Постанова

від 15.11.2017 по справі 923/865/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2017 р.Справа № 923/865/17 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя : В.В. Лашин

судді: К.В. Богатир,

ОСОБА_1

При секретарі А.В. Безпалюку

За участю представників:

Від Державна інноваційна фінансово-кредитна установа - ОСОБА_2

Від Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова "Асканія-Нова" Національного наукового селекційно-генетичного центру вівчарства - ОСОБА_3

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи

на ухвалу господарського суду Херсонської області

від 17.10.2017р.

по справі № 923/865/17

за заявою Державної інноваційної фінансово-кредитної установи

до Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова "Асканія-Нова" Національного наукового селекційно-генетичного центру вівчарства

про порушення справи про банкрутство

В С Т А Н О В И Л А:

15 вересня 2017 року господарським судом ухвалено прийняти заяву Державної інноваційної фінансово-кредитної установи про банкрутство Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова Асканія-Нова Національного наукового селекційно-генетичного центру вівчарства (у наступному за текстом - Інститут тваринництва Асканія-Нова ) на загальних підставах, передбачених Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (далі - Закон про банкрутство), у зв'язку із неспроможністю останнього погасити заборгованість в сумі 2 845 950 грн. протягом трьох місяців з моменту відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 17 жовтня 2017 року (суддя Немченок Л.М.) вирішено відмовити у порушенні справи про банкрутство.

Не погоджуючись з цією ухвалою, Державна інноваційна фінансово-кредитна установа просить її скасувати та передати справу на новий розгляд, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин справи, оскільки за приписами ч. 7 ст. 16 Закону про банкрутство встановлений вичерпний перелік підстав для відмови у прийнятті заяви про порушення провадження у справі, тоді як ініціюючим кредитором були надані усі необхідні документи, які вимагаються законом при поданні заяви. Скаржник зазначає, що хоча Інститут тваринництва Асканія-Нова і є державною установою, в його установчих документах передбачено можливість отримання доходу, надання платних послуг, передачі майна в оренду. До того ж, скаржник вказує на правову позицію Верховного Суду України у постанові від 18.02.2015 р. у справі № 44/621-б, згідно з якою Закон про банкрутство та норми Господарського кодексу України не містять будь-яких заборон щодо визнання банкрутом юридичних осіб у формі установ і організацій.

В відзиві на апеляційну скаргу Інститут тваринництва Асканія-Нова просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим Кодексом з врахуванням вимог Закону про банкрутство.

За визначеннями, що містяться у статті першій Закону про банкрутство, боржник - юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа за зобов'язаннями, які виникли у фізичної особи у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, неспроможний виконати протягом трьох місяців свої грошові зобов'язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом;

грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом;

кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Згідно із ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

У відповідності до ч. 1, 2, 3 ст. 16 названого Закону перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.

Суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо: заявником не доведено наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство; вимоги кредитора є повністю забезпеченими майном боржника; відсутня хоча б одна з підстав, передбачених частиною третьою статті 10 Закону (ч. 7 ст. 16 Закону про банкрутство).

Вказаний перелік підстав для відмови в порушенні провадження у справі про банкрутство є вичерпний.

Як вбачається з матеріалів справи, Інститут тваринництва Асканія-Нова здійснює свою діяльність на підставі Статуту, затвердженого Загальними зборами Національної академії аграрних наук України 07.04.2016 р., зареєстрованого Міністерством юстиції 27.07.2016 р. за № 233215. Постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.1998 р. № 1404 Інституту надано статус Національного наукового селекційно-генетичного центру з вівчарства.

Статутом Інституту тваринництва Асканія-Нова передбачено, що він є державною, бюджетною, неприбутковою науковою установою, яка заснована на державній власності. Фінансування здійснюється в повному обсязі з Державного бюджету України, власність держави складає 100 %.

Згідно до витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 26.09.2017 р. Інститут тваринництва Асканія-Нова віднесено за організаційно-правовою формою до державної організації (установа, заклад).

Інститут тваринництва Асканія-Нова перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України. Майно, яке знаходиться на балансі боржника, закріплене за ним на праві оперативного управління.

На нерухоме майно Інституту не може бути звернено стягнення за претензіями кредиторів (п. 17 Розділу ІІІ Статуту). Це положення узгоджується з імперативними приписами, які містяться у ч. 4 ст. 5 Закону України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу .

За інформацією, наданою Чаплинським відділенням Херсонської ОДПІ, Інститут тваринництва Асканія Нова (за кодом ЄДРПОУ 00497265) знаходиться на обліку в Чаплинському відділенні Херсонської ОДПІ з 22.10.1996 р., здійснює діяльність за основним КВЕДом - дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природних і технічних наук. Інститут включений до Реєстру неприбуткових установ та організацій України з 19.06.1998 р. Організація є платником податку на доходи фізичних осіб, земельний податок з юридичних осіб, податок на додану вартість, екологічний податок, єдиний соціальний внесок, військовий збір.

Відмовляючи у порушенні провадження у справі про банкрутство Інституту тваринництва Асканія-Нова , місцевий господарський суд виходив з того, що боржник не є суб'єктом підприємницької діяльності, є державною, бюджетною, неприбутковою установою, а власна господарська діяльність здійснювалась ним у відповідності до видів діяльності, дозволеній бюджетним науковим установам, згідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2003 р. № 1180, доходи від якої спрямовувались на утримування формування спецфонду Держбюджету та на утримування боржника.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх зробленими при повному встановленні усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Посилання Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на те, що Інститут тваринництва Асканія-Нова може бути суб'єктом банкрутства в розумінні Закону про банкрутство, колегія суддів вважає помилковим.

У постанові Верховного Суду України від 18.02.2015 р. у справі № 44/621-б дійсно було визначено, що Закон про банкрутство та норми Господарського кодексу України не містять будь-яких заборон щодо визнання банкрутом юридичних осіб у формі установ і організацій. Разом з тим, в рамках цієї справи було встановлено, що джерелами формування майна боржника виступали кошти, одержані за обслуговування потенційно небезпечних об'єктів на договірній основі, від надання додаткових платних послуг. При цьому, суд послався на існування положення, яке дозволяло здійснювати банкрутство аварійно-рятувальних служб (п. 18 постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2001 р. № 213).

Одночасно з цим, статтею 209 Господарського кодексу України (далі - ГК України) імперативно встановлено, що суб'єктом банкрутства може бути лише суб'єкт підприємницької діяльності. Такі ж положення містить й спеціальний Закон про банкрутство у статті першій.

Відповідно до частин першої, другої статті 83 Цивільного кодексу України (в подальшому - ЦК України) юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Згідно з частиною другою статті 62 ГК України і абзацом другим частини другої статті 83 ЦК України підприємства і організації можуть створюватися як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності, і поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

Статтею 42 названого Кодексу визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Принципами підприємницької діяльності є: вільний вибір видів підприємницької діяльності; самостійне формування програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільний найм працівників; комерційний розрахунок та власний комерційний ризик; вільне розпорядження прибутком, що залишається після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійне здійснення зовнішньоекономічної діяльності, використання належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку - резидентами є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Пунктом 133.4 статті 133 названого Кодексу унормовано, що не є платниками податку неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Відповідно до п.п. 133.4.2. пункту 133.4 статті 133 ПК України доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

Встановлення контролюючим органом відповідно до норм цього Кодексу факту використання неприбутковою організацією доходів (прибутків) для цілей інших, ніж передбачені підпунктом 133.4.2 цього пункту, є підставою для виключення такої організації з Реєстру неприбуткових установ та організацій і нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, штрафних санкцій і пені відповідно до норм цього Кодексу (п.п. 133.4.4 п. 133.4 ст. 1333 ПК України).

Водночас, господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів (ч. 2, 3 ст. 3 ГК України), що узгоджується з положеннями статті 13 Бюджетного кодексу України.

З наданих матеріалів вбачається, що Інститут тваринництва Асканія-Нова з 19.06.1998 р. включений до Реєстру неприбуткових установ та організацій України /а.с. 252, т.2/.

Згідно з рішенням Чаплинського відділення Херсонської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області від 10.02.2017 р. підтверджена ознака неприбутковості Інституту тваринництва Асканія-Нова /а.с. 213, т.1/.

Питання дослідження витрат отриманих доходів знайшло своє відображення при перевірці Інституту тваринництва Асканія-Нова Державною фінансовою інспекцією у Херсонській області за період з 01.01.2013 р. по 01.06.2016 р., за результатами якої складений акт перевірки № 07-17/08 від 22.06.2016 р. та було встановлено, що власні надходження Інституту тваринництва Асканія-Нова сформовано за рахунок платних послуг, що надаються згідно з його основною діяльністю відповідно до Переліку платних послуг, які можуть надаватися бюджетними науковими установами, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2003 р. № 1180, від господарської діяльності, оренди, благодійних внесків та від реалізації майна (металобрухт). Ревізією цільового використання надходжень випадків витрачання за не відповідними призначеннями, або на не відповідні цілі не встановлено.

Отже, доходи отримувалися Інститутом тваринництва саме для господарського забезпечення власної діяльності як негосподарюючого суб'єкта.

Статут Інституту тваринництва Асканія-Нова не містить положень щодо його банкрутства, а ліквідація чи реорганізація за його положеннями повинні відбуватися лише за рішенням ОСОБА_4 наук з урахуванням приписів Закону України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу .

Частиною 7 статті 16 Закону про банкрутство встановлено, що суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, зокрема, якщо заявником не доведено наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, суд першої інстанції, враховуючи приписи ст. 1 Закону про банкрутство, ч. 3 ст. 209 ГК України, обґрунтовано дійшов висновку про неможливість порушення справи щодо установи, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду Херсонської області з питання порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ БТК Таврія відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підстав для її скасування в цій частині не вбачається.

Керуючись статтями 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Херсонської області від 17.10.2017 р. у справі № 923/865/17 - без змін.

Головуючий суддя: В.В. Лашин

Суддя К.В. Богатир

Суддя Т.А. Величко