Рішення

від 14.11.2017 по справі 910/10579/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2017Справа №910/10579/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"

до Публічного акціонерного товариства "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд"

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "РК Київ"

про стягнення 4077640,26 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Сидоренко О.Ж. (представник за довіреністю);

Дегтярьов Ю.В. (представник за довіреністю);

від третьої особи: - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд" про стягнення 4077640,26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі укладеного з Київською міською радою Договору оренди земельної ділянки від 04.03.2002 сплачував з вересня 2012 року по травень 2017 року оренду плату. Оскільки, як зазначив позивач, розташований на цій земельній ділянці будинок перебуває у спільній частковій власності позивача та відповідача - 46,72 % та 53,28 % відповідно, останній також був зобов'язаний здійснювати сплату орендних платежів. Проте, позивач вносив оренду плату в повному розмірі самостійно, оскільки відповідач пропорційно його частці в цьому майні орендну плату не сплачував, у зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача безпідставно збережені ним кошти в розмірі 2726346,58 грн., що становить 53,28 % від сплаченої позивачем орендної плати за земельну ділянку. Також позивач просив стягнути з відповідача нараховані на цю суму три проценти річних у розмірі 140938,55 грн. та 1210355,13 грн. інфляційних втрат.

На підставі викладеного позивач просив задовольнити позов.

У судове засідання позивач уповноваженого представника не направив, проте про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, пославшись у відзиві зокрема на те, що розташований на спірній земельній ділянці будинок не перебуває в сторін на праві спільної часткової власності. Крім того, на зазначеній ділянці наявні інші об'єкти нерухомості, що належать на праві власності іншим особам, однак обов'язок зі сплати орендної плати покладений за положеннями чинного законодавства саме на орендаря, тобто на позивача. Також, відповідач просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували та просили в його задоволенні відмовити.

Третя особа пояснень по справі не надала, уповноваженого представника в судове засідання не направила, проте про дату, час та місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників відповідача, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі рішення Київської міської ради від 05.07.2001 № 380/1356 між Київською міською радою, як орендодавцем, та позивачем, як орендарем, укладено Договір оренди земельної ділянки від 04.03.2002, за яким останньому передано в оренду на 15 років земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Суворова, 4/6, (перейменована на вул. М. Омеляновича-Павленка), розміром 0,3419 га, у т.ч. 0,0199 га в межах червоних ліній, для експлуатації та обслуговування адміністративних будівель та споруд у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід'ємною частиною Договору (п. 1 даної угоди).

Вказаний Договір оренди посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстрований за № 360.

Актом визначення меж земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:343:0001 в натурі визначено 48 кутів повороту, закріплених межовими знаками.

Відповідно до п. 2 Договору оренди за оренду земельної ділянки позивач сплачує Київській міській раді орендну плату в грошовій формі, незалежно від результатів своєї діяльності. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється в розмірі 1,5 % від її грошової оцінки. Орендна плата вноситься орендарем щомісячно впродовж 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Згідно з довідкою Київського міського управління земельних ресурсів від 11.01.2002 за № 10 на час укладення цього договору грошова оцінка земельної ділянки становить 4754734,20 грн. (п. 3 Договору оренди).

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.08.2007 у справі № 3/364 визнано за позивачем право власності на нежилі приміщення в адміністративному будинку, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Суворова, 4/6, літ. А, загальною площею 5414,80 м 2 , зобов'язано Головне управління Комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державно адміністрації) оформити право власності та видати відповідне свідоцтво.

30.12.2008 Головним управління Комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державно адміністрації) позивачу видано свідоцтво про право власності на нежилі приміщення (групи приміщень) в адміністративному будинку загальною площею 5414,80 м 2 , що розташований за адресою: м. Київ, вул. Суворова, 4/6, літ. А.

Надалі, 10.09.2012 право власності на інші нежилі приміщення (групи приміщень) загальною площею 6174,10 м 2 , що розташовані в зазначеному вище будинку оформлено Головним управління Комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державно адміністрації) за відповідачем.

Як зазначив позивач, з вересня 2012 року по травень 2017 року останній сплатив 5117016,87 грн. за оренду земельної ділянки розміром 0,3419 га, кадастровий номер 8000000000:82:343:0001, що підтверджується копіями платіжних доручень та податкових декларацій, доданими до матеріалів справи. В обґрунтування правових підстав стягнення з відповідача 53,28 % від цієї суми, тобто 2726346,58 грн., позивач послався на те, що згідно зі ст. 360 Цивільного кодексу України відповідач, як співвласник вказаного будинку, зобов'язаний брати участь у сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів), а відтак має відшкодувати понесені позивачем витрати на оренду земельної ділянки, на якій розташований належний їм на праві спільної часткової власності будинок.

Згідно із ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох і більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом (ч. 1 ст. 357 ЦК України).

Відповідно до п. 3.2.2. Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно (у редакцій, чинній на момент видачі відповідачу свідоцтва про право власності) внесення до Реєстру прав запису про право власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб'єкта цього права проводиться шляхом внесення відомостей, зокрема, про кожного власника розмір частки, право на яку реєструється (якщо майно належить на праві спільної часткової власності).

Пунктом 3.2.4. вказаного Порядку передбачено, що у випадку виникнення права спільної часткової власності на нерухоме майно, що належало одному власнику, спочатку вносяться відомості про вид спільної власності та розмір частки, яка залишилась у попереднього власника після переходу права власності, а потім вносяться відомості про нового співвласника відповідно до вимог підпункту 3.2.2 пункту 3.2 цього розділу.

Для формування свідоцтва про право власності до Реєстру прав необхідно внести відомості про: вид спільної власності та розмір часток, якщо майно належить на праві спільної часткової власності (п. 4.8. Порядку).

Як вбачається із наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про право власності від 10.09.2012, виданого відповідачу, останньому належать на праві приватної власності групи приміщень в будинку, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Суворова, 4/6, літ. А.

Водночас, у вказаному свідоцтві відсутні будь-які відомості щодо належності даного будинку сторонам у справі на праві спільної часткової власності.

Таким чином, позивачем не доведено, що даний будинок перебуває в сторін на праві спільної часткової власності та відповідачу належить частка у праві спільної часткової власності, у зв'язку з чим не є обґрунтованим і посилання на наявність у відповідача обов'язку, передбаченого ст. 360 ЦК України, сплачувати обов'язкові платежі відповідно до своєї частки в будинку саме як співвласника спільного майна, що перебуває в спільній частковій власності.

До того ж, у матеріалах справи відсутній технічний паспорт на зазначений будинок, в якому згідно з Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127 вносяться, зокрема, дані технічної інвентаризації - поверховість, загальна площа (розділ 6), відомості щодо змін власника (розділ 11).

Відтак, у суду відсутня можливість встановити, чи дійсно належні сторонам у справі групи приміщень становлять загальну площу вказаного будинку, та чи вірно позивачем розраховано частку відповідача в цьому будинку в розмірі 53,28 %, від якої позивачем вирахувана частина від сплаченої ним орендної плати за земельну ділянку до відшкодування відповідачем.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, зокрема ситуаційної схеми та з відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за адресою: м. Київ, вул. Суворова, 4/6, літ. А, знаходяться також інші об'єкти нерухомості, що належать на праві власності іншим суб'єктам господарювання. Так, власником об'єктів нерухомості є також третя особа на підставі свідоцтв про право власності, та, крім того, позивач володіє ще 1829,4 м 2 у нежитловій будівлі літ. А.

За наведених обставин, позивач жодним чином не довів, що спірний будинок належить сторонам у справі на праві спільної часткової власності, та що на цій земельній ділянці відсутні інші об'єкти нерухомості, що свідчило би про наявність підстав для визначення співвідношення обов'язку зі сплати орендної плати за вказану земельну ділянку в зазначеному позивачем розмірі - 53,28 % за відповідачем, 46,72 % за позивачем.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі 2726346,58 грн., що становить 53,28 % від сплаченої позивачем орендної плати за земельну ділянку, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Також, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 1210355,13 грн. інфляційних втрат та 140938,55 грн. трьох процентів річних з огляду на її похідний характер від основної позовної вимоги, в задоволенні якої суд відмовив.

Стосовно заяви відповідача щодо застосування наслідків спливу строків позовної давності заявлених позовних вимог, слід зазначити наступне.

Статтями 256, 257 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29.05.2013 № 10, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на наведене вище, встановивши відсутність підстав для задоволення даного позову, заява відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності задоволенню не підлягає.

На підставі положень ст. 49 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 21.11.2017

Суддя Я.В. Маринченко