Постанова

від 21.11.2017 по справі 806/2987/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2017 року Житомир справа № 806/2987/17

категорія 6.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Капинос О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про зобов'язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про зобов'язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння площею 4,0 га, яка знаходиться за межами населених пунктів Брусилівської селищної об'єднаної територіальної громади, бувшої Приворотської сільської ради Брусилівського району Житомирської області, з послідуючою передачею в оренду терміном на 49 років, згідно клопотання від 24.04.2017.

В обґрунтування позову зазначив, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.06.2017 №806/1472/17 визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо неналежного розгляду клопотання ОСОБА_1 від 24.04.2017 та зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24.04.2017. На виконання зазначеної постанови суду, відповідачем розглянуто заяву та на його адресу було направлено лист від 21.08.2017, яким не надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою та запропоновано звернутись з клопотанням про включення даної земельної ділянки до переліку таких, права на яку можуть бути продані на земельних торгах. Позивач вважає незаконним ненадання такого дозволу, тому звернувся до суду.

Позивач в судове засідання не з"явився, подав до суду заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача до суду прибув, згідно поданих письмових заперечень, просить у позові відмовити. В обґрунтування заперечень зазначив, що вимога Стратегії (Постанова КМУ №413 від 07.06.2017) є обов'язковою для всіх землекористувачів земель сільськогосподарського призначення державної власності. Вважає, що дозволи на виготовлення, погодження та затвердження проектів землеустрою земель сільськогосподарського призначення державної власності мають надаватись позивачу тільки за результатами проведення земельних торгів, що передбачено ст.135-137 Земельного кодексу України. Тому підстави для надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою відсутні, отже постанова суду виконана у повному обсязі та рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

У відповідності до ст.128 КАС України суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Встановлено, що 24.04.2017 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння площею 4,0 га, яка знаходиться за межами населених пунктів Брусилівської селищної об'єднаної територіальної громади, бувшої Приворотської сільської ради Брусилівського району Житомирської області, з послідуючою передачею в оренду терміном на 49 років.

За результатами розгляду клопотання, Головне управлінням Держгеокадастру у Житомирській області листом від 24.05.2017 за №Г-6127/0-5080/6-17 запропонувало позивачеві визначити строк оренди указаної у зверненні земельної ділянки та повторно звернутись до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою відповідного змісту.

Позивач оскаржив бездіяльність Головного управління Держгеокадастру щодо неналежного розгляду його клопотання до суду.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.06.2017 у справі №806/1472/17 визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо неналежного розгляду клопотання ОСОБА_1 від 24.04.2017 та зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24.04.2017.

На виконання постанови суду, відповідачем було повторно розглянуто заяву ОСОБА_1, та відповідь направлено листом від 21.08.2017 №31-6-0.334-8261/2-17, яким повідомлено про те, що відповідно до Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінетом Міністрів України від 07.06.2017 №413 у разі надходження заявок на отримання земельних ділянок для сінокосіння, випасання худоби, городництва передача в оренду таких земельних ділянок здійснюється лише за результатами земельних торгів. Тому, ОСОБА_1 слід звернутися з клопотанням про включення даної земельної ділянки до переліку таких, права на яку можуть бути продані на земельних торгах.

Позивач вважаючи протиправним ненадання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою, звернувся до суду та просить зобов"язати надати такий дозвіл.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III (із змінами) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Конституція України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ч.2 ст.14 Конституції України)

Таке право реалізується громадянами та юридичними особами та державою на правових титулах володіння, користування та розпорядження земельними ділянками.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

За змістом ч.1 ст. 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Так, ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 ст. 117 Земельного кодексу України передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

За приписами ч.4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з ч.3 ст.124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Частиною першою статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Частиною 2 ст. 123 Земельного кодексу України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно ч.3 ст.123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що з метою реалізації права громадян на отримання земельної ділянки, останній звертається з відповідною заявою чи клопотанням до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. За результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення документації землеустрою, відповідач приймає одне з таких рішень: або наказ про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою, або інформує про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням конкретних причин відмови.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання постанови суду, відповідачем було повторно розглянуто заяву ОСОБА_1, та відповідь направлено листом від 21.08.2017 №31-6-0.334-8261/2-17, яким повідомлено про те, що відповідно до Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінетом Міністрів України від 07.06.2017 №413 у разі надходження заявок на отримання земельних ділянок для сінокосіння, випасання худоби, городництва передача в оренду таких земельних ділянок здійснюється лише за результатами земельних торгів. Тому, ОСОБА_1 слід звернутися з клопотанням про включення даної земельної ділянки до переліку таких, права на яку можуть бути продані на земельних торгах.

При цьому, суд зазначає, що у своєму листі та у запереченнях на позов, відповідач жодних зауважень щодо поданих позивачем документів не вказав.

Отже, представником відповідача не заперечується, що позивачем до заяви поданий вичерпний перелік документів, встановлений Земельним кодексом України.

Водночас як слідує з відповіді, надісланої на адресу позивача, йому запропоновано звернутися з клопотанням про включення даної земельної ділянки до переліку таких, права на яку можуть бути продані на земельних торгах, оскільки відповідно до Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінетом Міністрів України від 07.06.2017 № 413 у разі надходження заявок на отримання земельних ділянок для сінокосіння, випасання худоби, городництва передача в оренду таких земельних ділянок здійснюється лише за результатами земельних торгів.

Тобто, зміст даного листа дає підстави для висновку, що за результатами повторного розгляду заяви ОСОБА_1, Головним управлінням Держгеокадастру прийнято рішення, яким відмовлено останньому у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки запропоновано звернутися з клопотанням про включення даної земельної ділянки до переліку таких, права на яку можуть бути продані на земельних торгах. Таким чином, суд розцінює цей лист як відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Визначаючись щодо позовних вимог суд виходить з наступного.

За приписами ст.123 Кодексу підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відтак суд наголошує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

В контексті наведеного суд відмічає, що відмова відповідача, викладена у листі від 21.08.2017 не належить ні однієї з підстав, передбачених ст.123 ЗК України.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413, на яку посилається відповідач, було затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, в якій передбачено, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні: формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області; щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок; надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції; враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян. Для реалізації Стратегії передбачено розроблення проектів нормативно-правових актів.

Разом з тим, будь-яких змін до порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченого Земельним кодексом України, у зв'язку із затвердженням вказаної Стратегії, не внесено. Цей нормативний акт не регулює питання виділення землі, оскільки таке регулювання чітко передбачено Земельним кодексом України.

Отже, посилання відповідача на Постанову КМУ №413 є безпідставними.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на постанову Верховного Суду України у справі 806/500/13-а, оскільки предметом розгляду у даній справі було надання дозволу на розроблення проекту землеустрою саме фермерському господарству, а не фізичній особі. У випадку, що розглядається, ОСОБА_1 звертався до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою особисто від свого імені як фізична особа, а не у статусі керівника фермерського господарства, власником якого він є.

За таких обставин, відповідачем протиправно повторно відмовлено у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою.

У зв"язку з чим, для повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне в порядку ч.2 ст.11 КАС України вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, яка оформлена листом від 21.08.2017 №31-6-0.334-8261/2-17 у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння площею 4,0 га, яка знаходиться за межами населених пунктів Брусилівської селищної об'єднаної територіальної громади (бувшої Приворотської сільської ради Брусилівського району Житомирської області), з послідуючою передачею в оренду терміном на 49 років, згідно клопотання від 24.04.2017.

Що стосується доводів відповідача, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є дискреційними повноваженнями управління.

У судовому рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Олссон проти Швеції" від 24 березня 1988 року (скарга №10465/83) зазначено, що серед вимог, які суд визначив як такі, що випливають з фрази "передбачено законом", є наступні:

- будь-яка норма не може вважатися "законом", якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію;

- фраза "передбачено законом" не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципу верховенства права. У внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічної влади у здійснення прав;

- закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання влади.

Крім того, згідно п. 65 вказаного рішення Суду, втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Також Європейський суд з прав людини вказує, що у відповідності зі сформованою практикою Суду, під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті. При визначенні того, чи є втручання "необхідним у демократичному суспільстві", Суд враховує, що за державами - учасницями Конвенції залишається певна свобода розсуду.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Отже, доводи представника відповідача з даного приводу є безпідставними.

Крім того, застосовуючи механізм захисту права, порушеного суб'єктом владних повноважень, суд зазначає, що покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Також, суд звертає увагу на те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання йому у власність. Саме такою є правова позиція Верховного Суду України, викладена 7 червня 2016 року у справі №820/3507/15.

На підставі зазначеного, а також з огляду на ту обставину, що позивачу повторно відмовлено у задоволенні його заяви, а судом таку відмову визнано протиправною, суд вважає, що порушені права позивача підлягають захисту виключно шляхом зобов'язання надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння площею 4,0 га, яка знаходиться за межами населених пунктів Брусилівської селищної об'єднаної територіальної громади (бувшої Приворотської сільської ради Брусилівського району Житомирської області) згідно клопотання від 24.04.2017.

З огляду на наведені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для задоволення позову .

Керуючись статтями 11, 86, 158-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, яка оформлена листом від 21.08.2017 №31-6-0.334-8261/2-17 у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння площею 4,0 га, яка знаходиться за межами населених пунктів Брусилівської селищної об'єднаної територіальної громади (бувшої Приворотської сільської ради Брусилівського району Житомирської області) згідно клопотання від 24.04.2017.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння площею 4,0 га, яка знаходиться за межами населених пунктів Брусилівської селищної об'єднаної територіальної громади (бувшої Приворотської сільської ради Брусилівського району Житомирської області) згідно клопотання від 24.04.2017.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Капинос