Постанова

від 15.11.2017 по справі 914/1496/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2017 р. Справа № 914/1496/17

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого судді: Данко Л.С.,

суддів: Галушко Н.А.,

ОСОБА_1;

секретар судового засідання: Фака С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Будинкоуправління № 1 Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району, № 570 від 19.10.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/5134/17 від 31.10.2017 р.),

на рішення Господарського суду Львівської області від 10 жовтня 2017 року

у справі № 914/1496/17 (суддя Запотічняк О.Д.),

порушеній за позовом

позивача: Державного підприємства Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат в особі Старицького військового лісгоспу, с. Старичі, Яворівського району, Львівської області,

до відповідача: Будинкоуправління № 1 Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району, м. Яворів, Яворівського району, Львівської області,

про стягнення заборгованості в сумі 148788,00 грн. та стягнення судових витрат.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача: ОСОБА_2 (п/к на підставі довіреності № 16 від 13.01.2017 р.);

від позивача: ОСОБА_3 (п/к на підставі довіреності № 384 від 22.05.2017 р.);

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. ОСОБА_2 та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представниками сторін подано спільне, письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового засідання.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2017 року, справу № 914/1496/17 Господарського суду Львівської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Галушко Н.А., Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.11.2017 року прийнято апеляційну скаргу Будинкоуправління № 1 Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району, № 570 від 19.10.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/5134/17 від 31.10.2017 р.), до провадження та розгляд скарги призначено на 15.11.2017 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення - знаходяться в матеріалах справи (а. с. 101, 102, 103).

В судове засідання представник апелянта/відповідача прибув, надав усні пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, доводи апеляційної скарги підтримав, просить рішення Господарського суду Львівської області від 10 жовтня 2017 року по справі № 914/1496/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Старицького військового лісгоспу Державного підприємства Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат до Будинкоуправління № 1 Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району про стягнення 148788,00 грн. боргу та 2231,83 грн. судового збору відмовити повністю, представник надав пояснення по суті скарги, навів свої доводи і міркування з усіх питань, що виникали в ході розгляду даної справи.

Від позивача представник в судове засідання прибув, на виконання вимог ухвали суду, через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду подано: відзив на апеляційну скаргу вих. № 396 від 14.11.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-04/7774/17 від 15.11.2017 р.), просить рішення Господарського суду Львівської області від 10.10.2017 р. у справі № 914/1496/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. До відзиву представником долучено: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат , наказ № 798 від 23.11.2012 р., статут ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат ; у судовому засіданні, представник позивача проти апеляційної скарги заперечив з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, доводи наведені у відзиві на апеляційну скаргу підтримав, просить рішення Господарського суду Львівської області від 10.10.2017 р. у справі № 914/1496/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доводи та усні пояснення сторін у справі, які прибули в судове засідання, враховуючи те, що судом апеляційної інстанції не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про день, час та місце розгляду справи та їх представники прибули в судове засідання 15.11.2017 р., судова колегія дійшла до висновку розглянути справу по-суті.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.10.2017 року у справі № 914/1496/17 (суддя Запотічняк О.Д.) позовні вимоги задоволено повністю, вирішено стягнути з Будинкоуправління №1 Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району (81000, Львівська область, Яворівський район, м. Яворів, вул. Івана Хрестителя,53, ідентифікаційний номер: 24298033) на користь Старицького військового лісгоспу Державного підприємства Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат (Львівська область, Яворівський район, с. Старичі, вул. Шептицького,2, ідентифікаційний номер: 24977923) - 148788,00 грн. боргу та 2231,83 грн. судового збору (пункт 1 та 2 резолютивної частини рішення) (а. с. 91, 92-95).

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням місцевого господарського суду, скаржник (Будинкоуправління № 1 Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району), звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 570 від 19.10.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/5134/17 від 31.10.2017 р.) (а. с. 105-107).

Апеляційну скаргу мотивує тим, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права, з неповним з'ясуванням усіх обставин справи, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню.

Так, скаржник в апеляційній скарзі в основному покликається на те, що місцевим господарським судом не взято до уваги, що між сторонами відсутній договір про купівлю-продаж дров паливних, що за загальним правилом викладається у формі єдиного документа (письмова форма), згідно ст. 181 ГК України.

Також апелянт звертає увагу суду на те, що накладні, які долучено позивачем до матеріалів справи, підписані невстановленою особою, та не містять печатки отримувача, яка б підтверджувала дійсність організації отримувача. Крім того, в накладних не вказано згідно якої чи яких довіреностей та від якого числа було отримано відповідачем матеріальні цінності, а саме дрова паливні.

Судом також не взято до уваги, що кількість дров, яка визначена в долучених до справи накладних не співпадає з кількістю дров, яка обумовлена в долученій позивачем довіреності на отримання матеріальних цінностей. Водночас, судом була взята до уваги накладна від 18.01.2016 року № 11 на суму 65133, 00 грн., проте на думку скаржника не мала б бути врахована, оскільки довіреність № 1 на отримання матеріальних цінностей - дров паливних була виписана 21.01.2016 року, тобто, по факту накладні повинні були враховуватись з дати видачі довіреності, а саме з 21.01.2016 року. Таким чином, накладна від 18.01.2016 року не повинна була враховуватись при розгляді та винесенні рішення.

Апелянт також стверджує, що фактично дрова паливні скаржник/відповідач не отримував, оскільки товар безпосередньо був поставлений Державним підприємством Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат до Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району, якою товар отримувався та оплачувався на загальну суму 148 788, 00 грн., що підтверджується листом від 09.10.2017 року № 1956, однак знову ж таки, вказаний документ не взятий до уваги судом при постановленні рішення.

Таким чином, при розгляді справи і ухвалені господарським судом рішення від 10.10.2017 року не в повному обсязі було досліджено обставини у справі, в зв'язку з чим прийнято помилкове рішення, яке підлягає скасуванню.

Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач: Державне підприємство Івано-Франківський ліспромкомбінат в особі Старицького військового лісгоспу через поштове відділення зв'язку 19.07.2017 р. звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Будинкоуправління №1 Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району про стягнення заборгованості у сумі 148 788,00 грн.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідачем, отримавши товар за видатковими накладними на загальну суму 168 903,00 грн., які було частково оплачені в сумі 20115,00 грн., не розрахувався в повному обсязі, в зв'язку із чим в останнього виникла заборгованість в сумі 148788,00 грн., що обґрунтовано приписами ст.ст. 610, 692, 625 Цивільного кодексу України та 173, 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду першої інстанції від 24.07.2017 р. прийнято до розгляду подану позивачем позовну заяву та в процесі розгляду вирішено позовні вимоги задоволити повністю.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, протягом січня 2016 року Старицьким військовим лісгоспом було поставлено Будинкоуправлінню №1 Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району дрова паливні в кількості 467,3 м 3 на загальну суму 168903,00 грн.

В підтвердження факту поставки позивачем долучено до справи видаткові накладні, а саме: від 18.01.2016р. № 11 на суму 65133,00 грн. в т. ч. ПДВ; від 21.01.2016р. № 22 на суму 30780,00 грн. в т. ч. ПДВ; від 25.01.2016р. № 46 на суму 72990,00 грн. в т. ч. ПДВ (а. с. 14-16).

З наявної в матеріалах справи довіреності від 21.01.2016р. № 01, яка видана від імені Будинкоуправління №1 Яворівської КЕЧ району вбачається, що на ім'я ОСОБА_4 (паспорт серії КС № 881365 виданий Яворівським РВ УМВС у Львівській області 27.04.2012 р.), видано довіреність на отримання дров паливних твердої породи в кількості 610 м 3 та дров паливних хвойних м'якої породи в кількості 680 м 3 .

Однак, як стверджує відповідач в апеляційній скарзі, долучені позивачем накладні підписані невстановленою особою, не містять відтиску печатки відповідача та посилання на довіреність згідно якої отримувався товар.

Також відповідач вважає, що довіреність № 1 від 21.01.2016р. не стосується справи, оскільки кількість дров згідно долучених до справи накладних не співпадає з кількістю дров, яка обумовлена в довіреності.

Дослідивши долучені до справи накладні судом встановлено, що зі сторони одержувача накладні підписані невстановленою особою, оскільки наявний тільки підпис без зазначення П.І.П. Також в накладних немає посилання на номер та дату довіреності згідно якої відповідна особа була уповноважена на отримання товару.

В той же час, як встановлено місцевим господарським суд, з чим погоджується колегія суддів, при візуальному огляді накладних, підпис особи зі сторони відповідача є подібним із зразком підпису ОСОБА_4, який наявний у довіреності від 21.01.2016р. № 01. Жодною із сторін спору не заявлялось клопотання, ні у суді першої інстанції, ні у суді апеляційної інстанції, про те, що зразок підпису ОСОБА_4 на довіреності та підпис на накладних зі сторони одержувача відрізняються та/або вчинені невстановленою особою, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів даної справи, апелянт, не звертався з заявою до правоохоронних органів про порушення кримінального провадження за вчинення ОСОБА_4 дій, як от отримання ним від ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат товарно-матеріальних цінностей на значну суму за спірний період, які відповідач не замовляв, не отримував, і, що за даними бухгалтерського обліку заборгованість у відповідача/апелянта на суму 148788,00 грн. не числиться, чим спричинив Будинкоуправлінню № 1 Яворівської КЕЧ району збитки в досить великих розмірах. Такі докази в матеріалах справи відсутні, апелянтом не подані.

Згідно відповіді Головного управління ДФС у Львівській області від 29.09.2017р. № 5358/9/13-01-12-01-91 (а. с. 80) вбачається, що податкові накладні від 18.01.2016 р. № 9, від 21.01.2016 р. № 61 та від 25.01.2016р. № 36 зареєстровані ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат в ЄРПН у січні 2016 р. в особі Старицького військового лісгоспу (ЄДРПОУ 8033772) та включені до податкового кредиту, власне, відповідачем/апелянтом: Будинкоуправлінням №1 Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району (ЄДРПОУ 24298033) в звітному періоді січень 2016 року (податкова декларація з ПДВ від 19.02.2016р. № НОМЕР_1).

Отже колегією суддів приймаються як належні та допустимі докази в розумінні статей 32, 33 та 34 ГПК України накладні: від 18.01.2016р. № 11 на суму 65133,00 грн. в т. ч. ПДВ; від 21.01.2016р. № 22 на суму 30780,00 грн. в т. ч. ПДВ; від 25.01.2016р. № 46 на суму 72990,00 грн. в т. ч. ПДВ (а. с. 14-16) та довіреність на отримання товару.

Щодо тверджень апелянта, що довіреність № 01 не стосується справи, оскільки кількість дров згідно долучених до справи накладних не співпадає з кількістю дров, яка обумовлена в довіреності, колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки, з наявної в матеріалах справи довіреності вбачається, що в довіреністю передбачено максимальні об'єми дров на отримання яких був уповноважений ОСОБА_4, в той же час поставка товару могла бути здійснена в менших обсягах.

Крім того, в матеріалах справи наявні податкові накладні (а. с. 37-44), з яких вбачається, що за результатами господарської операції з поставки дров паливних згідно видаткових накладних від 18.01.2016р. № 11, від 21.01.2016р. № 22, від 25.01.2016р. № 46 позивач зареєстрував у державному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 18.01.2016 р. № 9, від 21.01.2016 р. № 61 та від 25.01.2016 р. № 36.

Згідно відповіді Головного управління ДФС у Львівській області від 29.09.2017р. № 5358/9/13-01-12-01-91 (а. с. 80) вбачається, що податкові накладні від 18.01.2016 р. № 9, від 21.01.2016 р. № 61 та від 25.01.2016р. № 36 зареєстровані ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат в ЄРПН у січні 2016 р. в особі Старицького військового лісгоспу (ЄДРПОУ 8033772) та включені до податкового кредиту, власне, відповідачем/апелянтом: Будинкоуправлінням №1 Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району (ЄДРПОУ 24298033) в звітному періоді січень 2016 року (податкова декларація з ПДВ від 19.02.2016р. № НОМЕР_1), що представником апелянта у судовому засіданні не заперечувалося та, зазначені вище обставини, які теж мають значення для вирішення спору, не спростовано скаржником належними і допустимими доказами.

Окрім того, з наявної в матеріалах справи копії податкової декларації з податку на додану вартість з додатками за 2016 рік вбачається, що в додатку № 5 до податкової декларації, а саме в розділі ІІ Податковий кредит таблиця 2 операції з придбання з податком на додану вартість, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та ставкою 7% відповідачем під порядковими номерами 7, 11,13 відображено господарські операції з поставки дров паливних в січні 2016 року на суми 60825,00 грн., 25650,00 грн. та 54277,50 грн. без ПДВ. Дані суми відповідають вартості товару без ПДВ, яка зазначена в видаткових накладних від 18.01.2016 р. № 11, від 21.01.2016 р. № 22, від 25.01.2016 р. № 46. Індивідуальний податковий номер постачальника зазначено 080337709150, який відповідає податковому номеру позивача, що вбачається із долучених до справи податкових накладних.

Таким чином, з наявних в матеріалах справи документів, які долучені сторонами у справі, в їх сукупності, підтверджується факт отримання відповідачем від позивача в січні 2016 року дров паливних на загальну суму 168 903,00 грн., частина яких, частково оплачена в сумі 20115,00 грн., та, що заборгованість складає решту 148 788,00 грн.

Вищезазначені обставини спростовують твердження апелянта, зокрема, про те, що вказаний товар було отримано не ним, а Яворівською КЕЧ району, яка, на думку скаржника, має бути відповідачем по даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем 03.06.2016 р. на адресу відповідача було надіслано вимогу № 154 від 26.05.2016 р. (а. с. 18), щодо оплати отриманого товару на суму 148788,00 грн., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 19).

Згідно наявної в матеріалах справи копії поштового повідомлення про вручення вбачається, що дана вимога була отримана відповідачем - 07.06.2016 р.

Окрім того, 12.08.2016 р. позивач, повторно, скерував відповідачу вимогу № 228 про погашення боргу в сумі 148788,00 грн. (а. с. 20), яка була отримана відповідачем - 22.08.2016 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 21).

У відповідь на дану вимогу, відповідач, листом від 31.08.2016р. № 415, повідомив позивача, що жодних дров у 2016 році від нього не отримував, та заборгованість відсутня (а. с.22).

Відповідно до вищезазначеного позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача на свою користь решти 148788,00 грн. за поставлений товар: дров паливних твердої породи та дров паливних хвойних м'якої породи.

Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та у формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

При цьому, в силу ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу ч. 1 ст. 208 ЦК України, для право чинів (за змістом ч. 2 ст. 202 ЦК України), договір між двома особами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма.

Однак, згідно ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законодавством не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З аналізу матеріалів даної справи, враховуючи приписи чинного законодавства, колегія суддів прийшла до висновку, що шляхом підписання накладних: від 18.01.2016р. № 11 на суму 65133,00 грн. в т. ч. ПДВ; від 21.01.2016р. № 22 на суму 30780,00 грн. в т. ч. ПДВ; від 25.01.2016р. № 46 на суму 72990,00 грн. в т. ч. ПДВ (а. с. 14-16), сторони уклали договір поставки у спрощений спосіб , що не заборонено нормами ЦК України та ГК України

Вказана правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25 квітня 2012 р. у справі № 5015/7353/11.

В даному випадку, оформлені та засвідчені підписами сторін видаткові накладні є первинними обліковими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки відповідають вимогам статті 9 цього Закону і Положенню про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, що в свою чергу, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

За приписами ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо - безпосередньо після їх закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, видаткові накладні № 11 від 18.01.2016 р., № 22 від 21.01.2016 р., № 46 від 25.01.2016 р. є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні приписи до договору поставки визначені ст. 712 ЦК України.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме: майново-господарських зобов'язань.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ЦК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Виконання зобов'язання з оплати за поставлений товар (дрова паливні), згідно накладних: від 18.01.2016 р. № 11 на суму 65133,00 грн, в т. ч. ПДВ; від 21.01.2016 р. № 22 на суму 30780,00 грн, в т. ч. ПДВ; від 25.01.2016 р. № 46 на суму 72990,00 грн, в т. ч. ПДВ (а. с. 14-16), які додані до матеріалів справи, є предметом спору у даній справі.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено місцевим господарським судом, з чим погоджується колегія суддів, Відповідачем не здійснено повної оплати за придбаний згідно довіреності (а. с. 17) товар (дрова паливні), а лише частково оплачено в сумі 20 115,00 грн., відтак, заборгованість відповідача перед позивачем становить 148 788,00 грн., виходячи з розрахунку: 65133,00 грн. - за поставлений товар згідно видаткової накладної № 11 від 18.01.2016 р. (а. с. 14) + 39780,00 грн. - за поставлений товар за видатковою накладною № 22 від 21.01.2016 р. (а. с. 15) + 72990,00 грн. - за поставлений товар згідно видаткової накладної № 46 від 25.01.2016 р. (а. с. 16) = 168903,00 грн. - 20115,00 грн. - часткова оплата за поставлений товар = 148788,00 грн - борг.

На підставі ч.1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України та ст. 265 ГК України покупець зобов'язаний прийняти та оплатити покупну ціну отриманого товару, оскільки в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, в за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як уже було вище зазначено у цій постанові, з метою врегулювання спору у досудовому порядку, Позивач, на адресу Відповідача, 26.05.2016 р. (а. с. 18) та 12.08.2016 р. (а. с. 20) на адресу відповідача скеровував вимоги № 154 та № 228, про оплату за отриманий товар в сумі 148 788,00 грн., що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а. с. 19, 21).

Однак, вимоги позивача залишені відповідачем без задоволення, при цьому, відповідач зазначив, що жодних дров у 2016 році, від позивача не отримував та, що заборгованість відсутня (а. с. 22).

Таким чином, виходячи наведених вище положень законодавства, у відповідача виник обов'язок оплатити отримані від позивача дрова у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, тобто 14.06.2016 р., однак оплата не була проведена і за відповідачем числиться заборгованість в сумі 148 788,00 грн.

Інші твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, дослідивши всі обставини, що мають значення для вирішення спору по суті в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, апеляційну скаргу апелянта/відповідача залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 10.10.2017 р. у справі № 914/1496/17 - без змін.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 32-34, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 10 жовтня 2017 року у справі № 914/1496/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути в Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин

15.11.2017 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 20.11.2017 р.