Рішення

від 14.11.2017 по справі 910/15161/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2017Справа №910/15161/17 За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма"В.Г.В

про стягнення 331 275,72 грн.

Суддя Ярмак О.М.

Представники:

Від позивача: Палій Ю.В. за дов.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Пред'явлені вимоги про стягнення 331 275,72 грн. заборгованості за надані комунальні послуги з централізованого опалення за період з листопада 2014 по квітень 2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2017 порушено провадження у справі № 910/15161/17, розгляд справи призначено на 10.10.2017.

У судовому засіданні 10.10.2017 представник позивача позовні вимоги підтримав, з метою продовження процесуальних строків подав клопотання про продовження строку розгляду справи відповідно до ст.69 ГПК України.

Ухвалою суду від 10.10.2017 продовжено строк розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України та відкладено розгляд справи до 14.11.2017.

14.11.2017 представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог із суми 331 275, 72 грн. на 271 695, 78 грн., яка прийнята судом до розгляду.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, свого представника у засідання суду не направив, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За відсутність письмового відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

У судовому засіданні 14.11.2017 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України,.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма"В.Г.В." є власником нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, 6 літ. А, що підтверджується договором купівлі-продажу нежитлового приміщення №787 від 26.09.2001.

Відповідно до ч.4 ст.319 ЦК України, власність зобов'язує.

Згідно ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що ПАТ Київенерго у період з листопада 2014 по квітень 2015 у відповідності до вимог Закону України Про житлово-комунальні послуги , як теплопостачальна організація та виконавець послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності у м.Києві, надавало послуги з централізованого опалення до нежитлового приміщення відповідача, вартість яких залишилась неоплаченою.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами договір на надання житлово-комунальних послуг не укладався, акти надання послуг № 43588 від 30.04.2015 на суму 17 671,37 грн., №34242 від 31.03.2015 на суму 85 031,18 грн., № 21166 від 28.02.2015 на суму 59 596,32 грн., № 10476 від 31.01.2015 на суму 59 596,32 грн., № 24456 від 31.12.2014 на суму 59 596,32 грн., № 5618 від 30.11.2014 на суму 49 784,21 грн. відповідачем не підписані, оплата за надані послуги не здійснена.

12.05.2017 позивач надіслав на адресу ВКФ В.Г.В. вимогу № 94/11/2021 від 12.05.2017 про сплату заборгованості за надані комунальні послуги у сумі 331 275,72 грн., та рахунок на оплату № 153305302460100/03/2017/1 від 30.03.2017 на суму 331 275,72 грн. Вказана вимога залишена без відповіді та задоволення.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Так, відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

В розумінні положень згаданого закону особа стає споживачем житлово-комунальних послуг за умови, що вона фактично користується чи має намір користуватися цими послугами, а не внаслідок укладення договору з виконавцем.

Згідно із частиною першою статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Хоч у частині першій статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічна правова позиція викладене у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року № 6-2951-цс15.

Згідно розрахунку позивача, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, заборгованість відповідача за надані позивачем комунальні послуги складає 271 695,78 грн. ( з урахуванням проведених позивачем коригувань нарахувань згідно опалювальної площі приміщення відповідача).

Відповідно до п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Доказів оплати відповідачем суми 271 695,72 грн. боргу, в тому числі в установлені строки, суду не надано.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, стверджувань позивача та факту надання послуг на заявлену суму не спростував.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позові вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

У заяві про зменшення позовних вимог позивач заявив клопотання про повернення зайво сплаченої суми 893,70 грн. судового збору.

Відповідно до п.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", підставою для повернення відповідної суми судового збору є у т.ч. зменшення розміру позовних.

З урахуванням визначеної позивачем іншої суми заборгованості у сумі 271 695, 72 грн. належною сумою судового збору, що підлягає стягненню, згідно із проведеного розрахунку, є 4075, 44 грн.

Відтак відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про судовий збір", позивачу підлягає поверненню зайво сплачена сума судового збору в розмірі 893, 70 грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

1.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма"В.Г.В" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 67/7, літ. А, код ЄДРПОУ 20048842) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 271 695 (двісті сімдесят одну тисячу шістсот дев'яносто п'ять) грн., 72 коп. боргу за спожиті послуги централізованого опалення та 4075 (чотири тисячі сімдесят п'ять) грн. 44 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК.

2. На підставі даного рішення повернути Публічному акціонерному товариству "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) з Державного бюджету України суму 893 (вісімсот дев'яносто три) грн. 70 коп. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням № 2116922898 від 16.08.2017 на суму 4969,14 грн., оригінал якого знаходиться у матеріалах справи № 910/15161/17.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 22.11.2017.

Суддя Ярмак О.М.