Рішення

від 13.11.2017 по справі 910/18140/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2017Справа №910/18140/17 За позовом Науково-виробничої фірми з обмеженою відповідальністю Екополімер

До Товариства з обмеженою відповідальністю Фокс Групп

про стягнення 568 636,56 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Нікітенко В.В. - по дов.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Науково-виробнича фірма з обмеженою відповідальністю Екополімер звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Фокс Групп про стягнення 568 636,56 грн., з яких основний борг в сумі 450 000 грн., пеня в розмірі 74021,92 грн., 3% річних в сумі 8359 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 36 255,64 грн.

Ухвалою від 23.10.2017р. порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 13.11.2017р.

Представником позивача у судовому засіданні 13.11.2017р. було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду. Крім того, представником позивача у судовому засіданні було надано оригінали документів для огляду суду.

Представник відповідача у судове засідання 13.11.2017р. не з'явився, проте, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представником позивача під час розгляду спору у судовому засіданні 13.11.2017р. було надано усні пояснення по суті спору, згідно змісту яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, незважаючи на те, що відповідач під час розгляду спору так і не скористався правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору, а отже, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами в судовому засіданні 13.11.2017р.

В судовому засіданні 13.11.2017р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.10.2016р. між Науково-виробничою фірмою з обмеженою відповідальністю Екополімер (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фокс Групп (замовник) було укладено договір №12-10/16 поставки продукції, відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов'язується поставити, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити: комплект системи аерації Аква-Лайн-М з фасонними деталями та вузлами кріплення для реконструкції очисних споруд м.Мелітополя (продукція) відповідно до специфікації додаток №1 до даного договору.

За умовами п.2.1 договору №12-10/16 від 12.10.2016р. загальна сума даного договору складає 1 100 000 грн., в тому числі, податок на додану вартість 20% - 183 333,33 грн.

Згідно п.п.2.2-2.4 договору №12-10/16 від 12.10.2016р. передоплата за даним договором становить 20% від загальної суми договору, зазначеної у п.2.1, і виконується замовником шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок виконавця після підписання договору обома сторонами. Наступну оплату в розмірі 30% від загальної суми договору замовник перераховує на розрахунковий рахунок виконавця протягом 5 банківських днів з дати отримання повідомлення замовником про готовність продукції до відвантаження. Остаточний розрахунок в розмірі 50% від загальної суми договору замовник перераховує на розрахунковий рахунок виконавця протягом 30 календарних днів з дати отримання продукції але не пізніше 30.12.2016р.

У п.3.1 укладеного між сторонами правочину вказано, що термін поставки продукції складає 30 календарних днів з дати отримання виконавцем передоплати, згідно п.2.2 договору.

Зі змісту п.3.4 договору №12-10/16 від 12.10.2016р. вбачається, що датою поставки продукції вважається дата одержання товару представником замовника, зазначена в товарно-транспортній та видатковій накладних.

Даний договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до моменту його виконання сторонами в повному обсязі (п.8.1 договору №12-10/16 від 12.10.2016р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №12-10/16 від 12.10.2016р. поставки продукції, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Як свідчать матеріали справи, в межах договору №12-10/16 від 12.10.2016р. сторонами було погоджено специфікацію №1.

На виконання вказаного правочину Науково-виробничою фірмою з обмеженою відповідальністю Екополімер було поставлено, а представником Товариства з обмеженою відповідальністю Фокс Групп Тихоновським О.В. на підставі довіреності №59 від 11.11.2016р. прийнято товар, а саме комплект системи аерації Аква-Лайн-М з фасонними деталями та вузлами кріплення, про що свідчать представлені до матеріалів справи товарно-транспортна накладна №ТТГ-000013 від 14.11.2016р. та видаткова накладна №РН-0000031 від 14.11.2016р. на суму 1 100 000 грн. При цьому, судом прийнято до уваги, що вказані документи підписано представниками обох контрагентів та скріплено печатками суб'єктів господарювання без жодних зауважень та заперечень.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не заперечувались, Товариством з обмеженою відповідальністю Фокс Групп поставлений в межах договору №12-10/16 від 12.10.2016р. товар в повному обсязі оплачено не було, внаслідок чого у замовника утворилась заборгованість в розмірі 450 000 грн., що і стало підставою для нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат та звернення до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України , за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як зазначалось судом, згідно п.2.1 договору №12-10/16 від 12.10.2016р. загальна сума даного договору складає 1 100 000 грн., в тому числі, податок на додану вартість 20% - 183 333,33 грн.

Відповідно до п.п.2.2-2.4 договору №12-10/16 від 12.10.2016р. передоплата за даним договором становить 20% від загальної суми, зазначеної у п.2.1, і виконується замовником шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок виконавця після підписання договору обома сторонами. Наступну оплату в розмірі 30% від загальної суми договору замовник перераховує на розрахунковий рахунок виконавця протягом 5 банківських днів з дати отримання повідомлення замовником про готовність продукції до відвантаження. Остаточний розрахунок в розмірі 50% від загальної суми договору замовник перераховує на розрахунковий рахунок виконавця протягом 30 календарних днів з дати отримання продукції але не пізніше 30.12.2016р.

Отже, виходячи з наведеного вище, враховуючи приписи чинного законодавства та умови укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що строк оплати відповідачем продукції поставленої позивачем в межах договору №12-10/16 від 12.10.2016р. згідно видаткової накладної №РН-0000031 від 14.11.2016р. на суму 1 100 000 грн., настав.

Проте, як вказувалось вище, за твердженнями заявника, які з боку відповідача не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю Фокс Групп поставлений в межах договору №12-10/16 від 12.10.2016р. товар в повному обсязі оплачено не було, внаслідок чого у замовника утворилась заборгованість в розмірі 450 000 грн.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач у встановленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, та належних і допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів виконання в повному обсязі своїх обов'язків за договором №12-10/16 від 12.10.2016р. в частині оплати товару не надав, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Науково-виробничої фірми з обмеженою відповідальністю Екополімер до Товариства з обмеженою відповідальністю Фокс Групп в частині стягнення основного боргу в сумі 450 000 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення пені в розмірі 74021,92 грн., 3% річних в сумі 8359 грн. та інфляційних втрат в розмірі 36 255,64 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За умовами п.6.4 договору №12-10/16 від 12.10.2016р. у разі порушення термінів оплати передбачених п.2.3, 2.4 (починаючи з 31.12.206р.) замовник зобов'язується сплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати.

З огляду на порушення відповідачем строків оплати поставленої продукції, заявником за період з 31.12.2016р. по 14.08.2017р. нараховано пеню на загальну суму 74021,92 грн.

Проте, здійснивши перевірку наведеного заявником розрахунку, суд дійшов висновку, що останній містить помилки. При цьому, суд зауважує наступне.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.6 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Зміст укладеного між сторонами правочину та зазначення про нарахування пені за кожен день прострочення, за висновками суду, не свідчить про наявність у сторін волі щодо погодження відмінного, ніж визначено ст.232 Господарського кодексу України, строку нарахування неустойки. При цьому, судом враховано, що нормою ст.252 Цивільного кодексу України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Умовами договору №12-10/16 від 12.10.2016р. передбаченим чинним цивільним законодавством України способом іншого строку нарахування неустойки не визначено.

Проте, наведених присів чинного законодавства позивачем при нарахуванні неустойки враховано не було.

Здійснивши власний перерахунок з урахуванням приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача пені в сумі 60 459,33 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором №12-10/16 від 12.10.2016р., заявником було нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 8359 грн. та інфляційні втрати в розмірі 36 225,64 грн.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача нарахувань, що передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись, ст. ст. 32 , 33 , 49 , 82 - 85 ГПК України , Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фокс Групп (01021, м.Київ, вул.Мечникова, будинок 22, кімната 24, ЄДРПОУ 40103852) на користь Науково-виробничої фірми з обмеженою відповідальністю Екополімер (61072, Харківська обл., місто Харків, вул.Тобольська, будинок 42, корпус А, ЄДРПОУ 14067723) основний борг в сумі 450 000 грн., пеню в розмірі 60 459,33 грн., 3% річних в сумі 8359 грн., інфляційні втрати в розмірі 36 225,64 грн. та судовий збір в сумі 8325,66 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

20.11.2017р.

Суддя Спичак О.М.