Ухвала

від 17.11.2017 по справі 201/15909/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/1393/17 Справа № 201/15909/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді-доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна виконавчого директора ОСОБА_6 , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ваговимірювальні системи», на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017040000000597 від 24 травня 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 2 ст. 364 КК України про накладення арешту на майно,

за участю:

прокурора ОСОБА_7

представника третьої особи ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_8

ВСТАНОВИЛА :

В апеляційній скарзі представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, ухвалу про накладення арешту на майно скасувати.

Оскаржуваною ухвалою задоволено клопотання прокурора ОСОБА_7 та накладено арешт на грошові кошти ТОВ «Компанія «Ваговимірювальні системи», які знаходяться та можуть надійти на банківські рахунки, відкриті в ПАТ «Альфа-Банк» у м. Києві в частині витрат, шляхом часткового зупинення видаткових операцій та зобов`язано посадових осіб банку надати довідку про залишок на рахунках вказаного ТОВ та надавити відомості у випадку надходження грошових коштів на рахунки.

Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що у даному кримінальному провадженні заподіяно значної шкоди державі, тому з метою можливості в подальшому забезпечити відшкодування спричиненої шкоди або задоволення цивільного позову, а також недопущення здійснення посадовими особами ТОВ «Компанія «Ваговимірювальні системи» списання коштів із вказаних в клопотанні рахунків або їх закриття, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги та поважності причин пропуску строку зазначає, що представники ТОВ «Компанія «Ваговимірювальні системи» не повідомлялись про час та дату судового засідання по розгляду клопотання прокурора, копія ухвали їм не направлялась і отримали її тільки 06.11.2017 року після особистого звернення до суду. Посилається на те, що слідчий суддя не перевірив наявність підстав для накладення арешту на грошові кошти та постановив ухвалу, яка зупинила роботу підприємства, чим порушив вимоги ст. 173 КПК України. Вважають твердження сторони обвинувачення щодо внесення неправдивих відомостей в офіційні документи необґрунтованими, оскільки сам прокурор не вказує в які саме документи були внесені такі відомості, а також такі дані не внесені в ЄРДР. Не підтверджені посилання прокурора, що бюджету було заподіяно шкоди та порушено вимоги податкового законодавства. Також зауважує, що в даному провадженні відсутні цивільні позови, тому накладення арешту з цих підстав є необґрунтованим.

В судовому засіданні представники третьої особи ОСОБА_6 та адвокат ОСОБА_8 , які діють в інтересах ТОВ «Компанія Ваговимірювальні системи», підтримали апеляційну скаргу, надали пояснення аналогічні її доводам та просили її задовольнити, ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на її необґрунтованість, а ухвалу суду вважав законною та обґрунтованою і просив залишити її без змін, а скаргу без задоволення. Пояснив, що накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «Компанія Ваговимірювальні системи» є необхідним з метою відшкодування спричинених державі збитків та можливих у майбутньому цивільних позовів.

Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників апеляційного провадження, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Вирішуючи питання про дотримання апелянтом строку на апеляційне оскарження, колегія суддів виходить з того, що оскаржувана ухвала слідчого судді була постановлена без виклику представників власника майна, а отже за правилами ч. 3 ст. 395 КПК України строк її апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання копії даної ухвали. Враховуючи те, що у матеріалах провадження наявна розписка представника ТОВ «Компанія Ваговимірювальні системи» про отримання копії оскаржуваної ухвали 06 листопада 2017 року, а апеляційна скарга подана 07 листопада 2017 року, колегія суддів приходить до висновку, що п`ятиденний строк на апеляційне оскарження даного судового рішення, передбачений п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України не пропущений, у зв`язку з чим апеляційний суд не входить в перевірку поважності причин пропуску строку та вирішення питання про його поновлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже, за правилами ст. 132 КПК України, його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Згідно пунктів 1, 3, 4, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання прокурора слідчим суддею не дотримані належним чином, а доводи представників третьої особи, викладені в апеляційній скарзі та в судовому засіданні щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді, підтверджуються матеріалами провадження і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підставу і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; розмір шкоди… у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

Так, із клопотання прокурора вбачається, що він як підставу для накладення арешту на майно, зазначає що арешт є необхідним з метою відшкодування спричинених державі збитків та забезпечення можливих у майбутньому цивільних позовів, у зв`язку з чим виникла необхідність у накладенні арешту на рахунки, зазначені в клопотанні /а.п. 3/.

Тобто, як на правову підставу для накладення арешту прокурор посилається на п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України.

При цьому, клопотання прокурора містить формальні посилання на вказані правові підстави та без врахування положень кримінального процесуального закону.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті (арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов)…), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого…, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні…

Клопотання прокурора не містить відомостей щодо пред`явлення підозри будь-якій службовій особі в даному кримінальному провадженні, не містить посилань і на заявлений цивільний позов, його розмір або посилань на шкоду яка завдана кримінальним правопорушенням. Крім того, відповідно до ст. 96-3 КК України, у кримінальному провадженні за ст. ст. 191, 212, 364 КК України не передбачено застосування заходів кримінально-правового характеру до юридичних осіб.

Апеляційний суд зауважує, що відповідно до положень кримінального процесуального закону які викладені в Главі 17 КПК України, вбачається, що накладення арешту тільки з метою забезпечення речових доказів не вимагає повідомлення про підозру у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна. В інших випадках, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно особи, яка має певний процесуальний статус.

Стосовно твердження прокурора, як в поданому клопотанні так і в судовому засіданні апеляційного суду, щодо необхідності накладення арешту для забезпечення можливих у майбутньому цивільних позовів, колегія суддів приходить до висновку про їх безпідставність, з огляду на об`єкти регулювання Цивільного кодексу України та Податкового кодексу України, згідно яких правовідносини щодо сплати податків є публічними і на них не поширюється юрисдикція загального суду. Вимоги про стягнення податків (позови та подання) належать до юрисдикції адміністративного суду, а відповідно і позов про стягнення податків не є цивільним позовом, а є позовом адміністративним, тому не може розглядатися в межах кримінального провадження.

Вказані обставини залишились без належної правової оцінки слідчого судді, що свідчить про неналежне дотримання ним вимог ч. 1, п. п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 173 КПК України.

В силу ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги представника третьої особи та її часткове задоволення, у зв`язку з чим ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали на підставі п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України.

Керуючись ст. ст. 170-173, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт виконавчого директора ОСОБА_6 , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ваговимірювальні системи», задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017040000000597 від 24 травня 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 2 ст. 364 КК України, про накладення арешту на майно скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_7 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017040000000597 від 24 травня 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 2 ст. 364 КК України, про накладення арешту на майно.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4