Постанова

від 01.11.2017 по справі 910/15665/15

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 листопада 2017 року м. Київ

Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Жайворонок Т.Є., суддів:Берднік І.С., Ємця А.А., за участю представників:

позивача - Борецького Б.О., Вакуленко О.М.,

відповідача - Мельника М.П., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк (далі - ПАТ Укрсоцбанк ) про перегляд Верховним Судом України постанови Київського апеляційного господарського суду від

8 червня 2016 року та постанови Вищого господарського суду України від

19 жовтня 2016 року у справі № 910/15665/15 за позовом ПАТ Укрсоцбанк до товариства з обмеженою відповідальністю Проект-А (далі - ТОВ Проект-А ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю АОН Україна , представництво АОН Фіндленд Оі , товариство з обмеженою відповідальністю Євразія Транс Сервіс (далі - ТОВ Євразія Транс Сервіс ), публічне акціонерне товариство ІНГ Банк Україна (далі - ПАТ ІНГ Банк Україна ), товариство з додатковою відповідальністю Сініат , представництво Американської торгівельної палати України, представництво Файзер Ейч.Сі.Пі. Корпорейшн , про стягнення коштів,

в с т а н о в и л а:

У червні 2015 року ПАТ Укрсоцбанк звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, за ним 1 квітня 2013 року зареєстровано право власності на нерухоме майно. Проте ТОВ Проект-А продовжувало здавати в оренду належні позивачеві приміщення та отримувати від цього грошові кошти на свою користь. Безпідставне отримання відповідачем протягом квітня - червня 2013 року орендної плати за надання в оренду приміщень, які належать позивачеві на праві власності, порушує конституційні права ПАТ Укрсоцбанк на власність і відповідні недоторканні права власника, в тому числі на отримання доходу від свого майна. Посилаючись на положення ст.ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), ПАТ Укрсоцбанк після збільшення розміру позовних вимог просило стягнути з ТОВ Проект-А на свою користь грошові кошти у сумі

1 414 193,76 грн, які позивач міг одержати від оренди з моменту реєстрації за ним права власності на це майно.

Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що він не був обізнаним про перехід до позивача права власності на нерухоме майно, а тому продовжував нести тягар утримання цього майна, що підтверджується відповідними договорами, актами виконаних робіт. Про факт переходу права власності дізнався лише із листування з орендарями у липні 2013 року, від самого позивача листів чи інших повідомлень йому не надходило.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду м. Києва від 14 березня 2016 року позов задоволено, стягнуто з ТОВ Проект-А на користь ПАТ Укрсоцбанк

1 414 193,76 грн основного боргу та судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 8 червня

2016 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 19 жовтня 2016 року, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У заяві про перегляд із підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), ПАТ Укрсоцбанк просить скасувати постанови судів апеляційної та касаційної інстанцій і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неоднакове застосування Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, а саме ст.ст. 1212, 1214 ЦК, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В обґрунтування заяви надано копію постанови Вищого господарського суду України від 3 липня 2017 року у справі № 910/500/15-г.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені у заяві обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява ПАТ Укрсоцбанк підлягає задоволенню.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 13 червня 2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк (після зміни організаційно-правової форми - ПАТ Укрсоцбанк , позикодавець) та акціонерним товариством закритого типу Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн (після зміни організаційно-правової форми - приватне акціонерне товариство Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн , далі - ПрАТ СП Ен Ес Ай Констракшн , позичальник) укладено договір про надання невідновлюваної кредитної лінії № 18/062-КН (далі - Кредитний договір) із наступними змінами та доповненнями.

На забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між ПАТ Укрсоцбанк і ПрАТ СП Ен Ес Ай Констракшн укладено та нотаріально посвідчено іпотечні договори:

- від 13 червня 2007 року, за умовами якого в іпотеку банку передано адміністративно-побутову будівлю загальною площею 860,70 кв. м, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Миколи Амосова, 12 (літ. А) (далі - Іпотечний договір № 1);

- від 24 січня 2008 року, за умовами якого в іпотеку банку передано право оренди земельної ділянки площею 1,8374 га, кадастровий номер 8000000000:72:214:0008, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Миколи

Грінченка, 4 (нині вул. Миколи Амосова, 12), у Солом'янському районі м. Києва, із цільовим призначенням: для експлуатації та обслуговування комплексу нежитлових будівель виробничої бази з подальшою реконструкцією, та адміністративно-побутовий комплекс, що стане власністю іпотекодавця в майбутньому (далі - Іпотечний договір № 2).

Будівництво адміністративно-побутового комплексу на земельній ділянці площею 1,8374 га, кадастровий номер 8000000000:72:214:0008, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Грінченка, 4 (нині вул. Миколи Амосова, 12), у Солом'янському районі м. Києва відбувалося у 2 черги.

Згідно зі свідоцтвом від 29 грудня 2009 року № 2600000413 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, виданим на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації від 8 грудня 2009 року, загальна площа будівлі становить

18 405,0 кв. м (1 черга будівництва).

Згідно із сертифікатом від 1 червня 2011 року серії КВ № 16411001857, виданим на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації від 10 червня 2011 року № 2, загальна площа корпусу № 2 становить 20 372,9 кв. м, загальна площа корпусу № 3 - 3 388,4 кв. м (2 черга будівництва).

26 вересня 2008 року, незважаючи на наявність обмежень щодо обтяження зобов'язаннями предмета іпотеки (у т.ч. щодо залучення до будівництва третіх осіб (інвесторів) відповідно до умов раніше укладених Кредитного договору та Іпотечного договору № 2, у порушення власних зобов'язань за цими договорами перед ПАТ Укрсоцбанк і без відома останнього між ПрАТ СП Ен Ес Ай Констракшн і відповідачем укладено інвестиційно-підрядний договір.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 інвестиційно-підрядного договору ПрАТ СП Ен Ес Ай Констракшн зобов'язалося здійснити реконструкцію об'єкта, а саме: частини комплексу нежитлових будівель зі знесенням ветхого ангара та будівництво адміністративно-побутового комплексу (1 черга) за адресою:

вул. Грінченка, 4 (нині вул. Миколи Амосова, 12), у Солом'янському районі міста Києва, ввести об'єкт в експлуатацію та передати у власність інвестору - ЗАТ Проект-А , а інвестор, у свою чергу, зобов'язався інвестувати грошові кошти для здійснення реконструкції об'єкта та отримати об'єкт у власність.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 24 грудня 2009 року у справі

№ 2/349 позов ТОВ Проект-А до ПрАТ СП Ен Ес Ай Констракшн задоволено повністю, за позивачем визнано право власності на адміністративно-побутовий комплекс (літ. С) загальною площею 18 405 кв. м, розташований за адресою:

м. Київ, вул. Миколи Амосова, 12, та зобов'язано припинити дії, що порушують законні права власника адміністративно-побутового комплексу.

24 лютого 2010 року ТОВ Проект-А отримано свідоцтво про право власності на адміністративно-побутовий комплекс (літера С) загальною площею

18 405 кв. м, розташований за адресою: м. Київ, вул. М. Амосова, 12.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2011 року у справі № 2/349, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 30 травня 2012 року, рішення Господарського суду м. Києва від 24 грудня 2009 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ Проект-А відмовлено.

17 лютого 2012 року між публічним акціонерним товариством Фінексбанк (далі - ПАТ Фінексбанк , іпотекодержатель) і ТОВ Проект-А (іпотекодавець) укладено та нотаріально посвідчено іпотечний договір, за яким обтяжено адміністративно-побутовий комплекс (літ. С) загальною площею 18 405 кв. м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Миколи Амосова, 12 (далі - Іпотечний договір № 3).

У зв'язку з порушенням позичальником зобов'язань за Кредитним договором у червні 2012 року ПАТ Укрсоцбанк звернулося до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на майно відповідно до іпотечних договорів № 1 і № 2.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10 вересня 2012 року у справі

№ 5011-66/7999-2012 задоволено позов ПАТ Укрсоцбанк до ПрАТ СП Ен Ес Ай Констракшн і ТОВ Проект-А , третя особа - ПАТ Фінексбанк : у рахунок часткового погашення заборгованості ПрАТ СП Ен Ес Ай Констракшн перед ПАТ Укрсоцбанк у розмірі 458 796 000,00 грн за Кредитним договором звернуто стягнення на предмети іпотеки згідно з іпотечними договорами № 1 і № 2 - адміністративно-побутову будівлю загальною площею 860,70 кв. м, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Миколи Амосова, 12 (літ. А); нежитловий будинок загальною площею 18 405,0 кв. м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Миколи Амосова, 12 (літ. С); нежитловий будинок загальною площею 20 372,9 кв. м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Миколи Амосова, 12; нежитловий будинок загальною площею 3 388,4 кв. м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Миколи Амосова, 12, шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за ПАТ Укрсоцбанк і шляхом визнання за ним права власності на усе зазначене нерухоме майно.

Це рішення залишено без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2012 року та Вищого господарського суду України від 26 лютого 2013 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17 вересня 2012 року у справі № 5011-33/8037-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29 жовтня 2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 4 лютого 2013 року, частково задоволено позов ПАТ Укрсоцбанк до ТОВ Проект-А , ПАТ Фінексбанк (у числі третіх осіб - ПрАТ СП Ен Ес Ай Констракшн ), зокрема визнано недійсним Іпотечний договір № 3.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 червня

2013 року у справі № 826/6017/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2015 року, відмовлено у задоволенні позову ТОВ Проект-А до реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа - ПАТ Укрсоцбанк , про: скасування рішення реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на будівлю адміністративно-побутового комплексу (літ. С), загальною площею

18 405,0 кв. м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Миколи Амосова, 12, за третьою особою - ПАТ Укрсоцбанк ; зобов'язання реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві внести до Державного реєстру прав відповідний запис про реєстрацію права власності на будівлю адміністративно-побутового комплексу (літ. С) загальною площею 18 405,0 кв. м, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Миколи Амосова, 12, за ТОВ Проект-А на підставі заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень (реєстраційний номер: 16730, дата і час реєстрації заяви: 11 січня 2013 року 14:39:51) та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 47738 від 16 січня 2013 року 14:12:31).

У справі № 826/6017/13-а судами встановлено, що ТОВ Проект-А , звернулося до реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві із заявою від 8 квітня 2013 року про надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та отримало від нього рішення від 8 квітня

2013 року № 1481958 про відмову у наданні інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки із заявою звернулася неналежна особа (цей об'єкт нерухомості зареєстровано за іншим власником).

ПАТ Укрсоцбанк набуло право власності, зокрема, на нежитловий будинок загальною площею 18 405,0 кв. м, розташований за адресою: м. Київ,

вул. Миколи Амосова, 12 (літ. С); нежитловий будинок загальною площею

20 372,9 кв. м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Миколи Амосова, 12, яке

1 квітня 2013 року було зареєстровано за ним у Державному реєстрі прав на нерухоме майно за реєстровими номерами 996480000 та 35126480000. Проте після такої реєстрації ТОВ Проект-А продовжувало здавати в оренду приміщення у зазначених будинках і отримувати грошові кошти від здачі їх в оренду.

Розраховуючи суму позову, позивач виходив із розміру орендованого приміщення, а також розміру орендної плати (із квітня 2013 року по червень

2013 року включно), яку сплачували треті особи. Платіжними дорученнями про сплату орендних платежів ТОВ Євразія Транс Сервіс , ПАТ ІНГ Банк Україна , представництвом Американської торгівельної палати в Україні, а також копіями договорів, укладеними відповідачем із третіми особами, підтверджується заявлений позивачем розмір одержаних ТОВ Проект-А доходів (як реальних, так і тих, що відповідач міг одержати від оренди спірного майна).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із такого:

- з урахуванням обставин, встановлених адміністративним судом у справі № 826/6017/13-а, які в силу ч. 3 ст. 35 ГПК є преюдиційними, а також беручи до уваги сам факт звернення ТОВ Проект-А до Окружного адміністративного суду м. Києва у квітні 2013 року з позовом про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на будівлю адміністративно-побутового комплексу (літ. С), загальною площею 18 405,0 кв. м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Миколи Амосова, 12, за ПАТ Укрсоцбанк , відповідач дізнався про володіння із 1 квітня 2013 року спірним майном без достатньої правової підстави не пізніше 8 квітня 2013 року. Проте дізнавшись про реєстрацію права власності на спірне майно за ПАТ Укрсоцбанк , відповідач продовжував приймати орендні платежі від третіх осіб;

- щодо доводів відповідача про те, що протягом квітня - червня 2013 року він продовжував нести тягар утримання спірного майна, суд зазначає, що ТОВ Проект-А має право звернутися до ПАТ Укрсоцбанк із вимогою про відшкодування зроблених відповідачем необхідних витрат на майно від часу, з якого він зобов'язаний повернути доходи, в порядку ч. 1 ст. 1214 ЦК;

- ТОВ Проект-А не спростовано, що протягом квітня - червня 2013 року нежитловий будинок загальною площею 18 405,0 кв. м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Миколи Амосова, 12 (літ. С), та нежитловий будинок загальною площею 20 372,9 кв. м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Миколи Амосова, 12, належали на праві власності ПАТ Укрсоцбанк .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд, із висновками якого погодився суд касаційної інстанції, виходив із такого. ПАТ Укрсоцбанк , правомірно набувши права власності на спірне приміщення, не повідомляло ТОВ Проект-А та орендарів про перехід права власності на зазначене майно та його реєстрацію та не вчинило жодних дій у період з квітня 2013 року (з моменту проведення реєстрації) до червня 2013 року, спрямованих на оформлення переходу від ТОВ Проект-А до ПАТ Укрсоцбанк правомочностей орендодавця та отримання відповідно права на отримання орендних платежів. ТОВ Проект-А , не будучи обізнаним про перехід до позивача права власності на нерухоме майно, продовжувало нести тягар утримання спірного майна та фактично дізналося про факт переходу права власності лише із листування з орендарями у липні 2013 року. За таких обставин ТОВ Проект-А продовжувало реалізовувати правомочності орендодавця за договорами зі своїми контрагентами до того часу, поки такі правомочності не прийняв на себе позивач. Отже, кошти, отримані у зазначений період як орендна плата за договорами із третіми особами, не можна вважати доходами, отриманими ТОВ Проект-А без достатньої правової підстави, оскільки такі кошти сплачувалися на підставі діючих договорів оренди.

Разом із тим у наданій для порівняння копії постанови у справі

№ 910/500/15-г за позовом ПАТ Укрсоцбанк до ТОВ Проект-А про стягнення коштів, які позивач міг одержати від оренди з моменту реєстрації за ним права власності на це майно (щодо інших приміщень у зазначеному нерухомому майні), та за зустрічним позовом ТОВ Проект-А до ПАТ Укрсоцбанк про стягнення коштів, які товариство витратило на утримання чужого майна, суд касаційної інстанції погодився із висновками апеляційного суду про наявність підстав для задоволення первісного позову та про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову з огляду на таке:

- ТОВ Проект-А було обізнано про факт визнання за ПАТ Укрсоцбанк права власності на нерухоме майно як предмет іпотеки на підставі судових рішень у справі № 5011-66/7999-2012, оскільки безпосередньо брало участь у цій справі як один із відповідачів;

- усі договори оренди нерухомого майна (предмета іпотеки), укладені між ТОВ Проект-А і третіми особами без відповідної згоди іпотекодержателя (ПАТ Укрсоцбанк ), є недійсними в силу прямих вказівок закону (ч. 3 ст. 12 Закону України Про іпотеку ), а тому такі правочини є нікчемними у розумінні ч. 2

ст. 215 ЦК і не породжують жодних юридичних наслідків. Отже, орендні правовідносини ТОВ Проект-А з його контрагентами виникли неправомірно, а тому всі кошти, отримані товариством на підставі нікчемних правочинів, є безпідставно отриманими доходами, які підлягають відшкодуванню ПАТ Укрсоцбанк як законному власнику;

- посилання ТОВ Проект-А на те, що ПАТ Укрсоцбанк , ставши новим власником предмета іпотеки, у період із квітня по червень 2013 року не вчинило жодних дій щодо фактичного вступу в право власності, зокрема в аспекті утримання та розпорядження орендованим майном, є такими, що суперечать приписам ч. 1 ст. 770 ЦК, оскільки у зв'язку з автоматичним переходом до нового власника прав та обов'язків орендодавця, банк не повинен повідомляти про це колишнього власника і третіх осіб - орендарів нерухомого майна, позаяк чинне цивільне законодавство відповідних обов'язків на нового власника не покладає;

- відсутність умислу на привласнення доходів ПАТ Укрсоцбанк у діях ТОВ Проект-А , яке володіло майном без достатньої правової підстави, не має юридичного значення для кваліфікації спірних правовідносин та не впливає на обґрунтованість вимог первісного позову з огляду на приписи ст.ст. 1212, 1214 ЦК та ч. 3 ст. 12 Закону України Про іпотеку , оскільки положення глави 83 ЦК застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події;

- відсутні підстави для задоволення зустрічного позову ТОВ Проект-А про стягнення витрат на утримання чужого майна, оскільки товариством не доведено належними засобами доказування понесення ним саме необхідних витрат, без проведення яких належне ПАТ Укрсоцбанк нерухоме майно не могло бути збережено або могло значно погіршитися.

Викладене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого.

Згідно з ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317 ЦК правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 3 ст. 3, ч. 12 ст. 15 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають із моменту такої реєстрації. Датою і часом державної реєстрації прав та їх обтяжень вважається дата і час реєстрації відповідної заяви.

Частиною 1 ст. 770 ЦК встановлено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

За змістом ст. 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Тобто для відшкодування шкоди за п. 4 ч. 3 ст. 1212 ЦК вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

За змістом положень ст. 1214 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Оскільки судом встановлено, що із 1 квітня 2013 року законним власником орендованих приміщень став позивач, а відповідач продовжував приймати від третіх осіб орендні платежі від здавання чужого майна в оренду, достеменно знаючи про реєстрацію права власності на орендоване майно за ПАТ Укрсоцбанк , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи відповідача стосовно несвоєчасного повідомлення орендарів про набуття права власності позивачем на орендовані ними приміщення в цьому випадку не мають правового значення, оскільки підставою позову у справі, яка розглядається, є стягнення з відповідача доходів, отриманих у період безпідставного володіння майном у порядку ст.ст. 1212, 1214 ЦК, а положення глави 83 ЦК застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, апеляційний суд, із висновками якого погодився суд касаційної інстанції, помилково скасував рішення суду першої інстанції, тому постанови судів апеляційної та касаційної інстанцій підлягають скасуванню, а рішення суду першої інстанції слід залишити в силі.

Відповідно до ст. 49 ГПК стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з платіжними дорученнями від 9 червня 2016 року № 0000340600 та від 19 вересня 2017 року № 0000424975 ПАТ Укрсоцбанк сплачено судовий збір у розмірі 35 616,80 грн за подання касаційної скарги та у розмірі 35 682,00 грн за подання заяви про перегляд Верховним Судом України судових рішень у справі, яка розглядається, відповідно.

Таким чином, із ТОВ Проект-А підлягають стягненню на користь ПАТ Укрсоцбанк судові витрати у розмірі 71 298,80 грн.

Керуючись п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів , ст.ст. 111 23 , 111 24 , 111 25 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк про перегляд Верховним Судом України постанови Київського апеляційного господарського суду від 8 червня 2016 року та постанови Вищого господарського суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 910/15665/15 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 8 червня

2016 року та постанову Вищого господарського суду України від 19 жовтня

2016 року скасувати, рішення Господарського суду м. Києва від 14 березня

2016 року залишити в силі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Проект-А на користь публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк 71 298,80 грн (сімдесят одну тисячу двісті дев'яносто вісім гривень вісімдесят копійок) витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги та за подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 111 16 ГПК.

Головуючий Т.Є. Жайворонок Судді:І.С. Берднік А.А. Ємець