Рішення

від 14.11.2017 по справі 910/16375/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2017Справа № 910/16375/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Газ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Норд-Тб"

про стягнення 348 168,00 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Петелько К.О. (представник за довіреністю від 01.09.2017р.);

від відповідача:не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі Газ" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Норд-Тб" (надалі - відповідач) суми попередньої оплати вартості товару за Договором № ПГ/18/04052017 поставки скрапленого газу від 29.05.2017р. в розмірі 348 168,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем у якості попередньої оплати вартості товару за договором було перераховано відповідачу суми грошових коштів 912 000,00 грн., натомість відповідачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 298 832,00 грн. та частково повернуто суму перерахованих позивачем грошових коштів в розмірі 265 000,00 грн. Таким чином, як зазначає позивач, відповідач без достатньої правової підстави та за рахунок позивача зберіг суму грошових коштів в розмірі 348 168,00 грн.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, явку свого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце яких повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 24.10.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2017р. у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено до 14.11.2017р.

Протягом перебування справи у провадженні суду, позивачем двічі подавались заяви про зменшення розміру позовних вимог. Так, згідно поданої 14.11.2017р. до суду заяви позивачем у зв'язку з частковою оплатою суми боргу відповідачем до стягнення з останнього заявлено суму основного боргу в розмірі 301 168,00 грн.

Судом з урахуванням положень ст. ст. 22, 54, 57 ГПК України прийнято до розгляду зменшені позовні вимоги.

В судове засідання 14.11.2017р. представник відповідача повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 14 листопада 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2017 року між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) було укладено Договір № ПГ/18/04052017 поставки скрапленого газу (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець передавав у власність покупцю скраплений газ (надалі - товар), а покупець приймав та сплачував його вартість. Кількість, ціна та інші необхідні для поставки партії товару дані визначаються у Додаткових угодах, складаються продавцем та підтверджуються шляхом підписання покупцем на умовах даного Договору.

За умовами п. п. 2.1. - 2.2. Договору ціна товару, що поставляється, узгоджується сторонами для кожної партії товару окремо у Додатковій угоді до даного договору. Ціна та кількість товару за даним Договором складається з загальної вартості і кількості товару, що поставляється за даним Договором протягом терміну його дії.

Згідно п. 2.3. Договору покупець зобов'язується оплатити товар на умовах 100% попередньої оплати партії товару протяг одного дня з дати підписання Додаткової угоди, якщо інше не передбачене сторонами в Додатковій угоді даного Договору.

В п. 2.7. Договору сторони домовились, що у разі, якщо грошова сума сплачена покупцем з порушення умов даного Договору або додаткових угод до даного договору, продавець повертає покупцеві платіж, як такий, що здійснений з порушення умов даного договору. Повернення здійснюється протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати оплати на умовах дано договору.

Відповідно до п. 2.8. Договору сторони щомісячно звіряють заборгованість по Договору шляхом підписання Актів звірки взаєморозрахунків, при цьому кожна із Сторін зобов'язана протягом 15-ти календарних днів місяця, наступного за звітним, після отримання від іншої сторони Акту звірки взаєморозрахунків, підписати його та надати його іншій стороні. В разі необхідності Акти звірки взаєморозрахунків складаються за вимогою Сторін.

Як передбачено в п. 2.9. Договору якщо в результаті звірки взаєморозрахунків буде виявлено, що сума грошових коштів, отриманих від покупця на оплату партії товару за відповідною Додатковою угодою до даного Договору перевищує вартість поставленої партії товару - продавець відшкодовує покупцю надлишок суми на підставі листа покупця і підписаного сторонами Акту звірки взаєморозрахунків.

Умови поставки товару сторони узгодили в розділі 3 Договору.

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2017р. або до моменту його розірвання в порядку, що визначений п. 7.2. Договору, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за Договором.

Позивачем на підставі п. 2.3. Договору у якості попередньої оплати товару було перераховано відповідачу грошові кошти в розмірі 912 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією платіжного доручення №78 від 29.05.2017р.

В свою чергу, відповідачем у відповідності до умов укладеного між сторонами Договору було поставлено позивачу, а позивачем прийнято товар на суму 298 832,00 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи належним чином засвідченою копією видаткової накладної № 61 від 01.06.2017р.

Таким чином, за відповідачем станом на 09.06.2017р. рахувалась сума перерахованої позивачем у якості попередньої оплати вартості товару в розмірі 613 168,00 грн.

Вказаний розмір заборгованості відповідача також відображений в акті звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2017р. - 09.06.2017р., який підписаний обома сторонами та скріплений їхніми печатками, копія якого долучена до матеріалів справи.

З наявного в матеріалах справи гарантійного листа вих. № 10 від 09.06.2017р. вбачається, що відповідач гарантував позивачеві повернення залишку грошових коштів за договором на суму 613 168,00 грн. в строк до 20.06.2017р. включно.

Як зазначає позивач та випливає з матеріалів справи, відповідачем частково повернуто суму перерахованих грошових коштів в розмірі 265 000,00 грн., що підтверджується виписками по рахунку позивача за 16.06.2017р. на суму 25 000,00 грн., за 19.06.2017р. на суму 60 000,00 грн., за 05.07.2017р. на суму 40 000,00 грн., за 25.07.2017р. на суму 40 000,00 грн. та за 03.08.2017р. на суму 100 000,00 грн.

Таким чином, за твердженнями позивача, відповідач без достатньої правової підстави та за рахунок позивача зберіг суму грошових коштів в розмірі 348 168,00 грн.

У зв'язку з тим, що сума грошових коштів, перерахованих позивачем перевищує вартість поставленої партії товару, позивач звернувся (докази направлення вимоги у справі) до відповідача з вимогою про повернення безпідставно набутого майна без номеру та дати на суму 348 168,00 грн. у строк до 19.09.2017р.

Протягом перебування справи у провадженні суду, позивачем разом з заявою про зменшення розміру позовних вимог додано до матеріалів справи виписки по рахунку за 03.10.2017р., 12.10.2017р. та за 26.10.2017р., з яких вбачається погашення відповідачем боргу на суми 5 000,00 грн., 3 500 грн. та 30 000,00 грн. відповідно.

З урахуванням викладеного, залишок заборгованості відповідача перед позивачем станом на час розгляду справи в суді складає 309 668,00 грн.

Спір у даній справі виник внаслідок того, що позивачем було перераховано відповідачу суму попередньої оплати вартості товару за укладеним між сторонами договором поставки в більшому розмірі, ніж вартість поставленого відповідачем товару, у зв'язку з чим відповідачем без достатньої правової підстави збережено за рахунок позивача суму грошових коштів в розмірі 309 668,00 грн. (з урахуванням здійсненого позивачем погашення суми боргу в розмірі 38 500,00 грн. протягом розгляду справи в суді).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до положень ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Матеріалами справи підтверджується факт внесення позивачем попередньої оплати вартості товару на суму 912 000,00 грн., факт здійсненої відповідачем поставки товару на суму 298 832,00 грн. та повернення відповідачем суми перерахованих позивачем грошових коштів в розмірі 303 500,00 грн.

При цьому, суд не приймає доводів позивача про те, що грошові кошти в розмірі 613 168,00 грн. були сплачені відповідачеві помилково, оскільки такі кошти були отримані останнім на відповідній правовій підставі - укладеному між сторонами договорі, за умовами якого (п. 2.3. Договору) позивач як покупець зобов'язувався оплатити товар на умовах 100% попередньої оплати.

Суд також визнає необґрунтованими посилання позивача на ч. 1 статті 1212 ЦК України як на підставу для повернення перерахованих у більшому розмірі грошових коштів, ніж вартість поставленого відповідачем товару, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Відповідно до змісту статті 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України (аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 у справі № 910/1913/14, від 17.06.2014 у справі № 13/096-12).

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошових коштів).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 Цивільного кодексу України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Судом встановлено, що відповідач набув грошові кошти у розмірі 912 000,00 грн. у якості попередньої оплати вартості товару на відповідній правовій підставі (укладений між сторонами договір) та у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству.

Отже, правовідносини сторін регулюються нормами зобов'язального права, а не статтею 1212 ЦК України, на яку посилався позивач як на підставу позовних вимог.

Як встановлено судом, зобов'язання відповідача щодо повернення суми внесеної позивачем попередньої оплати вартості товару врегульовано в п. 2.9. Договору, згідно з яким продавець відшкодовує покупцю надлишок суми на підставі листа покупця і підписаного сторонами Акту звірки взаєморозрахунків.

При цьому, строку виконання зобов'язання продавця щодо повернення надлишку внесеної покупцем суми передоплати вартості товару договір не містить.

Як зазначено вище, між сторонами підписано та скріплено печатками акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2017р. - 09.06.2017р., відповідно до якого заборгованість відповідача становить 613 168,00 грн., яку останній у гарантійному листі вих. № 10 від 09.06.2017р. зобов'язувався перерахувати позивачеві у строк до 20.06.2017р. включно.

Відповідно до наявної в матеріалах справи вимоги про повернення безпідставно набутого майна без номеру та дати на суму 348 168,00 грн., позивач вимагав у відповідача погасити наявну заборгованість у строк до 19.09.2017р.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Як видно з матеріалів справи, вимогу про повернення безпідставно набутого майна без номеру та дати на суму 348 168,00 грн. позивачем було направлено відповідачу 12.09.2017р., що підтверджується належним чином засвідченими копіями фіскального чеку № 5952 від 12.09.2017р. та опису вкладення у цінний лист.

При цьому, судом встановлено, що доказів отримання вказаної вимоги або відповідного повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, позивачем до матеріалів справи не надано.

Разом з тим, відповідно до фіскального чеку № 5952 від 12.09.2017р., який підтверджує факт направлення на адресу відповідача вимоги за штрихкодовим ідентифікатором поштового відправлення 0314602444338, судом було здійснено перевірку отримання поштового відправлення відповідачем за допомогою сервісу підприємства поштового зв'язку (http://ukrpost.in.ua/ua/track_ukrposhta) та встановлено, що відправлення за номером 0314602444338 вручене відповідачеві 22.09.2017р.

Відтак, обов'язок відповідача повернути надмірно сплачені кошти настав і на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України мав бути виконаний останнім у строк до 29.09.2017р. включно.

Факт наявності боргу за договором перед позивачем на суму 309 668,00 грн. документально підтверджений та у встановлений законом спосіб відповідачем не спростований.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В поданій 14.11.2017р. до суду заяві про зменшення розміру позовних вимог, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 301 168,00 грн.

З огляду на заявлені позивачем вимоги в прохальній частині заяви про зменшення розміру позовних вимог та відсутність в матеріалах справи письмового клопотання сторони про можливість суду виходити за межі позовних вимог (ст. 83 ГПК України), з відповідача має бути стягнуто 301 168,00 грн. (заявлена до стягнення сума боргу).

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для збереження коштів, перерахованих позивачем у якості оплати вартості товару за Договором.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/16375/17 підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума грошових коштів в розмірі 301 168,00 грн.

Судовий збір в розмірі 5 222,52 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Норд-Тб" (ідентифікаційний код 37854480, адреса: 01004, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 34) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Газ" (ідентифікаційний код 40883679, адреса: 04201, м. Київ, вул. Калнишевського Петра, буд. 1) 301 168,00 грн. (триста одну тисячу сто шістдесят вісім гривень 00 коп.) суми основного боргу та 5 222,52 грн. (п'ять тисяч двісті двадцять дві гривні 52 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.11.2017р.

Суддя С.М. Морозов