Рішення

від 13.11.2017 по справі 922/3020/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2017 р.Справа № 922/3020/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши справу

за позовом Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Климентівська ДЕД" Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Охтирка до Товариства з обмеженою відповідальністю "Механізований будівельний центр", м. Харків про стягнення 2495,97 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. № 1707 від 17.07.2017 року

відповідача - ОСОБА_2, дов. від 09.08.2017 року

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога про стягнення з відповідача 352,94 грн. 3% річних та 2143,03 грн. інфляційного збільшення суми боргу за договором поставки № 13-п від 01 серпня 2016 року.

Враховуючи, що заяв та клопотань предсатвниками сторін не заявлено, суд переходить до розгляду справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог не заперечує.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, судом встановлено наступне.

01 серпня 2016 року між Філією "Климентівська ДЕД" Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (позивачем, постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Механізований будівельний центр" (відповідачем, покупцем) було укладено договір поставки № 13-п.

Згідно пункту 1.1. договору поставки № 13-п, постачальник зобов*язується у порядку та на умовах, визначених договором передати покупцю належні йому матеріали за його заявкою.

Відповідно до пункту 1.2. договору поставки від 01 серпня 2016 року покупець зобов*язується у порядку та на умовах, визначених договором прийняти та оплатити дані матеріали.

На виконання умов договору поставки № 13-п та у відповідності з Видатковою накладною № РН-0000100 від 05 вересня 2016 року, позивачем було передано, а представником відповідача ОСОБА_3, згідно з довіреністю № 231 від 02 вересня 2016 року прийнято: бітум БНД 60/90 кількістю 0.147 т., на суму 1052,01 грн.; бітумну емульсію 60 кількістю 1.200 т., на суму 9152,52 грн.; асфальтобетонну суміш т. "Г" марки ІІ кількістю 24,000 т., на суму 23113,44 грн.; щебінь 5*10 (к=1,28) кількістю 1,150 куб.м., на суму 401,03 грн.; щебінь 5*20 (к=1,37) кількістю 5,750 куб.м., на суму 2273,64 грн. Загальна сума переданих товарів склала: 35992,64 грн. + 7198,53 грн. ПДВ = 43191,17 грн.

На зазначену вище суму переданих товарів позивачем було складено рахунок-фактуру № СФ-0000362 від 31 серпня 2016 року, за яким відповідач зобов*язаний був перерахувати всю суму не пізніше дня отримання товару, тобто 05 вересня 2016 року, оскільки така вимога міститься в пункті 3.4. договору, за яким розрахунки за матеріали здійснюються на умовах повної попередньої оплати згідно з рахунком-фактурою.

Матеріали справи свідчать про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Механізований будівельний центр", згідно з випискою банку, здійснило оплату отриманого товару лише 11 жовтня 2016 року, чим порушив пункт 3.4. договору.

05 вересня 2016 року у відповідності з Видатковою накладною № РН-0000101, позивачем було передано, а представником відповідача ОСОБА_3 прийнято: інформаційне пано в кількості 2 шт., на суму 5737,48 грн.; схеми об*їзду в кількості 2 шт., на суму 4226,08 грн.; знак дорожній 5.57.3 в кількості 1 шт., на суму 587,03 грн.; знак дорожній 5.57.2. в кількості 1 шт., на суму 587,03 грн.; знак круглий діам. 700 мм. в кількості 2 шт., на суму 1034,06 грн.; стійки для дорожніх знаків в кількості 2 шт., на суму 197,26 грн.; стійки 4,5 діам. 57 в кількості 4 шт., на суму 2170,32 грн. Загальна сума переданих товарів склала: 14532,26 грн. + 2907,85 грн. ПДВ = 17447.11 грн.

На зазначену вище суму переданих товарів позивачем було складено рахунок-фактуру № СФ-0000363 від 31 серпня 2016 року, за яким відповідач зобов*язаний був перерахувати всю суму не пізніше дня отримання товару, тобто 05 вересня 2016 року, оскільки така вимога міститься в пункті 3.4. договору, за яким розрахунки за матеріали здійснюються на умовах повної попередньої оплати згідно з рахунком-фактурою.

З матеріалів справи вбачається, що 15 березня 2017 року між сторонами була укладена угода про проведення заліку взаємної заборгованості № 1503/17, за якою сторони погодили, що після проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Механізований будівельний центр" перед позивачем складає 793906,57 грн.

15 березня 2017 року відповідачем було здійснено перерахування 476000,00 грн. у відповідності з платіжним дорученням № 156 для часткового покриття заборгованості. У зв*язку з цим, угодою про порядок зарахування платежу № 1210/17 від 12 жовтня 2017 року було здійснено розподіл зазначеної суми платежу.

Згідно пункту 4.1. договору поставки від 01 серпня 2016 року передбачено, що у випадку порушення своїх зобов*язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством України, то до такого роду порушень слід застосувати положення статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Таким чином, дослідивши умови договору поставки № 13-п від 01 серпня 2016 року, суд вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу, України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 124, 129 Конституції України, статтями 6, 11, 15, 16, 509, 525, 526, 549, 610, 611, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Механізований будівельний центр" (61125, м. Харків, вул. Примакова, 46, код ЄДРПОУ 34859575) на користь Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (40002, м. Суми, вул. Роменська, 79/2, код ЄДРПОУ 31931024) в особі філії "Климентівська ДЕД" Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (42700, Сумська область, м. Охтирка. вул. Червоноармійська, 106, код ЄДРПОУ 33698646) 52,94 грн. 3% річних та 2143,03 грн. інфляційного збільшення суми боргу та 1600,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.11.2017 р.

Суддя ОСОБА_4