Рішення

від 11.06.2007 по справі 7/55-38.1

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/55-38.1

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 РІШЕННЯ  

від "11" червня 2007 р.                                                       по справі  № 7/55-38.1

За позовом Маневицької філії відкритого акціонерного товариства "Волиньобленерго" від імені «Волиньобленерго», смт Маневичі

до відповідача: Державного підприємства «Маневицький лісгосп», смт.Маневичі

про стягнення 1026,08 грн.

Суддя       Шум М.С.

За участю представників сторін:

від позивача: Смусь В. Л., нач. юридичного відділу (довіреність №19/26-48 від 04.01.2007р.).

від відповідача: Шевчик В. А., юрисконсульт (довіреність № 8/817 від 02.06.2007р.)

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін було роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки. Заяв та клопотань від останніх на розгляд господарського суду не поступило.

СУТЬ СПОРУ: позивач –Маневицька філія відкритого акціонерного товариства "Волиньобленерго" від імені «Волиньобленерго» звернулася до господарського суду із позовом про стягнення з відповідача –державного підприємства «Маневицький лісгосп», 1026,08грн. двократної вартості різниці фактично спожитої відповідачем і договірної (граничної) величин електричної енергії.

Відповідач у відзиві та в судовому засіданні проти позову заперечує, вказуючи на те, що ДП «Маневицький лісгосп» не перевищувало ліміту споживання енергії та здійснювали повний розрахунок за спожиту електроенергію.

Господарський суд, оцінивши подані докази по справі, прийшов до висновку про підставність вимог позивача та необхідність задоволення останніх, зокрема, з наступних підстав:

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України та ст. 11 Цивільного кодексу України майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер –між ВАТ "Волиньобленерго" в особі Маневицької філії та ДП «Маневицький лісгосп» укладено 26.06.2003р. договір на постачання електричної енергії за №533-0003-000.

Укладені між сторонами угоди предметом судового розгляду не виступали, недійсними судом не визнавалися, сторонами розірвані не були, зазначені угоди містять всі істотні умови, передбачені чинним законодавством України для угод цього роду, у зв'язку з чим в господарського суду відсутні підстави вважати зазначені угоди недійсними або неукладеними.

У відповідності до умов договору №533-0003-000 від 26.06.2003р. позивачем було взято на себе зобов'язання щодо відпуску та поставки відповідачу електричної енергії згідно з визначеними договорами умовами та величинами, а ДП «Маневицький лісгосп», в свою чергу, взято на себе зобов'язання щодо своєчасного проведення оплати використаної електроенергії та інших нарахувань. П. 4.2.2. договору від 26.06.2003р. встановлено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, споживач (в даному випадку –ДП «Маневицький лісгосп») сплачує постачальнику електричної енергії (Маневицька філія ВАТ "Волиньобленерго") вартість різниці фактично спожитої та договірної величини в розмірі встановленому ст. 26 Закону України "Про електроенергетику".

У відповідності до умов зазначених договорів сторонами було погоджено, що оплата спожитої електроенергії та інших платежів здійснюється споживачем самостійно шляхом перерахування коштів на відповідні розрахункові рахунки електропостачальної організації в терміни, визначені додатком № 2 «Порядок розрахунків»до договору.

В силу ст. 638 Цивільного кодексу України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Укладений договір користування електричною енергією за своєю природою є договором поставки. Згідно положень ст.ст. 265 –267, 275 –277 Господарського кодексу України, ст. 712 Цивільного кодексу України, договір поставки –це за якою одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у встановлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Істотними умовами договору поставки є умови про предмет та ціну угоди і сторони повинні досягти такої згоди.

Згідно п. 6.3 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України за №28 від 31.07.1996р., яким визначено істотні та обов'язкові умови, які повинен містити договір про постачання електричної енергії, зокрема, такі як повні та скорочені назви постачальника електричної енергії і споживача; поштові, банківські реквізити сторін та підписи керівників або їх заступників, завірені печатками.

Саме на виконання умов зазначеного договору позивачем у березні та травні 2006 року здійснювався відпуск відповідачу електричної енергії та було відпущено ДП «Маневицький лісгосп», а останнім прийнято та спожито електричної енергії по тарифу, який доводився ВАТ "Волиньобленерго" національною комісією з питань регулювання електроенергетики помісячно та відображався в рахунках на оплату.

Проте, в порушення умов договору відповідач у визначені строки, порядку та обсягах оплату використаної електричної енергії на проводив, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість, що підтверджується також особовим рахунком та рахунками за використану електроенергію.

Відповідно до вимог п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України №441 від 24.03.1999р., відповідно до Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №475 від 09.04.2002р., споживачам, котрі не здійснюють поточні платежі у терміни, встановлені договорами, або не дотримуються узгоджених графіків погашення заборгованості, граничні величини споживання електричної енергії не встановлюються, а споживачі підлягають відключенню від електричних мереж.

Споживачем в березні 2006 року спожито 152477 кВтгод за мінусом 14516 кВтгод спожитих населенням, перевищення становить 2477 кВтгод на суму 919,96 грн.; в травні 2006р. спожито 110306 кВтгод за мінусом 3502 кВтгод спожитих населенням, перевищення становить 306 кВтгод на суму 106,12 грн. . Згідно додатку №1 до договору від 26.06.2003р. передбачена договірна величина споживання електричної енергії в березні 2006р. 15000 кВтгод в травні 2006 в розмірі 110000 кВтгод, у зв'язку з чим перевищення споживання відповідно становить  2477 кВтгод та  306 кВтгод.

У зв'язку з викладеним, враховуючи непроведення відповідачем належних розрахунків по оплаті спожитої електричної енергії, ДП «Маневицький лісгосп» нараховано двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини електроенергії в сумі 1026,08 грн.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, враховуючи відпуск позивачем відповідачу електричної енергії та непроведення  при цьому всіх належних розрахунків, пред'явлені позовні вимоги до ДП «Маневицький лісгосп», підставні і підлягають до задоволення.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати, що пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи господарським судом (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), які поніс позивач, підлягають відшкодуванню у відповідності із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 144, 173, 196 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Маневицький лісгосп»(смт. Маневичі, вул. К. Маркса, 31, код ЄДРПОУ 00991545) на користь Маневицької філії відкритого акціонерного товариства "Волиньобленерго" від імені «Волиньобленерго»(смт. Маневичі, Собесяка, 7, код ЄДРПОУ 00131512) 1026,08 грн. заборгованості, 102 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Суддя                                                  М.С. Шум