Ухвала

від 14.11.2017 по справі 910/16687/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

14.11.2017Справа № 910/16687/17

За позовом Публічного акціонерного товариства Київенерго доЖитлово-будівельного кооперативу Темп-11 простягнення 128022 грн. 81 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача : Буток Т.І. - представник за довіреністю № 17092901 від 29.09.2017;

від відповідача: Конох Г.Т. - керівник.

ВСТАНОВИВ:

27.09.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Київенерго з вимогами до Житлово-будівельного кооперативу Темп-11 про стягнення 128022 грн. 81 коп., з яких 72341 грн. 34 коп. основного боргу, 5977 грн. 37 коп. 3% річних та 49704 грн. 10 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8021020 від 01.12.2003, не у повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання зі сплати за спожиту ним теплову енергію у період з лютого по березень 2015 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 72341 грн. 34 коп. Крім того, позивачем у позовній заяві було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5977 грн. 37 коп. та інфляційні втрати у розмірі 49704 грн. 10 коп. за період з лютого 2015 року по серпень 2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2017 порушено провадження у справі № 910/16687/17, розгляд справи призначено на 20.10.2017.

10.10.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача та від відповідача надійшла заява про затвердження мирової угоди у справі № 910/16687/17, в якій сторони просили суд затвердити мирову угоду у даній справі в редакції, долученої до заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 14.11.2017.

У судовому засіданні 14.11.2017 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, підтримав подану 10.10.2017 заяву про затвердження мирової угоди у справі № 910/16687/17.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.11.2017 надав усні пояснення по суті спору, підтримав подану 10.10.2017 заяву про затвердження мирової угоди у справі № 910/16687/17.

Розглянувши у судовому засіданні 14.11.2017 матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про припинення провадження у даній справі з огляду на таке.

01.12.2003 між Акціонерною енергопостачальною компанією Київенерго (енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом Темп-11 (абонент) укладено Договір № 8021020 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата у повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до cтатуту Публічного акціонерного товариства Київенерго , затвердженого загальними зборами акціонерів Акціонерної енергопостачальної організації Київенерго (протокол № 2/2013 від 22.04.2013), Акціонерна енергопостачальна компанія Київенерго перейменована у Публічне акціонерне товариство Київенерго у відповідності до вимог та положень Закону України Про акціонерні товариства від 17.09.2008 № 514-VI.

Згідно з пунктом 2.2.1 Договору № 8021020 від 01.12.2003 енергопостачальна організація зобов'язалась постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року в кількості та в обсягах згідно з додатком 1 до договору.

Відповідно до пункту 2.3.1 Договору № 8021020 від 01.12.2003 абонент зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Згідно з п. 5.1 Договору № 8021020 від 01.12.2003 облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Положеннями розділу 8 Договору № 8021020 від 01.12.2003 встановлено строк дії договору, а саме даний договір набуває чинності з дня його підписання, та діє до 31.12.2003. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Пунктом 1 додатку № 3 до Договору № 8021020 від 01.12.2003 визначено, що розрахунки з абонентом за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 № 1245: для опалення - 54,42 грн. (96,64%), 57,50 грн. (0,78%), 80,0 грн. (2,58%); для гарячого водопостачання - 54,42 грн. (93,4%), 57,50 грн. (1,1%), 80,0 грн. (5,5%).

Відповідно до п. 1 Додатку № 4 до Договору № 8021020 від 01.12.2003 розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі.

Згідно з п. 2 Додатку № 4 до Договору № 8021020 від 01.12.2003 "Порядок розрахунків за теплову енергію" абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує: у Районному відділі теплозбуту № 7 за адресою: вул. Горького, буд. 29, розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення, куди включено вартість теплової енергії на поточний місяць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно з п. 3 Додатку № 4 до Договору № 8021020 від 01.12.2003 сплата за вказану в п. 2 цього Додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 3.2 Додатку № 4 до Договору № 8021020 від 01.12.2003 абонентам, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Судом встановлено, що за період з лютого 2015 року по березень 2015 року позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію за Договором № 8021020 від 01.12.2003 на загальну суму 220171 грн. 52 коп. (враховуючи здійснений перерахунок на суму 744 грн. 67 коп.), що підтверджується обліковими картками за період з лютого по березень 2015 року та довідкою про стан розрахунків за спожиту теплову енергії за Договором № 8021020 від 01.12.2003, долученою позивачем до позовної заяви.

Судом встановлено, що відповідач не у повному обсязі здійснив оплату теплової енергії, поставленої позивачем у період з лютого по березень 2015 року, сплативши грошові кошти у розмірі 147830 грн. 18 коп., що відображено у довідці про стан розрахунків за спожиту теплову енергії за Договором № 8021020 від 01.12.2003, долученій позивачем до позовної заяви.

Таким чином, враховуючи загальну вартість поставленої позивачем у період з лютого по березень 2015 року теплової енергії на суму 220171 грн. 52 коп., та розмір сплачених відповідачем грошових коштів у сумі 147830 грн. 18 коп., станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду у відповідача виникла заборгованість у розмірі 72341 грн. 34 коп.

Судом встановлено, що 29.09.2017 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 50000 грн. 00 коп. та 27.10.2017 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 22341 грн. 34 коп., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, копії яких долучено позивачем до матеріалів справи 02.11.2017, та платіжними дорученнями, копії яких долучено відповідачем до матеріалів справи 14.11.2017 (призначення платежу - оплата боргу за теплову енергію згідно з Договором № 8021020 від 01.12.2003).

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 № 18, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

З огляду на те, що сума основного боргу у розмірі 72341 грн. 34 коп. була сплачена відповідачем після звернення позивачем з даним позову до суду (27.09.2017 - відповідно до вхідного реєстраційного штампу суду на позовній заяві), суд дійшов висновку припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 72341 грн. 34 коп. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (у зв'язку з відсутністю предмету спору).

Крім того, позивачем у позовній заяві було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5977 грн. 37 коп. та інфляційні втрати у розмірі 49704 грн. 10 коп. за період з лютого 2015 року по серпень 2017 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

10.10.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача та від відповідача надійшла заява про затвердження мирової угоди у справі № 910/16687/17.

Відповідно до норм частини 1-4 статті 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Як зазначено у п. 3.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову (частини перша і третя статті 78 ГПК). Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін. Умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета. У зв'язку з цим, зокрема, не можуть включатися до мирової угоди умови щодо застосування неустойки (штрафу, пені) за невиконання її умов.

Розглянувши у судовому засіданні 14.11.2017 заяву сторін про затвердження мирової угоди у справі № 910/16687/17, суд відмовив в її задоволенні з огляду на таке.

У п. 1 мирової угоди сторонами зазначено, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/16687/17 про стягнення з відповідача заборгованості за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.12.2003 № 8021020 у сумі 128022 грн. 81 коп., з яких сума основного боргу за спожиту теплову енергію складає 72341 грн. 34 коп., інфляційна складова боргу у розмірі 49704 грн. 10 коп., 3% річних у розмірі 5977 грн. 37 коп.

Відповідно до п. 2 мирової угоди сторони погодились, що відповідач визнає заборгованість за спожиту теплову енергію згідно з Договором від 01.12.2003 № 8021020 за період з 01.02.2015 по 01.04.2015 станом на 01.09.2017 у розмірі 72341 грн. 34 коп.

Відповідно до п. 3 мирової угоди сторони погодились, що частину основного боргу за договором від 01.12.2003 № 8021020 за період з 01.02.2015 по 01.04.2015 станом на 01.09.2017 у розмірі 50000 грн. 00 коп. Житлово-будівельний кооператив Темп-11 сплачує 02.10.2017.

Згідно з п. 4 мирової угоди сторони погодили, що залишок основного боргу за договором від 01.12.2003 № 8021020 за період з 01.02.2015 по 01.04.2015 станом на 01.09.2017 в сумі 22341 грн. 34 коп. ЖБК Темп-11 сплатить до 31.10.2017.

Таким чином, умовами мирової угоди сторонами було погоджено строки та розміри здійснення відповідачем сплати суми основного боргу.

Як встановлено судом, 29.09.2017 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 50000 грн. 00 коп. та 27.10.2017 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 22341 грн. 34 коп.

Таким чином, станом на дату розгляду справи у суді сума основного боргу за договором від 01.12.2003 № 8021020 у розмірі 72341 грн. 34 коп., сплата якої (строки та розміри) погоджена сторонами у поданій до суду мировій угоді, відповідачем вже сплачена, з огляду на що суд не вбачає підстав для затвердження вказаної мирової угоди.

Водночас, у п 5 мирової угоди сторони зазначили, що враховуючи соціальне значення відповідача, важливість його діяльності у сфері надання житлово-комунальних послуг, сторони погодилися, що позивач відмовляється від стягнення сум інфляційної складової боргу у розмірі 49704 грн. 10 коп. та 3% річних у розмірі 5977 грн. 37 коп.

Таким чином, по суті умова п. 5 мирової угоди свідчить про волевиявлення позивача на відмову від стягнення з відповідача інфляційної складової боргу у розмірі 49704 грн. 10 коп. та 3% річних у розмірі 5977 грн. 37 коп., які є предметом позову у справі № 910/16687/17, у випадку сплати відповідачем суми основного боргу за договором від 01.12.2003 № 8021020 (72341 грн. 34 коп.) у строки, вказані у п.п. 3, 4 мирової угоди, яка, як встановлено, судом сплачені у вказані строки.

За таких обставин, суд розцінює викладене у п. 5 мирової угоди волевиявлення позивача як відмову позивача від позову в частині позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу у розмірі 49704 грн. 10 коп. та 3% річних у розмірі 5977 грн. 37 коп., враховуючи встановлені судом обставини повної сплати відповідачем суми основного боргу у строки, які були визначені мировою угодою сторін.

Відповідно до частини 1, 2 статті 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Частиною 4 статті 78 Господарського процесуального кодексу України про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Судом встановлено, що мирова угода підписана уповноваженим представником Публічного акціонерного товариства Київенерго , який відповідно до довіреності № 91/2017/01/31-2 від 31.01.2017 має право на відмову від позову, з огляду на що, роз'яснивши позивачу процесуальні наслідки відмови від позову та встановивши, що відмова позивача від позову в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5977 грн. 37 коп. та інфляційних втрат у розмірі 49704 грн. 10 коп. не суперечить законодавству та не порушує права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв відмову позивача від позову в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5977 грн. 37 коп. та інфляційних втрат у розмірі 49704 грн. 10 коп.

Нормами пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу Темп-11 3% річних у розмірі 5977 грн. 37 коп. та інфляційних втрат у розмірі 49704 грн. 10 коп. підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору (частина 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.2013 № 7 частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Оскільки спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем обов'язку з оплати за поставлену позивачем теплову енергію, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись нормами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 78, п. 1-1, п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1 Прийняти відмову Публічного акціонерного товариства Київенерго від позову в частині позовних вимог про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу Темп-11 3% річних у розмірі 5977 грн. 37 коп. та інфляційних втрат у розмірі 49704 грн. 10 коп.

2. Припинити провадження у справі № 910/16687/17.

3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу Темп-11 (03040, м. Київ, вул. Деміївська, буд. 35-Б; ідентифікаційний код: 22894854) на користь Публічного акціонерного товариства Київенерго (01001, м. Київ, пл.. Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 00131305) судовий збір у розмірі 1920 (одна тисяча дев'ятсот двадцять) грн. 34 коп.

Суддя І.М. Отрош