Рішення

від 13.11.2017 по справі 910/15692/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2017Справа №910/15692/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДСВ Логістика

До Товариства з обмеженою відповідальністю Перша Українська експортна

компанія

про стягнення 59 287,12 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Лепехо О.В. - по дов.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ДСВ Логістика звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Перша українська експортна компанія про стягнення 40 875,52 грн. основної заборгованості, 776,07 грн. три відсотки річних, 3 248,79 грн. інфляційних втрат та 6 910,52 грн. пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору на транспортно-експедиторське обслуговування № SC-005398 від 26/10/2016.

Ухвалою суду від 18.09.2017р. було порушено провадження у справі № 910/15647/17 та призначено її до розгляду на 13.10.2017р. об 11:30.

Оскільки судом встановлено, що в ухвалі Господарського суду м. Києва від 18.09.2017р. по справі № 910/15692/17 була допущена описка, а саме було не вірно вказано дату та час, на який призначено розгляд справи, замість 13.10.2017 року 10-30 було вказано 06.10.2016 року 11-20 хв., ухвалою суду від 28.09.2017р. було внесено виправлення в зазначену ухвалу суду.

05.10.2017р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 13.10.2017р. підтримав подане через канцелярію суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом було розглянуто та задоволено. Крім того, позивачем були надані усні пояснення по справі.

Представник відповідача у судове засідання 13.10.2017р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 13.10.2017р. розгляд справи було відкладено на 30.10.2017р.

Представником позивача 27.10.2017р. через відділ діловодства суду було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Представник відповідача у судове засідання 30.10.2017р. не з'явився, проте, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 30.10.2017р. розгляд справи було відкладено на 13.11.2017р.

Представником позивача 09.11.2017р. через відділ діловодства суду було подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій заявник просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 37770 грн., 3% річних в розмірі 717,11 грн., інфляційні втрати в сумі 3083,51 грн., пеню в розмірі 6385,50 грн. та штраф в сумі 11331 грн. Вказана заява була прийнята судом як така, що відповідає приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача у судове засідання 13.11.2017р. не з'явився, проте, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача під час розгляду справи позовні вимоги підтримав в повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Незважаючи на неявку представника відповідача, з огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами в судовому засіданні 13.11.2017р. у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу.

В судовому засіданні 13.11.2017р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.10.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ДСВ Логістика (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Перша українська експортна компанія (замовник) було укладено договір №SC-005398 на транспортно-експедиторське обслуговування, відповідно до п.1.1 якого експедитор за оплату та за рахунок замовника надає замовнику комплекс послуг з організації та забезпечення перевезення імпортних, транзитних вантажів замовника і вантажів замовника 20-, 40- та понад 40-футових контейнерах стандартів ISO від місця, зазначеного замовником, до місяця призначення різними видами транспорту за обумовленим маршрутом, включаючи організацію та забезпечення, залежно від маршруту: організацію перевалки контейнерів з вантажами замовника з одного виду транспорту на інший на території Державного підприємства Одеський морський торговельний порт , Державного підприємства Іллічівський морський торговельний порт , інших спеціалізованих контейнерних і складських терміналів, у тому числі організацію вантажно- розвантажувальних робіт та зберігання; організацію стафірування та, консолідації вантажів у контейнери для подальшого відправлення зазначеним видом транспорту або розстафірування контейнерів з вантажем замовника; організацію надання третіми особами для замовника послуг, пов'язаних із сепаруванням, кріпленням/спецкріппенням вантажу в транспортному засобі; організація та сприяння в проведенні митного оформлення вантажів замовника/контейнерів з вантажами замовника під час перетину державного кордону України; організацію та сприяння в документальному оформленні вантажу відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів, що діють у морських портах і на окремих видах транспорту, організації доставки (перевезення) вантажів і контейнерів з вантажами замовника авто- або залізничним транспортом; організацією та/або самостійне надання інших послуг, необхідність у яких може виникнути в ході організації та забезпечення комплексу вищезазначених послуг, в тому числі, але не обмежуючись оформлення документів, контроль за місцезнаходженням вантажу, організація зберігання, зважування, сканування. Міжнародне перевезення вантажів замовника, транспортне експедирування та організацію якого здійснює експедитор у межах надання послуг, передбачених цим пунктом договору, оформлюється міжнародним перевізним документом (коносамент) - у разі морського перевезення, міжнародною автомобільною накладною у разі автомобільного перевезення, авіаційною вантажною накладною - у разі повітряного перевезення, залізничною накладною - у разі залізничного перевезення), мультимодальним коносаментом - у разі змішаного перевезення, а також іншими міжнародними перевізними документами, передбаченими міжнародними актами, а також чинним законодавством України. Такий міжнародний перевізний документ оформлюється фактичним перевізником, залученим експедитором до міжнародного перевезення вантажів замовника.

За умовами п.1.4 договору №SC-005398 від 26.10.2016р. замовник своєчасно та у повному обсязі оплачує експедитору вартість послуг транспортної експедиції (винагорода експедитора), виконаних в межах даного договору, а також компенсує та/або надає авансом кошти для здійснення розрахунків з третіми особами, які залучені чи будуть залучені експедитором для виконання цього договору. Експедитор за дорученням замовника здійснює взаєморозрахунки з усіма учасниками транспортного процесу, проводить оплату фрахту, послуг з перевезення, а також мита, податків, зборів та інших обов'язкових платежів, передбачених законодавством України, а замовник зобов'язується компенсувати експедитору всі понесені у зв'язку з цим витрати. Винагорода експедитора не включає та не охоплює вартість послуг третіх осіб, які будуть залучені експедитором під час надання послуг за цим договором. Вартість послуг третіх осіб компенсується замовником експедитору окремо.

Пунктом 4.1 укладеного між сторонами правочину передбачено, що вартість, ставки та тарифи виконуваних експедитором послуг, особливі умови перевезення, залежно від виду/асортименту вантажів (винагорода експедитора) обговорюються сторонами в заявках, та/або додаткових угодах до цього договору. При цьому, винагорода експедитора не включає вартість послуг третіх осіб, залучених експедитором до виконання цього договору та заявок замовника, яка компенсується замовником окремо.

Згідно п.4.3 договору №SC-005398 від 26.10.2016р., сплата послуг та компенсація витрат експедитора проводиться замовником протягом 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку експедитором (в тому числі, його передача здійснюється за допомогою електронного зв'язку в порядку, передбаченому цим договором) на поточний рахунок останнього.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного взаєморозрахунку між сторонами за послуги щодо вантажів, відвантажених з порту по 31.12.2017р. У разі якщо жодна зі сторін за 20 календарних днів до закінчення терміну дії цього договору не заявить про намір розірвати цей договір, термін його дії автоматично продовжується на наступний календарний рік (п.8.1 договору №SC-005398 від 26.10.2016р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №SC-005398 від 26.10.2016р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з надання транспортно-експедиторських послуг.

Як свідчать матеріали справи, в межах договору №SC-005398 від 26.10.2016р. Товариством з обмеженою відповідальністю ДСВ Логістика та Товариством з обмеженою відповідальністю Перша українська експортна компанія було погоджено заявку DSV000027899 від 28.11.2016р., в якій визначено надання транспортно-експедиторських послуг під час доставки вантажу за маршрутом смт.Лугіни, Житомирська область - Kwangyang KR, вартістю 3640 доларів США.

Для виконання вказаної вище заявки позивачем було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю КТТК ТРАНС , про що складено заявку №24/11_1 від 24.11.2016р.

З матеріалів справи вбачається, що з метою виконання умов договору №SC-005398 від 26.10.2016р. та заявки DSV000027899 від 28.11.2016р., вантаж відповідача було завантажено до транспортних засобів МАН державний номер ВН 3354 ВТ, причеп ВМ 6929 ХЕ, МАН державний номер ВН 3416 ВО, причеп ВН 2179 ХР, про що складено товарно-транспортні накладні від 28.11.2016р.

За твердженнями позивача, які з боку відповідача не заперечувались, при завантаженні вантажу Товариства з обмеженою відповідальністю Перша українська експортна компанія було виявлено, що вантаж перевищує заявлені показники, за наслідками чого транспортні засоби було направлено з смт.Лугіни Житомирської області до м.Київ на контроль зважування. Після розвантаження вантаж було затримано контролюючими органами. Внаслідок чого понаднормовий простій транспортного засобу склав 10 днів.

Наразі, з матеріалів справи вбачається, що Бориспільським міськрайонним судом Київської області розглядалась справа №359/3099/17 про порушення митних правил за ст.483 Митного кодексу України посадовою особою (генеральним директором) Товариства з обмеженою відповідальністю Перша українська експортна компанія .

Постановою від 12.05.2017р. Бориспільського міськрайонного суду по справі №359/3099/17 провадження по справі про притягнення посадової особи Товариства з обмеженою відповідальністю Перша українська експортна компанія до адміністративної відповідальності було закрито за відсутністю складу правопорушення, пов'язаного з порушенням митних правил.

Постановою від 13.06.2017р. Апеляційного суду Київської області постанову від 12.05.2017р. Бориспільського міськрайонного суду по справі №359/3099/17 скасовано, закінчено провадженння по справі про притягнення посадової особи Товариства з обмеженою відповідальністю Перша українська експортна компанія до адміністративної відповідальності у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.

Одночасно, Бориспільським міськрайонним судом Київської області розглядалась справа №359/3098/17 про порушення митних правил за ст.483 Митного кодексу України посадовою особою (генеральним директором) Товариства з обмеженою відповідальністю Перша українська експортна компанія .

Постановою від 12.05.2017р. Бориспільського міськрайонного суду по справі №359/3098/17 провадження по справі про притягнення посадової особи Товариства з обмеженою відповідальністю Перша українська експортна компанія до адміністративної відповідальності було закрито за відсутністю складу правопорушення, пов'язаного з порушенням митних правил.

Постановою від 13.06.2017р. Апеляційного суду Київської області постанову від 12.05.2017р. Бориспільського міськрайонного суду по справі №359/3098/17 скасовано, закінчено провадження по справі про притягнення посадової особи Товариства з обмеженою відповідальністю Перша українська експортна компанія до адміністративної відповідальності у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.

Суд зазначає, що статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п.2.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції .

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі №5020-660/2012 та від 06.03.2014р. по справі №910/11595/13.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі №5020-660/2012, від 06.03.2014р. по справі №910/11595/13, від 23.02.2016р. по справі №910/16120/14.

Отже, обставини, які встановлені у постановах від 13.06.2017р. Апеляційного суду Київської області по справах №359/3099/17 й №359/3098/17, мають преюдиціальне значення та повторного доведення не потребують.

Судом прийнято до уваги, що у межах розгляду справ №359/3099/17 й №359/3098/17 було встановлено обставини затримання транспортних засобів, в які було завантажено вантаж відповідача, на підставі укладеного між сторонами правочину.

Зокрема, у вказаних судових актах зазначено, що транспортні засоби з вантажем було подано до митного оформлення 29.11.2016р., а митний огляд товарів проводився з 05.12.2016р. по 19.12.2016р.

Отже, виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості тверджень заявника щодо затримання транспортних засобів митними органами, внаслідок чого понаднормовий простій транспортного засобу склав 10 днів.

Як вбачається з представлених суду документів, за наслідками організації Товариством з обмеженою відповідальністю КТТК ТРАНС перевезення згідно заявки №24/11_1 від 24.11.2016р., позивачем та вказаною особою було складено та підписано акт №273 від 09.12.2016р. на суму 37 770 грн.

На оплату вказаних послуг Товариством з обмеженою відповідальністю КТТК ТРАНС було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю ДСВ Логістика рахунок №273 від 09.12.2016р. на суму 37 770 грн.

З матеріалів справи вбачається, що означений рахунок було оплачено позивачем, на підтвердження чого надано суду платіжне доручення №23394 від 23.12.2016р.

За наслідками понесення витрат на оплату послуг третіх осіб, позивачем було складено та направлено 09.02.2017р. на адресу відповідача акт здачі-приймання наданих послуг №676 від 16.01.2017р. на суму 40875,52 грн., до якого включено 37 770 грн., сплачених Товариству з обмеженою відповідальністю КТТК ТРАНС , та рахунок на оплату №9855 від 12.12.2016р. Обставини щодо направлення вказаних документів підтверджуються експрес-накладними №20400041008123 та №59000236627624 Нової пошти.

Проте, за поясненнями заявника, відповідачем вказаний акт приймання-передачі підписано не було, витрати експедитора на оплату послуг третіх осіб, зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю КТТК ТРАНС , не оплачено.

З огляду на наведені обставини 19.04.2017р. експедитором було скеровано на адресу замовника претензію №2865 від 18.04.2017р

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю Перша українська експортна компанія витрати експедитора на оплату послуг Товариства з обмеженою відповідальністю КТТК ТРАНС компенсовано не було. внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 37770 грн., що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ДСВ Логістика в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.1 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (ч.1 ст.926 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України , договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як зазначалось вище, за умовами п.1.4 договору №SC-005398 від 26.10.2016р. замовник своєчасно та у повному обсязі оплачує експедитору вартість послуг транспортної експедиції (винагорода експедитора), виконаних в межах даного договору, а також компенсує та/або надає авансом кошти для здійснення розрахунків з третіми особами, які залучені чи будуть залучені експедитором для виконання цього договору.

Згідно п.4.3 договору №SC-005398 від 26.10.2016р. сплата послуг та компенсація витрат експедитора проводиться замовником протягом 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку експедитором (в тому числі, його передача здійснюється за допомогою електронного зв'язку в порядку, передбаченому цим договором) на поточний рахунок останнього.

Отже, виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку, що строк компенсації відповідачем витрат позивача на розрахунки з третьою особою, яка була залучена експедитором для виконання договору №SC-005398 від 26.10.2016р. та, зокрема, заявки DSV000027899 від 28.11.2016р., в сумі 37 770 грн., настав.

Проте, як вказувалось вище, відповідачем своїх обов'язків за договором №SC-005398 від 26.10.2016р. в повному обсязі виконано не було, витрати позивача на розрахунки з Товариством з обмеженою відповідальністю КТТК ТРАНС в сумі 37 770 грн. не компенсовано. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Отже, виходячи з наведеного вище, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, та належних і допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів виконання своїх обов'язків за договором №SC-005398 від 26.10.2016р. не надав, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ДСВ Логістика до Товариства з обмеженою відповідальністю Перша українська експортна компанія в частині стягнення основного боргу в сумі 37770 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення 3% річних в розмірі 717,11 грн., інфляційних втрат в сумі 3083,51 грн., пені в розмірі 6385,50 грн. та штрафу в сумі 11331 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Наразі, з огляду на порушення відповідачем строків компенсації витрат позивача на розрахунки з третіми особами, яких залучено до виконання умов договору №SC-005398 від 26.10.2016р. та, зокрема заявки DSV000027899 від 28.11.2016р. було нараховано та заявлено до стягнення на підставі п.5.16 договору пеню в розмірі 6385,50 грн. та штраф в сумі 11331 грн.

Проте, суд вважає вказані вимоги заявника безпідставними та юридично неспроможними, оскільки за умовами п.5.16 договору №SC-005398 від 26.10.2016р. за несвоєчасну оплату послуг експедитора, замовник сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України та штраф в розмірі 30% від суми заборгованості за користування цими коштами.

Тобто, з системного аналізу вказаної умови договору полягає, що сторонами було досягнуто згоди про відповідальність замовника саме у разі порушення строків внесення плати за послуги експедитора, проте, ніяким чином не за прострочення компенсації його витрат на розрахунки з третіми особами, які залучені до виконання договору.

При цьому, суд звертає увагу, що п.п.1.4, 4.1 укладеного між сторонами правочину визначено, що винагорода експедитора не включає та не охоплює вартість послуг третіх осіб, які будуть залучені експедитором під час надання послуг за цим договором. Вартість послуг третіх осіб компенсується замовником експедитору окремо.

Таким чином, застосування у даному випадку до відповідача заходів відповідальності, що передбачені п.5.16 договору №SC-005398 від 26.10.2016р. є безпідставним, оскільки предметом спору у розглядуваній справі несвоєчасна оплата послуг експедитора не є.

Наразі, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України докази досягнення сторонами згоди щодо забезпечення виконання замовником свого обов'язку з компенсації витрат експедитора на розрахунки з третіми особами, які залучені до виконання договору, пенею та штрафом.

З огляду на наведене у сукупності, суд дійшов висновку щодо безпідставності та відмови в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 6385,50 грн. та штрафу в сумі 11331 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором №SC-005398 від 26.10.2016р. в частині компенсації витрат експедитора на розрахунки з третіми особами, які залучені до виконання договору, заявником за період з 16.12.2016р. по 03.08.2017р. було нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 717,11 грн. та інфляційні втрати в розмірі 3083,51 грн.

Проте, здійснивши перевірку наведеного заявником розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є необґрунтованим в частині визначення початкового періоду нарахування, з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, згідно п.4.3 договору №SC-005398 від 26.10.2016р., сплата послуг та компенсація витрат експедитора проводиться замовником протягом 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку експедитором (в тому числі, його передача здійснюється за допомогою електронного зв'язку в порядку, передбаченому цим договором) на поточний рахунок останнього.

За наслідками понесення витрат на оплату послуг третіх осіб, позивачем було складено та направлено 09.02.2017р. на адресу відповідача акт здачі-приймання наданих послуг №676 від 16.01.2017р. на суму 40875,52 грн., до якого включено 37 770 грн., сплачені Товариству з обмеженою відповідальністю КТТК ТРАНС та рахунок на оплату №9855 від 12.12.2016р. Обставини щодо направлення вказаних документів підтверджуються експрес-накладними №20400041008123 та №59000236627624 Нової пошти. Згідно змісту вказаних експрес-накладних рахунки на оплату було отримано замовником лише 14.02.2017р.

Отже, з огляду на умови п.4.3 договору №SC-005398 від 26.10.2016р. та момент виставлення експедитором рахунку на компенсацію втрат, суд дійшов висновку щодо неправлмірності нарахування позивачем 3% річних та інфляційних витрат за порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань з 16.12.2016р.

Здійснивши власний перерахунок, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача 3% річних в сумі 521,54 грн. та інфляційних втрат в розмірі 2238,92 грн.

З огляду на наведене, позовні вимоги в частині стягнення нарахувань, що передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, підлягають частковому задоволенню на визначені вище суми.

Згідно приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись, ст. ст. 32 , 33 , 49 , 82 - 85 ГПК України , Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Перша українська експортна компанія (01033, м.Київ, вул.Саксаганського, будинок 41, ЄДРПОУ 39541186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДСВ Логістика (03148, м.Київ, вул.Сім'ї Сосніних, будинок 7, ЛІТЕРА Д, ЄДРПОУ 38857571) заборгованість в розмірі 37 770 грн., 3% річних в сумі 521,54 грн., інфляційні втрати в розмірі 2238,92 грн. та судовий збір в розмірі 1093,81 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

20.11.2017р.

Суддя Спичак О.М.