Ухвала

від 24.10.2017 по справі 757/40668/17-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/40668/17-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2017 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю представника особи, яка подала клопотання ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Еден Груп» ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 32015100000000248,-

В С Т А Н О В И В :

14.07.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Еден Груп», в особі директора ОСОБА_4 звернулось до суду з клопотанням про скасування арешту грошових коштів ТОВ «ЕДЕН ГРУП», які перебувають на рахунках № НОМЕР_1 (гривня); № НОМЕР_2 (гривня); № НОМЕР_3 (гривня), відкритих у АТ «УкрСиббанк» (МФО 351005), накладеного ухвалою слідчого судді 07.09.2016 у рамках кримінальному провадженні № 32015100000000248.

Обґрунтовуючи клопотання особа, якою подано клопотання зазначає, що під час розгляду клопотання, арешт на грошові кошти ТОВ «Еден Груп» було накладено без участі представників Товариства, які були позбавлені можливості навести доводи незаконності накладеного арешту. В матеріалах клопотання про накладення арешту на майно відсутні, в якості доказів кредитний договір № 887 від 06.05.2015 та договір відступлення права вимоги № 1/5-15 між Пат «Інтеграл-банк» та ТОВ «Базіс Поінт», на які посилалась слідча ОСОБА_5 , що робило їх дослідження під час розгляду клопотання про накладення арешту не можливим. Також, слідчий суддя не звернула увагу, що договір про відступлення права вимоги № 1/5-15 був укладений між ПАТ «Інтеграл-банк» та ТОВ «Базіс Поінт», а арешт був накладений на рахунки ТОВ «Еден Груп», що вказує на нелогічність і необґрунтованість прийнятого рішення. Крім того, слідчою не надані докази, які містять в собі фактичні дані, що підтверджують обставини, які б вказували на підстави і мету відповідно до положень ст. 170 КПК України та обґрунтовували необхідність арешту грошових коштів Товариства. У кримінальному провадженні № 32015100000000248 підозра нікому не пред`являлась, грошові кошти, які перебувають на рахунку ТОВ «Еден Груп» не є майном підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, а самі грошові кошти одержані законним шляхом, внаслідок провадження господарської діяльності та не пов`язані з фігурантами справи.

У судовому засіданні представник ТОВ «Еден Груп» вимоги клопотання підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Слідчий слідчої групи ГСУ НП України у кримінальному провадженні № 32015100000000248 ОСОБА_5 до судового засідання не з`явилась. Про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не відомі.

Слідчий суддя, заслухавши думку представника заявника, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, дійшов наступних висновків.

Головним слідчим управлінням Національної поліції України проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні № 32015100000000248 від 02.10.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2,5 ст. 191, частинами 2, 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 205, ч. 4 ст. 220-1, ч. 1 ст. 218-1 КК України, у якому розслідуються обставини за яких колишні службові особи ПАТ «Інтеграл-банк», протягом 2014-2015 рр. учинили дії, які призвели до віднесення Банку до категорії неплатоспроможних.

Ухвалою слідчого судді, № 757/43569/16-к, в рамках зазначеного кримінального провадження на грошові кошти ТОВ «ЕДЕН ГРУП», які перебувають на рахунках № НОМЕР_1 (гривня); № НОМЕР_2 (гривня); № НОМЕР_3 (гривня), відкритих у АТ «УкрСиббанк» (МФО 351005).

Згідно ч. 3 статті 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

В кримінальному провадженні № 32015100000000248, в рамках якого був накладений арешт на майно ТОВ «ЕДЕН ГРУП», підозра нікому не пред`являлась, що підтверджується витягом з ЄРДР який знаходиться у матеріалах клопотання про накладення арешту (а/с 30-33). Дана обставина вказує на те, що слідчою не доведено існування обґрунтованої підозри на час звернення із клопотанням про накладення арешту на майно.

Доводи слідчої ГСУ НП України ОСОБА_5 про незаконність дій ТОВ «ЕДЕН ГРУП» у змові із службовими особами ПАТ «Інтеграл-банк» (МФО 320735) та ТОВ «Базіс Поінт», які полягали в укладенні договору про відступлення права вимоги від 06.05.2015 № 1/5-15 між ПАТ «Інтеграл-банк» та ТОВ «Базіс Поінт», не знайшли свого підтвердження.

Представником ТОВ «ЕДЕН ГРУП» в якості доказу була надана завірена копія договору відступлення права вимоги №1/5-15 від 06.05.2015 на який посилається слідство. Сторонами даного договору виступають новий кредитор ТОВ «Базіс Поінт» (код за ЄДРПОУ 31115794) та первісний кредитор ПАТ «Інтеграл-банк» (код за ЄДРПОУ 22932856). За умовами договору Первісний кредитор передає Новому кредитору усі права вимоги до Боржника (ТОВ «ЕДЕН ГРУП»), що випливають з Кредитного договору № 887 від 25.10.2010 та усіх змін і доповнень до вказаного кредитного договору.

Згідно ч. 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Із змісту договору становить, що ТОВ «ЕДЕН ГРУП» не виступає стороною договору, уповноважені особи цього товариства зазначений договір не підписували.

Договір № 1/5-15 був укладений 06.05.2015, а відповідно до клопотання про накладення арешту на майно, ПАТ «Інтеграл-банк» віднесено до категорії проблемних строком на 180 днів та встановлено значні обмеження в його діяльності Постановою Правління НБУ від 13.08.2015, тобто, під час укладення Договору № 1/5-15 від 06.05.2015, ПАТ «Інтеграл-банк» працював в звичайному режимі, ніяких додаткових обмежень в його діяльності не було.

Доводів про визнання судом недійсним Договору № 1/5-15 від 06.05.2015 слідчому судді не надано.

Всі відносини, які виникали між ТОВ «ЕДЕН ГРУП» та ПАТ «Інтеграл-банк» носили законний характер, відповідали нормам чинного законодавства, здійснювались на підставі укладених договорів ТОВ «ЕДЕН ГРУП» регулярно сплачувались відповідні відсотки за користування кредитом.

Згідно договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06 серпня 2015 р., укладеним між ТОВ «ЕДЕН ГРУП» та ТОВ «Базіс Поінт», завірена копія якого додана до справи, зобов`язання ТОВ «ЕДЕН ГРУП» перед ТОВ «Базіс Поінт» за Кредитним договором № 887 від 25.10.2010 із усіма змінами і доповненнями, були припинені на підставі ст. 601 ЦК України.

Отже, слідством не доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого.

До того ж, заява Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Інтеграл-банк» - ОСОБА_6 , сама по собі не є доказом скоєння злочину, а є лише підставою для внесення відповідних відомостей згідно ст. 214 КПК України до ЄРДР, після чого здійснюється досудового розслідування у формі досудового слідства.

Статтями 84, 85 КПК України визначається, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 95 КПК України, показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження. Свідок, експерт зобов`язані давати показання слідчому, прокурору, слідчому судді та суду в установленому цим Кодексом порядку.

Згідно ст. 103 КПК України, процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися: у протоколі; на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії; у журналі судового засідання.

Тобто, в даному випадку, інформація надана свідком фіксується у формі протоколу або безпосередньо під час судового засідання в журналі судового засідання. В матеріалах справи відсутні протоколи допиту свідка з даного приводу, що вказує на не відповідність доказу процесуальній формі, визначеній законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Частиною 1 ст. 174 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Підставами для скасування заходу забезпечення кримінального провадження є такі обставини, що не перевірено та не встановлено наявності належних підстав для арешту майна; відсутні достатні докази, що вказують на вчинення особою чи особами, на майно яких слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення; не встановлено розмір шкоди та питання щодо наявності цивільного позову, та співрозмірності обмеження права власності; невідповідність клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК України; розгляд клопотання слідчого про арешт майна за відсутності власника майна; накладення арешту на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні.

Обов`язковою обставиною, яка вказує на відповідність вилученого майна критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину. Обов`язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладає на слідчого та/або прокурора, а обов`язок перевірки цих обставин - на слідчого суддю при розгляді відповідного клопотання чи скарги.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні.

Водночас, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Необхідність накладення арешту на банківські рахунку, як вказано в ухвалі слідчого судді від 14.07.2016, обумовлювалася тією обставиною, що гроші наявні на рахунку ТОВ «ЕДЕН ГРУП» (ЄДРПОУ 35920378) в достатній мірі відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Проте, враховуючи, що допустимих та достатніх в розумінні положень ст.ст. 84, 85, 86 КПК України, доказів, які б могли свідчити про відповідність грошових коштів на банківських рахунку ТОВ «ЕДЕН ГРУП» (ЄДРПОУ 35920378) критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України, органом досудового розслідування для вивчення та дослідження слідчому судді не представлено, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, підстави, які визначають ступінь необхідності вжиття заходів забезпечення кримінального провадження, не встановлено у судовому засіданні, відтак не наведено доводів для подальшого застосування арешту.

Відтак слідчий суддя приходить до висновку, що арешт накладений необгрунтовано та підлягає до скасування.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 2, 16, 170, 174, КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Клопотання директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Еден Груп» ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 32015100000000248 задовольнити.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.09.2016 у провадженні № 757/43569/16-к, а саме:

на грошові кошти ТОВ «ЕДЕН ГРУП», які перебувають на рахунках № НОМЕР_1 (гривня); № НОМЕР_2 (гривня); № НОМЕР_3 (гривня), відкритих у АТ «УкрСиббанк» (МФО 351005);

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1