Постанова

від 21.11.2017 по справі 809/1424/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2017 р.                                         Справа № 809/1424/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя Панікар І.В.,

за участю секретаря судового засідання: Подольської Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісопромислова корпорація "Галичина-Ліс" про стягнення заборгованості в сумі 97,75 гривень,-

ВСТАНОВИВ:

25.10.2017 року Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську звернулося в суд з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісопромислова корпорація "Галичина-Ліс" про стягнення заборгованості в сумі 97,75 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення вимог чинного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю "Лісопромислова корпорація "Галичина-Ліс" не відшкодовано понесених управлінням Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах та витрат по відшкодуванню різниці між сумою пенсії, призначеної науковим працівникам згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" та сумою пенсії обчисленої відповідно до інших законодавчих актів в загальному розмірі 97,75 гривні.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, про що свідчить поштове повідомлення про вручення. На адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

За змістом частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно пункту 10 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження – розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, зазначені положення процесуального законодавства, а також факт неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, на переконання суду розгляд поданої заяви слід проводити в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лісопромислова корпорація "Галичина-Ліс" як юридична особа та взятий на облік Управлінням Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську і є платником єдиного внеску.

В Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначені принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також врегульовано порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 5 вказаного Закону його дію поширено на регулювання відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Як визначено в пункті 1 статті 14 вищезазначеного Закону страхувальниками відповідно до цього Закону є: роботодавці, зокрема підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

З 01.01.2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно Прикінцевих та Перехідних положень Закону з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Частиною 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах визначає Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 за №21-1 та зареєстрована Міністерстві юстиції України за № 64/8663 від 16.01.2004.

Відповідно до пункту 6 вказаної Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний здійснювати відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Пунктом 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Отже, обов'язок визначення сум відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій покладено на позивача, а відповідач зобов'язаний здійснити відшкодування зазначених витрат у розмірах визначених позивачем, підставою для відшкодування вказаних сум є розрахунки цих витрат, які надсилаються відповідачу.

Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність" визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку у сфері наукової і науково-технічної діяльності, створює умови для провадження наукової і науково-технічної діяльності, задоволення потреб суспільства і держави у технологічному розвитку шляхом взаємодії освіти, науки, бізнесу та влади.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" законодавство України про наукову і науково-технічну діяльність складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у процесі провадження такої діяльності, та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 37 цього Закону держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці.

Різниця між сумою пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, та сумою пенсії із солідарної системи, обчисленої згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників державних, комунальних наукових установ, організацій, підприємств та вищих навчальних закладів, а також інших наукових установ, які згідно із статтею 12 цього Закону включені до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, - за рахунок коштів державного бюджету з урахуванням надходжень від сплати єдиного внеску у розмірі, встановленому частиною дев'ятою статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" для цієї категорії працівників; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших наукових установ, організацій, підприємств та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих установ, організацій, підприємств та закладів (частина 6 статті 37 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність").

Згідно Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" частина 6 статті 37 цього Закону набирає чинності з 1 січня 2017 року.

При цьому, пунктом 5 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" встановлено, що до 1 січня 2017 року різниця між сумою пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, та сумою пенсії із солідарної системи, обчисленої згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів державного бюджету; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної згідно з цим Законом; для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 27.07.2016 "Про реалізацію пункту 5 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" встановлено, що до 1 січня 2017 р. різниця між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України від 26 листопада 2015 р. № 848-VIII "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії із солідарної системи, обчисленої згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на яку має право науковий працівник, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 р. № 372 "Про затвердження Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи".

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України за № 372 від 24.03.2004, у відповідності до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" затверджено Порядок фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, який визначає механізм фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи.

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку фінансування різниці у розмірі пенсії осіб, які мають науковий стаж роботи на кількох підприємствах, в установах, організаціях та вищих навчальних закладах III - IV рівнів акредитації незалежно від форми власності та фінансування, здійснюється пропорційно зарахованому для призначення пенсії науковому стажу роботи за рахунок джерел фінансування, визначених законодавством для відповідних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається.

Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

З повідомлення про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим працівникам згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" та сумою пенсії обчисленої відповідно до інших законодавчих актів вбачається, що розмір відшкодування за період з 01.07.2017 до 30.09.2017 складав 97,75 гривень.

Управлінням Пенсійного фонду в місті Івано-Франківську надсилався вказаний розрахунок відповідачу.(а.с. 7,9,10)

У встановлені терміни відповідачем не відшкодовано понесених управлінням Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську витрат по відшкодуванню різниці між сумою пенсії, призначеної науковим працівникам згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", внаслідок чого утворилася вищевказана заборгованість.

Згідно пункту 9 Порядку різниця у розмірі пенсій наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації фінансується за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів згідно з пунктами 3-8 цього Порядку.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що у разі порушення строку сплати коштів, які спрямовуються на фінансування різниці у розмірі пенсії, органи Пенсійного фонду стягують відповідні суми у порядку, визначеному законодавством.

Враховуючи наведене, а також те, що заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, а також різниці між сумами пенсій наукових працівників у загальній сумі 97,75 гривень відповідачем на момент розгляду справи не сплачена, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ландрас-Стецева" (код ЄДРПОУ 31524020, вул. Вовчинецька 225, місто Івано-Франківськ, 76018) на користь Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську (код ЄДРПОУ 20550895, вул. Незалежності 44, місто Івано-Франківськ, 76000) заборгованість з відшкодування витрат на виплату і доставку різниці сум пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" за період з 01.07.2017 року по 30.09.2017 року в розмірі 97 (дев'яносто сім) гривень 75 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                 Панікар І.В.

Постанова складена в повному обсязі 21.11.2017.