Рішення

від 20.11.2017 по справі 903/708/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 листопада 2017 р. Справа № 903/708/17

за позовом: ОСОБА_1 підприємства "Вакумус", м. Луцьк

до відповідача: ОСОБА_1 акціонерного товариства "Ковельські ковбаси", м. Ковель

про стягнення 41 432, 51 грн.

Суддя Дем'як В.М.

Представники:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

Відповідно до ст. 81 1 Господарського процесуального кодексу України, у випадку неявки у судове засідання всіх учасників судового процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суть спору: позивач - Приватне підприємство "Вакумус" звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Ковельські ковбаси" про стягнення 41 432, 51 грн. заборгованості за договором поставки №080115 від 29.01.2015р., в т.ч.: 22794,40грн. - основного боргу, 16803,49грн. - інфляційних витрат та 1834,62грн. - 3% річних.

В обґрунтування посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки №080115 від 29.01.2015р. щодо повного та своєчасного розрахунку.

Представник позивача в призначене судове засідання не прибув. 20.11.2017р. через канцелярію суду подав заяву в якій уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 22794,40грн. - основного боргу, 16803,49грн. - інфляційних витрат та 1834,26грн. - 3% річних, а разом 41432,15грн.

Додатково долучив до матеріалів справи розрахунок інфляційних втрат та 3% річних; довідку головного бухгалтера; платіжне доручення №@2PL417574 від 17.03.2015р., № 789 від 27.02.2015р.

Вказана заява, відповідаючи вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечать законодавству України, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, є прийнятою судом.

Згідно пункту 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/2351 від 20.10.2006 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" та пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/482 від 13.08.2008р., в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи із якої вирішується спір. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Представник відповідача в призначене судове засідання вдруге не прибув, вимог ухвали суду не виконав, письмових пояснень по суті заявленої позовної заяви суду не подав, хоча належним чином був повідомлений про час та дату розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №4500601385322.

Згідно приписів ст.75 ГПК та п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає, що неявка представника позивача та відповідача в судове засідання, не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Стаття 22 ГПК України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки, в матеріалах справи є всі достатні документи, необхідні для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про судовий розгляд справи без участі представника позивача та відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

04.01.2013р. між ОСОБА_1 підприємством "Вакумус" (продавець) та ОСОБА_1 акціонерним товариством "Ковельські ковбаси" (покупець) укладено договір поставки товару №030113 (а.с.8-9).

29.01.2015р. між ОСОБА_1 підприємством "Вакумус" (продавець) та ОСОБА_1 акціонерним товариством "Ковельські ковбаси" (покупець) було укладено новий договір поставки №080115 на таких самих умовах стосовно предмету договору , порядку поставок та розрахунків за товар (а.с.10-11).

Згідно п. 1.1 договору продавець зобов'язався систематично постачати покупцю мішки з плівки, в подальшому товар, згідно накладних у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язався приймати товар та оплачувати його вартість в терміни та на умовах даного договору.

Пунктом 3.2 договору визначено, що асортимент, кількість та ціна за одиницю товару погоджується сторонами в замовленні та зазначаються в накладних на поставку кожної партії товару, які є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до п.3.3. договору оплата за поставлений товар здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок не пізніше 14 календарних днів після поставки товару.

Згідно п.4.4 договору перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару.

На виконання умов договору, позивач взяті на себе зобов'язання по поставці і передачі продукції виконав в повному обсязі на загальну суму 23966,40грн. Даний факт підтверджено видатковими накладними №247 від 11.09.2014р., №261 від 24.09.2014р., №263 від 01.10.2014р., №281 від 30.10.2014р., №290 від 05.11.2014р., №292 від 05.11.2014р., №306 від 26.11.2014р., №323 від 15.12.2014р., №325 від 23.12.2014р., №18 від 02.02.2015р., №28 від 12.02.2015р., №43 від 27.02.2015р., №64 від 16.03.2015р., які підписані сторонами та скріплені печатками (а.с.23-35).

Проте, відповідач взяті на себе, згідно договору, зобов'язання в частині проведення розрахунків за поставку товару виконав частково, що підтверджується платіжними дорученнями №@2PL417574 від 17.03.2015р. на суму 1000грн. (частково оплачена накладна №261 від 24.09.2014р.) та № 789 від 27.02.2015р. на суму 712грн. (частково оплачена накладна №247 від 11.09.2014р.) (а.с.65-66).

Заборгованість на день розгляду справи становить 22794,40грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Як встановлено, між позивачем та відповідачем виникли цивільні права та обов'язки на підставі договору поставки товару №030113 від 04.01.2013р., №080115 від 29.01.2015р.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи зазначене, позовна вимога про стягнення з відповідача 22794,40грн. основної заборгованості, підставна та підлягає до задоволення.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене, нараховані позивачем 3% річних в сумі 1834,17грн.: за період 26.09.2014р. по 29.08.2017р. в сумі 860,00грн.(видаткова накладна №247 від 11.09.2014р.), за період з 09.10.2014р. по 29.08.2017р. в сумі 47,52грн. (видаткова накладна №261 від 24.09.2014р.), за період з 16.10.2014р. по 29.08.2017р. в сумі 267,71грн.( видаткова накладна №263 від 01.10.2014р.), за період з 14.11.2014р. по 29.08.2017р. в сумі 238,60грн. (видаткова накладна №281 від 30.10.2014р.), за період з 20.11.2014р. по 29.08.2017р. в сумі 90,22грн. (видаткова накладна №290 від 05.11.2014р.), за період з 20.11.2014р. по 29.08.2017р. в сумі 58,25грн. (видаткова накладна№292 від 05.11.2014р.), за період з 11.12.2014р. по 29.08.2017р. в сумі 70,45грн. (видаткова накладна №306 від 26.11.2014р.), за період з 30.12.2014р. по 29.08.2017р. в сумі 234,93грн. (видаткова накладна №323 від 15.12.2014р.), за період з 08.01.2015р. по 29.08.2017р. в сумі 299,50грн. (видаткова накладна №325 від 23.12.2014р.), за період з 17.02.2015р. по 29.08.2017р. в сумі 113,55грн. (видаткова накладна №18 від 02.02.2015р.), за період з 27.02.2015р. по 29.08.2017р. в сумі 89,61грн. (видаткова накладна №28 від 12.02.2015р.), за період з 14.03.2015р. по 29.08.2017р. в сумі 187,45грн. (видаткова накладна №43 від 27.02.2015р.), за період з 31.03.2015р. по 29.08.2017р. в сумі 60,89грн. (видаткова накладна №64 від 16.03.2015р.) та інфляційні витрати в сумі 16778,99грн.: за період жовтень 2014р.-липень 2017р. в сумі 749,89грн., за період жовтень 2014р. по липень 2017р. в сумі 477,83грн., за період листопад 2014р. по липень 2017р. в сумі 2473,69грн., за період з листопад 2014р. по липень 2017р. в сумі 2359,05грн., за період грудень 2014р. по липень 2017р. в сумі 860,38грн., за період грудень 2014р. по липень 2017р. в сумі 555,48грн., за період грудень 2014р. по липень 2017р. в сумі 686,02грн., за період січень 2015р. по липень 2017р. в сумі 2178,96грн., за період січень 2015р. по липень 2017р. в сумі 2803,81грн., за період березень 2015р. по липень 2017р. в сумі 903,62грн., за період березень 2015р. по липень 2017р. в сумі 720,86грн., за період березень 2015р. по липень 2017р. в сумі 1533,11грн., за період з квітня 2015р. по липень 2017р. в сумі 376,29грн. підлягають до задоволення.

У стягненні нарахованих 0,09грн. - 3% річних та 24,50грн. інфляційних втрат, слід відмовити, як безпідставно заявлених.

Як уже зазначалось вище, відповідач був належним чином повідомлений про дату та час слухання справи, однак документи, які б спростували наявність боргу перед позивачем не подав та правом оспорити, заперечити заявлений позов не скористався.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача за договором поставки підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 41407,56грн. в т.ч.: 22794,40грн. - основного боргу, 16778,99грн. - інфляційних витрат, 1834,17грн. - 3% річних. В решті позову слід відмовити.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору пропорційно до суми задоволених вимог в сумі 1599,04 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст.ст. 144, 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства "Ковельські ковбаси" (45006, Волинська обл., м. Ковель, вул. Володимирська,156, код ЄДРПОУ 30381257) на користь ОСОБА_1 підприємства "Вакумус" (43000, м.Луцьк, вул. Чорновола,24/9, код ЄДРПОУ 36347740) сумі 41407,56грн. заборгованості, в т.ч.: 22794,40грн. - основного боргу, 16778,99грн. - інфляційних витрат, 1834,17грн. - 3% річних та 1599,04грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Повний текст

рішення складено

22.11.2017р.

Суддя В. М. Дем`як