00 грн.

29.09.2015р. рішенням загальних зборів учасників ТОВ Перспектива (протокол № 15) затверджено Статут товариства в новій редакції та 20.10.2015р. проведено державну реєстрацією змін до установчих документів - Статуту (нова редакція), де в п. 4.2. вказано єдиним учасником товариства компанію ІНТЕРНЕШНЛ ХОЛДІНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ ЛТД реєстраційний номер 1070972, якій належить 1 (одна) частка номінальною вартістю 12 873 340,00 гривень, яка складає 100% Статутного капіталу ОСОБА_1, з яких 98,928% складається з майна незавершеного будівництва, в тому числі будинків у кількості 108 штук на загальну суму 12 744 700,00 гривень, магазину змішаної торгівлі по вул. Будівельників, 16, прохідної по вул. Морська, 1А, пожежний резервуар, огородження нижньої ділянки по вул. Морська (метал, решітка), автодорога до верхньої ділянки по вул. Будівельників, автодорога до нижньої ділянки по вул. Морська, майданчики, ЛЕП в с. Сухий Лиман, зовнішні мережі газо забезпечення, розміщених в селі Сухий Лиман Овідіопольського району Одеської області та грошові кошти в сумі 138 040,00 гривень.

Підсумовуючи свої вимоги та обґрунтування позивач зазначає, що рішення загальних зборів учасників ТОВ Перспектива від 29.09.2015 р. Про затвердження змін до Статуту ТОВ Перспектива (протокол № 15) шляхом викладення його в новій редакції з недостовірним майновим записом статутного капіталу є підставою для визнання недійсною державної реєстрації товариства, визнання недійсним запису про державну реєстрацію змін до установчих документів товариства та ліквідацію товариства. В силу абз. 2 ч. З ст. 144 ЦК України та у п. 4.9. ст. 4 Статуту ТОВ Перспектива (нова редакція реєстрації 20.10.2015 р.) наголошено: якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не сплатять повністю суму вкладів, товариство повинне оголосити про зменшення статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства. В ч. 4 ст. 144 ЦК України та в п. 4.10 ст. 4 Статуту ТОВ Перспектива наголошено: якщо після закінчення другого або кожного наступного фінансового року вартість чистих активів ТОВАРИТСВА виявиться менше Статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого Статутного капіталу до розміру, що не перевищує вартості його чистих активів і зареєструвати відповідні зміни у встановленому порядку. Якщо вартість чистих активів виявиться менше визначеного законом мінімального розміру Статутного капіталу на дату державної реєстрації товариства, то таке товариство підлягає ліквідації.

Як зазначено в ст. 4 статуту ТОВ Перспектива його статутний капітал складається з майна - незавершеного будівництва, переліченого в п. 4.2. цієї статті, яке не введено в експлуатацію в установленому порядку та державна реєстрація якого не проведена, на нього відсутній правовстановлюючий документ, судом це майно визнано як будівельні матеріали і тому воно на думку позивача не є „живими» активами, тому єдиний і обов'язковий варіант - ліквідація ТОВ Перспектива , оскільки іноземна Компанія ІНТЕРНЕШНЛ ХЕНДЛІНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ ЛТД, як єдиний учасник, внесла в статутний капітал ТОВ Перспектива майнову частку - об'єкти незавершеного будівництва у кількості 108 штук, тому вона повинна була підтвердити державну реєстрацію права власності на ці об'єкти незавершеного будівництва в ДРРП на нерухоме майно. Реєстрація права власності на ці об'єкти незавершеного будівництва за будь-ким, в тому числі за компанією ІНТЕРНЕШНЛ ХЕНДЛІНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ ЛТД відсутня, що свідчить про те, що для державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ Перспектива подавалися завідомо неправдиві (недостовірні) відомості (дані) та підроблені документи на підставі яких 20.10.2015 року проведено державну реєстрацію змін до установчих документів - статуту ТОВ Перспектива в новій редакції.

З цих підстав та керуючись ст. 110 ЦК України, ст. 59 ГК України позивач просить суд позов задовольнити та визнати недійсною державну реєстрацію ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Перспектива" шляхом скасування свідоцтва про державну реєстрацію серія АОО №276187, ідентифікаційний код 19348645, місцезнаходження: 67821, Україна, Одеська область, Овідіопольський район, с. Сухий Лиман, вул.. Гайдарва, буд..2-А та ліквідувати вказане товариство як юридичну особу

В свою чергу відповідач зазначає, що доводами викладеними у позові не погоджується, вважає їх безпідставними та необгрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню за наступних правових підстав. Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили по цивільній справі, не доводяться при розгляді інших справ, в яких приймають участь ті ж самі особи, або особа, відносно якої встановлені ці обставини.

Згідно листа треста Уренгойгаздоррембуд за № 03/679 від 19.08.1998 року до директора ТОВ Перспектива , голові Сухолиманської сільської ради, будівництво було призупинено та законсервовано. Трест на правах інвестора та власника коштів за які будувалось містечко газовидобувальників вважається власником всього побудованого і новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). У протоколі ТОВ Перспектива № 6 від 08.11.2004 року та акту прийому-передачі від 08.11.2004 року передано до статутного капіталу як частку внеску майно, а саме незавершене будівництво жилих будинків містечка, майданчики, магазин змішаної торгівлі, прохідна, пожежний резервуар, огорожа нижнього майданчику, автошлях до нижнього майданчику, автошлях до верхнього майданчику, ЛЄП, зовнішні мережі газозабеспечення, а також передано всю належну документацію по зазначеному майну, включаючи робочу проектну документацію та кошториси, звітну документацію в повному об'ємі за всі роки, а також листування та бухгалтерські документи стосовно відносин з сільрадою. На момент внеску частки до статутного капіталу будівництво з 1998 року було законсервовано, будівельні роботи не відбуваються і на теперішній час. ОСОБА_1 була зареєстровано у державному реєстрі юридичних осіб 07.05.1993 році, а частку внеску до статутного капіталу засновником внесено лише 08.11.2004 році.

Відповідно до акту державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області за № 2034/23-0/19348645 від 20.09.2005 року статутний внесок сформовано частково (за невиконання своїх зобов'язань ВК Золотий Скіф ), а у акті державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області за № 1002/23-0/19348645 від 01.09.2006 року сформовано повністю.

Крім того представник відповідача звертає увагу суду на те, що рішенням Господарського суду Одеської області у справа № 4/17-3436-2011 від 26 09.2011 року визнано право власності на частку у розмірі 12873340,0 гривен, що складає 100% Статутного капіталу ТОВ Перспектива . Що зазначена категорія спорів є однією з найчисельніших серед корпоративних спорів, які розглядалися господарськими судами. При цьому основна частина спорів вказаної категорії була пов'язана з припиненням юридичної особи. Відповідно до ст. 110 ЦК, ст. 38 Закону від 15 травня 2003 р. № 755-ІУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" підставою для припинення юридичної особи є визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, а відповідний позов може бути пред'явлено до суду, зокрема органом, що здійснює державну реєстрацію, а також учасником юридичної особи.

Також відповідач зазначає, що не всі спори, пов'язані з вимогою про припинення господарського товариства, є корпоративними спорами, та відповідно до цього вирішувати питання про підвідомчість (підсудність) спору господарським судам. До категорії корпоративних не належать спори про визнання недійсними установчих документів господарського товариства та припинення юридичної особи, які порушуються за позовами органів Державної податкової служби України та інших суб'єктів владних повноважень, що здійснюють контроль за діяльністю товариства, а також органів, що здійснюють державну реєстрацію юридичних осіб. Ці спори як публічно-правові за зверненням суб'єкта владних повноважень на підставі п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС віднесено до юрисдикції адміністративних судів. Такий висновок, зроблено колегією суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в ухвалі від 14 березня 2007 р. у справі за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва до Я., Ц., ТОВ "Укртехінтелпроект", третя особа - Святошинська районна державна адміністрація - про визнання установчих документів господарського товариства недійсними. Крім того, Господарський суд м. Києва ухвалою від 26 квітня 2007 р. обґрунтовано відмовив у прийнятті позовної заяви у справі за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до В., ТОВ "Технологія К" про визнання недійсними установчих документів. Господарський суд вказав, що інспекція не є учасником корпоративних правовідносин по відношенню до відповідачів. Зважаючи на те, що позивачем у справі виступає суб 'єкт владних повноважень, а також з огляду на підстави і предмет позову, спір не підлягає вирішенню в господарському суді. Висновок місцевого суду був підтриманий Київським апеляційним господарським судом у постанові від 18 липня 2007 р. З вказаної категорії спорів до корпоративних належать лише спори за позовами учасників (засновників, акціонерів) господарського товариства, пов'язані з вимогами про визнання недійсними установчих документів господарського товариства та припинення юридичної особи у зв'язку з порушеннями вимог законодавства щодо порядку їх прийняття і затвердження.

Вимоги до змісту установчих документів передбачені статтями 88, 143, 154 ЦК, ч. 2 ст. 57, ст. 82 ГК, статтями 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ "Про господарські товариства" (далі - Закон № 1576-ХІІ). За змістом ч. 4 ст. 4 зазначеного Закону відсутність в установчих документах відомостей, обов'язковість яких визначена законом, є підставою для відмови у державній реєстрації товариства та змін, внесених до установчих документів товариства. Ця норма кореспондується із ч. 1 ст. 27, ст. 30 Закону № 755-ІУ.

Окремо відповідач зазначає, що позивачем порушені строки позовної давності, позивачу було відомо про внесок як частку до статутного фонду ТОВ Перспектива незавершеного будівництва жилих будинків містечка, майданчики, магазин змішаної торгівлі, прохідна, пожежний резервуар, огорожа нижнього майданчику, автошлях до нижнього майданчику, автошлях до верхнього майданчику, ЛЄП, зовнішні мережі газозабеспечення, а також передано всю належну документацію по зазначеному майну, включаючи робочу проектну документацію та кошториси, звітну документацію в повному об'ємі за всі роки, а також листування та бухгалтерські документи стосовно відносин з сільрадою. Аналізуючи виклад заперечень відповідач просить суд у задоволені позову відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В пунктах 1-10 ч.2 ст.16 ЦК України наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

До того ж, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

В силу частини 1 статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Приписами ч.ч.1, 2 ст.20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема визнання наявності або відсутності прав.

Законодавчо визначенні способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Отже, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений ст.16 ЦК України, але який встановлений законом або договором та є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ч.1 ст.4-1 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.

Згідно п.2 Постанови Пленуму ВГСУ №10 від 24.10.2011р. "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4 1 , 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Відповідно до п.3.1. Постанови Пленуму ВГСУ №10 від 24.10.2011р. "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

А отже вимога позивача щодо визнання недійсною державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю „Перспектива» шляхом скасування свідоцтва про державну реєстрацію серія АОО №276187, ідентифікаційний код 19348645 та ліквідувати вказане підприємство не є спором про право та не є корпоративним спором .

Відповідно до п.3.2. Постанови Пленуму ВГСУ №10 від 24.10.2011р. "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а

також спори, що виникають з корпоративних відносин, - це справи зі спорів між юридичними особами та їх учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасниками, які вибули, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи. Предметом відповідних позовів можуть бути вимоги про визнання недійсними: актів органів управління юридичної особи; її установчих документів; правочинів, укладених юридичною особою, якщо позивач обґрунтує свої вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів, тощо. Виняток становлять трудові спори за участю юридичної особи; утворенням суб'єктів господарювання, їх реорганізацією і ліквідацією, включаючи спори про визнання недійсними установчих документів, припинення діяльності юридичної особи та скасування її державної реєстрації .

Відповідно до ст.1 Закону України „ Про місцеві державні адміністрації» - виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Статтю 2 вказаного Закону передбачено, місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують: 1) виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня; 2) законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян; 3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку;4) підготовку та виконання відповідних бюджетів; 5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм; 6) взаємодію з органами місцевого самоврядування; 7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих

відповідними радами повноважень.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань товариства з обмеженою відповідальністю „Перспектива» , до переліку засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання, якщо засновник - фізична особа; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код юридичної особи, якщо засновник - юридична особа є КОМПАНІЯ ІНТЕРНЕШНЛ ХЕНДЛІНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ ЛТД (INTERNATIONAL HANDLING DEVELOPMENT LTD), індекс Інтершор Чемберс (Intershore Chambers), Роад-Таун (Road Town), Тортола (Tortola), Британські Віргінські острови (British Virgin Islands), п.с.4342, зареєстровано 7 грудня 2006 року, номер 1070972 , ВІРҐІНСЬКІ ОСТРОВИ, БРИТАНСЬКІ, розмір внеску до статутного фонду - 12873340.00 грн.; КІНЦЕВИЙ БЕНЕФІЦІАРНИЙ ВЛАСНИК (КОНТРОЛЕР) - ОСОБА_4, СЕЙШЕЛЬСЬКІ ОСТРОВИ, N0061784, 307 ОСОБА_5, ВІКТОРІЯ, МАЕ, СЕЙШЕЛЬСЬКІ ОСТРОВИ.

Поряд, з цим, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної ОСОБА_3 України з прав людини.

Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Отже, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений ст.16 ЦК України, але який встановлений законом або договором та є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Предмет позову - це частина позову, яка становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення.

Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права.

Крім того, суд зазначає, що підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстави.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.

Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується вимога позивача.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Слід зазначити, що суди здійснюють правосуддя з метою забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Винесення судом законного, обґрунтованого і справедливого рішення неможливе без проведення ним всебічного, повного, об'єктивного дослідження усіх обставин справи.

При цьому судове рішення повинно базуватись на принципах верховенства права, неупередженості, незалежності, змагальності сторін та рівності усіх учасників судового процесу.

Як вірно встановив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві.

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства.

Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

З врахуванням наведеного, судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду із даним позовом саме до відповідача, було обрано невірний спосіб захисту своїх прав.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим відмовляє позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з вимогами ст.ст.32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням правової позиції, висловленої ЄСПЛ при розгляді справи "Серявін проти України", а саме те, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р.).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003р.).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам та запереченням учасників судового процесу, надано можливість їх представникам в судовому засіданні обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтями 4-2 та 4-3 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог Овідіопольська районна державна адміністрація Одеської області, судові витрати, згідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У позові - відмовити повністю.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

.

Повне рішення складено 20 листопада 2017 р.

Суддя Г.І. Гуляк